Клас сцифоїдні, або сцифомедузи (scyphozoa)

До цього класу належать морські кишковопорожнинні, більша частина життєвого циклу яких припадає на стадію медузи. Поліпоїдне покоління живе недовго й не утворює постійних колоній. Клас налічує близько 200 видів, у Чор­ному морі трапляються всього три види, з них один—у Азовському.

С цифоїдні медузи відрізняються від гідромедуз значна більшими розмірами, відсутністю паруса, ускладненою гастро-васкулярною системою. Статеві продукти в сцифо­їдних розвиваються з ентодерми.

Тіло сцифоїдної медузи має форму більш-менш висо­кого дзвона або парасольки. Посередині увігнутої сторо^ ни дзвона (субумбрели) міститься чотирикутний ротовий отвір. Краї рота витягнуті в чотири жолобовидні лопаті, які слугують для захоплення здобичі. (рачків, личинок різ­них тварин, навіть дрібних риб). У деяких медуз, що на-. зиваються коренеротами (ряд Rhizostomea), ротові лопа­ті розростаються, утворюють згортки, а ротовий отвір за­ростає, й його роль виконують численні дрібні пори в згортках ротових лопастей. Такі медузи перейшли до жив­лення найдрібнішими планктонними організмами, засмоктуючи їх разом із водою до шлунка. Край дзвона облямо­ваний щупальцями з Жалкими клітинами, які містяться також і на ротових лопатях (рис. 105).

Внутрішня будова сцифоїдних медуз складніша, ніж у , гідроїдних. Між епідермою та гастродермою міститься тов­стий шар мезоглеї, яка надає медузам драглистої консис­тенції. Мезоглея на 98 % складається з води, тому пито­ма маса медуз майже така, як і у води. Завдяки цьому досить великі медузи зависають у товщі води.

У мезоглеї є численні клітини, здатні до фагоцитозу. У молодих медуз ці клітини інтенсивно розмножуються, в дорослих вони втрачають таку здатність. Вважають, що клітини мезоглеї беруть участь у захисних реакціях організму, фагоцитуючи чужорідні тіла (наприклад, бак­терії).

Рот веде до ендотермального шлунка, що міститься в центральній частині дзвона. Шлунок утворює чотири не­глибоких кишенеподібних виступи, на дні яких розташова­ні гастральні нитки. Це валики на стінках шлунка, які є скупченням залозистих і здатних до фагоцитозу епітелі­альних клітин. Від шлунка відходять радіальні канали, які впадають у кільцевий канал на краю дзвона. Наприк­лад, у звичайної в Чорному морі аурелії (Aurelia aurita) є вісім розгалужених і вісім нерозгалужених каналів. Стінки каналів вистелені пласкими епітеліальними кліти­нами з джгутиками, їжа потрапляє до шлунка, де відбуваються основні процеси порожнинного та внутрішньоклі­тинного травлення.

Завдяки биттю джгутиків продукти травлення руха­ються по нерозгалужених радіальних каналах до кільце­вого каналу. Поживні речовини використовуються для живлення тканин на п ериферії дзвона (нервова система, м'язові волокна тощо). Неперетравлені рештки їжі, а та­кож продукти виділення по розгалужених каналах тран­спортуються до шлунка й через рот викидаються назовні. Отже, у сцифомедуз на відміну від гідроїдних поліпів та медуз гастральна порожнина диференціюється на цент­ральний травний відділ (шлунок), а також периферійний транспортний (радіальні та кільцевий канали). Відповідно до цього диференціюється й гастродерма: в шлунку зо­середжені переважно залозисті та травні клітини (гастральні нитки), в стінках каналів — плаский джгутиковий епітелій, що виконує в основному транспортну (розподіль­ну) функцію.

Нервова система у сцифоїдних медуз дещо складніша, ніж у гідроїдних. Крім дифузного плексуса, в їх епідермі та гастродермі є два нервових кільця по краю дзвона: одне — зовнішнє, друге — внутрішнє, і крайові ганглії, що є скупченням нервових клітин біля органів чуття — ропаліїв (рис. 106). Ропаліїв найчастіше налічується ві­сім, розміщені вони по краю дзвона радільно-симетрично. Це вкорочені щупальця, всередині яких містяться один статоцист і кілька вічок. Ре­зультати фізіологічних до­сліджень свідчать, що ропалії — не лише органи чуття, а й органи, які забезпечу­ють ритмічне скорочення м'язів дзвона.

Сцифомедузи є розділь­ностатевими організмами; їх гонади мають ентодер-мальне походження й утво­рюються з гастродерми ки­цюнь шлунка. Під час роз­множення статеві клітини зиходять крізь розрив стін-їи шлунка в його порожни­ну й через рот — назовні. У більшості медуз заплід­нення відбувається у воді, у деяких (Aurelia) заплід­нення та розвиток яєць здійснюються в особливих кишеньках ротових лопатей. Після повного рівномірного дообінняутвооюються блас­т ула, а потім шляхом інвагінації — гаструла. Поверхневі клітини гаструли, як правило, утворюють джгутики, ли­чинка (планула) виходить із яйця, деякий час плаває, по­тім прикріплюється переднім кінцем до субстрату й пере­творюється на поодинокого поліпа — сцифістому. Нижня частина поліпа витягується в стебельце, а верхня розши­рюється у вигляді чашечки, в центрі якої утворюються рот і щупальця навколо нього. Сцифістома живиться, росте та розмножується нестатеве — брунькуванням, a пізні­ше —стробіляціею. При цьому її тіло витягується та пе-діляється поперечним поділом на ряд дисків, які нагаду­ють купку тарілок, складених одна на одну. Така стадія називається стробілою. З дисків формуються личинки ме­дуз — ефіри, які поодинці відриваються від стробіли та, плавають. Ефіра має форму восьмипроменевої зірочки, краї диска в неї глибоко вирізані. Поступово край тіла вирівнюється, й ефіра перетворюється на медузу. Таким чином, у сцифомедуз спостерігається типовий метагенез, тобто правильне чергування статевого (медузи) і нестатевого (поліпи) поколінь, але на відміну від більшості гідроїдних у них переважає покоління медуз (рис. 107). До класу Scyphozoa належать ряди: Корономедузи (Coronata), Дискомедузи (Semeostomea), Коренероті ме­дузи (Rhizostomea), Ставромедузи (Stauromedusae) та Кубомедузи (Cubomedusae).

Ряд Корономедузи (Coronata)

Це невеликий за кількістю видів ряд переважно гли­боководних медуз, їх дзвін поділяється перетяжкою .на диск і периферійну «корону». Ропалії та щупальця сидять на особливих драглистих цоколях. Поліпоїдне покоління утворює навколо себе хітиноїдну трубочку. Найбільш відо­мий рід корономедуз — Atolla.

Ряд Дискомедузи (Semeostomea)

Це найбільш, поширені медузи, дзвін яких дископодіб-но сплющений і облямований по краю численними щупаль­цями. Одним із найпоширеніших видів є вухаста медуза, або аурелія (Aurelia aurita), яка мешкає майже в усіх по­мірних і тропічних морях й трапляється в арктичних об­ластях. Діаметр її плаского дзвона досягає 40 см, найчас­тіше — 10–20 см. Ротові лопаті довгі, нагадують вуха віслюка, звідти й походить її назва (див. рис. 105). Не­зважаючи на великі розміри, ця медуза живиться дріб­ними планктонними організмами.

Ряд Коренероті медузи (Rhizostomea)

Представники ряду трапляються в теплих морях. У Чорному та Азовському морях мешкає звичайна ризо-стома, або коренерот. (Rhizbstoma pulrno). Це велика ме­дуза (діаметр до 5 см) з напівсферичним дзвоном і рото­вими лопатями, що коренеподібне розрослися (рис'. 108). Щупалець у неї немає, а жалкі клітини розташовані на поверхні дзвона. У людини вони викликають досить силь­ні опіки.

Р яд Ставромедузи (Stauromedusae)

Це сидячі медузи, прикріплені до субстрату, їх тіло розділене ,на чашечку та ніжку. Всередині чашечки міс­титься ротовий отвір. Краї чашечки витягнуті й утво­рюють вісім «рук». На кінці кожної «руки» є пучок маленьких головчастих щупалець. У північних і помірних мо­рях трапляються люцернарії (рис. 109). Один вид (Lucerriaria puimo) мешкає в Чорному морі.

Ставромедузи мають своєрідний життєвий цикл. Із яєць розвиваються не планули, а червоподібні, позбавлені війок личинки. Вони деякий час повзають по дну, а потім збираються групами по 3—20 особин, і кожна з них при­кріплюється до субстрату переднім кінцем. Ці медузи ко­лективно полюють, усі разом можуть спіймати та убити досить велику здобич. Через деякий час кожна личинка відбруньковує від себе по чотири повзаючих личинки, що перетворюються на маленьких поліпчиків, з яких поступо­во виростають дорослі тварини. Таким чином, чергування поліпоідного та медузоїдного поколінь у життєвому циклі ставромедуз немає. Будова дорослих ставромедуз має оз­наки поліпа та медузи.

Ряд Кубомедузи (Cubomedusae)

Це глибоководні тропічні медузи. Кубічної форми дзвін має всього чотири, щупальця. На відміну від інших сцифомедуз у них немає радіальних каналів; їх функцію виконують дуже великі кишені шлунка. Відрізняються Ку­

б омедузи й метаморфозом. Поліп, що утворився з планули, відбрунь­ковує велику кількість дочірніх особин, кожна з яких повністю пе­ретворюється на медузу (рис. 110).