2. Типи і види винагород. Сутність і види стимулювання

Стимулювання праці — це насамперед зовнішнє спонукання, елемент трудової ситуації, що впливає на поведінку людини у сфері праці, матеріальна оболонка мотивації персоналу. Одночасно воно несе в собі і нематеріальне навантаження, що надає співробітнику можливості реалізувати себе як особистість і як працівника одночасно. Стимулювання виконує економічну, моральну й соціальну функції.

Економічна функція виражається в тому, що стимулювання праці сприяє підвищенню ефективності виробництва, а це веде до підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Моральна функція визначається тим, що стимули до праці формують активну життєву позицію, високоморальний клімат у суспільстві. При цьому важливо забезпечити правильну та обґрунтовану систему стимулів з урахуванням традиції та історичного досвіду.

Соціальна функція забезпечується формуванням соціальної структури суспільства через різний рівень доходів, що значною мірою залежить від впливу стимулів на різних людей. Крім того, формування потреб (а в підсумку і розвиток особистості) визначається формуванням і стимулюванням праці в суспільстві.

Стимул часто характеризується як вплив на працівника ззовні (збоку) з метою спонукання його до ефективної діяльності. У стимулі закладений певний дуалізм, який полягає в тому, що, з одного боку (з позицій адміністрації підприємства), він є інструментом досягнення мети (підвищення продуктивності праці співробітників, якості виконуваної ними роботи та ін.), а з іншого (з позицій працівника), — стимул є можливістю одержання додаткових благ (позитивний стимул) чи їхньої втрати (негативний). У зв'язку з цим можна виділити позитивне стимулювання (можливість володіння чим-небудь, досягнення чого-небудь) і негативне (можливість втрати будь-якого предмета потреби).

Коли стимули проходять через психіку і свідомість людей і починають рухати ними, вони стають внутрішніми спонукальними причинами або мотивами поведінки працівника. Мотиви — це усвідомлені стимули. Стимул і мотив не завжди узгоджуються між собою, але між ними немає «китайської стіни». Це дві сторони, дві системи впливу на працівника, спонукання його до визначених дій. Тому стимулюючий вплив на персонал спрямований переважно на активізацію функціонування працівників підприємства, а мотивуючий — на активізацію професійно-особистісного розвитку працівників. На практиці необхідне поєднання механізмів сполучення мотивів і стимулів праці. Але важливо розрізняти стимуляційні й мотиваційні механізми поведінки працівників та адміністрації підприємств, усвідомлювати важливість їхньої взаємодії і взаємозбагачення.

Стимули можуть бути матеріальними і нематеріальними. До першої групи відносяться грошові (заробітна плата, премії та ін.) і негрошові (путівки, безкоштовне лікування, транспортні витрати та ін.) стимули. До другої групи можна віднести соціальні (престижність праці, можливість професійного і службового зростання), моральні (повага з боку оточуючих, нагороди) і творчі (можливість самовдосконалення і самореалізація) стимули.

До форм стимулювання належать матеріальна винагорода й додаткові стимули.

Заробітна плата — найважливіша частина системи оплати і стимулювання праці, один з інструментів впливу на ефективність праці працівників, але при цьому заробітна плата в більшості випадків не перевищує 70 % доходу працівника; ґрунтується на базовому окладі.

До форм матеріального стимулювання, крім заробітної плати, можна віднести бонуси. Їх розмір пов'язаний з ефективністю роботи як окремого індивіда, так і компанії в цілому. Бонуси заміняють у багатьох випадках тринадцяту зарплату, їм передує оцінка чи атестація персоналу. У деяких організаціях бонуси становлять 20 % доходу співробітника за рік. Зростає важливість таких стимулів, як участь у прибутках і в акціонерному капіталі.

Нематеріальні стимули також здобувають популярність не лише тому, що ведуть до соціальної гармонії, але й тому, що надають можливості ухилення від сплати податків.

До нематеріальних стимулів відносяться такі основні форми, як оплата транспортних витрат, знижки на купівлю товарів фірми, медичне обслуговування, страхування життя, оплата тимчасової непрацездатності, відпустка, пенсії і деякі інші.