9.2. Формування і використання фонду оплати праці

Фонд оплати праці ув’язується з кінцевими результатами підприємства (підрозділу). При цьому, визначаючи умови регулювання фондів оплати праці на рівні підприємства, при укладенні колективного договору предметом переговорів має бути:

- розмір тарифної ставки робітника першого розряду, що є основною для побудови тарифної системи оплати праці, визначається, виходячи з фінансових можливостей підприємства, але не нижче встановленого державного розміру для галузі (в ринкових умовах обмежується лише нижчий рівень оплати праці);

- значення мінімальних і максимальних посадових окладів по кожній посаді – виходячи з можливих співвідношень в оплаті праці;

- механізм формування і регулювання фонду оплати праці.

Розміри коштів на оплату праці (ФОП) в підприємстві або його підрозділах можуть формуватися наступними способами:

1. На основі рівневого нормативу:

ФОП = Н х О,

де: Н – норматив фонду оплати праці на одиницю обсягу виробництва, прийнятого для обчислення продуктивності праці; О – обсяг виробництва.

2. Прямим розрахунком – за нормативами трудомісткості й середньої заробітної плати на одиницю затрат праці.

Формуючи фонд оплати праці, слід передбачити перегляд норм обслуговування нормативів чисельності, суміщення професій.

На сільськогосподарських підприємствах частина заробітної плати, нарахованої в грошовому вираженні, може виплачуватися продукцією, виходячи із наявних можливостей і орієнтуючись на діючі нормативи: до 15% валового збору зерна, до 20% соломи та ін. (в оцінці за цінами найчастіше ринковими або ж на рівні планової чи фактичної собівартості продукції). Традиційним є продаж за рахунок оплати праці працівникам зерна в кількості 1,5 кг за виконану нормо-зміну. Широко використовується і продаж інших видів продукції рослинництва і тваринництва.

Слід відмітити, що питома вага оплати праці у загальних витратах на виробництво агарної продукції у сільгосппідприємствах області становить 15-18%. У розвинених країнах цей показник складає не менше 25%.

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Вимірювання кількості затраченої праці з метою її оплати відбувається на основі технічного нормування. Але праця за якістю, складністю і умовами буває різна. Тому, щоб забезпечити відповідну її оплату, необхідно поряд з кількісним здійснювати якісне нормування (або тарифікацію) шляхом оцінки конкретних видів праці залежно від якості й умов, за яких вона відбувається.

У зв’язку з тим, що кожен працівник має свої особливості, тарифікація передбачає як оцінку якості й умов роботи (якій встановлюють певний розряд – групу якості), так і присвоєння кваліфікаційного розряду працівникові певної професії і спеціальності (слюсар, токар, наладчик, електрик, муляр та ін.), необхідного для виконання даної роботи. Результати тарифікації зведені в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник, розроблений науково-дослідними установами і затверджений відповідними державними органами.

Тарифікація робіт і робочих професій доповнюється за деякими професіями віднесенням працівників до певного кваліфікаційного класу (тракторист-машиніст І, ІІ, ІІІ класу, майстер тваринництва І, ІІ класу), що зв’язано з доплатою за кваліфікацію.

Тарифікація керівників, спеціалістів, інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу здійснюється залежно від виконання ними робіт певної складності й відповідальності за схемою посадових окладів. Складність і відповідальність робіт для керівників і спеціалістів визначаються за обсягом реалізації продукції, а для середньої ланки – обсягом виробництва валової продукції, відповідно до чого і встановлюються розряди з оплати праці. Посадкові оклади службовцям (спеціалістам та обслуговуючому персоналу) встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника.

Диференціація оплати праці залежно від якості роботи і кваліфікації працівника здійснюється за допомогою тарифних сіток, які є сукупністю кваліфікаційних розрядів, розміщених за якісною характеристикою робіт у вигляді зростаючої шкали і відповідних цим розрядам тарифних коефіцієнтів. Величина тарифного коефіцієнта показує, в скільки разів рівень оплати за норму праці кожного розряду перевищує рівень оплати за норму найпростіших робіт, віднесених до І розряду, або у скільки разів оплата праці кожного розряду робітників вища від оплати праці робітника І розряду. Знаючи тарифну ставку І розряду і відповідні тарифні коефіцієнти, можна визначити ставку кожного наступного розряду, перемноживши тарифну ставку І розряду на відповідний коефіцієнт наступного розряду.

У сільськогосподарських підприємствах більшість робіт оплачуються з трьома шестирозрядними сітками: механізовані роботи – для трактористів-машиністів; роботи в тваринництві і ручні роботи; роботи в ремонтно-механічних майстернях. Крім того, використовуються також тарифні сітки для оплати праці на будівництві, автотранспортних і вантажних роботах.

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Її питома вага в оплаті має бути максимальною (до 80% заробітку). Визначальною є ставка І розряду – мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі. Вона відповідає законодавчо встановленому мінімальному розміру заробітної плати, нижче від якого не може здійснюватися оплата праці.

Таблиця 9.1

Тарифна сітка і розраховані тарифні ставки (виходячи із мінімальної заробітної плати 985 грн)

Міжрозрядні коефіцієнти та категорії працівників	Розряд робіт						Мінімально гарантова-на тарифна ставка робітників і розряду
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ
Міжрядні тарифні коефіцієнти	1,00	1,09	1,20	1,35	1,55	1,80	Х
На ручних роботах у рослинництві	42,22	46,02	50,66	57,00	65,44	75,99	1,02
На ручних роботах у тваринництві	48,84	53,24	58,61	65,94	75,71	87,92	1,18
Трактористи-машиністи
І Степ	49,26	53,69	59,11	66,50	76,35	88,66	1,19
ІІ Лісостеп	54,64	59,55	65,56	73,76	84,69	98,35	1,32
ІІІ Гірська	60,02	65,42	72,02	81,02	93,03	108,03	1,45
Робітники, зайняті на ремонтних роботах	44,70	48,73	53,64	60,35	69,29	80,47	1,08
Годинні ставки ремонтників	2,68	2,92	3,21	3,61	4,15	4,82

На 1 жовтня 2011 р. розмір мінімальної заробітної плати прийнятий Урядом на рівні 985 грн. Виходячи з 40-годинного робочого тижня, місячна робоча норма становить 166,58 год. Тоді денна тарифна ставка на ручних роботах у рослинництві буде: (985 : 166,58) х 7 = 41,39 (грн).

Тарифну ставку І розряду для всіх категорій працівників визначають множенням тарифної ставки по рослинництву на затверджений Урядом коефіцієнт співвідношення мінімальної гарантованої тарифної ставки робітників, що працюють по цьому розряду. Ці коефіцієнти такі: на ручних роботах у рослинництві -1,02, у тваринництві -1,18, для трактористів – машиністів І групи (сюди відноситься і Миколаївська область) – 1,19, ІІ групи – 1,32, ІІІ – 1,45, на ремонтних роботах – 1,08. Із цього виходить, що наприклад, денна тарифна ставка на ручних роботах у рослинництві та тваринництві дорівнює відповідно 42,22 грн (41,39 х 1,02) і 48,84 грн (41,39 х 1,18).

Коефіцієнти міжрозрядних співвідношень, як видно з табл. 8.1, дорівнюють: ІІ розряд – 1,09, ІІІ – 1,20; ІV -1,35, V – 1,55, VІ – 1,80. Виходячи з цього, на ручних роботах у рослинництві, наприклад, для V розряду робіт денна тарифна ставка становить 65,44 грн (42,22 х 1,55), а у тваринництві – 75,71 грн (48,84 х 1,55).