Тема: Психотропні засоби. Аналептики.
План лекції :
Психотропні засоби. Загальна характеристика, класифікація.
Нейролептики. Загальна характеристика, основні фармакологічні ефекти. Антипсихотичні і транквілізувальні властивості. Особливості дії та застосування аміназину,галоперидолу,дроперидолу,етаперазину, модітену, хлорпротексину, тизерцину.
Транквілізатори (сибазон, феназепам, хлозепід, діазепам, нозепам, мезапам, бромазеп, мепротан, еленіум, тазепам), загальна характеристика, дія, застосування. Звикання. Медикаментозна залежність. Побічні ефекти.
Седативні засоби (натрію бромід, калію бромід, магнію сульфат, бромкамфора, препарати валеріани, корвалол, санасон). Загальна характеристика.
Антидепресанти (імізин, амітриптилін, ніаламід, флуоксетин, флувоксамін, дезипромін, доксепін, піразидол, нефазодон, бефол). Загальна характеристика. Застосування. Побічні ефекти.
Психомоторні стимулятори (кофеїн, кофеїн-бензоат натрію, синокарб, меридил). Загальна характеристика. Показання та протипоказання до застосування.
Загальнотонізувальні засоби (лимонник, женьшень, пантокрин). Застосування.
Ноотропні засоби (ноотропіл, пірацетам, цинаризин, аміналон, церебролізин, енцефабол, кавінтон, пантогам, серміон). Застосування.
Аналептики (кофеїн-бензоат натрію, кордіамін, бемегрид, камфора, сульфокамфокаїн, коразол). Вплив на дихання і кровообіг. Особливості дії та застосування окремих препаратів. Шляхи введення, показання та протипоказання до застосува
Психотропні засоби.
Класифікація.
а) психодислептики, психотоміметики, або галюциногени (мескалін, псилоцибін, гармін, препарати індійських конопель - марихуана, гашиш; похідні ЛСД - діетиламіду лізергінової кислоти);
б) нейролептики (невроплегіки, антипсихотичні засоби, або великі транквілізатори) (аміназин, ,галоперидол, дроперидол, етаперазин)
в) транквілізатори, (анксіолітики, атарактики, антифобіки, або малі транквілізатори) (хлозепід, сибазон, феназепам)
г) седативні засоби (натрію і калію бромід, бромкамфора, кореневище з коренями валеріани, трава собачої кропиви (пустирник), валокормід, валоседан, корвалол.)
д) антидепресанти (імізин,деприм, амітриптилін, азафен, піразидол, тразодан, цефедрин, літію карбонат, літію оксибутират, літоніт, микаліт);
є) психостимулюючі засоби: психомоторні стимулятори (кофеїн-бензоат натрію, меридил, сиднокарб,);
ж) ноотропні і ГАМК-ергічні засоби (пірацетам, аміналон, цинаризин, церебролізин, серміон,вінпоцетин)
з) адаптогени (плоди лимоннику, корінь женьшеня, екстракт левзеї рідкий, екстракт родіоли рідкий, екстракт елеутерококу рідкий, пантокрин).
Аналептичні засоби (кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн, етимізол, бемегрид, цититон, лобелін).
2. Н е й р о л е п т и к и
Н е й р о л е п т и к и (антипсихотичні засоби) – лікарські засоби, які використовуються для лікування психозів, головним чином шизофренії, а також інших ендогенних (органічних) та екзогенних (психогенних) психічних розладів, що проявляються важкими психоемоційними порушеннями з явищами маячення, галюцинацій, збудження.
У зв’язку з соціальною значимістю шизофренії – захворювання, що вражає, за даними сучасних дослідників, до 1% населення, вивченню нейротрансмітерних порушень при цій групі психічних розладів присвячена значна наукова література. Вважають, що найбільше значення в патогенезі шизофренії має генетично детермінована гіперактивність дофамінових систем мезокортикального і мезолімбічного трактів, тіла нейронів яких локалізовані в чорній речовині (substancia nigra) та у вентральній зоні покришки (ventral tegmental area). Згідно з викладеним, в основі нейрохімічних механізмів терапевтичних ефектів нейролептиків є їх антагоністична дія відносно дофамінових рецепторів субтипу D 2 (за новішими даними, також D 3 і D 4 ), що локалізовані переважно в лімбічній системі головного мозку. Психічна діяльність людини, що визначається за поведінкою і мовлення, залежить в основному від двох процесів – емоцій і мислення. Для формування підкоркових емоцій важливе значення має активність лімбічної системи (особливо миндалевидного комплексу), заднього гіпоталамуса і таламуса. Вищі емоції (моральні, естетичні відчуття) є діяльністю кори головного мозку. Мислення, або асоціативна діяльність, визначається функцією кори головного мозку і деякими підкорковими структурами (таламус, гіпокамп). Рівень активності кори головного мозку залежить від впливу ретикулярної формації стовбура головного мозку.
Нейролептиками (антипсихотичними) речовинами називають такі засоби, які викликають стан психомоторної байдужості.
Головна дія нейролептиків – їх антипсихотична властивість, яка проявляється через 7 – 12 днів після початку застосування препаратів, зняттям явищ марення та галюцинації. Зменшується психічне та рухове збудження хворих, послаблюється відчуття емоційної напруги та агресивності.
За активністю нейролептичної дії щодо аміназину, виділяють:
1. Засоби зі слабшою дією (пропазин, тіоридазин, хлорпротиксен, левомепромазин).
2. Засоби середньої сили дії, приблизно рівні з аміназином (метеразин).
3. Засоби, наділені підвищеною нейролептичною активністю (трифтазин, етаперазин).
4. Сильні нейролептики (галоперидол, трифлуперидол, фторфеназин).
За широтою терапевтичної дії:
1. Нейролептики з широким спектром дії, які застосовують при гострих станах (аміназин, левомепромазин, пропазин, хлорпротиксен).
2. Нейролептики, придатні для тривалої та підтримуючої терапії (аміназин, левомепромазин, фторфеназин, тіоридазин).
3. Нейролептики для проведення спеціальних лікувальних курсів (етаперазин, галоперидол, трифлуперидол).
Локалізація дії дофамінових рецепторів і їх ефекти, зв’язані з блокуючим впливом.
1. Мезолімбічна система – антипсихотичний ефект. Емоційна індиферентність. Депресія.
2. Гіпоталамус–зниження температури тіла. Галакторея (підвищення виділення пролактину).
3. Екстрапірамідна система – симптоми паркінсонізму.
4. Хеморецептори тригерної зони блювотного центру – протиблювотна дія.
Нейролептикам властива каталептична дія (стан при якому організм здатний знаходиться тривалий час у тій позі яку придали йому – незручне положення) та зняття стану агресивності .
Нейролептики пригнічують дофамінову передачу за рахунок блокування постсинаптичних рецепторів. Схожість структур дофаміну і фенотіазинів пояснюють одним і тим же рецепторним утворенням. Молекулярним посередником, через який забезпечується втручання нейролептиків у метаболізм синаптичної клітини, служить аденілатциклаза.
Механізм антипсихотичної дії нейролептиків пов’язаний з пригніченням функції ретикулярної формації і усунення її активуючої дії на кору головного мозку. Гальмуванням постсинаптичного рецептора частково обумовлене вторинне підсилення функції дофамінових нейронів.
Механізм седативної дії нейролептиків – блокування центральних альфа-адренорецепторів ретикулярної формації та пригнічення Н1 – гістамінових рецепторів. Заспокійлива дія нейролептиків – пригнічення реакцій на зовнішні стимули, послаблення психомоторного збудження, приглушення відчуття страху, зниження агресивності.
Механізм гіпотермічної дії – збільшення тепловіддачі у зв’язку з посиленням теплопродукції за рахунок зменшення м’язового тонусу і центральної регуляції обміну речовин.
Механізм гіпотензивної дії – блокування центральних альфа-адрено – та дофамінорецепторів, що призводить до судинорозширювальної дії.
Резерпін діє на пресинаптичні структури дофамінових синапсів, спустошує запаси моноамінів в аксональних терміналіях. Блокатор синтезу катехоламінів альфа-метилтирозин потенціює пригнічувальний ефект нейролептиків відносно поведінкових розладів, викликаних фенаміном, підвищує результативність лікарської терапії у хворих хронічною шизофренією. Окремі нейролептики із числа блокаторів постсинаптичних рецепторів (фенотіазини, бутирофенони) пригнічують пресинаптичне вивільнення дофаміну.
Завдяки своїм дофаміноблокуючим властивостям, нейролептики в цілому повинні послаблювати надмірну активність дофамінових систем. Це приводить до нормалізації функції дофамін-залежних структур головного мозку, сприяючи гармонізації його діяльності.
При всій значимості дофаміноблокуючих властивостей нейролептиків для формування антипсихотичного ефекту важливе й інші нейромедіаторні процеси. Особливо велике значення для функції мозку та ефекту речовин мають зрушення в роботі синапсів, де передатчиком служать норадреналін, ацетилхолін, ГАМК, серотонін.
У постсинаптичній мембрані нейролептики взаємодіють з аденілатциклазою і знижують її чутливість до норадреналіну.
За особливостю седативної і антипсихотичної дії, нейролептики ділять на
дві групи:
1. Засоби переважно седативної дії (аміназин, левомепромазин, тіоридазин).
2. Засоби переважно антипсихотичної активності (фторфеназин, галоперидол).
Крім антипсихотичного і седативного ефектів, нейролептики підсилюють дію наркозних,снодійних і болетамувальних засобів(наприклад,фентаніл використовують для нейролептанальгезії).
Знаходить застосування і власне анальгетична активність нейролептиків, а саме – левомепромазин. З допомогою левомепромазину вдається зняти больовий синдром у онкологічних хворих, при опіках, невралгіях, оперізуювальному лишаї.
Нейролептикам властива гіпотермічна дія (зниження температури тіла й активація процесу тепловіддачі). Крім того, нейролептикам властива протиблювотна дія, яка пов’язана з їх дофаміноблокуючими властивостями.
Ряд нейролептиків (похідні фенотіазину) здатні знижувати артеріальний тиск за рахунок блокади альфа-АР черевних і шкірних судин, викликаючи помірну вазоділатацію, зменшення периферичного опору.
При ентеральному застосуванні аміназин добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимального рівня у крові через 1,5 - 3 години. Тривалість дії 5 – 6 годин. Біотрансформація відбувається у печінці з утворенням метаболітів.
Аміназин . Для аміназину характерні всі описані вище фармакологічні ефекти. Володіє антипсихотичною активністю, пригнічує прояви галюцинацій та марення проявляє седативну дію, підвищує ефективність наркотичних і снодійних засобів. Аміназину властива протиблювальна, протисудомна, гіпотермічна, подразнювальна, адреноблокуюча (зниження артеріального тиску), холіноблокуюча (зниження секреції екзокринних залоз) та антигістамінна дія. Гіпотензивна дія аміназину зв’язана з пригніченням центрів гіпоталамусу, з блокадою альфа-адренорецепторів і спазмолітичною дією. Аміназин пригнічує (знижує) силу серцевих скорочень. Внаслідок гіпотензії рефлекторно прискорюється частота серцевих скорочень (тахікардія). Аміназину властива також протиаритмічна дія. При тривалому застосуванні до аміназину розвивається звикання. Тривалість лікування хворих 2 – 6 тижнів.
Застосовують аміназин і його аналоги для лікування шизофренії, при алкоголізмі (приступи білої гарячки), для посилення дії засобів для наркозу і аналгезії.
Побічні ефекти – тахікардія, зниження артеріального тиску, сухість шкіри, атаксія, екстрапірамідні розлади, гіперестезія до світла (фотосенсибілізуюча дія), токсикоалергічний гепатит, агранулоцитоз, гіпотермія.
Трифтазин наділений сильним антипсихотичним ефектом. За здатністю блокувати марення і галюцинації він значно переважає аміназин. Седативна дія виражена менше. Слабо посилює ефекти наркотичних засобів. За гіпотермічною і міорелаксантною активністю поступається аміназину. Володіє сильною протиблювотною дією. Проявляє антибредові, антигалюцинаторні ефекти, блокує психотичні автоматизми.
Застосовують для блокади галюцинаторного, маревного станів, для лікування хронічної шизофренії, білої гарячки.
Побічні ефекти – екстрапірамідні порушення.
Етаперазин – сильний нейролептичний засіб. За антипсихотичною дією перевершує аміназин, але седативний вплив слабший. Високоефективний при синдромах із загальмованістю і галюцинаціями. У хворих людей покращує настрій. Слабше ніж аміназин, потенціює дію снодійних і анальгетичних засобів. Протиблювотна дія етапериазину у 20 разів вища, ніж у аміназину.
Побічні ефекти – подібні до тих, що в аміназину. Проте менше виражені загальмованість, сонливість, в’ялість.
Хлорпротиксен – вираженістю антипсихотичної дії поступається аміназину, але перевершує його по седативній активності. Чітко потенціює дію наркотичних, сподійних, анальгетичних засобів. Проявляє протисудомну і протиблювотну дію. Застосовується для зняття стану психомоторного збудження.
Побічні ефекти – сонливість, тахікардія, зниження артеріального тиску, сухість слизових оболонок, дизартрія, зниження потенції.
Клозапін (азалептин, лепонекс). За спектром психотропної дії нагадує левомепромазин, аміназин. Посилює ефективність наркотичних, снодійних, анальгетичних засобів. Викликає значну міорелаксацію, має сильну холіноблокуючу дію. На збудженням.
Побічні ефекти – типові для нейролептиків і не потребують фармакологічної корекції.
Галоперидол . Йому властиві сильні антипсихотичні ефекти з високою вибірковістю відносно галюцинаторно-маревної симптоматики. За антипсихотичною активністю перевершує аміназин. Седативний ефект слабий. Посилює дію барбітуратів і наркотичних анальгетиків. За протиблювотною активністю перевершує аміназин у 50 разів. Під його впливом зменшуються або зникають прояви маніакального і кататонічного збудження. Тому одним із основних показань служать змішані психози з маніакальною і параноїдною картиною, використовують при лікуванні алкогольних психозів. У терапії та хірургії галоперидол застосовується в комбінації із сподійними, наркотичними анальгетиками (промедол) при підготовці хворого до операції. Сильна протиблювотна дія використовується в акушерстві і терапії.
Побічні ефекти – зниження артеріального тису, фотосенсибілізація, екстрапірамідні розлади.
відміну від інших нейролептиків, не проявляє помітної каталептичної активності. Здатний блокувати синдроми, які супроводжуються психомоторним
Дроперидол . Особливістю дії препарату є швидка, але нетривала нейролептична дія. Пригнічує тонус вегетативного відділу нервової системи, розслаблює тонус скелетної мускулатури. У комбінації з фентанілом використовується для нейролептаналгезії, для зняття больового синдрому при шокові, інфаркті міокарда.
Побічні ефекти – зниження артеріального тиску, пригнічене дихання.
Резерпін . За нейролептичною активністю значно поступається аміназину та іншим фенотіазиновим препаратам. Особливістю седативної дії резерпіну є тривалий латентний період. Ефект сонливості, апатії до навколишнього розвивається через 4 – 5 годин після прийому препарату. Однією із характерних властивостей резерпіну є його симпатолітична дія.
Модітен
Тизерцин
Механізм седативної дії полягає у зниженні концентрації біогенних амінів у головному мозку – норадреналіну, серотоніну (порушує депонування і зворотне захоплення). Застосовується як нейролептик у хворих нервово-психічними розладами з гіпертонічною хворобою.
Побічні ефекти – брадикардія, підсилення функції і моторики шлунково-кишкового тракту, ульцерогенна дія, гіперсалівація, діарея, екстрапірамідні розлади.