3. Принципи, на яких ґрунтується єкпл.

Страсбурзький суд протягом своєї піввікової діяльності із застосування Конвенції виробив низку принципів тлумачення її норм, які визначають основні засади, вихідні ідеї розуміння їхнього змісту. Ці принципи не тільки "співпрацюють" між собою, вони взаємодоповнюють один одного, що дає підставу вважати їх системою.

Аналіз здійснюваної Страсбурзьким судом інтерпретації норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дає змогу виділити такі принципи тлумачення:

• принцип ефективного та динамічного тлумачення;

• принцип забезпечення правової визначеності (принцип дотримання прецеденту);

• принцип пропорційності та забезпечення рівноваги інтересів;

• принцип забезпечення певної свободи національного розсуду;

• принцип автономного тлумачення;

• врахування загальновизнаних міжнародних стандартів і принципів міжнародного права;

• принцип забезпечення мінімальних гарантій прав і свобод людини.

Вивчення й дослідження цих принципів є важливим з точки зору підвищення ефективності та результативності правотлумачної діяльності як самого Європейського суду з прав людини, так і національних органів влади, які застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.

4. Принцип ефективного і динамічного тлумачення.

 Результативність принципу ефективного тлумачення Конвенції виявляється в тому, що він дозволяє найкращим чином пристосувати положення Конвенції до соціальних умов, які постійно змінюються. Цей принцип обумовлює так звану "динамічну" або "еволюційну" інтерпретацію конвенційних норм, що застосовується Страсбурзьким судом. У його прецедентному праві вкоренилося положення про те, що Конвенція є "живим інструментом", який повинен тлумачитися "у світлі умов сьогодення". Ілюстрацією такого підходу Суду є справа "Marckx v. Belgium", в якій Страсбурзький суд розглядав проблему обмеження прав позашлюбної дитини. Як зазначено в рішенні, "на той час, коли Конвенція розроблялася, у багатьох європейських країнах вважалося допустимим і нормальним розрізняти "незаконну" та "законну" сім’ю. Проте у даному випадку Суд не може не підкреслити того факту, що внутрішнє право переважної більшості держав-членів Ради Європи розвивалося й продовжує розвиватися поряд з відповідними міжнародними документами у напрямку повного юридичного визнання максими mater semper certa est – мати завжди достовірно відома". Суд, таким чином, надав вирішального значення тим стандартам, які були загальновизнаними на момент розгляду справи, а не на момент прийняття Конвенції.

Застосування принципу ефективного та динамічного тлумачення у процесі інтерпретації конвенційних норм в кінцевому рахунку впливає на обсяг їхнього тлумачення. Так, у практиці Страсбурзького суду чітко простежується тенденція щодо розширення прав і свобод людини та звуженого розуміння компетенції держав-учасниць Конвенції щодо обмеження прав і свобод людини. Водночас, таке звуження прав держави неодмінно веде до розширення її обов’язків перед людиною, що дає підстави говорити про безпосередній "вихід" тлумачення норм за "обсягом" на зазначений принцип. Іншими словами, специфічна природа Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод надає процесу тлумачення її норм особливу цільову орієнтацію. Досягнення саме ефективного захисту прав людини стає головним критерієм "зважування" дій держави щодо реалізації або обмеження цих прав.