Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції з макроекономіки.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
250.58 Кб
Скачать

Тема 7. Грошово-кредитна політика

1. Грошово-кредитна система країни та її числові характеристики

2. Формування пропозиції грошей банківською системою

3. Грошово-кредитна (монетарна) політика

4. Кейнсіанська та монетаристська концепції грошової політики

1.

1. Структура сучасної грошово-кредитної системи. Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично та законодавчо утворилася в країні. Складові грошової системи: грошова одиниця, емісійна система, форми грошей, інститути грошової системи, валютний парітет та масштаб цін.

2. Механізм функціонування грошового ринку. Грошовий ринок. Модель грошового ринку. Порушення та відновлення рівноваги на грошовому ринку.

3. Грошова пропозиція та способи її вимірювання. Грошова пропозиція формується всіма інститутами грошової системи, регулюється емісійною установою (Національним банком) і вимірюється реальною грошовою масою в обігу (М/Р).

4. Грошова пропозиція з урахуванням депозитних та готівкових грошей. У складі грошової пропозиції виділяють: гроші Національного банку (банкноти, монети, безготівкові рахунки у Національному банку) та банківські гроші (безготівкові рахунки в комерційних банках).

5. Попит на гроші складається з попиту на гроші для операцій (залежить від номінального ВВП та не залежить від ставки %) та попиту на гроші з боку активів (не залежить від ВВП та залежить від ставки %)

6. Грошова маса. Грошова маса – це сукупність всіх грошових засобів, які знаходяться в національній економіці в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

7. Показники грошової маси – грошові агрегати М1, М2, М3, L, Д. Залежно від ступеня ліквідності різних форм грошей виділяють такі показники грошової маси: М1 – гроші для операцій – монети та банкноти поза банками, а також поточні (чекові) рахунки; М2 – гроші в широкому розумінні – М1 + заощаджувальні і строкові депозити; М3 = М2 + внески у спеціалізованих установах, у довірчому управлінні; L = М3 + короткострокові державні та не державні цінні папери; Д = L + закладні, облігації та інші кредитні інструменти.

8. Ліквідність активів. Ліквідність активів – це можливість їх перетворення у грошову форму без втрати вартості та в короткий строк.

9. Коефіцієнт монетизації (Маршалла). Коефіцієнт монетизації – відношення грошової маси в обігу до номінального ВВП. Коефіцієнт монетизації по своїй природі відображає не жорсткість чи гнучкість грошово-кредитної політики, а попит на реальні грошові залишки, які визначаються рядом факторів, серед яких і технологічний рівень виробництва, розповсюдженість грошових відносин, але перш за все ступінь довіри до національної валюти і національної грошово-кредитної системи. Так економіки з високим рівнем монетизації асоціюються присутністю довгострокових кредитів, в той час як в економіках з низькою монетизацією переважає короткостроковий капітал. Крім того, вважається, що у країнах СНД коефіцієнт монетизації має дорівнювати 70-80%, в той час як у нашій державі він дорівнює 54,29%.

10. Грошова база. Грошова база – гроші високої ефективності – банкноти, монети та мінімальні банківські резерви (депозити комерційних банків у Національному банку). Грошова база країни в кожний момент часу може бути визначена за балансом Національного банку. Активи = Валютні резерви + Цінні папери + Кредити комерційним банкам + Кредити уряду + Інші активи = Пасиви = Готівкові гроші в обігу + Депозити комерційних банків + Депозити уряду + Інші пасиви

2.

11. Комерційні банки та грошова пропозиція. Банки – це фінансові посередники, які приймають депозити або кошти від однієї групи і позичають ці кошти іншій з метою отримання прибутку. Фінансові посередники (банки, страхові компанії, ощадні і кредитні асоціації, пенсійні та інвестиційні фонди) переносять кошти від кредиторів до позичальників. Тим самим, вони створюють фінансові інструменти (поточні і заощаджувальні рахунки), зокрема, банківські гроші (або поточні рахунки), які нині переважно забезпечуються комерційними банками.

12. Основні функції комерційних банків. Основні завдання та функції комерційних банків полягають у наступному:

Завдання

- забезпечення безперервності й адекватності грошового обігу;

- здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях;

- проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці;

- сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо.

Функції

- посередництво у перерозподілі вільних грошових ресурсів;

- мобілізація грошових ресурсів та вкладів від клієнтів;

- надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів;

- здійснення розрахунків між клієнтами

13. Механізм створення грошей комерційними банками. Кожний комерційний банк має свої активи (те, чим банк володіє) і пасиви (те, що банк заборгував). Різниця між активами і пасивами називається власним капіталом. Залучені банком кошти на депозити складають суму його фактичних резервів. Кожний окремий банк має обмежені можливості розширювати кредити та інвестиції. Він не може кредитувати або інвестувати більше, ніж він отримав від вкладників. Надана позика – це створені банком гроші.

14. Обов’язкові та надлишкові резерви. Норма обов’язкових резервів. Фактичні резерви банку складаються з обов’язкових та надлишкових. Сума обов`язкових резервів визначається резервною нормою r, яку встановлює для банків Національний банк. Обов’язкові резерви – це кошти або активи, що тримаються банками у формі готівки в касі або у формі депозитів, вкладених банками у центральний банк. Різниця між фактичними і обов`язковими резервами становлять суму надлишкових резервів. Кожний окремий банк може давати позику лише на суму, що дорівнює його надлишковим резервам. Позика, надана одним банком потрапляє на депозити в інші банки. Інші банки з цієї суми роблять відрахування в обов`язкові резерви, а решту суми надають у вигляді позик, які потрапляють знову на депозити в банки. Таким чином, банківська система в цілому може давати позики на суми, що в декілька разів перевищують суму надлишкових резервів.

15. Регулювання грошової маси в умовах дворівневої банківської системи. Здатність банківської системи створювати банківські гроші регулюється Національним банком з допомогою норми обов’язкових резервів – чим більша норма резервування, тим менше кредитів може створити банківська система. Простий депозитний мультиплікатор m = 1/r характеризує залежність між приростом депозитів, залучених банківською системою і приростом грошової маси в обігу.

16. Відношення готівкових коштів до депозитів. Населення прагне тримати якусь кількість позичених в банку грошей у готівковій формі, а не на банківських рахунках: d – відношення готівкових грошей до депозитів у населення. З урахуванням розподілу грошової маси на готівку та депозити, приріст грошової маси в обігу характеризується складним грошовим мультиплікатором m = (1+d) / (r+d).

3.

17. Завдання Національного банку: забезпечення стабільності національної валюти; забезпечення платіжного обігу; здійснення державного контролю за приватними банками; забезпечення ліквідності комерційних банків; забезпечення стабільності банківської системи в цілому; сприяння виконанню державного бюджету.

18. Монетарна політика — це сукупність певних цілей та інструментів їх досягнення. Цілі монетарної політики поділяються на кінцеві (економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін) та проміжні (грошова пропозиція, відсоткова ставка, валютний курс). За допомогою проміжних цілей Нацбанк впливає на кінцеві цілі. Основною проміжною ціллю є грошова пропозиція. На її динаміку Нацбанк впливає трьома головними методами.

19. Операції на відкритому ринку, політика облікової ставки, політика мінімальних банківських резервів. Інструменти, з допомогою яких Національний банк впливає на грошову базу та кількість грошей в обігу: операції на відкритому ринку, політика облікової ставки, політика мінімальних банківських резервів. Операції на відкритому ринку – купівля або продаж державних облігацій в рамках проведення експансивної чи рестрикційної грошової політики. Політика облікової ставки – встановлення ставки процента, яка називається обліковою (дисконтною) ставкою, за якою комерційні банки можуть позичити кошти у центрального банку – застосовується для управління кредитною активністю. Політика резервних вимог (мінімальних банківських резервів) – зміна норми обов`язкових резервів r на депозити у банках та інших фінансових інститутах – засіб швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в грошовій системі.

20. Операції Центрального банку і грошова база. Національний банк регулює грошову пропозицію через зміну грошової бази та посилюючи свій вплив мультиплікатором: зміна грошової пропозиції = зміна грошової бази* мультиплікатор. MS = H*m, H – грошова база, m – мультиплікатор – число, яке показує у скільки разів приріст грошової маси в обігу більший за приріст грошової бази.

21. Залежно від умов функціонування економіки Нацбанк може застосовувати різну політику. Так, в умовах неповної зайнятості, коли виникає необхідність стимулювати ділову активність, застосовують політику дешевих грошей. З цією метою збільшується грошова пропозиція і завдяки цьому знижується відсоткова ставка. В умовах інфляційного зростання, коли постає необхідність стримувати ділову активність, Нацбанк застосовує політику дорогих грошей, зменшуючи грошову пропозицію і підвищуючи відсоткову ставку.

22. Пріоритетною функцією монетарної політики є антиінфляційна. Згідно з кількісним рівнянням ціна є функцією трьох чинників: Головним серед них є грошова маса (М), яку контролює Нацбанк. В умовах економічного зростання і невисокої інфляції Нацбанк, регулюючи грошову масу і прогнозуючи Y і V, отримує можливість забезпечувати досягнення цільового рівня інфляції.

23. Набагато складнішою стає антиінфляційна діяльність Нацбанку в умовах стагфляції. Щоб стримати інфляцію, він повинен застосовувати політику дорогих грошей. Але така політика одночасно може спричиняти ще більше падіння виробництва. За цих умов перед монетарною політикою постає альтернатива: стримування інфляції чи підвищення рівня зайнятості. За різних умов ця альтернатива вирішується по-різному.

24. Пропозиція грошей і бюджетне обмеження уряду. В рамках сприяння виконанню державного бюджету Національний банк виступає основним покупцем державних облігацій, емітованих Казначейством для покриття дефіциту державного бюджету. Купівля національним банком державних боргових зобов’язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Монетизацію дефіциту можна здійснити трьома способами: шляхом грошової емісії; шляхом продажу державних облігацій населенню, шляхом скорочення валютних резервів національного банку. Всі три способи сприяють виникненню інфляції в тій чи іншій мірі.

Альтернативна вартість зберігання грошей — дохід, що його втрачають власники портфеля фінансових активів через зберігання вартості в формі більш ліквідних активів порівняно з її зберіганням у формі менш ліквідних активів.

Банківські резерви — частина депозитних грошей, які комерційні банки зберігають у формі безвідсоткових вкладів у Нацбанку і в формі готівки у власній касі.

Відсотковий дохід — дохід, який нараховується за надання грошей у позичку.

Грошова маса — кількість номінальних грошей в обігу.

Грошова база — гроші високої ефективності, за зміни яких мультиплікативно змінюється грошова маса.

Грошові агрегати — окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.

Грошовий мультиплікатор — коефіцієнт, який відображає, на скільки одиниць змінюється грошова маса за зміни грошової бази на одиницю.

Депозитні гроші — грошові кошти, які залучаються банківською системою з метою їх використання для здійснення активних операцій.

Депозитний мультиплікатор — коефіцієнт, який відображає, на скільки одиниць змінюється грошова маса за початкової зміни депозитних грошей на одиницю.

Ліквідність — здатність активів виступати як платіжний засіб або перетворюватися в цей засіб без втрати своєї номінальної вартості.

Політика дешевих грошей — монетарна політика, спрямована на зниження відсоткової ставки з метою стимулювання ділової активності.

Політика дорогих грошей — монетарна політика, спрямована на підвищення відсоткової ставки з метою стримування ділової активності.

Попит на гроші для угод — попит на гроші, що використовуються як платіжний засіб.

Попит на гроші як активи — попит на гроші, що використовуються як засіб збереження вартості.

Поточні рахунки (депозити) — безстрокові внески в ощадні установи.

Строкові депозити — внески в ощадні установи, які можуть вилучатися їх власниками у встановлений термін без втрати відсотків.

Швидкість обертання грошей — кількість разів витрачання грошової одиниці протягом року в процесі економічного кругообігу.