5. Розглянути патогенну поведінку та роль саногенне мислення у формуванні психічного здоров’я людини.

Характеристика патогенного мислення (ПМ)

Патогенна мислення можна ототожнювати з патологічним, яке яв-ляется характерною ознакою психічно хворих людей. Патогенна мислення цілком нормальне, але містить такі яскраві риси, які сприяють напрузі психіки, формуванню реакцій і стереотипів поведінки, залучающі людину в конфлікти. Наслідком цього може бути погіршення психічного і соматичного здоров'я.

Риси патогенного мислення найбільш повно представлені в працях Ю.М.Орлова, Д.Джонгвард і М.Джеймс, Е.Берна і Ф.Перлза. Коротко опишемо основні з них.

1. Повна свобода уяви, мрійливість, відрив від реальності. Така мимовільність уяви легко актуалізує негативні образи, ко-торие супроводжуються негативними емоціями і інструментальними реакціями. Наприклад, обмірковування образи призводить до обмірковування плану помсти, відчуття приниженості, висновків про нікчемність життя і т.д.

2. Невміння здійснювати акт припинення мислення, тобто стоп-реак-цію. Структура акту патогенного мислення може бути представлена в наступному вигляді: роздум (уява) - переживання - закріплення образів (за законами научения) - придбання великої енергії почуттів - накопичення негативного досвіду. Наприклад, акт спогади сорому, що отримав сильне негативне підкріплення, не стримується людиною, а знову й знову відтворюється їм, набуваючи величезну енергію почуттів.

3. Відсутність рефлексії, тобто нездатність розглядати себе і свою поведінку як би з боку. Це призводить до повного занурення в ситуацію навіть після того, як вона пройшла, ототожнення себе з негативно забарвлена образами уяви, до ненормальним поведінкових реакцій.

4. Тенденція плекати в собі і зберігати образу, ревнощі, сором, страх та ін. Ця риса патогенного мислення зазвичай поєднується з невіглаством і неприйняттям принципів психогігієни. Людина як би віддає себе у владу негативного стану, не усвідомлює тенденції формування патології. Велике значення тут мають культурні традиції та стереотипи. Якщо традиційною є думка про те, що треба помститись, то природним буде збереження своєї образи, обмірковування планів помсти.

5. Неусвідомленість тих розумових операцій, які породжують емоцію. Людина, що не знає як породжується емоція, не в змозі ні зрозуміти, ні контролювати автоматизовані дії розуму. Тому він ставиться до емоції як до реальності, яка не залежить від нього. Виникає почуття бессилля, неможливості впоратися з ситуацією. Це породжує страждання, стреси, неврози.

6. Тенденція жити спогадами. Люди з патогенним мисленням рідко живуть в сьогоденні. Замість цього вони знищують сьогодення, зосереджуючись на своїх помилках минулого, жаліють себе і перекладають відповідальність за свої дії на інших. У таких людей немає опори і надії на майбутне.

7. Очікування негативних подій, нещасть в майбутньому. Деякі носителі патогенного мислення живуть зі страхом майбутніх нещасть, викликають їх у своїй уяві і багаторазово програють по патогенному "сценарієм". Таким чином, ці люди турбуються понад міру через своїх реальних і уявних передчуттів, займають свідомість думками, не відносяться до справи в поточний момент.

8. Тенденція ховати своє справжнє обличчя під маскою. Більшу частину свого часу носії патогенного мислення відіграють ролі, прикидаючись, маніпуюя, повторюючи ролі свого дитинства і нав'язані стереотипи поведінки. Примітно, що для граючого ролі сама гра часто більш важлива, ніж реальності.

9. Уникання взаємної близькості (прихильності) та відторгнення чесних і відвертих стосунків з оточуючими людьми. Замість цього формується або звичка маніпулювати іншими так, щоб ті чинили відповідно до їх очікуваннями, або тенденція жити, слідуючи передбачуваним очікуванням інших.

10. Невміння ефективно використовувати свої інтелектуальні здатне-сті. Люди з патогенним мисленням спрямовують свої розумові здібності на раціоналізацію та інтелектуалізацію. При раціоналізації вони намагаються надати своїм патогенним думкам слушним приводом, при інтелектуалзації прагнуть засипати інших порожнім красномовством. Саме з цієї при-чині багато потенційні можливості людини залишаються прихованими, нере-лізованной і неусвідомленими.

Узагальнивши найбільш яскраві риси патогенного мислення, Ю.М.Орлов виокремлює наступні форми його прояву

- Патогенна психологічний захист (агресія, страх, втеча в світ фантазії та ін);

- Патогенний характер емоцій (образа, провина, сором та ін);

- Парадигма насильницького управління (рольові очікування, соціальний стереотип, помста, загрози і пр.).

Характеристика саногенного мислення (СМ)

На відміну від патогенного саногенного мислення сприяє оздоровленню психіки, зняттю внутрішньої напруженості, усунення застарілих образ, комплексів. Саногенного мислення усвідомлено, довільно. Мета такого мислення також визначена свідомо. Наприклад, людина може роздумувати над ситуацією з метою не ображатися на інших або не ревнувати. Які риси найбільш яскраво характеризують саногенного мислення?

1. Досить високий рівень зосередження і концентрації уваги на об'єктах роздуму. Як показали дослідження вчених, процес інтроспекціі неможливий, якщо увага людини "плаває", розсіюється і не може зосередитися на розумових об'єктах інтроспекції. Здібності концентруватись і викликати необхідні образи рекомендується досягати практикою візуалізації об'єктів як реальних, так і розумових.

2. Знання природи конкретних психічних станів, що потребують контролі. Так, роздуми про образу передбачає знання її структури, від чого вона залежить і які можливі варіанти її прояви. Саногенного мислення неможливе без знання основ психологіі особистості, емоційно-вольової сфери (в першу чергу емоцій: образи, провини, сорому, заздрості, марнославства, розчарування, страху та ін)

3. Здатність до рефлексії як уміння розглядати як би з боку свої негативні образи пам'яті, супутні їм емоції, свої вчинки і минулий досвід в цілому. На думку К. Хорні, рефлексія припускає освоєння техніки самоаналізу. Причому самоаналіз має особливе значення в ситуаціях, глибоко зачіпають людину. К.Хорни вважає, що зіткнення з деякою правдою про себе породжує не тільки хвилювання і тривогу, але має і звільняються-яке дає властивість, тобто стимулює відчуття полегшення. Але навіть якщо переважає душевне сум'яття, відкриття правди про себе все ж має на увазі початок усвідомлення шляхи виходу. Усвідомлення лякає, але воно має тенденцію до мобілізації протидіючих сил самозбереження.

4. Уміння створювати для рефлексії сприятливий фон глибокого внутрішнього спокою. Ю.Орлов переконаний, що якщо рефлексія здійснюється на тлі релаксаціі (розслаблення), то саногенного мислення дає згасаючий ефект: образи, насичені афектом, поступово звільняються від емоційного змісту, і відтворення їх у свідомості не викликає стресу. У цьому випадку людина як би пристосовується до ситуації, і коли вона повторюється, то гострі відчуття вже не виникають.

5. Досить високий рівень загального кругозору і внутрішньої культури людини. Перш за все необхідно розуміння витоків походження стереотипів, програм культурного поведінки, історії культури. М.Джеймс і Д.Джонгвард назвали ці стереотипи культурними та субкультурними сценаріми. Знання їх сутності, витоків, можливих варіантів програвання в житті, психологічних наслідків - це найважливіші передумови саногенного-го мишленія.

6. Уміння вчасно виконувати акт припинення мислення, тобто виконувати стоп-реакцію в ситуаціях емоційного напруження. Таким чином відбувається згасання "негативного заряду", укладеного як правило, у спогадах про ситуації, в яких людина переживав страждання. Людина, здатна виконати стоп-реакцію, припиняє процес научіння, провідний до закріплення актів патогенного характеру.