42; Эсся 1, 140—141; Sadn.—Aitz. VWb. I 116—117.—Див. Ще баяти.

[байде] «байдуже»; — можливо, ре­зультат скорочення слова байдуже.— Грінч. І 20.— Див. ще байдуже.— Пор. байделе.

[байделе] «байдуже» Я; — неясне; може, якось пов'язане з байде.

байдики (у виразі б. бити «не пра­цювати»), [байди] (у виразі б. бити «тс»), байдикувати «бити байдики»; — р. [байдйк, бадйк, батйк, бадег] «батіг, палка, хворостина», бр. байды (у ви­разі б. біць «байдикувати»), п. bajdy-kować «байдикувати» (можливо, з укра­їнської мови);— очевидно, пов'язане з байда «колода, чурбак», значення якого лише частково збереглось в укр. [байда] «паля», [байдйк] «дерев'яна підставка під війя або дишло»; можливо, б. бити означало якийсь вид дитячої гри (пор. гру в цурки); думка (Парасунько НЗ КДПІ 33, 107—109) про угорське по­ходження форм байди, байдики (уг. *bajd, мн. *bajdak, пор. уг. faid «глу­хар», комі-зирянське байдог «куріпка») потребує додаткової аргументації; не­переконливим є виведення (Кравчук УМЛШ 1960/6, 60) сучасного значення виразу бити байдики з припущення, нібито виготовлення дрібних речей з де­рева вважалося в минулому легкою роботою.— Пор. байда², байда³.

[байдйха] «кухонний тарган, Peri-pianeta orientalis» ВеНЗн, [байдоха] «тс.» ВеНЗн; — неясне; можливо, по­хідне від [байда] «незграбна жінка» (>«неакуратна господиня»).

[байдрак] «будяк, Carduus L.; осот, Cirsium L. ВеНЗн; чортополох, Ono­perdon acanthium L. Ж»; — результат видозміни деетимологізованої форми бодлак чи бодяк.— Див. ще будяк.

[байдрачка] (бот.) «свербіжниця, Knautia arvensis Coult.» Mak; — похідне утворення від [байдрак] «будяк; чорто­полох»; назва зумовлена подібністю кві­ток свербіжниці і чортополоху.— БСЭ 23, 40.— Див. ще байдрак.

байдуже, байдужісінько, байдужливо, байдужно, байдужки, байдуженьки, бай-дужечки, [байдуженно, байдужовато] Я, байдужий, байдужливий, байдужний,

116

байдур

байрак

байдужість, байдужність, байдужіти, байдужніти, збайдужілий; — р. [бай­дуже], п. [bajduże] (з укр.); — власне українське складне утворення, струк­тура якого тлумачиться як об'єднання наказового способу дієслова бай «го­вори» і дуже (Фасмер І 107); це тлума­чення підтверджується вживанням бай­дуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.).— Див. ще баяти, ду­жий.— Пор. байбарзо.

[байдур] «зальотник, джиґун, зали­цяльник, ловелас»; — п. [bajdura] «пле­тун»; ■— очевидно, складне утворення з основ слів баяти і дурити (див.).

байка¹, байкар, байкарство, бай­ти, байківнйця, байко — див. баяти. байка² — див. бая. [байла] «шутий, безрогий» Ж; — не­ясне.

[байлаш] «спроба» Ж, [байлйчити] «пробувати, перевіряти, куштувати» Ж, [байлувати] «тс.» Ж, [пробайлунок] «спроба» Ж; — неясне; можливо, по­в'язане з уг. bajlódni «возитись».— Кравчук ЛБ VIII 70; Чопей 7.

[байлйк] «безплатна примусова ро­бота, на яку виганяли селян румун­ські бояри на Ізмаїльщині» Mo; — запо­зичення з турецької мови; тур. baylik — утворення з суфіксом -lik «-CTBO, -щина» і т. д. від іменника bay «пан, господар»— є, очевидно, калькою або відповідником до укр. пан-щина; пор. тур. крим.-тат. і ін. baylik «багатство» (з давні­шого «господарство»).— Радлов IV 2, 1428.

[байло] (лайл.); — неясне; можливо, пов'язане з Ібайла] «ворожбит», р. [бай­ло] «базіка», похідними від баяти; може розглядатись і як результат контаміна­ції слів [байтало] «нероба, волоцюга» і вайло «тюхтій, телепень».

[байлова] «виносне дишло», [байлога] «тс», [байловка] «тс; жердина для підіймання якоря на великий човен», [байлувити] «припрягати другу пару волів і витягати віз на гору; лупцювати», [бальвувати] «зчіплювати, зв'язувати»;— запозичення з тюркських мов; пор. ак-ног. байла «прив'язувати, зав'язува­ти, зв'язувати», тур. bagli — «зв'язаний,

прив'язаний», baglamak «зв'язувати прив'язувати».— Кравчук ЛБ VIII 70* [баймуд] «дурень, телепень»; — складне утворення від основ дієслова баяти «розповідати, ворожити» і прик­метника др. мудьныи «повільний», пов'я­заного чергуванням голосних з р. мёд-ленный «повільний»; первісне значення «такий, що повільно говорить».— Див. ще баяти.

[байно] «атож, саме так» Ж; — ре­зультат злиття підсилювальної частки ба «та» і стверджувальної частки [айно].— Желех. І 10.—Див. ще ба¹, айно.— Пор. батайно.

[байодити] «базікати, брехати» Я; — афективне утворення від баяти «розпо­відати», близьке до [байдати].— Див. ще байдати, баяти.

[байор] «крайка», [байорка] «крайка; широка стрічка; обвита металевою нит­кою товста струна», [байорок] «товста струна; золота нитка», [байорці] «пле­тені шнурочки при поясі» Ко, [баюр] «крайка, шнурок» Ж, [боюрок] «вузький пояс» Ж, [боюрка] «тс»; — п. bajorek «металева нитка для гаптування і оздоб; обвита металевим дротиком струна», болг. баер «намисто», байр «жіноча при­краса»; — запозичено з румунської мо­ви, очевидно, через польське посеред­ництво; рум. baier(ä) «шнурок, тасьма» виводиться з лат. bajulus «носій» неяс­ного походження (VrabieRomanoslavica 14, 129; DLRM 63) або з лат. varius «різнобарвний» (Puçcariu 14—15); менш переконливе припущення (SW І 84) про запозичення через польську мову з італійської (іт. bagliore «блиск»); без­підставно пов'язується (БЕР І 26) з тур. bayir «могила, горб»; рум. [baiurä] є зворотним запозиченням з української мови.— Vasmer RS1 3, 167; Crânjala 205; Sadn.—Aitz. VWb. I 226.

байрак¹ «лісок у яру; лісова долина», [бар'як] «тс.» Кур, ст. байракъ «порос­лий лісом яр» (XVI ст.); — р. буерак «сухий яр, водомий, водорий», [байрак, барак] «тс»; — запозичення з турець­кої мови, хоча відносно турецького слова-оригіналу думки розходяться; більшість авторів вказує на тур. bayir

117

байрак

бак

«горб, зарослий деревами схил гори» (пор. монг. bügerag «піщаний горбик», калм. böräg «тс») (Кобилянський Діа­лект і літ. м. 243; Шанский ЭСРЯ І 2, 214; Фасмер І 231; Paasonen JSFOugr 21, 42; Ramstedt 57), інші виводять від тур. buyrak «ущелина, прірва» (Мака-рушка 4; Lokotsch 28); пор. також тур. burak «непридатна земля». — Менгес 188; Sadn.— Aitz. VWb. I 227.

[байрак²] «вудила вуздечки Г; чер­кеська сідельна збруя Ж»; —очевидно, запозичення з якоїсь іранської мови; пор. ос baräg «вершник», bairag «лоша», перс, bâragï «кінь» і т. д., які зводяться до дієслівної основи bar- «їздити вер­хи».— Абаев ИЭСОЯ І 232, 236—237.

[байрак³] «велика вівчарка» Ж; — неясне.

[байса] «пусте базікання» Ж; — по­хідне утворення від дієслова баяти «розповідати», можливо, аналогічне до р. плакса.— Див. ще баяти.

байстрюк «нешлюбна дитина», [ба-стрюк, байстер, бастир ВеБ], байстря, [бастря] «тс», [байстр ятник] «чоловік жінки, що має нешлюбну дитину» Я, ст. байструкъ, байстря (XVII ст.); — р. [бастрюк] «нешлюбна дитина», [бай-стрык] «тс», бр. [байструк], п. [baj-struk], ст. baster, bastrzę «тс»; — через польське посередництво запозичено з ні­мецької мови; свн. bastart (нвн. Bas­tard) «нешлюбна дитина» походить від фр. ст. bastart «тс», яке зводиться до пізньолат. bastardus «тс», утвореного від bastum «в'ючне сідло»; отже, bastar­dus означало «син в'ючного сідла» (жар­тівливий натяк на стосунки між служ­ницями постоялих дворів і погоничами мулів); виводиться також (Kluge—Mitz-ka 55) від германського етноніма Bas­tarnen «бастарни»; пропонувались і інші тлумачення; п. [bajstruk] із вставним j (як у айстра) є зворотним запозиченням з української мови.— Richhardt 32; Фасмер І 132; Brückner 17—18; Bern. І 45; Dauzat 78; Gamillscheg 92.

[байтала] «незграба, бовдур», [бай-тало] «нероба, волоцюга», [байталува-тий] «грубий, неотесаний»; — п. bajtała «недотепа, незграба, нездара», [bajdała]

«тс»; — очевидно, запозичення з ту­рецької мови; тур. battal «непридатний, громіздкий» походить від ар. baiala «бути недійсним, бездіяльним, безро­бітним», battal «незайнятий, безробітний, поганий».— Stachowski Arab. Lehnw. І 26.— Пор. байдала, батал.

байца «протрава; міцна горілка», [байцувати] «травити, роз'їдати, при­пікати»; — р. байцевшпь «фарбувати тверді предмети їдкими речовинами, ви­травляти, морити», п. bejc «протрава», bejca «хімічний і фарбувальний розчин; грунт під фарбу», болг. байц «столярна фарба», байца «розчин для закріплення фарби», схв. ба'щ, баща «тс»; — запо­зичення з німецької мови; нвн. Béize «протрава; міцна горілка» пов'язане з діє­словом beizen «травити, роз'їдати; при­пікати; полювати з соколом», двн. beiz-zen «змушувати їсти» як каузативом до дієслова beißen «кусати», спорідненого з дінд. bhid- «колоти», лат. rindere «тс», псл. biti, укр. бити.— БЕР І 27; Kluge—Mitzka 63.— Див. ще бити.

[байдарка] «частина ткацького вер­стата»; — запозичення з румунської мови; рум. brä|ärä «скоба; браслет» по­в'язане з brat «рука, ручка», що похо­дить від лат. bracchium «рука», запо­зиченого з грецької мови; гр. βραχίων «верхня частина руки» тлумачиться як форма вищого ступеня від прикметника βραχύς «короткий», нібито в значенні «коротший від передпліччя».—Schelud-ko 126; Puçcariu 18; Walde—Hofm. І 114; Frisk I 264.

бак¹ «посуд для рідини»; — р. бр. бак «тс», болг. м. бака «металевий посуд для їжі, корму», схв. баквица «дерев'я­ний посуд для води»; — запозичення з французької, німецької або голланд­ської мови; фр. bac «чан, бак» походить від нар.-лат. baccus, запозиченого з гал­льської мови; гол. bak «резервуар, таз», н. Back «глибока дерев'яна миска», англ. back «посуд, чан» походять від нар.-лат. bacca «посуд для води», спо­рідненого з лат. baccus.— CIC 83; Шанский ЭСРЯ І 2, 13; Фасмер І 108; Skok І 97; Dauzat 66; Kluge-Mitzka 43.

118

бак

бакен

[бак²] (частка) «пак»; — розглядає­ться (Потебня РФВ 4, 163) як один з ви­падків паралелізму п і б в слов'янських і балтійських мовах; може бути й ре­зультатом видозміни частки пак під впливом частки (і вигуку) ба.— Див. ще пак.

бака (у виразах забивати баки «зби­вати з пантелику, замилювати очі», сві­тити баки «підлабузнюватись»); — бр. [бакі] «очі» (б. забіваць «замилювати очі»), бакулы «балухи, очі», п. baka (bakę або baki świecić «підлабузнюва­тись»);— похідне утворення з первісним значенням «очі» від дієслова бачити.—

Фасмер І 108; Vaillant RES 22, 7; Il'jinskij PF 11, 183; Bern. I 24.—Див. ще бачити.

[бакай] «глибока яма в річці, ставку; наповнена водою вибоїна; випорпане курми гніздо в землі ЛЧерк», [бакаль] «озеро», [бакані] «заболочена рівнина» Пол, [батя] «яруга» ВеНЗн, [бакаїстий] «з ямами під водою; вибоїстий», [бакаю­ватий, бокаїстий НЗ УжДУ 26] «тс»; — р. бакай «річкова протока; прохід у плавнях», [бакалда] «яма з водою; вибо­їна з водою», [бокалда] «тс»; — очевид­но, запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. крим.-тат. узб. уйг. каз. bok «кал, гній, бруд», які зістав­ляються з монг. bog «бруд, сміття»; менш переконливе зближення з р. [бак­лан] «колода», [бакулька] «вистругана паличка», [баклуша] «заболонь у де­рева», схв. бакула «тс.» та ін. (ЭССЯ 1, 142—143); позбавлені підстав зістав­лення з гал. baccus «заглибина, впадина» (Горяев 1896, 9), з р. бок (Соболевский Slavia 5, 441) або з укр. бак «резерву­ар».— Фасмер І 109; Радлов IV 2, 1645; Räsänen Versuch 79; Ramstedt 48—49.

бакалія¹ «група харчових продуктів і предметів споживання», [бакалея] «овочі» Пі, бакалійник «торговець бака­лією», [бакалійщик] «продавець овочів» Пі, ст. бакалія «південні сушені плоди» (XVIII ст.); — р. бакалея «сушені пло­да, чай, кофе, какао, цукор, солодощі», бр. бакалея «тс», п. bakalie «бакалія, бакалійні товари», болг. бакалйя «то-

вари й продукти домашнього вжитку», м. бакалница «бакалійна крамниця»,, бакаллак «бакалійні товари, бакалійна торгівля», бакал(ин) «бакалійник, влас­ник бакалійної крамниці», схв. бакал­ница «бакалійна крамниця»; — запози­чення з турецької мови; тур. bakkal «торговець овочами», bakkal іуе «бака­лія» походить від ар. baqqâl «зеленяр, торговець овочами, плодами, солони­ною, в'яленою рибою, ковбасами», baq-qâliyyâ «бакалія», пов'язаного з baql «сушені плоди і овочі».—СІС 83; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 14; Фасмер І 109; Преобр. І 50; Skok І 95; Stachowski Arab. Lehnw. I 25; Räsänen Versuch 59; Lokotsch 16; Sadn. — Aitz. VWb. I 228.

бакалія² — див. вакелія.

бакан «червона фарба, кошеніль»; — р. бр. бакан «багряна фарба, венеціан­ський лак», болг. бакам «дерево, з якого добувають червону фарбу; вид фарби», м. бакам «тс», схв. бакам «вид косме­тичної фарби, рум'яна»; — запозичення з турецької мови; тур. bakkam «кра­сильне дерево, з якого добувають чер­вону фарбу» (пор. чаг. bąkam a-fadzy «дерево, з якого роблять фарбу»), по­ходить від ар. baqqam «тс».— Фасмер І 109; РЧДБЕ 98; Skok І 95; Sadn.— Aitz. VWb. I 228—229; Räsänen Ver­such 59; Lokotsch 16—17.

[бакати] (на щось) «звертати вину» Ж; — р. Ібакать] «балакати, розмов­ляти», [бакулить] «тс», [бака] «балакун, оповідач», [баку-лы] «пусті слова, плітки, чутки», бр. [бакаць] «теревенити; по­вільно говорити, запиваючись читати», п. ст. bąkać «гукати, звати, лаяти», ч. bakati «сварити, нацьковувати», [bâ-kat] «теревенити», схв. ст. bakati «кри­чати; лаяти»; — псл. bakati «белака-ти»; — похідне утворення від іє. *bhâ-«розповідати, говорити», паралельне до дієслова баяти.— Желех. І 10; Фас­мер І 109; ЭССЯ 1, 141—142; Christian! AfSlPh 34, 364.—Див. ще баяти.

бакен «поплавець на якорі для по­значення фарватеру і небезпечних місць», бакенник, бакенщик; — р. бакен, бакан, [бакон], бр. бакен «тс», п. bakan «бакен, сигнальна башта, маяк», болг.

119

бакенбарда

бакрач

бакен, бакан; — через російську мову запозичено з голландської; гол. baak «сигнал, знак», мн. baken, споріднене з снн. bâke «освітлювальний вогонь», фриз. ст. bäken «тс», які через проміжну форму основи *baukna- виводяться від лат. bucina «сигнальний горн».— СІС 83; Шанский ЭСРЯ І 2, 14; Фасмер І 109; Matzenauer 101; Meulen 24; Kluge— Mitzka 45.

бакенбарда, бакенбарди, заст. бакен­бард, заст. бакен; — р. бакенбарда, п. bakenbardy, болг. бакембарди (з рос), схв. бакенбарди, бакенбарти; — запо­зичення з німецької мови; н. Backen­bart «бакенбарди» є складним утворен­ням з основ іменників Backe «щока», спорідненого з гр. ψαγόνες «тс», φάγω «їм», укр. [бог] «шлунок», та Bart «бо­рода», спорідненого з псл. *borda, укр. борода.— Шанский ЭСРЯ І 2, 14—15; Фасмер І ПО; Brückner 12; Kluge— Mitzka 43, 54.— Див. ще бог², бо­рода.

[бакир¹] «казан, переважно мідний», [бакарний] «мідний» ЕЗб. ЗО; — болг. [бакЪр] «мідна посудина для води, мід­ний казан», м. бакарник «мідний казан», схв. бакар «тс», слн. bâker «мідь»; — запозичення з турецької мови; тур. bakir «мідь», як і тат. бакыр «тс», каз. бацьір «бронза», виводиться від перс babyr.— БЕР І 28; Skok І 96; Lokotsch 17; Bern. I 40; Räsänen Versuch 58.— Пор. бакрач.

[бакйр²] — див. набакйр.

[баклаг] «фляга», баклага, баклажка «тс», баклажок «мала баклага; [рід пи­санки]», [баклб] «баклага», [бокла] «плоске барильце», боклаг, боклага, Ібоклава Ж, боклай Ж, бокло] «тс», [боклажок] «плоске барильце; пуголо­вок; #орт яблук», [боклак] «кільцевид-ний глиняний посуд», [буклажки] Crân-jalä, [буклак] «глечик, кухоль» Ж, [бо-клатий] «пузатий», ст. боклага (1565), боклагъ (1699); —p. баклага, баклажка, [боклаг, боклах] «фляга, сулія; дерев'я­ний посуд різного вигляду», [баклаха] «глиняний посуд», [бакловка] «посуд для молока», бр. біклага «фляга», баклага «тс», п. bukłak «бурдюк, дзбан», buk-łaha, fbokłak, bokłaźka], ст. bokłaszek

120

«тс», м. баклица «дерев'яна баклага», схв. бакла «дерев'яний посуд»; — запо­зичення з тюркських мов; пор. тат. баклак «вид посуду», бакла «тс», крим.-тат. бакла «мірка для збіжжя»; менш обгрунтоване пов'язання (Шанский ЭСРЯ І 2, 15—16) з р. баклуша «обрубок деревини», [баклан] «чурбак»; значення «барильце» в карпатських говорах могло з'явитись під впливом румунської мови, в якій [butléga] «барильце», [bätlag, bî-tloagä] «тс.» (Scheludko 126) є, очевидно, турцизмами.— Макарушка 4; Фасмер І ПО; Преобр. І 12; Brückner 48; Дмит­риев 563; Cranjalä 216.

баклажан «помідор, Solanum lyco-persicum; (синій) Solanum melongena L.», [бадаржан] «помідор» Mak, [бади-Mak, баклахан Mak, батлажан Mak, падлажан Mak, поклажан Кур, Па, патлажан Me, патлажана Me] «тс», [баклажани] «вид узору на писанці» Я; — р. баклажан, [бадаржан], бадижан, [батлажан], бр. баклажан, п. bakłażan, ч. bakłażan, patlazän, слц. bakłażan, болг. баклажан, патладжан, м. патли-цан, схв. патлйцан; — запозичення з турецької мови; тур. patlican- «тс.» походить від перс, bädindzän (>bâdin-g'ân), ар. bâdinzân «тс».— Акуленко 137; Шанский ЭСРЯ І 2, 15; Фасмер І ПО; Skok І 99; Sadn.— Aitz. VWb. I 230; Дмитриев 525; Lokotsch 14; Miki. TEI 2, 140; Радлов IV 1176, 1179.

баклан «водяний птах, Phalacroco-rax Briss.»; — p. бр. баклан «тс»; — запо­зичення з тюркських мов; пор. тат. ст. баклан «дика гуска», баглан, баклан каз «тс», тур. baglan «дрохва»; менш пере­конливе припущення про зв'язок з гр. πελεκάν (Горяев 1896, 9; Преобр. І 13).— Булаховский Семас этюды 184; Шанский ЭСРЯ І 2, 16; Фасмер— Труба-чев І 110; Дмитриев 525.

[бакрач] «відро» Mo; — болг. бакрач «мідний казан», схв. бакрач «казан, казанок, чавун»; — запозичення з ту­рецької мови; тур. bakraç «мідний чер­пак, казанок» є похідним від bakir «мідь».— Дювернуа І 53; Стаховский Этимология 1965, 198.— Див. ще ба­кир¹.— Пор. боґрач.

бактерія

балабан

бактерія, бактеріальний, бактери­зувати; — р. болг. бактерия, бр. бак­терия, п. bakteria, ч. bakterie, bakterie, слц. bakteria, вл. нл. bakterija, м. бак-rnepuja, схв. бактёрща, слн. baktêrija;— запозичення з німецької або французь­кої мови; н. Bakterie, φρ. bakterie походять від лат. bacterium «паличка», яке зводиться до гр. βακτήριον, βακτή­ρια «тс», пов'язаного з βάκτρον «палка», спорідненим з лат. baculum «тс», дірл. bace «гак».— СІС 83; Шанский ЭСРЯ І 2, 17; Frisk I 211—212.—Пор. багет, бацила.

бакун «сорт тютюну», [бакунь Мак, батунь Мак, батюн Пі, багун Мак] «тс», бакуняр (заст.) «контрабандист бакуну»;—р. бакун, и. bakun, bakón, bakuń; — очевидно, пов'язане з нвн. [bako, bâgo] «тютюн», яке виникло в ре­зультаті переосмислення початкового to- в старій формі tobacco «тютюн» як артикля; кінцеве -ун пояснюється впли­вом слова тютюн (Sadn.—Aitz. VWb.

I 105—106); менш переконливі зістав­ лення (Горяев Доп. 1, 2) з назвою міста Баку і з англ. baccy «тютюн».— Дзен- дзелівський St. si. 6/1—2, 141; Фасмер І 111.—Пор. баґа.

[бакунт] «сплав міді з цинком»; — неясне.

[бакша]; — р. бр. болг. бахча, п. bachcza, м. бавча «сад, город», схв. {бахча, бакча, багца] «тс»; ■—■ запози­чення з тюркських мов; крим.-тат. бах­ча, тур. bagcä, каз. бакша і т. д. зво­дяться до перс, bägcä «садочок», похід­ного від bâg «сад».— Шанский ЗСРЯ І 2, 60—61; Фасмер І 111; Горяев 1896, 9; Дмитриев 527; Sadn.—Aitz. VWb. I 228; Bern. I 39; БЕР 136.— Див. ще баг.

бакшиш «дарунок, хабар (у Туреч­чині); надбавка (до зарплати і под.); чайові»; — р. бакшиш «чайові, могорич, хабар», п. bakszysz, ч. слц. baksis, болг. бакшиш, м. бакшиш, схв. бакшиш, слн. baksis «тс»; — запозичення з турець­кої мови; тур. bahsis. bahsis «тс.» зво­диться до перс, bahsis «тс», похідного від дієслова bähsidän «дарувати», спо­рідненого з ав. baxs- «тс».— Фасмер І 111; БЕР І 28; Miki. TEI І 253, Nachtr.