Питання для самоперевірки
Назвіть форми й методи залучення, професійного добору і наймання персоналу.
У чому полягає сутність ринку робочої сили?
Охарактеризуйте сутність маркетингу персоналу.
Назвіть переваги й недоліки внутрішніх і зовнішніх джерел залучення персоналу.
Назвіть етапи, які використовують при заміщенні вакантної посади керівника чи фахівця.
Сформулюйте правила, якими слід керуватися при визначенні вимог до кандидатів на посаду керівника чи фахівця управління.
Назвіть групи ділових та особистісних якостей, які використовуються при доборі кандидатів на вакантну посаду керівника чи фахівця управління.
Дайте характеристику методам оцінки й добору персоналу.
Розкрийте зміст процедури добору кандидата на зайняття вакантної посади.
Які рекомендації треба враховувати при проведенні бесіди з кандидатом на займання вакантної посади?
Реферати
Маркетинг персоналу.
Сутність ринку робочої сили України.
Форми і методи залучення, професійного добору і наймання персоналу.
Організація процесу добору претендентів на вакантну посаду.
Проведення співбесіди як попередній етап оцінки персоналу.
Тема 4. Управління профорієнтацією та адаптацією персоналу в організації
Сутність і види профорієнтації та адаптації персоналу
Етапи адаптації персоналу
Програма адаптації персоналу
Організація управління профорієнтацією та адаптацією персоналу
Сутність і види профорієнтації та адаптації персоналу
Після того, як людина стає співробітником організації, на початку дуже важливо для неї те, як вона зможе пристосуватися до реальних умов роботи і життя в нових для неї обставинах. Першим кроком до того, щоб зробити працю робітника по можливості найбільш продуктивною, є професійна орієнтація і соціальна адаптація в колективі. Професійна орієнтація і адаптація співробітників розглядається як один із методів поряд з оцінкою виробничої діяльності, системою винагород, професійною підготовкою і навчанням, просуванням по службі, використаною для розвитку потенціалу робочої сили.
Професійний розвиток – набуття працівниками нових компетенцій, знань, умінь і навичок, які вони використовують чи будуть використовувати у своїй професійній діяльності; процес формування в працівників організації нових професійних знань і навичок.
Профорієнтація являє собою систему заходів для профінформації, профконсультації, профпідбору і профадаптації, що допомагає людині обирати професію, яка найбільше відповідає потребам суспільства і її особистим здібностям і особливостям. Неповне використання можливостей працівника в трудовій діяльності не лише завдає шкоди його власному розвитку, а й також обертається втратою для організації. Розрив між професійною підготовкою і змістом трудових функцій, виконуваних працівником, знижує його інтерес до праці, працездатність, що, у кінцевому рахунку, веде до падіння продуктивності, погіршення якості продукції, збільшення випадків професійної захворюваності й травматизму.
Є ще одне важливе завдання профорієнтації— сприяння швидким структурним зрушенням у зайнятості. Нині багатоукладна економіка надає працівникам із різними здібностями та інтересами можливість знайти місце на трудовій ниві. В ідеальному випадку скорочення робочих місць має проводитися лише тоді, коли будуть створені умови для перенавчання працівників, які звільняються, з урахуванням мотиваційного механізму вибору професії, коли почнуть діяти програми створення нових робочих місць у пріоритетних для суспільства сферах.
Механізм управління профорієнтацією являє собою спосіб організації взаємозалежних процесів формування особистості працівника, який володіє конкурентноздатними якостями (професійне навчання, виховання, консультування, добір, підготовка та адаптація працівника).
Щоб організувати науково обґрунтовану систему управління профорієнтацією й адаптацією, необхідно виходити з наступних цілей (рис.4.1.)
Однією з проблем роботи з персоналом в організації при залученні кадрів є управління трудовою адаптацією. Під час взаємодії працівника та організації відбувається їхнє взаємне пристосування, основу якого становить поступове входження працівника у нові професійні й соціально-економічні умови праці.
У загальному вигляді адаптація — це процес пристосування робітника до умов зовнішнього і внутрішнього середовища.
Адаптація буває:
- первинна — якщо людина вперше включається у постійну трудову діяльність на конкретному підприємстві, тобто пристосування молодих кадрів, які не мають досвіду професійної діяльності (як правило, у даному випадку мова йде про випускників навчальних закладів);
- вторинна — при подальшій зміні роботи, тобто пристосування робітників, які мають досвід професійної діяльності (як правило, змінюючи об'єкт діяльності чи професійну роль, наприклад, при переході в ранг керівника);
- виробнича;
- невиробнича.
Складові (компоненти) виробничого середовища як об'єкта адаптації дуже різноманітні. Серед них можна виділити умови роботи та її організацію, оплату роботи і форми матеріального стимулювання, зміст роботи, потужність норм, психологічний клімат у колективі. Виділяються також фактори невиробничої сфери підприємства (адаптація до побутових послуг, невиробничого спілкування з колективом, організація дозвілля на підприємстві) Професійна адаптація полягає в активному освоєнні професії, її тонкощів, специфіки, необхідних навичок, прийомів, способів прийняття рішень (для початку — в стандартних ситуаціях). Вона починається з того, що після з'ясування досвіду, знань і характеру нового працівника для нього визначають найбільш прийнятну форму підготовки, наприклад, направляють на курси чи прикріплюють наставника.
Соціально-психологічна адаптація людини до виробничої діяльності — адаптація до найближчого соціального оточення в колективі, традицій і неписаних норм колективу, стилю роботи керівників, особливостей міжособистісних відносин, які склалися в колективі. Вона означає включення працівника в колектив як рівноправного, прийнятого всіма його членами.
Вона може бути пов'язана з великими труднощами, до яких відносяться обмануті очікування швидкого успіху, обумовлені недооцінкою труднощів, важливістю живого людського спілкування, практичного досвіду й переоцінкою значення теоретичних знань та інструкцій.