3.Договір лізингу та його види.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) в користування майно, що належить лізингодавцеві на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормативна база лізингу складається із ст. 292 Господарського кодексу і гл. 58 Цивільного кодексу України, законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансовий лізинг», «Про оренду землі» від 06.10.98 р., а також інших нормативно-правових актів. Важливо враховувати, що згідно зі ст. 806 ЦК до договору лі­зингу застосовуються відповідні положення про найм (оренду), про купівлю-продаж, про постачання, якщо інше не передбачене законом.

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний, відплатний.

Лізинг є видом господарської діяльності, який направлений на інвестування власних або запози­чених фінансових коштів. Уявляється, що лізинг можна в певному аспекті розглядати як форму кредитування, що надає підприємству можливість отримати устаткування (інші засоби виробництва) в користування відразу після укладення лізингового договору і роз­раховуватися поступово. Предмет лізингу залишається у власності лізингодавця до закінчення дії договору. Таким чином, лізинг збільшує можливість залучення позикових засобів покупцем, не вимагаючи при цьому застави або поруки третіх осіб, що необхідно при отриманні банківського кредиту. У зв'язку з цим слід зазна­чити простоту оформлення лізингового договору в порівнянні з банківським кредитом.

Лізингом мають право займатися будь-які юридичні або фі­зичні особи — суб'єкти господарської діяльності. Проте зазвичай такі операції здійснюють спеціалізовані компанії (фінансові інститути) — лізингові фірми або крупні банки. Для комерційних банків лізинг привабливий тим, що дає їм можливість вкладення вільних коштів під орендний відсоток.

Лізинг здійснюється за договором лізингу. Також до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом і загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір постачання, якщо інше не встановлене законом.

Істотними умовами договору є умови про предмет, строк та плату.

Згідно зі ст. 292 ГК об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. ЦК України в ст. 807 уточнює, що предметом договору лізингу може бути неспоживана річ, визна­чена індивідуальними ознаками.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші при­родні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств і їх структурних підрозділів.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлене договором. Предмет лізингу та/або пов'язані з ви­конанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню у випадку, якщо їхня обов'язковість встановлена законом або дого­вором. Витрати на страхування несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлене договором.

Виходячи із законодавства, можна виділити форми лізингу:

• зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає при­дбання лізингоодержувачем майна у власника і передачу цього майна тій же особі в лізинг;

• пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на підставі укладення багатобічного договору і залу­чення одного або декількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої засоби. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може складати більше 80 % вартості придбаного для лізингу майна;

• міжнародний лізинг — це договір лізингу, здійснюваний суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав, або у випадку, якщо майно або платежі перетинають державні кордони. У міжнародній практиці також розрізня­ють, наприклад, компенсаційний лізинг, коли орендна плата за користування устаткуванням оплачується зустрічними постачаннями продукції, виготовленій на ньому.

За поверненням вкладення коштів лізинг підрозділяють на:.

• лізинг з повним відшкодуванням витрат — сума лізингових платежів включає всі витрати лізингодавця (включаючи від­сотки за кредит), а також прибуток лізингодавця;

• лізинг з неповним відшкодуванням витрат — відшкодовується лише частина витрат лізингодавця, у зв'язку з чим після за­кінчення строку лізингу лізингодавець повинен або передати об'єкт лізингу іншим особам, або продовжити договір лізингу з лізингоодержувачем, або продати об'єкт лізингу іншим осо­бам, або продовжити договір лізингу з лізингоодержувачем, або продати об'єкт лізингу за ціною, що забезпечує покриття частини витрат і отримання прибутку.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій визначається два вида лізинга — фінансовий і оперативний лізинг.

Під оперативним лізингом розуміється господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповід­но до договору оперативного лізингу передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або ви­готовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом.

Фактично оперативний лізинг — це звичайна оренда. Важливим моментом договору лізингу в зв'язку з цим є те, що за договором оперативного лізингу основні фонди залишаються у складі основних фондів орендодавця, тобто залишаються у нього на праві власності, а основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря, хоча і не пере­ходять в його власність до закінчення договору.

Фінансовий лізинг визначається спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює фінансовий лізинг, — це Закон України «Про фінансовий лізинг», як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінан­сового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визна­чений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Важливою умовою договору фінансового лізингу є положення про склад лізингових платежів, наприклад, за погодженням сто­рін оплата лізингових платежів може відбуватися з урахуванням індексу інфляції.