3. Сутність суб’єкта господарювання (сг), характеристика його ознак.

Узагальнюючою характеристикою інституційної (господарської) одиниці є поняття суб’єкта господарювання.

Суб’єктом господарювання (СГ) є організована форма продуктивної діяльності окремих громадян, підприємств, організацій (включаючи державні інституції), які відповідають вимогам економічної системи.

До СГ відносять юридичних та фізичних осіб, що :

• займаються виробництвом, реалізацією, придбанням товарів та іншою господарською діяльністю;

• здійснюють контроль над суб’єктами.

До СГ також відносять органи державної влади тощо.

Ознаки СГ :

• господарська компетенція — сукупність господарських прав та обов’язків;

• майнова незалежність та відповідальність по зобов’язанням у межах належного їм майна. СГ залежно від інституту засновників та обраної організаційно-правової форми мають різний ступінь майнової відповідальності.

Так :

а) приватні підприємства та підприємці — повна необмежена майнова відповідальність;

б) державні комерційні підприємства та господарські товариства — повна майнова відповідальність ;

в) казенні підприємства, ТОВ,ТДВ — обмежена майнова відповідальність;

г) державні (комунальні) організації — майнова відповідальність у межах грошових коштів без перекладання на рухоме і нерухоме майно її засновників (органи виконавчої влади та місцевогосамоврядування);

д) об’єднання громадян та інші громадські організації — повна майнова відповідальність без перекладання на засновників чи членів організації.

• мета залежить від функціональної ролі СГ в економічній системі. Так :

а) суб’єкти підприємницької діяльності, підприємці — прибутковість, капіталізація;

б) установи, створені органами влади, громадські некомерційні організації — соціально важлива діяльність, отримання вигоди;

• організаційно-правова форма та юридичний статус.

Так :

а) СГ, метою яких є отримання пибутку, а також некомерційні організації - набувають статусу юридичної особи;

б) СГ, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів (об’єднання підприємств), промислово-фінансові групи, пайові інвестиційні фонди (ПІФ), страхові пули, технологічні парки тощо — не набувають статусу юридичної особи;

в) Мають особливий статус - індивідуальні підприємці (організована форма продуктивної діяльності окремих громадян, об’єднаних у сім’ю, яка відповідає вимогам економічної системи і носить всі ознаки СГ).

Отже, з урахуванням ознак, до СГ належать :

• суб’єкти підприємницької діяльності (СПД) реального сектору економіки;

• фінансові установи;

• державні установи й організації;

• некомерційні організації;

• підприємці.

Тема 11. Фінанси суб'ктів господарювання (продовження)

ЛЕКЦІЯ 17.

Питання

1. Основи організації фінансів суб’єктів господарювання (ФСГ) реального сектору економіки.

2. Принципи організації ФСГ.

3. Матеріальна основа функціонування ФСГ.

4. Фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання.

САМОСТІЙНО :

5. Основи організації фінансів суб’єктів господарювання (ФСГ) фінансових установ (банки, ІСІ, страхові компанії).

6. Фінанси організацій і установ, створених органами виконавчої влади.

7. Фінанси некомерційних організацій — об’єднань громадян.

8. Фінансова діяльність підприємців — фізичних осіб.

1. Основи організації фінансів суб’єктів господарювання (ФСГ) реального сектору економіки.

Фінанси суб’єктів госодарювання (ФСГ) — складова фінансової системи країни. У першу чергу, це відносини розподілу, пов’язані з перетворенням ВВП у фінансові ресурси та їх використанням у розширеному відтворенні, які виникають на мікрорівні.

У цьому процесі суб’єкту господарювання (СГ) необхідно забезпечувати певний комплекс заходів, що включають такі :

• забезпечення фінансової стійкості;

• підтримка платоспроможності;

• максимізація чистого прибутку;

• мінімізація фінансових ризиків;

• зростання ринкової вартості підприємства (капіталізація).

Оскільки вище вказані заходи це ніщо інше, як фінансова політика СГ, її поділять на такі складові :

• політика формування капіталу;

• емісійна політика;

• кредитна політика;

• інвестиційна політика;

• політика формування активів;

• політика у сфері управління ризиками;

• дивідендна політика.

У процесі реалізаціїї останніх виникають відносини з:

• іншими СГ (розподіл доходів і прибутків, здійснення амортизаційних відрахувань, інвестування коштів у цінні папери, одержання доходів від фінансових інвестицій, отримання і погашення кредитів, страхування, зберігання коштів на рахунках у банках тощо);

• державними організаціями та установами (сплата податків, внесків до цільових фондів, отримання бюджетних позик та субсидій тощо).

Отже, формування фінансових ресурсів СГ пов’язане як з трансформацією створеного на підприємстві ВВП, так і з фінансовими відносинами, що забезпечують покриття певних витрат : оплата послуг банків, інвестиційних фондів, страхових компаній, господарських судів, управлінських послуг, що надають вищі органи виконавчої влади та місцевого самоврядування тощо.

Таким чином, фінанси суб’єктів господарювання (підприємств) — економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів у процесі розширеного відтворення.

ФСГ виражають свою сутність через функції, що виконують, а саме :

формування фінансових ресурсів (підприємство розподіляє свої доходи з метою формування грошових резервів та фондів цільового призначення);

розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної (операційної) та інвестиційної діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетами, іншими фінансовими установами, що обслуговують суспільне виробництво;

контроль за дотриманням вартісних пропорцій, формуванням та використанням фінансових ресурсів у розширеному відтворенні (тобто контроль за рухом фінансових потоків).