27. Питання про смертну кару в контексті статті 2 та 15 Конвенції.

Стаття 15 Відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації

1. Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

2. Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7.

3. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов'язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.

Протокол №6 (основні статті)

Стаття 1Смертна кара скасовується. Нікого не може бути засуджено до такого покарання або страчено.

Стаття 2Держава може передбачити у своєму законодавстві смертну кару за діяння, вчинені під час війни або неминучої загрози війни; таке покарання застосовується тільки у випадках, передбачених законом і згідно з його положеннями. Держава повідомляє Генерального секретаря Ради Європи про відповідні положення цього закону.

Стаття 3Жодні відступи від положень цього Протоколу на підставі статті 15 Конвенції не допускаються.

28. Заборона смертної кари відповідно до Протоколів № 6 та 13 Конвенції.

Протокол №6 (основні статті)

Стаття 1Смертна кара скасовується. Нікого не може бути засуджено до такого покарання або страчено.

Стаття 2Держава може передбачити у своєму законодавстві смертну кару за діяння, вчинені під час війни або неминучої загрози війни; таке покарання застосовується тільки у випадках, передбачених законом і згідно з його положеннями. Держава повідомляє Генерального секретаря Ради Європи про відповідні положення цього закону.

Стаття 3Жодні відступи від положень цього Протоколу на підставі статті 15 Конвенції не допускаються.

Стаття 4Жодні застереження щодо положень цього Протоколу на підставі статті 57 Конвенції не допускаються. 

Право на життя є, без сумніву, одним з найбільш очевидних основних прав людини. Відзначаючи це, необхідно зауважити, що ні в статті 2, в якій закріплено це право, ні в Протоколі №6, в якому міститься вимога скасувати смертну кару, не забезпечується захист самого життя або певний його рівень. Ці положення мають на меті тільки захист особи від будь-якого свавільного позбавлення життя державою.

Протокол №13 Держави – учасниці Ради Європи, які підписали цей Протокол,переконані, що право кожної людини на життя є основоположною цінністю в демократичному суспільстві і що скасування смертної кари є суттєвим для захисту цього права та для повного визнання людської гідності;бажаючи посилити захист права на життя, гарантованого Конвенцією про захист прав та основних свобод людини, підписаною в Римі 4 листопада 1950 року (далі – “Конвенція”);відзначаючи, що Протокол N 6 до Конвенції, який стосується скасування смертної кари, підписаний у Страсбурзі 28 квітня 1983 року, не виключає смертну кару відносно дій, скоєних під час війни або неминучої загрози війни;сповнені рішучості зробити останній крок для скасування смертної кари за будь-яких обставиндомовилися про таке: ст.1 Скасування смертної кари Смертна кара скасовується. Жодна людина не може бути засуджена до такого покарання або страчена.