4; Sadn.—Aitz. VWb. 117—18; Неро-знак 40; Frisk I 77; Gesenius 17.

[аломий] (бот.) «лимон, Citrus medica» Пі, Mak;—очевидно, через посередниц­тво інших мов запозичено з арабської; ар. (al) laimün «різновид лимона» по­в'язане з iTmün «лимон».— Див. ще лимон.

алтея (бот.) «рожа, Althaea L.», [ал­тей, альтей] «тс.» Пі; — р. алтей, ал­тея, слц. altea, болг. алтея; ■— назва, засвоєна з латинської наукової номен­клатури; лат. althaea походить від гр. άλθαία «вид мальви», пов'язаного з άλθαίνω «лікую, зміцнюю», άλθομαι «за­ліковуюсь, заживаю», очевидно, спорід­неними з лат. alo «годую, вирощую».— СІС 38; ССРЛЯ І 100; Горяев 3; Klein 57; Walde—Hofm. І 31—32; Frisk I 72.— Див. ще аліменти.

алтйн (стара розмінна монета), ст. алтинъ (XVII ст.) «тс»; — р. бр. ал­тын, др. алтынъ, п. ałtyn, болг. алтън «золота монета», м. алтан, схв. алтйн «тс»; ■— запозичення з тюркських мов; виводиться від не. зовсім ясного тюрк. alty «шість» (Шипова ЗО—31; Богородиц-кий ОКРГ352) або від тюрк, altyn «золо­то; золота монета» з дтюрк. altun «золото», утвореного з al «червоний» і tun (<ton) «мідь» (Шанский ЭСРЯ I 1, 81; Фасмер І 72—73; Sadn.—Aitz. VWb. I 18; Севортян 142—143).

[алтйця] «ластка, вставка під пахвою у сорочці», [алтйца] «тс.» МСБГ, [алтйч-ка] «тс. (зменш.); оздоба з ниток по краях килима» МСБГ; — очевидно, запозичен­ня з румунської мови; рум. aitila «ви­шивані наплічники на сорочці, вставка» походить з південнослов'янських мов; пор. болг. [алтица (латица, латвица)} «латка», м. алтица, схв. латица «лас-товиця в одязі», що є зменшувальними формами від лата. — Scheludko 125; Vra-bie Romanoslavica 14, 128; DLRM 22; Младенов 5; Skok IF 274; Cihac II 2.— Див. ще ластовиця, лата.

[алун] «галун» Ж, [алунка] «глино­зем, окис алюмінію» Ж, [алуняк] «галу­новий камінь» Ж;— бр. [алюн] «га­лун»; — запозичення з польської мови; п. ałun, як і ч. alun, можливо, через

62

алфавіт

аль

посередництво свн. alun «тс.» запози­чено з латинської мови; лат. alümen «тс.» споріднене з гр. άλύδοιμος «вартий співчуття», дісл. çl «пиво».·— Brückner 4; Machek ESJĆ 35—36; Walde—Hofm. І 34.— Пор. галун¹.

алфавіт, ст. алфавитъ (XVII ст.);— р. алфавит, бр. алфавіт, болг. алфа­вит; — запозичення з грецької мови; віз.-гр. άλφάβητος з пізньогрецькою ви­мовою -βη- як -иТ- утворено з назв двох перших літер грецької азбуки άλφα «альфа» і βήτα «бета».— СІС 38; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 81; Фасмер І 73; Пре-обр. І 5.·— Див. ще альфа.·— Пор. аль-фабет.

алхімія, алхімік, алхімічний, ст. ал-химицкый (1631); — р. бр. болг. алхи­мия, п. alchemia, ч. alchymie, слц. al­chimia, вл. alchimija, м. алхемща, схв. алхемща, алхимща, алкемща, алкймща, слн. al ki mija; ■— запозичено через по­середництво російської мови, очевидно, з німецької; нім. Alchimie походить від слат. alchimia, що відбиває ар. al-ki-miyä' «хімія», в якому al є артиклем, a kïmiyâ' походить від гр. χημία «чорна магія», пов'язаного з власною назвою Χημία «Єгипет», яка зводиться до єг. khem (khame) «чорний».—СІС 38; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 82; Фасмер І 73; Kluge— Mitzka 117; Bloch I 19; Klein 45—46.— Див. ще хімія.

[алю] (вигук, яким відганяють сви­ней Г; для підкликання телят ВеБ), іалюськи] (вигук для підкликання те­лят) ВеБ, [алюшки] «тс.» Ж;— п. [alu, alusie] (вигук для підкликання свиней); — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку лю, можливо, вжива­ного в минулому для підкликання ху­доби.— Див. ще а¹, лю.— Пор. аля.

алюміній; — р. алюминий, бр. алю­міній, п. ч. aluminium, слц. aluminium, вл. aluminij, aluminium, болг. алумй-ний, м. алуминиум, схв. алумйнй], алумйнщум, слн. aluminij; — запозичено різними шляхами з французької мови; фр. aluminium утворилося (як рані­ше і в англійській мові) з лат. alü­men «галун».— СІС 38; Шанский

ЭСРЯ І 1, 88; Dauzat 28.—Див. ще алун галун¹.

алюр «хода коня»; — р. аллюр, бр. болг. алюр, ч. allura, alura, схв. алйр; — запозичено через посередництво росій­ської мови з французької; фр. allure «хода, хід; темп» є похідним від aller «іти».—СІС 38; Шанский ЭСРЯ І 1, 79—80; Dauzat 26; Bloch I 22.— Див. ще алея.

[алюрний] «акуратний, чепурний»; — очевидно, пов'язане з р. заст. аллюра «манера», яке походить від фр. allure «хода, виправка, манера, вигляд».— Шанский ЭСРЯ І 1, 80.— Див. ще алюр, алея.

[аля] (вигук, яким відганяють сви­ней); ·—р. [аля] (тс; вигук для під­кликання овець, свиней); ■— складне ут­ворення з підсилювальної частки а і ви­гуку ля, що вживався в минулому, оче­видно, для підкликання свиней.·— Див. ще а¹, ля.·— Пор. алю.

[аляляс] (бот.) «бузок» Л, [лиліяс] «тс.?», [ялелас] «тс», (усн.); ■— очевидно, результат видозміни у вимові місцевих поміщиків французького слова le lilas «бузок», можливо, зближеного з біло­руською формою альяс «алое»; у фран­цузьку мову слово lil as (le ·— артикль) проникло, мабуть, з іспанської; ісп. lila, lilac «бузок» походить від ар. lilak «тс», яке зводиться до перс, lii ag «рос­лина індиго».— Краучук Веснік БДУ 1970/3, 63—64; Фасмер II 497; Преобр. І 454; Dauzat 437; Kluge—Mitzka 441; Skeat 295. — Пор. ліліяк.

алярм (заст.) «тривога», [аляр\ «крик, шум», альор «тс.» Пі, алярміст «схильний до паніки», алярмувати «пі­діймати тривогу»; — р. заст. м. аларм, п. ч. слц. вл. alarm, болг. аларма, схв. аларм, слн. alarm; — запозичено з французької або німецької мови через посередництво польської; нім. Alarm «тривога», фр. alarme «тс.» походять від іт. all'arme «до зброї».— Sł. wyr. obcych 18; Dauzat 22—23; Bloch I 42; Kluge— Mitzka 12.— Див. ще армія.

[аль] (сполучник) «але» Ж; — оче­видно, результат скорочення давньо­руського сполучника али «тс; або» (пор.

63

альбатрос

альмужна

p. [али] «чи, хіба», аль «тс», бр. [алі] «але»), який, разом з п. ст. ali «але; поки», болг. али «хіба; або; але», м. али «або», схв. али «але; або; хіба», слн. ali «або; але» зводиться до псл. ali «але; або», утвореного з сполучника а і частки П.— ЭССЯ 1, 38; Шанский ЭСРЯ І 1, 75; Sadn.—Aitz. VWb. I 3.—Див. ще ■a¹, ли.— Пор. але¹.

альбатрос; ■— р. бр. альбатрос, п. ч. слц. вл. albatros, болг. албатрос, схв. албатрос, слн. albatros; — запозичення з французької мови; φρ. albatros похо­дить від англ. albatross, яке в давнішій формі algatross було запозичене з порту­гальської мови; порт, alcatroz «баклан, альбатрос» (ісп. alcatroz «пелікан»), оче­видно, пов'язане з порт, alcadroz «чер­пак, кіьш» (ісп. arcaduz < alcaduz «чер­пак на водяному колесі»), яке походить від ар. al-qädüs «черпак, ківш».— Аку-ленко 140; Шанский ЭСРЯ І 1, 83; Holub—Lyer 74; Dauzat 23; Klein 44; Kluge—Mitzka 12; Lokotsch 78—79.

[альбія] «корито для свиней» ВеЛ, [альбійка Ж, вальбія ВеЗа] «тс», [валь-бійка] «собача миска» Ж, [лайбія] «тс» Ж; — п. [halbia] «коритце для собак», ч. [hal'bija] «коритце для свиней»; — запозичено в гуцульський діалект з ру­мунської мови; рум. âlbie «корито, рус­ло», очевидно, засвоєне з італійських діа­лектів, у яких albi «корито» походить від лат. alveus «корито, кадка, ванна; русло ріки», спорідненого з лит. aulys «вулик», псл. ulica, укр. вулик, вулиця.— Кравчук ВЯ 1968/4, 121; Scheludko 125; Crânjala 295—296; Vrabie Romanosla-vica 14, 128; Puçcariu 6; Walde—Hofm. I 34.— Див. ще вулик.— Пор. валоб.

[альбо] «або» Г, ВеБ, [албо] «тс.» Ко; — р. [альбо], бр. альбо, п. albo, ст. alibo, слц. alebo, нл. albo «тс»; ■— псл. ali bo, до складу якого входять сполуч­ники a, li і частка bo; недостатньо об­грунтована думка (Онышкевич Исслед. п. яз. 238; Кобилянський Гуц. гов. 79) про польське походження укр. альбо.— Фасмер І 56; Bauer Sb. Travn. 81, 84; ЭССЯ 1, 38; Sadn.—Aitz. VWb. I 3.— Див. ще а¹, бо, ли.— Пор. або.

альбом; — р. бр. альбом, п. ч. слц. вл. album, болг. албум, м. албум, схв.

64

албум, слн. album; — запозичено в XIX ст. з французької мови; φρ. al­bum «альбом для фотографій», раніше «лист, табличка», походить від лат. album, с р. від albus «білий» (первісне значення: «біла табличка, на якій писа­ли чорнилом»), спорідненого з гр. άλφός «білий лишай», двн. al biz, el biz «лебідь», укр. лебідь.— СІС 39; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 84; Dauzat 23; Ernout— Meillet І 20; Walde—Hofm. І 26.— Див. ще лебідь.

альков «ніша для ліжка», заст. [аль-коба) «тс.» Пі, ст. алкивъ «ліжниця без вікна» (1710);·—р. альков, бр. алькоу, п. alkowa, ст. alkoba, ч. alkovna, слц. alkovfia, болг. алкав, схв. алков, алкова, слн. alkóva; ·—запозичено з французь­кої мови через посередництво російської і польської мов; фр. alcòve походить від ісп. alcoba «спальня», яке зводиться до ар. al-qubba^h «невелике приміщення; склепіння, льох; склеп».— СІС 40; Тимч. 18; Шанский ЭСРЯ II, 85; Фас­мер І 74; Machek ESJĆ 35; Dauzat 23; Bloch I 20; Kluge—Mitzka 13; Klein 46.

альманах, ст. алманах (XVI ст.); — р. бр. альманах, п. ч. слц. вл. almanach, болг. алманах, м. алманах, схв. алма­нах, слн. almanâh;—запозичення з ні­мецької (або французької) мови; нім. Almanach походить від слат. almanachus «збірник прогнозів (погоди і под.)», що виникло на основі гр. αλμενίχιακόν «календар», яке є видозміненим запози­ченням з коптської мови (Шанский ЭСРЯ І 1, 85; Фасмер—Трубачев І 74; Kluge— Mitzka 15; Dauzat 27); середньолатин­ська форма пояснюється також як запо­зичення з арабської мови, в якій al-ma-näh «календар» складається з артикля al і похідного іменника від основи manä «час, міра», пов'язаної з гебр. manah «рахувати» (СІС 40; ССРЛЯ І 106; Преобр. І 6; Никольский ФЗ 1893 V—VI 36; Бурд.— Мих. 34).

[альмужна] «милостиня» Ба, [ялмуж-на] Ж, Пі, ст. алмужна (XVII ст.); — бр. ялму~жная «тс»; — запозичення з за­хіднослов'янських мов; п. jałmużna, ч. слц. almuzna, вл. jałmożna, нл. wolo-mużna, ст. al można, як і схв. ст. al muz-no, almozno, слн. âlmozna, походять

альпага

альянс

від двн. alamuosa «тс», яке через посе­редництво слат. eleemosyna «тс.» зво­диться до гр. ελεημοσύνη «жалість; ми­лостиня», пов'язаного з дієсловом έλεέω «жалію, зглядаюсь», етимологічно не­ясного.— Дзендзелівський УЗЛП 16; Онышкевич Исслед. п. яз. 238; Sławski І 494—495; Machek ESJĆ 35; Sadn.— Aitz. VWb. I 18; Bern. I 27; Kluge — Mitzka 15; Frisk I 490; Boisacq 241.

альпага (зоол., текст.), альпака; — р. альпага, альпака, бр. альпака, п. al-paka, alpaga, ч. слц. alpaka, болг. алпака, схв. алпака, слн. alpâka;·— запозичення з іспанської мови; ісп. alpaca «південноамериканська коза з довгою шерстю; шерсть цієї кози; тканина з її шерсті» походить від кечуа al(l)paca (вид тварини), пов'язаного з pako «жовто-червонуватий». ■— СІС 40; Kluge —Mitzka 15; Dauzat 27; Klein 56.

альт, альтист, [альтївкаУ, ■— р. бр. альт, п. ч. слц. вл. alt, болг. м. алт, схв. алт, слн. alt; ■— через польську і, очевидно, німецьку мови (нім. Alt «альт») запозичено з італійської; іт. alto «високий» (насправді означає низь­кий голос; називається високим тому, що вищий від тенора) походить від лат. al­ius «високий», пов'язаного з alo «годую, вирощую».·— СІС 40; Шанский ЭСРЯ І 1, 86; Фасмер І 74; Kluge—Mitzka 16; Dauzat 28.— Див. ще аліменти.

альтана, альтанка «бесідка; бал­кон»; — бр. альтанка, п. altana, altan­ka, ч. altan, altanek, слц. altân, altanka, схв. алтан, алтана, слн. altana; ■— че­рез польську мову запозичено, мабуть, з німецької; нім. Altân «балкон» похо­дить від іт. altana «тераса на даху», яке зводиться до лат. al tus «високий».— Акуленко 136; Richhardt 29; Machek

ESJĆ 35; Kluge—Mitzka 17.—Див. ще альт.

альтембас «перська парча», алтабас, [алтайбас], ст. алтабась (XVI ст.), ал-табасовый, алтайбасовый (XVII ст.); — р. алтабас, п. ałtembas, altembas «тс»; — запозичення з турецької мови; тур. altin bez шарчева тканина» складає­ться з іменників altin «золото» і bez

5 8-539

«тканина».·— Фасмер І 72; Brückner 4; Sadn.—Aitz. VWb. I 18; Miki. TEI I 246; Nachtr. 2, 74.—Див. ще алтйн, бязь.

альтернатива; — р. альтернатива, бр. альтэрнатыва, п. alternatywa, ч. alternativa, слц. слн. alternativa, вл. alternatiwa, болг. м. схв. алтернатй-ва; — запозичення з французької мови; фр. alternative пов'язане з alterner «чер­гуватися», що походить від лат. alterna­re «чергуватися; вагатися», в основі яко­го лежить займенник alter «один з двох» (alius «інший; другий»), споріднений з гр. άλλος «інший».— СІС 40; Шанский ЭСРЯ І 1, 86; Dauzat 28; Walde—Hofm. I 30, 32—33.-Див. ще алегорія.

альфа, ст. альфа (XVIII ст.); — р. бр. альфа, др. алфа, п. ч. слц. вл. alfa, болг. алфа, схв. алфа, слн. alfa, стел, длъфд;-— через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. άλφα (назва першої лі­тери грецької азбуки) походить від гебр. äleph «бик», застосування якого в ролі назви першої букви алфавіту бу­ло зумовлене подібністю начертания цієї букви у фінікійців до голови бика.— СІС 41; Шанский ЭСРЯ І 1, 87; Истрин Разв. письма 218; Frisk I 81; Klein 56.

альфабет, ст. алфабет (1627), алфа-бетумъ (XVII ст.); ■— п. вл. нл. alfa­bet, ч. слц. alfabeta, болг. м. алфабет, схв. алфабет, слн. alfabet;·—запози­чення з латинської мови; лат. alphabë-tum «алфавіт» походить від гр. άλφάβη-τος «тс.».— Hüttl—Worth 15; Kopaliń-ski 47; Младенов 5; Frisk I 81.— Див. ще алфавіт.

альянс; ■— р. бр. альянс, п. alians, ч. aliance, aliane, слц. aliancia, болг. алианс, схв. алщанса, слн. aliânsa; — запозичено через посередництво росій­ської мови з французької; фр. alliance пов'язане з дієсловом allier «сполучати», яке походить від лат. alligare, що утво­рилося з префікса ad- і дієслова ligäre «зв'язувати», спорідненого з лит. läi-g(u)onas «брат дружини», укр. лигатися «з'єднуватися (з кимось)».— СІС 41; Шанский ЭСРЯ І 1, 87; Dauzat 26; Walde—Hofm. І 800.— Див. ще аван­тюра, лигати¹.

65

амазонка

амбразура

амазонка «вершниця»; — р. бр. болг. амазонка, п. ч. слц. amazonka, вл. ата-сопа, схв. амазонка, слн. amazonka; — запозичено через посередництво росій­ської і польської мов з німецької; нім. Amazone походить від гр. Άμαζών «ама­зонка», яке загальноприйнятої етимоло­гії не має; можливо, пов'язане з іран­ським етнонімом *ha-mazan- (букв, «во­їн»); виведення від гр. ά- «не-, без-» і μαζός «грудь, сосок», пов'язане з міфом про амазонок як войовничих жінок на території Скіфії, які для зручності стрільби з лука випалювали собі праву грудь (Шанский ЭСРЯ І 1, 88—89; Kopaliński 54), належить до сфери на­родної етимології.— Hüttl-Worth 14; Frisk І 83—84; Chantraine 69.

аматор, аматорство; — р. заст. ама­тёр, бр. амшпар, п. amator, ч. слц. amatér, вл. amater, болг. аматьор, м. аматер, схв. аматёр, слн. amatêr;·— запозичено, мабуть, через польську мо­ву з латинської; лат. amator «любитель» походить від amare «любити», можливо, спорідненого З гр. άμμάς, αμμα «мати», алб. ате «тітка», дісл. amma «бабуся», двн. amma «мати, мамка».·— СІС 42; Hołub—Lyer 76; Walde—Hofm. I 40— 41; Pokorny 36.

амба (виг.) «баста, кінець», [гамба] «тс.» Me; ■— р. бр. амба; ■— запозичено з італійської мови через посередництво російської, де ненаголошене о перейшло в а; іт. ambo «обидва; два номери в ло­тереї, що дають право на виграш» похо­дить з лат. ambo «обидва», спорідненого з лит. abù, пел. oba, укр. [оба].— Шан­ский ЭСРЯ I 1, 89; Dauzat 29; Walde— Hofm. I 37.— Див. ще оба.

амбар, [анбар Ж, вінбар Ж, вімбар, інбар, инбарець Ж\, ст. амбаръ (1766), винбаръ (1758), инбаръ (XVIII ст.); ■—p. амбар, [анбар, имбар], бр. [амбар], п. [ambar], ч. слц. hambâr, болг. амбар, хамбар, м. амбар, схв. амбар, хамбар;-— запозичення з тюркських мов; тур. am­bar, алт. [анбар], тат. анбар походять від перс, anbär «повітка, сарай», яке по­в'язується (через проміжну форму lam­para) з дінд. pF- «наповнювати», спорід­неним з пел. *р^ь|пъ «повний», укр. пов­ний (Sadn.— Aitz. VWb. I 19; Harmatta

Acta Ling. Hung. 5, 289) або з дінд. sam-bharâ-, що складається з префікса sam-«3-», спорідненого з займенником sa «цей», і основи bhära-, пов'язаної з діє­словом bhärati «несе», спорідненим з гр. φέρω, пел. berę, укр. беру; менш пере­конливе пов'язання (Никольский ФЗ 1893/5—6, 36) з дінд. ambarajami «зби­рати, накопичувати».— Шанский ЭСРЯ І 1, 89—90; Фасмер І 75; ССРЛЯ 1112 — 113; РЧДБЕ 50, 791 ; Sadn.— Aitz. VWb. І 19; Bern. I 28; Grassmann 955, 1478, 1485; Lokotsch 7.

амбіція, амбітний, амбіційний, амбіціозний, ст. амбиція, амбіція (XVII ст.); ■—р. болг. амбиция, бр. ам-б'щыя, п. ambicja, ч. ambice, слц. ambi-eia, вл. ambicija, м. амбицща, схв. амби­цща, слн. ambicija;·— через посередни­цтво польської мови запозичено з ла­тинської; лат. ambitio «догідництво, чес­толюбство» пов'язане з дієсловом ambire «домагатися», яке складається з префік­са amb(i)- «об-, навколо», спорідненого з псл. оЬь, укр. об, і дієслова ire «іти», спорідненого з псл. iti, укр. іти.— СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 90; Фасмер І 75; Ernout—Meillet I 90; Walde—Hof m. І 36, 37, 406—407.— Див. ще іти, об.

амбра «ароматична речовина», ст. амбра (XVIII ст.); ■— p. бр. болг. амбра, п. ч. слц. ambra, м. амбер, схв. амбра, амбар, амбер, слн. ambra; — запози­чено, очевидно, через посередництво ро­сійської мови з середньолатинської; слат. ambra походить від ар. ànbar «сіра амбра».·— СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 90; Lokotsch 7; Dauzat 30; Bloch I 25; Kluge—Mitzka 18.

амбразура «бійниця»; —р. бр. болг. амбразура, п. ambrazura, слц. ambra-zura; — запозичено, очевидно, через по­середництво російської мови з французь­кої; фр. embrasure «бійниця» походить від дієслова embraser «запалювати», по­в'язаного з braise «жар», що є запози­ченням з германських мов (дангл. bers-tan «спалах полум'я», шв. brasa «вогонь», дат. brase «смажити на сковороді»).— СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 90; Dauzat 273; Bloch І 98, 248; Jóhannesson 640—641.

66

Амбросій

амністія

Амбросій, Амброс(ь), Амвросій, [Ам-рос, Омброс(ь), Обріс Ж, Мамрось Ж), [амбросити, амвросшпи] «святкувати день св. Амбросія, байдикувати», ст. Амбросій «несмертелный» (1627); — р. Амвросий, бр. Амбросій, п. Ambroży, ч. слц. вл. Ambroz, болг. Амвросий, Амброз, Амбрози, м. Амвроси], слн. Ambroz, стел. ДмБросии; ·— через ста­рослов'янську мову запозичено з гре­цької; гр. 'Αμβρόσιος утворено на базі прикметника άμβρόσιος «властивий безсмертним, божественний», пов'язано­го з άμβροτος «безсмертний», що скла­дається з частки à- «не-» і прикмет­ника βροτός (<*μβροτός) «смертний», спорідненого з лат. mori «мерти», псл. тыс, укр. мру.— Беринда 175; Пет­ровский 47; Frisk I 270; Boisacq 134.— Див. ще а-, мерти.

амбулаторія «лікувальний заклад для ходячих хворих»;— р. болг. амбула­тория, бр. амбулатория, п. ч. ambulato­rium, слц. ambulatorium, вл. ambulato­ri.)', схв. амбулаторща, амбулаторії], слн. ambulatòri]; — запозичення з ні­мецької мови; нім. Ambulatorium похо­дить від лат. ambulätörius «пересувний, рухомий», пов'язаного з дієсловом ambu­lare «ходити», утвореним з префікса amb- «навколо, об-», спорідненого з псл. оЬь, укр. об, і дієслова *ulare, спорідненого з гр. άλάομαι, άλαίνω «блукаю, мандрую», лтс. aluôt «тиняти­ся, блукати».— СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 91; Walde—Hof m. І 38; Ernout— Meillet 27.

амвон, [амбон, амбона], ст. амбона (XVI ст.), амвонъ (1627); — р. амвон, [амбон], бр. амбона, др. амбонъ, анбонъ, амвонъ, онъбонъ, онболъ, п. ambona, болг. амвон, м, амвон, схв. амвон, ам­бон; — запозичено в давньоруську мову з грецької; гр. άμβων «підвищення, ка­федра» етимологічно неясне.·—СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 91; Фасмер І 76; Преобр. І 6; Dauzat ЗО; Frisk I 90.

амеба; — р. бр. амёба, болг. м. схв. амеба, п. вл. ameba, ч. слц. слн. amé­ba; — через російську мову запозичено з німецької; нім. Amöbe походить від лат. amoeba, яке передає гр. αμοιβή

5*

«зміна», утворене від αμείβω «зростаю, змінююсь», спорідненого з псл. migati, укр. мигати.-— СІС 42; Шанский ЭСРЯ І 1, 91; Frisk I 90.— Див. ще мигати.

аметист, ст. аметистъ, аматист (XVII ст.); — р. болг. м. аметист, бр. аметист, др. амевустъ, амевистъ, п. ч. слц. вл. ametyst, схв. аметист, слн. ametist, стел. <ШЕтоустъ; — через посе­редництво старослов'янської і латин­ської мов запозичено з грецької; гр. αμέθυστος «аметист» (коштовний ка­мінь, що, нібито, запобігає сп'янінню) складається з заперечної частки ά- «не-» і прикметника μέθυστος «п'янкий», по­хідного від μεθυ «вино», спорідненого з укр. мед; є спроби пов'язати грецьку назву з фіалковим кольором червоного вина, розбавленого водою, від якого не можна сп'яніти.·— СІС 43; Шанский ЭСРЯ І 1,91—92; Фасмер І 76; Hüttl-Worth 14; Frisk I 90.— Див. ще а-, мед.

аміак, аміачний; ■—бр. аміяк; — но­ве запозичення з російської мови замість давнішого амоніак; р. аммиак є зміне­ною або скороченою формою слова аммо­ниак, запозиченого з французької мо­ви.— Шанский ЭСРЯ І 1, 92.— Див. ще амоній.

амінь, [амйнь, амін ВеЛ]; — р. амйнь, бр. амін, др. аминъ, аминь, п. ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjeń, болг. амйн, м. амин, схв. амен, амин, слн. àmen, стел, міішк, <іллим-к;—через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. αμήν походить від гебр. amen «дійсно, хай буде так».— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 92; Фасмер І 76; Gese-nïus 55.

амністія, [амністія], амністувати, ст. амнистія (XVIII ст.); — р. болг. амнистия, бр. амністьія, п, слц. amnes­tia, ч. amnestie, вл. amnestija, м. ам-нестща, схв. амністща, слн. amnesti­ja;— запозичено , з французької мови через посередництво російської (амнес-тія — через польську мову); фр. am­nistie походить від гр. αμνηστία «за­буття, прощений», утвореного з запереч­ної частки ά- і основи іменника μνηστις «думка, пам'ять», пов'язаного з дієсло-

67

амонал

ампутація

вом μιμνήσκω «згадую», спорідненим з псл. mbnjç, укр. пам'ять.-—СІС 44; Шанский ЭСРЯ І 1, 93; Фасмер І 76; Kopaliński 57; Dauzat 31; Frisk I 13, 238—241; Kluge—Mitzka 19.—Див. ще а-, пам'ять.

амонал; — р. аммонал, бр. аманал, и. ч. слц. amonal, болг. амонал, схв. амо­нал, слн. amonâl;·—запозичено через російську мову з англійської; англ. ammonal утворене в результаті складен­ня початкових частин двох слів·— am­moniac) «аміак» і al(uminium) «алюмі­ній».—Шанский ЭСРЯ І 1, 92—93; Klein 63.— Див. ще алюміній, амоній.

амоній, амоніак; ■— р. аммоний, бр. амоній, п. amon, ч. amonium, слц. amó-nium, вл. amoniak, болг. амоний, м. амонщак, схв. амонії], слн. amónij;— запозичення з англійської мови; англ. ammonium утворене хіміком Т. Деві (XIX ст.) на базі слів ammonia «аміак», ammoniac «аміачний», запозичених з французької мови, в якій ammoniaque «тс.» походить від лат. ammoniacum, утвореного від грецького словосполу­чення αλς άμμωνιακόν «сіль з Амонії, області в Лівії, де виготовляли аміачну сіль і де знаходився храм єгипетського

ir

бога Амона (Αμμων)».— Шанский ЭСРЯ І 1, 93; Byjammja 36; Bloch I 26; Dauzat 31.— Пор. аміак.

амортизація (тех.), амортизатор, амортизувати; ■— р. болг. амортиза­ция, бр. амартызацыя, п. amortyzacja, ч. amortizace, слц. amortizâcia, вл. amortizacija, м. схв. амортизацій, слн. amortizâcija; — запозичено з німецької мови, можливо, через російську; нім. amortisieren «ослаблювати; сплачувати борги в розстрочку» і його похідне Amortisation «ослаблення, глушіння» зводиться до фр. amortir «ослабляти, зм'якшувати, глушити», раніше «уби­вати», утвореного від нар.-лат. admorti-ге «убивати», що складається з префікса ad- «до-, при-» і основи mors «смерть», спорідненої з укр. мерти.— СІС 44; Шанский ЭСРЯ 11,94; Kluge—Mitzka 19; Dauzat 32.— Див. ще авантюра, мерти.

аморфний; — р. аморфный, бр. амор­фны, п. amorficzny, ч. amorini, слц.

68

amorfny, вл. amorfny, болг. аморфен, м. аморфен, схв. аморфан, аморфан, слн. amórfen;— запозичення з французької мови; φρ. amorphe «аморфний» походить від гр. άμορφος «тс», утвореного з за­перечної частки ά- «не-» і основи іменни­ка μορφή «форма».— СІС 44; Шанский ЭСРЯ І 1, 95; Dauzat 32.—Див. ще а-, морфема.

Амос, ст. Амшсъ «отяжалы(и), -ючі(и), обтяжоны(и)» (1627), — р. бр. Амос, др. Амосъ, ч. Amos, слц. Amos, схв. Amos, стел. Я/иос*ь; — запозичено в давньоруську мову через старосло­в'янську і грецьку (гр. Άμώς) з гебрай-ської; гебр. 'Amos пов'язане з 'ämös «тягар, вага», 'ämas «піднімати, нести, навантажувати».— Беринда 176; Пет­ровский 47; Gesenius 636, 637.

амплітуда; — р. болг. м.схв. ампли­туда, бр. амплітуда, п. ч. вл. ampli­tuda, слц. слн. amplituda; ■— запози­чення з французької мови; фр. ampli­tude походить від лат. amplitudo «об-ширність, просторість», утвореного від прикметника amplus «обширний, про­сторий», очевидно, пов'язаного з ampla «рукоятка», спорідненим з дінд. âmatram «посуд», вірм. aman «тс.».·— СІС 45; Шанский ЭСРЯ І 1, 95—96; Dauzat 33; Walde—Hofm 141—42.

ампула; — p. бр. м. ампула, п. am­pułka, ч. ampule, слц. вл. ampula, болг. ампула, схв. ампула, слн. ampu­la; ■— запозичення з латинської мови; лат. ampulla походить від *ampor-la «пляшка для мазі», зменшеної форми слова amp(h)ora «конічний глечик з дво­ма ручками», запозиченого з грецької мови (гр. άμφορεύς «тс.»).— СІС 45; Шанский ЭСРЯ І 1, 96; Dauzat 33; Klein 66; Walde—Hofm. I 42; Frisk I 99—100.— Див. ще амфора.

ампутація, ампутувати; ■— р. болг. ампутация, бр. ампутация, п. ampu­tacja, ч. amputace, слц. amputâcia, вл. amputacija, м. схв. ампутацща, слн. amputâcija; ■— запозичення з німецької мови; нім. Amputation, amputieren по­ходять від лат. amputàtio «ампутація», amputare «відрізати», утворених з пре­фікса am(b)- «об-, навколо» і основи puto

амулет

анабіоз

«ріжу, очищаю», пов'язаної з puteus «яма», pavio «товчу», спорідненими з лит. piâuti «різати».·— СІС 45; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 96; Walde — Hofm. І 42, II 267, 393.—Див. ще амбіція. амулет;—р. бр. болг. амулет, п. ч. слц. вл. amulet, схв. амулет, слн. amu­let; — через посередництво російської мови запозичене з французької; фр. amu­lette «амулет» походить від лат. amule-tum «тс.» (спочатку, очевидно, «їжа з крохмалю»), утвореного від засвоєного з грецької мови amulum «крохмаль»; гр. άμυλον «тс; солодкий пиріг» складаєть­ся з частки ά- «не-» та основи іменника μύλη «млин», спорідненого з псл. meljç, укр. мелю.— СІС 45; Шанский ЗСРЯ І 1, 96—97; Фасмер І 76; Dauzat 33; Chantraine I 79; Walde—Hofm. I 42— 43; Frisk I 13, 268—269.— Див. ще а-, молоти.

амуніція, [амунйця, мун'щія], ст. аму­ніція, аммун'щія (XVIII ст.); ■— р. болг. амуниция, бр. амун'щыя, п. amunicja, ч. munice, слц. municia, вл. municija, схв. мушцща, м. муницща, слн. munici­ja; — запозичено з французької мови, можливо, через польську; фр. amunition «спорядження» походить від слат. ат-munitio, до складу якого входить пре­фікс ad- (>am-) «при-, до-» і основа діє­слова munire «споряджати», споріднено­го з дінд. minöti «споруджує, будує», лтс. maide «палиця», кімр. mynawyd «шило», брет. minaoued, сірл. menad «тс».— СІС 45; Richhardt ЗО; Шанский ЭСРЯ І 1, 97; Фасмер І 76; Виногра­дов Очерки 58; Walde—Hofm. II 100— 101.— Див. ще авантюра.—Пор. імун­ний.

амфібія; — р. болг. амфибия, бр. амфібія, п. amfibia, ч. amfibie, слц. am­fibia, вл. amfibij, м. амфибща, схв. амфйбиЦа), слн. amfibija;—запозичен­ня з французької мови; фр. amphibie походить від гр. αμφίβιος «такий, що веде двоякий спосіб життя», утвореного з άμφι «скрізь; двояко-», спорідненого з лат. amb(i)- «навколо», псл. oba «оби­два», оЬь, укр. оба, об, і основи дієслова βιόω «живу», спорідненого з псл. zijç, укр. живу.— СІС 46; Шанский ЭСРЯ І 1, 98; Dauzat 32—33; Frisk I 237—239;

Boisacq 120.— Див. ще жити, об, оба.

амфібрахій «один з віршових розмі­рів», заст. амфібрах, амфібрахіальний, амфібрахічний; — р. болг. амфибра­хий, бр. амфібрахій, п. ч. amfibrach, слц. amfibrachius, amfibrach, м. амфи-брах, схв. амфибрах, слн. amfibrâh; ■— запозичення з грецької мови; гр. άμφι βραχύ ς «тс», букв, «короткий з обох боків», складається з основ άμφι-«двояко-» і βραχύς «короткий», спорідне­ного з лат. brevis «тс», псл. *b^bfzb, укр. [борзий].— СІС 46; Шанский ЭСРЯ І 1, 98; Frisk I 264; Boisacq 132.— Див. ще амфібія, борзий.

амфітеатр, амф і театральний, ст. ам-фитеатеръ (XVII ст.); — р. амфите­атр, бр. амфітзатр, п. amfiteatr, ч. amfiteatr, слц. слн. amfiteâter, вл. amfi-teater, болг. амфитватър, м. амфите-атар, схв. амфитеатар; — запозичен­ня з німецької або французької мови; нім. Amphitheater, фр. amphitéatre по­ходять від гр. άμφιθέατρον, утвореного з префікса άμφι- «з обох сторін, нав­круги» і іменника θέατρον «місце для глядачів».— СІС 46; Шанский ЭСРЯ І 1, 98; Фасмер І 77.— Див. ще амфібія, театр.

амфора, ст. амфора (1627); — р. болг. амфора, бр. амфара, п. ч. слц. amfora, схв. амфора, амфора, слн. amfora; — запозичення з латинської мови; лат. amphora походить від гр. άμφορεύς «конічний глечик з двома ручками» (гомер. άμφιφορεύς «тс»), яке виникло з άμφι-, префікса із значенням обопільно­сті, і φορεΰς, похідного від φέρω «несу*, спорідненого з дінд. bhârati «несе», лат. fero «несу», псл. berę, укр. беру.— СІС 46; Шанский ЗСРЯ І 1, 98; Walde— Hofm. I 42; Frisk I 98; Boisacq 58.— Див. ще амфібія, брати.— Пор. ам­пула.

анабіоз, анабіотичний;—р. анаби­оз, бр. анабігз, п. вл. anabioza, ч. слц. anabióza, болг. анабиоза, схв. анабио­за; — запозичення з грецької мови; гр. άναβίωσις «воскресіння, повернення до життя» пов'язане з άναβιόω «оживаю, воскресаю», яке складається з префікса

69

аналіз

анархія

άνα- «вгору», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і дієслова βιόω «жи­ву», спорідненого з псл. żijo, укр. живу.— СІС 47; Kopaliński 59; Frisk I 238—239; Boisacq 120; Walde—Hofm. II 808—810.— Див. ще жити, на¹.

аналіз, аналізатор, аналітик, ана­літика, аналітичний, аналізувати; — р. анализ, ст. анализис, бр. аналіз, п. вл. analiza, ч. слц. analyza, болг. анали­за, анализ, м. схв. анализа, слн. anali­za; ■— запозичення з латинської або з французької мови; фр. analyse похо­дить від лат. analysis, запозиченого, в свою чергу, з грецької мови, в якій άνάλυσις «розклад, розкладання, роз­членування, аналіз» є похідним від діє­слова αναλύω «відв'язую, розв'язую, досліджую, аналізую», утвореного з пре­фікса άνα- із значенням підсилювання (можливо, спорідненого з псл. па-, укр. на-) і дієслова λύω «розв'язую, відв'я­зую», спорідненого з лат. luo «звіль­няю», дінд. Ш-па «відрізаний», гот. lun «викуп», дангл. älynnan «виручати, ви­зволяти, рятувати», тох. А, В lut- «відда­ляти», вірм. lucanem «розв'язувати».— СІС 47; Шанский ЭСРЯ І 1, 99; Фасмер І 77; Dauzat 34; Frisk II 149—150.— Див. ще на¹.

аналогія, аналог, аналогічний, ана­логійний; — р. болг. аналогия, бр. ана­логія, п. analogia, ч. analogie, слц. ana­logia, вл. analogica, м. аналогща, схв. амалогща, слн. analogija;—запозичен­ня з грецької мови; гр. αναλογία «від­повідність» є похідним від ανάλογος «відповідний, аналогічний», утвореним з основ άνα «згідно», спорідненого з дінд. anu «після, за, пізніше за», ав. anu, дперс. anuv «тс», можливо, також псл. па, укр. на, і λόγος «розум, зміст», пов'язаного з дієсловом λέγω «говорю, розумію».—СІС 48; Шанский ЭСРЯ І 1, 101; Frisk I 95—96.—Див. ще ло­гіка, на¹.

аналой «невеликий високий столик у церкві»; — р. аналой, налой, аналогий, бр. аналой, др. аналогий, слц. anal oj, болг. аналогий, м. аналої; '— запози­чення з середньогрецької мови; сгр. άναλόγιον «тс» є похідним від дієслова άναλέγω «читаю», утвореного з префікса

70

ava- «вгорі, на-», очевидно, споріднено­го з псл. па, укр. на, і з основи дієсло­ва λέγω «читаю, говорю».·— Шанский ЭСРЯ І 1, 101; Фасмер—Трубачев І 77; Преобр. І 6; Bern. І 28; Boisacq 59.— Див. ще аналогія.

Анан, Анань, Ананій, ст. Ананій, Гананіа «ласка па(н)ская або м(и)-л(осє)рд(і)є па(н)скоє або дар(ъ) па(н)-скі(й)» (1627);—р. Ананий, Анания, бр. Анань, Ананій, др. Ананія, стел. Ямлміга; — через старослов'янську і грецьку мови (гр. Άνανίας) запозичено з гебрайської; гебр. Hananjâ «той, кого захищає Єгова; Єгова був милосердний» утворене з пап «захищати», споріднено­го з ар. апап зб.«хмари» і iah, скороченої форми iahuae «Єгова (одне з імен бога)», нез'ясованого походження.— Беринда 176; Петровский 48; Илчев 48; Gese-nius 322—323, 642.

ананас; — р. бр. болг. ананас, п. ч. вл. ananas, слц. ananas, м. ананас, схв. ананас, слн. ananas; ■— запозиче­но через португальську та деякі інші західноєвропейські мови (порт, ananas, нім. Ananas, φρ. ananas) з індіанських мов Південної Америки (тупі, каріб. anana).—СІС 48; Шанский ЭСРЯ І 1, 12; Фасмер І 77; Kluge—Mitzka 20— 21; Dauzat 34; Klein 69.

анапест «один з віршових розмірів», анапестичний, ст. анапестъ (XVII ст.);— p. бр. анапест, п. ч. слц. anapest, болг. анапест, м. анапест, схв. анапест, слн. anapést; — запозичення з грецької мови; гр. ανάπαιστος «тс», букв, «від­битий назад», утворене від дієслова άναπαίω «б'ю», що складається з пре­фікса άνα-, спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на-, та дієслова παίω «б'ю, ударяю», можливо, спорідненого з лит. paisyti «вештатися», псл. рьха-ti, укр. пхати.— СІС 48; Шанский ЭСРЯ І 1, 102; Boisacq 740.—Див. ще на¹, пхати.

анархія, анархізм, анархіст, анар-хістйчний, анархічний; — р. болг. анар­хия, бр. анархія, п. слц. anarchia, ч. anarchie, вл. anarchija, м. anapxuja, схв. anapxuja, слн. anarhija; ■— запози­чення з грецької мови; гр. αναρχία є

Анастасій

анацГя

похідним від άναρχος «той, що не має начальників», утвореного з частки άν-«не-» і основи іменника άρχος «началь­ник, керівник», пов'язаного з дієсловом άρχω «починаю, (я) є першим, паную».— СІС 48; Шанский ЭСРЯ І 1, ЮЗ.— Див. ще а-, архаїчний.

Анастасій, Анастас, Настас, Ана-стасія, [Настасія] Me, Настася, Настя, Наця, Настаска, Настка, Η остеня, Нас­туся, ст. Анастасій «въскресен», Ана­стасій «вьскр(есе)ніє» (1627); ■— р. Ана­стасий, Анастасия, бр. Анастас, Ана­стасій, Настас, Настасся, др. Анаста­сій, Настасъ, Анастасія, Настасья, п. Anastazy, Anastazja, ч. Anastazij, Anas­tasie, Anastäzie, слн. Anastäzia, схв. Анастйзще, стел. Ягіастмсии, Ямйстдси, Яшістасига; — через старослов'янську мову запозичено в давньоруську з грець­кої; гр. 'Αναστάσιος, 'Αναστασία утво­рені на основі іменника άνά-στασις «підняття, воскресіння», похідного від дієслова άν-ίστημί «піднімаю, воскре­шаю», що складається з префікса άνα-(>άν-) «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. па-, укр. на-, і дієслова ίστημι, спорідненого з лат. sto «стою», укр. стою.— Петровский 48; Илчев 48; Boisacq 384, 902.— Див. ще на¹, стати.

Анатолій, Анатоль, Анатолія, ст. Анатолій «всходній» (1627); — р. Ана­толий, Анатолия, бр. Анатоль, Ана­толій, Анатолія, др. Анатолій, ч. Ana­tol, слн. Anatolij, стел. Яматолии; — запозичення з грецької мови; гр. Άνατό-λιος-походить від топоніма 'Ανατολή «Мала Азія», утвореного на основі імен­ника ανατολή «схід сонця, місце сходу сонця, схід», похідного від дієслова ανατέλλω «сходжу, піднімаюсь», що складається з префікса άνα- «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на, і основи дієслова τέλλω «підні­маюсь, сходжу», спорідненого з лат. tollo «піднімаю, звеличую», дінд. tuia «вага», гот. pulan «терпіти», двн. dolen «тс», вірм. t'olum «терплю», тох. A tal, тох. В tal «піднімати».— Boisacq 952; Walde—Hofm. II 688—689.—Див. ще на¹.

анатомія, анатом, анатомка, ана­томічний, анатомувати, ст. анатомія

(XVIII ст.); — р. болг. анатомия, бр. анатомія, п. anatomia, ч. anatomie, слц. anatomia, вл. anatomija, м. анато-Muja, схв. анатомща, слн. anatomija; — запозичення з латинської мови; лат. anatomia походить від гр. ανατομή «ана­томування, розчленування», пов'язано­го з дієсловом ανατέμνω «розрізаю, роз­тинаю», що складається з підсилю­вального префікса άνα-, можливо, спо­рідненого з псл. па, укр. на, і дієслова τέμνω «розрізаю, розтинаю», спорідне­ного з псл. tbnç, укр. тну, тяти.— СІС 49; Тимч. 21; Шанский ЭСРЯ І 1, 104; Фасмер І 77; Hüttl-Worth 14; Boisacq 954.·—Див. ще на¹, тяти.;— Пор. атом, том.

анафема, [анахтема Ж, анафтема Ж, анатема Ж, анахтем Г, онахйма Ж, анафематизовати, анатемізувати], ст. анавєма (1376), анатема (1435), ана-вематизовати (XVII ст.); — р. бр. ана­фема, др. анавєма, анавома,п. anatema, ч. слц. anatema, болг. м. анатема, схв. анатема, слн. anatema, стел. <ігі<і#єм<і, dNdTeMd; —запозичення з грецької мо­ви; гр. ανάθεμα «відлучення, проклят­тя» є похідним від дієслова άνατίθημι «накладаю», що складається з префікса άνα- «на-», спорідненого, очевидно, з псл. па, укр. на, і дієслова τίθημι «став­лю, кладу», спорідненого з дінд. dâ-dhäti «ставить», псл. dëti, νκρ. (no)dimu.— СІС 49; Тимч. 21—22; Шанский ЭСРЯ I 1, 104; Фасмер І 77; Sadn.— Aitz. VWb. І 20; Frisk I 100; Boisacq 59, 969.—Див. ще на¹, діти².

анахронізм, анахронічний; — р. ана­хронизм, бр. анахронізм, п. вл. anachro­nizm, ч. anachronismus, слц. anachroniz· mus, бол. анахронйзъм, м. анахроий-зам, схв. анахронйзам, слн. anahroni-zem; — через посередництво російської мови запозичено з французької; фр. anachronisme утворено на базі гр. άνα-«на-, проти-», очевидно, спорідненого з псл. па, укр. на, і χρόνος «час».·— Шан­ский ЗСРЯ І 1, 105; Dauzat 34; Klein 68.— Див. ще на¹, хроніка.

[анаці'я] «скрутне становище, біда», [анация] «тс.» Ж, ст. ванацЪя, манацЪя, ванацЪйникъ (XVIII ст.); — неясне;

71

ан-ба

Андрій

можливо, пов'язане з лат. annata «пла­та папському урядові від новообраного єпископа або абата» (у тексті з XVIII ст. йдеться про якийсь обов'язок, накладе­ний попом на дітей прихожан); інші спроби пояснення, в т. ч. зведення до слова вакацій (вакації) «канікули» (Кравчук Мовозн. 16, 86—87), малопе-реконливі.

[ан-ба] «ось, дивись»(вигук для при­вернення уваги) Ж; — складне утво­рення, що виникло, очевидно, на базі виразу *ан(о) бачиш; компонент ан-може бути ототожнений з [ано¹] «але, а, тільки, лише» (див.).

ангар; — р. бр. ангар, п. вл. hangar, ч. слц. hangar, болг. хангар, м. хангар, схв. хангар, слн. hangar; — через ро­сійську мову запозичено з французької; фр. hangar «сарай, ангар» походить від нім. hängen «висіти», спорідненого з двн. hahan, свн. hahen (що відбива­ють пгерм. *hanhan), яким відповіда­ють хет. gang (kank) «тс», лат. cunctor «гаю, вагаюсь».— СІС 49; Шанский ЭСРЯ І 1, 105; Dauzat 383; Kluge—Mitz-ka 288.

ангел, [ангелик, ангеля, ангель, ан-еол, анголя, янгел, янгелик, янгель Бі], янгол, янголя, [янголь], янголиний; — р. болг. м. ангел, бр. анел, др. ангелъ, анъгелъ, аньгелъ, п. anioł, ч. andël, anjel, слц. anjel, вл. jandźel, нл. janźel, схв. анЬео, слн. ângel, стел, аигедъ; — за­позичення з грецької мови; гр. άγγελος «ангел, посланець, вісник, провісник» пов'язане з дієсловом άγγέλλω «оголо­шую, повідомляю, доповідаю», можли­во, спорідненим з дінд. éngirah «боже­ственний»; існує також припущення, що άγγέλλω запозичено з мов Сходу.— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 105—106; Фасмер І 78; Machek ESJĆ 36; Bern I 29; Boisacq 6; Frisk I 8.

анп'на; — р. болг. м. схв. ангина, бр. ангіна, п. вл. angina, ч. слц. слн. angi­na; — запозичення з латинської мови; лат. angina «горлова жаба, запалення горла, ангіна» походить від гр. άγκόνη «задушення, повішення», утвореного від άγκω «удушую, стискаю, здавлюю», спо­рідненого з лат. ango «тс», пел. сгъкъ «вузький», укр. вузький.— СІС 50;

72

Шанский ЭСРЯ І 1, 106; Walde—Hofm. І, 47; Frisk I 17—18; Boisacq 10—11.— Див. ще вузький.

{андаґуватися] «частуватися» Ж; — неясне.

{андарак] «вид спідниці з вовняної смугастої тканини», [ондорак] «вид жі­ночого одягу зі зборками на спині» Л; — р. діал. бр. андарак; — запозиче­но з німецької мови через польську; п. [anderak, andarak], ст. inderak «спід­ниця» походить від нім. Unterrock «ниж­ня спідниця», утвореного з unter «під», спорідненого з псл. çtrb, укр. нутро, і Rock «спідниця», спорідненого з двн. roc, дісл. rokkr, дангл. госс «тс».— Фас­мер І 78; ЭСБМ І 112—113; Brückner 192; Kluge—Mitzka 604.— Див. ще нутро.

[анде] «онде, там», [андека] «тс»; — складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки [*ан], співвідносної з он, і прислівника де (Німчук НЗ УжДУ 35, 45); могло виникнути і внаслідок злиття частки а з прислівником онде.

[андїя] «нісенітниця» Л; — неясне.

Андріан, Андріян, ст. Андр1анъ «му-же(ст)венныи, валечныи або богато-уменъ» (1627); — р. Андриан, бр. Анд-рыян, др. Андриянъ, Андрианъ; — за­позичення з старослов'янської мови; стел. Ανκαρ»μν·κ є наслідком контамі­нації імен йдрили-к і Дмкдреи.—Див. ще Адріан, Андрій.

Андрій, Андрось, Андрусь, [Андрусе, Андрух, Андрушко, Андрашко, Андріець, Андріяк, Андріям, Яндрій, Андрух], ст. Андрій «мужественъ, смїльі(и)...» (1627);—р. Андрей, бр. Андрей, др. Андрій, п. Andrzej, ч. Ondrej, слц. Ondrej, Andrej, вл. Handrij, болг. Анд­рей, Андрея, схв. Ândpej, стел. Дындреи, ЯмкдрЇи;— через старослов'янську мо­ву запозичено в давньоруську з грець­кої; гр. 'Ανδρέας походить від прикмет­ника ανδρείος «мужній, сміливий», по­в'язаного з άνήρ (род. в. ανδρός) «чоло­вік», спорідненим з дінд. na (nar-) «чо­ловік, людина», кімр. ner «голова, вчи­тель», вірм. ауг (род. відм. afn) «чоло­вік».— Беринда 176; Петровский 40; Фасмер І 78; Bruckner 5; Frisk I 107—

андріяк

аніж