Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра Конституційного та адміністративного права і процесу

ЛЕКЦІЯ № 2

ТЕМА: Організація судової влади в Україні.

Дисципліна: «Судові та правоохоронні органи»

Тривалість ‒ 2 години

Розробив: доцент кафедри (б. в. з)

Конституційного та

адміністративного права і процесу

Сікорський О. П.

Затверджено на засіданні

кафедри Конституційного та

адміністративного права і процесу

протокол №___________

Миколаїв ‒ 2013 р.

Змістовий модуль № 1. Теоретико-методологічні аспекти курсу судові та правоохоронні органи України. Судова влада в Україні.

Тема № 1: Організація судової влади в Україні.

Навчальні питання:

1. Історія судової влади в Україні.

2. Поняття, ознаки та основні засади здійснення правосуддя в Україні.

3. Форми реалізації правосуддя в Україні.

4. Завдання та функції судової влади в Україні.

5. Принципи судової влади в Україні.

6. Носії судової влади в Україні.

1. Історія судової влади в Україні

2. Поняття, ознаки та основні засади здійснення правосуддя в Україні

У ст. 6 Конституції України передбачається поділ державної влади України на три окремі гілки ‒ законодавчу, виконавчу та судову, що відповідає принципам демократичної держави й забезпечує незалежність і самостійність кожної з гілок влади у здійсненні їх повноважень.

Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особа ми не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі право відносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ‒ судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними відповідно до вищевказаного Закону.

Судову владу реалізовують професійні судді народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Існує декілька підходів до визначення правосуддя ‒ судової влади:

1. Організаційний підхід, відповідно до якого правосуддя або судова влада ‒ це сукупність судових установ – судів.

2. Організаційно-функціональний підхід, відповідно до якого правосуддя або судова влада ‒ це система судів, наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ.

3. Функціональний підхід, відповідно до якого правосуддя або судова влада ‒ це сукупність повноважень суду з відправлення правосуддя.

Отже, правосуддя або судова влада ‒ це специфічна гілка єдиної державної влади, яка має власну виключну компетенцію щодо розгляду юридично значущих справ (цивільних, господарських, адміністративних кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення), а також мають право застосовувати примусові заходи в межах закону та спеціальних судових процедур, з метою захисту державного і суспільного ладу в Україні, прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

Ознаки правосуддя:

Також до ознак судової влади відносять ‒ виключність, єдність та незалежність судової діяльності:

Виключність судової влади ‒ означає, що жоден орган державної влади окрім суду не може вирішувати усі правові суперечки та приймати рішення, здійснюючи правосуддя. Тобто, держава доручає тільки судам приймати рішення з конкретних цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, та справ про адміністративні правопорушення, що підкреслює виключність судових рішень.

Суди різняться за своєю предметною підсудністю та відповідною процесуальною формою судочинства. Судовій владі властивий особливий порядок формування суддівського корпусу.

Єдність судової влади забезпечується сукупністю нормативно-правових актів, що регулюють питання судоустрою та судочинства, мають єдиний механізм дії на усій території України.

Єдність насамперед проявляється у функціях судової влади ‒ правосудді і контролі ‒ і забезпечується:

1. Єдиними засадами організації та діяльності судів. Засади організації та діяльності системи судів єдині за своєю суттю та службовим призначенням. Незважаючи на індивідуальний, специфічний зміст кожної з них, усі вони діють у непорушному взаємозв’язку і не можуть функціонувати відокремлено від системи.

2. Єдиним статусом суддів, тобто висуваються єдині вимоги для кандидатів в судді, сукупність прав та обов’язків суддів, незалежність та самостійність суддів, незмінюваність та недоторканність, єдині засоби правового, соціального та матеріального забезпечення тощо. Єдність статусу припускає можливість різного за обсягом повноважень і компетенції залежно від конкретного місця суду у судовій системі.

3. Обов’язковістю правил судочинства, визначених законом для всіх суддів. Виконання цих правил є, по-перше, найважливішою гарантією законності правосуддя, а по-друге, неодмінною умовою успішної діяльності судової системи України. Правила відправлення правосуддя визначені процесуальним законодавством України.

4. Забезпеченням ВСУ однакового застосування законів судами загальної юрисдикції. ВСУ є найвищим судовим органом, що має чітко окреслені повноваження. Він забезпечує однакове застосування чинного законодавства усіма судами і формує єдину судову політику у масштабах держави. Єдине застосування чинного законодавства забезпечується шляхом видання роз’яснень, що містяться у постановах Пленуму ВСУ.

5. Обов’язковістю виконання на території України судових рішень. Судові рішення, що приймаються судами системи, які набрали законної сили, є обов’язковими для виконання усіма державними органами, громадськими організаціями, службовими особами і громадянами на всій території держави. Невиконання рішення суду тягне за собою юридичну відповідальність.

6. Єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів. Питаннями організаційного забезпечення судів займається Державна судова адміністрація України. Ці питання є тісно пов’язані із забезпеченням самостійності судів та незалежності суддів.

7. Фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

8. Вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Організаційними формами суддівського самоврядування є збори, конференції, з’їзд суддів, ради суддів та їх виконавчі органи, які сприяють створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утвердженню незалежності суду, забезпеченню захисту суддів від втручання в судову діяльність та підвищенню рівня роботи з кадрами.

Незалежність судової влади ‒ діяльність суд вільна від будь-якого зовнішнього чи внутрішнього впливу з боку органів законодавчої та виконавчої влади, фізичних та юридичних осіб.

Незалежність судової влади обумовлюється конституційним розподілом влади. Судова влада виконує притаманні їй функції правосуддя та контролю незалежно від інших гілок влади, не підпорядковуючись їм. Суд приймає рішення у справі незалежно від інших органів влади та управління, і воно не потребує затвердження іншими гілками влади. Закріплення принципів формування судової системи, визначення порядку і строків обрання та призначення суддів є гарантією незалежності судової влади.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є:

• законність;

• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

• забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх непереконливості;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

• забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом;

• обов’язковість рішень суду.

У Законі «Про судоустрій і статус суддів» визначено такі засади здійснення правосуддя в Україні:

• здійснення правосуддя виключно судами ‒ ст. 5;

• самостійність суддів ‒ ст. 6;

• право на судовий захист ‒ ст. 7;

• право на поважний суд ‒ ст. 8;

• рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом ‒ ст. 9;

• правова допомога при реалізації права на справедливий суд ‒ ст. 10;

• гласність і відкритість судового процесу ‒ ст. 11;

• державна мова судочинства ‒ ст. 12;

• обов’язковість судових рішень ‒ ст. 13;

• право на оскарження судового рішення ‒ ст. 14;

• колегіальний та одноособовий розгляд справ ‒ ст. 15 та ін..

Науковці систему засад здійснення судочинства визначають по-різному. Однак більшість, до системи засад судочинства відносять: 1) здійснення правосуддя тільки судом; 2) незалежність суддів і підкорення їх лише законові; 3) державна мова судочинства; 4) законність; 5) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 6) колегіальність і одноособовість судового розгляду; 7) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 8) забезпечення доведеності вини; 9) змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; 10) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; 11) обов’язковість рішень суду та інші.