19. Показники рентабельності

Абсолютна величина прибутку (ефекту) не демонструє рівня ефективності діяльності підприємства. Для такої оцінки використовується група показників рентабельності або доходності. Рентабельність, як термін, застосовується при визначені прибутковості активів (крім інвестицій) та об'ємних показників господарської діяльності. Коли ж говорять про ефективність інвестицій або різних видів капіталу, то використовують термін доходність.

Принцип розрахунку будь-якого показника рентабельності або доходності такий — в чисельнику стоїть певний вид прибутку (в залежності від оціночної потреби аналітика), а в знаменнику - заявлений показник. Наприклад, рентабельність продаж знаходиться як результат ділення валового прибутку на обсяг продаж.

До основних показників прибутковості відносяться такі: рентабельність продаж, рентабельність виробництва, рентабельність виробничих фондів (основних і оборотних засобів, що безпосередньо беруть участь у виробництві та обігу), рентабельність активів, доходність функціонуючого капіталу (обсягу власного капіталу і кредитів банку, що брали участь в отриманні прибутку), доходність власного капіталу, доходність перманентного капіталу (власного і довгострокового позикового), доходність фінансових інвестицій.

Показники рентабельності можуть бути наступних видів:

1) рентабельність окремих видів продукції. Обчислення цих показників може грунтуватися на показниках прибутку від випуску або реалізації окремих видів продукції. При цьому поточні витрати можуть прийматися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича або повна); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат; вартість продукції в оптових цінах.

2) Рентабельність підприємств в цілому. Для розрахунку цих показників можуть використовуватись: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції, тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної"). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначити в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капітал)

20. Поняття основних фондів і основних засобів підприємства.

Організація будь-якого процесу виробництва передбачає наявність засобів виробництва, що включають засоби праці, предмети праці та труд людини, тобто її цілеспрямовану діяльність. Засоби й предмети праці виступають на підприємствах як виробничі фонди (основні й оборотні).

Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і поступово, в міру зношування переносять свою вартість на вироблювану продукцію.  Цим вони відрізняються від оборотних фондів, які цілком переносять свою вартість на виготовлюваний продукт протягом одного виробничого циклу.

До складу основних фондів житлово-комунального господарства включають: основні фонди підприємств комунального господарства, споруди міського благоустрою, житловий фонд та ін.

Залежно від призначення основні фонди поділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основних фондів входять ті, що беруть участь у виробничих процесах, створюють умови для  їх здійснення або служать для зберігання і транспортування продукції, а саме: виробничі споруди, передавальне обладнання, силові й робочі машини, вимірювальні й регулювальні прилади, пристрої й лабораторне обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, а також робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження. Засоби праці стають основними фондами тільки після введення їх у виробничий процес, а в практиці обліку - після  зарахування  на  баланс  підприємства,    що  їх  використовує.

До складу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування, які задовольняють побутові й культурні потреби людей.

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємств утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставк товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціальне культурних функції очікуваний термін корисного використання яких більше одного рок (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

Характерними особливостями основних засобів є:

1) Використання в натуральному вигляді впродовж тривалої часу (не менше року).

2) Схильність до зносу фізичного або морального.

3) Специфічний характер кругообігу та відшкодувані вартості через механізм поступової амортизації з віднесення амортизаційних відрахувань на собівартість продукції.

Класифікація основних засобів:

1) За характером використання:

• Основні виробничі засоби

• Основні невиробничі засоби (фонди житлово-комунальної господарства, освіти, культури, охорони здоров'я, відпочинку). наявність забезпечує вирішення соціальних проблем і підприємстві: створення необхідних умов для проживанн покращення умов праці і т.д.

2) За цільовим призначенням:

• Будівлі та споруди

• Машини та обладнання

• Транспортні засоби

• Інвентар та інструменти

3) За участю у виробничому процесі:

• Активні основні засоби — машини, обладнання та інші елементи ОФ, що використовуються безпосередньо у виробничому процесі

• Пасивні основні засоби — будівлі, споруди та інші елементи основних засобів, що створюють умови для здійснення господарської діяльності підприємства.

4) За належністю до підприємства:

• Власні основні засоби

• Орендовані основні засоби

5) За джерелами фінансування:

• Основні засоби, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками

• Основні засоби, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів

• Основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів

• Безоплатно отримані основні засоби

6) За станом фактичного використання:

• Основні засоби, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства

• Основні засоби, здані в оренду

• Основні засоби, що тимчасово не використовуються. [ЗО, 277].

Згідно П(С)БО 7 облік основних засобів здійснюється за двома їх типам й:

1. Основні засоби

— земельні ділянки;

— капітальні затрати на покращення земель;

— будівлі споруди і передавальні пристрої;

— машини й устаткування;

— транспортні засоби;

— інструменти, пристрої, інвентар (меблі);

— робоча і продуктивна худоба;

— багаторічні насадження;

— інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи

— бібліотечні фонди;

— малоцінні необоротні матеріальні активи;

— тимчасові (не титульні) споруди;

— природі ресурси;

— інвентарна тара;

— предмети прокату;

— інші необоротні матеріальні активи.

Розмежування цих двох груп основних засобів здійснюєті підприємствами самостійно та відображається в обліковій подіті підприємства у формі вартісної границі (наприклад, до і 000 грн. інші необоротні матеріальні активи, від 1001 грн. і більше — осної засоби). Граничне значення визначається вартісною специфік основних фондів підприємства. Виділення двох груп пов'язано необхідністю обмежити застосування певних методів амортизацій нарахування зносу на засоби кожної з них.