МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра патологічної фізіології

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З РОЗДІЛУ:

«Патофізіологія органів і систем»

ЧАСТИНА ІV

Львів 2010

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри патологічної фізіології

Завідувач кафедри

професор Регеда М.С._________

«___»«____________» 2009 р.

протокол №_______

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З РОЗДІЛУ:

«Патофізіологія органів і систем»

ЧАСТИНА ІV

Навчальна дисципліна	патологічна фізіологія
Модуль № 2	Патофізіологія органів і систем
Змістовний модуль № 7	Патофізіологія регуляторних систем (ендокринної, нервової) та екстремальних станів
Курс	3
Факультет	медичний

Львів 2010

Методичні вказівки на практичні заняття для студентів медичного факультету з розділу «Патофізіологія органів і систем» підготували:

д.мед.н., професор Регеда М.С., к.м.н., ас. Пороховська Н.В., к.м.н., доц. Любінець Л.А., к.м.н., доц. Лукович І.М., к.м.н., доц. Качмарська М.О., ас. Колішецька М.А., к.м.н., ас. Никитюк Г.П., к.м.н., ас. Садляк О.В., к.м.н., ас. Вервега Б.М., к.м.н., доц. Найда Л.Я.

Методичні вказівки на практичні заняття з патологічної фізіології для студентів медичного факультету з розділу «Патофізіологія органів і систем» складено згідно вимог програми з патологічної фізіології для студентів медичного факультету вищих медичних навчаль­них закладів ІІІ-IV рівнів акредитації (Київ, 2006).

Відповідальний за випуск:

проректор з навчальної роботи професор М.Р. Гжегоцький

Рецензенти:

Петришин Ю.С. – к.м.н., доцент кафедри нормальної фізіології Львівсь­кого національного медичного університету імені Данила Галицького

Вовк В.І. – к.м.н., доцент кафедри патологічної анатомії Львівсь­кого національного медичного університету імені Данила Галицького

Затверджено профільною комісією з медико-біологічних дисцип­лін Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 35 від 11 січня 2010 року).

ЗМІСТ

Тема 1. Патофізіологія ендокринної системи 6

Тема 2. Патофізіологія нервової системи 16

Тема 3. Патофізіологія екстремальних станів 22 Тема 1. Патофізіологія ендокринної системи і. Актуальність теми

Ендокринна система, сумісно з нервовою, бере активну участь в регуляції основних фізіологічних процесів в організмі людини. Всі ефекторні реакції здійснюються за допомогою гормонів. Гормони – біологічно активні речовини білкового та небілкового походження, що секретуються відповідними групами спеціалізованих клітин та окреми­ми органами, містяться в крові у незначній концентрації та здійснюють дистантні, по відношенню до місця свого утворення, ефекти на клітини-мішені. Гормони – речовини інформаційного впливу, через зміни процесів метаболізму вони регулюють фізико-хімічний, біохімічний, структурний та функціональний гомеостаз, забезпечують диференціацію, регенерацію клітин та тканин, репродуктивну функцію організму, його ріст та визрівання, адаптацію до навколишнього середовища та ін. Але вони не забезпечують нутривні потреби клітин, не є джерелами енергетичних речовин та не входять до складу структурних молекул.

Розбалансувати ендокринний гомеостаз можуть: інфекційні агенти, психоемоційна перенапруга, хімічні фактори, травми, фізичні впли­ви, харчування тощо. Ендокринопатії можуть бути зумовлені порушенням центрально-регуляторних процесів: імпульсо-медіаторних, нейроендокринних, гіпоталамо-гіпофізарних механізмів, прямих і зворотних зв’язків; периферійно-гормональних процесів: порушення біосинтезу, депонування та секреції гормонів; позазалозистих процесів: порушення транспорту, інактивації, рецепції, реалізації сигналу в клітинах-мішенях, ушкодження посередників гормонів.

Актуальною проблемою сучасного цивілізованого світу є гіперергічне включення нейроендокринних механізмів при стресі. Розуміння цих механізмів дозволить запобігти розвитку багатьох хвороб адаптації. В сучасних умовах в клінічній практиці (неврологічній, гінекологічній, кардіологічній, психіатричній тощо) зустрічаються різноманітні ураження гіпоталамо-гіпофізарного відділку ендокринної системи, які супроводжуються розвитком певних синдромів.

II. Конкретнi цiлi

1. Знати основні етіологічні чинники та механізми порушення функціональної активності ендокринних залоз.

2. Знати роль гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозової системи для неспецифічної резистентності організму (теорія Г. Сельє).

3. Роль генетичних факторів та дитячих інфекцій у виникненні ендокринної патології, а також залежність виявлення ендокринних порушень від віку людини.

4. Роль інтоксикації, інфекції, а також кількісних змін вмісту окремих мікроелементів у їжі та навколишньому середовищі в етіології ендокринних захворювань.

5. Знати основні гіпоталамічні і гіпофізарні синдроми, пояснити розвиток їх головних симптомів.

6. Вміти самостійно відтворити реакцію Галлі-Майніні, Торна і на основі отриманих результатів пояснювати характер зв’язку між гіпофізом і периферичними залозами в нормальних та патологічних умовах.

7. Вміти визначати власне патологічне та захисно-прис­тос­у­валь­не при різних ендокринних захворюваннях.

ІІІ. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навички
Нормальна анатомія Гістологія Нормальна фізіологія	Структурні та функціональні особливості залоз внутрішньої секреції. Види, властивості та механізми дії гормонів.