10; Bloch I 9.— Див. Ще акція1.— Пор. Акція2.

акція¹ «дія», ст. акція (XVI ст.); — р. болг. акция, бр. акция, п. akcja, ч. akce, слц. akcia, вл. akcija, м. акцща, схв. акцща, слн. akcija; — запозичено з латинської мови, очевидно, через по­середництво польської; лат. actio, -önis є суфіксальним утворенням від дієслова ago «дію».— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Kopaliński 40; БЕР І 7.— Див. ще агент.— Пор. акція².

акція² «цінний папір»; — р. болг. акция, бр. акция, п. akcja, ч. akcie, слц. akcia, вл. akcija, м. акцща, схв. акцща, слн. akcija; — запозичено з гол­ландської або німецької мови через по­середництво російської й польської; нім. Aktie «акція (цінний папір)» походить від гол. actie «тс», яке в цьому значенні утворилося від лат. actio, -önis як юри­дичного терміна із значенням «скарга, претензія скаржника, право на участь», що розвинулося з основного значення «дія».— Шанский ЭСРЯ І 1, 72; Фасмер І 67; Горяев 3; БЕР І 7; Kluge—Mitzka И.— Див. ще агент, акція¹.

[алажа] «шовкова смугаста тканина» Я, [галаджовий] «зроблений з певної тканини», ст. алажа (XVIII ст.); — p. алана, аладжа, п. haładżyja «товста шов­кова тканина», болг. аладжа, м. ст. ала-ца, схв. алаца, alàdza «тс»; — запо­зичення з тюркських мов; тат. кирг. алача «строката, смугаста тканина», тур. al аса «строкатий; строката тканина», аз. алача «тс.» є суфіксальними утво­реннями від загальнотюркського ala «строкатий, рябий, смугастий, з вели­кими плямами».—Фасмер І 68; Miki. TEI І 245; Nachtr. І 3; Lokotsch 4; Korsch AfSlPh 8, 647; Младенов 4; Śkaljić 81; Радлов І 351, 361—363.— Див. ще авач.

алгебра, алгебраїст, алгебраїчний, алгебричний; — р. бр. болг. м. алгебра, п. algebra, algiebra, ч. слц. вл. algebra, схв. алгебра, слн. algebra; — запози­чено з латинської мови через посередни­цтво польської і, можливо, німецької (нім. Algebra); слат. algebra є переоформ­ленням ар. al-gabr «відновлення (розріз-

59

але

алеута

нених частин)», пов'язаного з дієсловом gabara «вправляє (вивих); відновлює, приводить у нормальний стан»; слово al-gabr (al — артикль) у теперішньому значенні поширилося з заголовка під­ручника алгебри «Al-gabr wa'1-muqaba-la» (букв.: «Відновлення і протистав­лення») арабського математика Мухам­меда ібн-Муси Алхварізмі (IX ст.).— СІС 34; Шанский ЭСРЯ І 1, 73; Фасмер І 70; Горяев 3; Kopalinski 48; БЕР І 9; Младенов 4; Dauzat 24; Lokotsch 50.

але¹ (сполучник) Г, Ж, ст. але (XIV ст.); — p. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. ale, болг. [але], схв. [ale]; — ре­зультат злиття сполучника а та обмежу­вальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах; зіставлення з гр. άλλα «але» (Machek ESJĆ 35) необгрун­товане.— Sławski І 24; Hołub—Lyer 74; ЗССЯ 1, 37; Sł. prasł. І 154; Sadn.— Aitz. VWb. I 2; Bern. I 22.—Див. ще a¹, ле.— Пор. але², аль.

але² (питальна і ствердна частка; вигук), ст. але (XVII ст.); — р. болг. [але], бр. але, п. ч. слц. вл. нл. ale, схв. [ile]; — результат злиття частки (або вигуку) ω та частки ле, що тепер ви­ступає лише в діалектах.— Sławski І 24; Machek ESJĆ 35; Sł. prasł. I 154; Bern. I 22.— Див. ще а¹, ле.— Пор. але¹.

алебарда, заст. галябарда, ст. аля-барта (1596), галябарда (1627); — р. бр. болг. алебарда, п. alabarda, halabar­da, alabart, halabarta, ч. halapartna, halabarda, слц. halapartna, вл. hal borta, схв. халебарда, слн. hel ebarda; — за­позичено через російську та польську мови з французької; фр. hallebarde че­рез посередництво італійської мови за­позичено з середньоверхньонімецької; свн. helmbarte «алебарда» складається з іменників helm «рукоятка, топорище», спорідненого з лит. kâlpa «поперечна перекладина в санях», kìlpa «стремено», прус, kalpus «подушка у возі», і bartę «сокира», пов'язаного з bart «борода» (через значення «борідка сокири, ле­зо»), якому відповідає псл. *borda, укр. борода.— СІС 35; Шелудько 20; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 74; Фасмер І 70; Sław-

ski І 394—395; Machek ESJC 157; Dauzat 383; Kluge—Mitzka 303.— Див. ще бо­рода.

алебастр, [лабайстер, лебайстер, либастер Пі, любайстер, шалабастер], ст. алавастръ (XVI ст.), галябастеръ (XVII ст.), алябастръ (XVIII ст.); — р. алебастр, [любастра], бр. алебастр, др. алавастръ, п. слц. вл. alabaster, п. ст. ч. alabastr, болг. алабастър, схв. алабастер, слн. alabaster, стел. <ιλ<ι-вастр-к;— запозичення з російської мо­ви, до якої ввійшло, очевидно, з німець­кої; нім. Alabaster «алебастр» зводить­ся до лат. alabastrum «посудина для мазі з алебастру», що є запозиченням з грець­кої мови; гр. αλάβαστρος (пізніше άλά-βαστρον) «тс.» засвоєно з коптської мо­ви, в якій tì-la-baste означало «посудина богині Ебасте»; виводиться також (Пре-обр. І 5; Hołub—Lyer 74; Hołub—Кор. 59) від назви міста і гори в Єгипті; ст. алавастръ запозичено через старосло­в'янську мову безпосередньо з грець­кої.— СІС 35; Шанский ЭСРЯ І 1, 74; Фасмер І 12; Горяев 3; Miki. EW 2; Младенов 4; Frisk I 62.

алегорія, алегоризм, алегоричний, ст. аллигоріа (XVII ст.); — р. аллегория, бр. алегорыя, п. alegoria, ч. alegorie, слц. alegoria, вл. alegor і ja, болг. але-гория, м. алегорща, схв. алегорща, слн. alegorija; — запозичення з грецької мо­ви; гр. αλληγορία є складним словом, перша частина якого пов'язана з άλλος «інший», спорідненим з лат. alius, гот. aljis, вірм. ауі «тс», а друга — з αγορεύω «говорю», похідним від іменника αγορά «збори, місце зборів, площа», пов'яза­ного з етимологічно неясним дієсловом άγείρω «збираю».—СІС 35; Шанский ЭСРЯ І 1, 77; Горяев 3; Kopalinski 46— 47; Младенов 4; Frisk I 8—9, 13—14, 76—77.

[алеута] «лютня» Пі; — запозичення з румунської мови; рум. aläutä, lauta «тс.» виводиться з тур. lâvta «тс», яке походить з ар. al-'ud «тс, цитра, дере­в'яний інструмент», що складається з артикля al і іменника'Od «дерево».— DLRM 450; Kluge—Mitzka 427.—Пор. лютня.

60

алея

алло

алея; — р. аллея, бр. болг. алея, п. aleja, alea, ч. alej, слц. а^'а,"вл. aleja, alej, м. схв. алё\а, слн. aléja; — запози­чено з французької мови через посеред­ництво російської або польської; фр. allée «прохід» є субстантивованим діє­прикметником від дієслова aller «іти», похідного від нар.-лат. *alare «йти», яке вважається спорідненим з кельт, el «ходить».— СІС 36; Шанский ЭСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Горяев 3; Machek ESJĆ 35; БЕР І 9; Младенов 5; Ho­łub—Kop. 60; Dauzat 25.

Іалирник] «нероба, ледар, шахрай»; — р. [аль'срник, алырщик, алыр(а), алы-ршпь]; — оформлене слов'янським су­фіксом запозичення з тюркських мов; пор. тур. al ir «візьме, відніме», кипч. алгыр «спритний, хижий», уйг. al «хит­рощі, обман», які зводяться до спільно-тюркського кореня ал- «брати»; менш імовірне з огляду на поширеність слова у східних російських говорах припу­щення (Matzenauer LF 7, 2) про зв'язок з англ. allure «спокуса», allurer «спокус­ник».— Фасмер І 73—74; Преобр. І 6; Радлов І 341, 349, 394; Будагов І 86; Севортян 127—129.

алича «сорт слив, Prunus divaricata Ldb.»;— р. бр. алыча;— запозичення з азербайджанської мови; аз. aluća «али­ча, дрібна слива» походить від перс. aluce «тс.».—Шанский ЭСРЯ І 1, 83; Фасмер І 74; Преобр. І 6; Радлов І 388; Будагов І 88.

алілуя «хвала богу» (вигук у кінці молитви), алілуйщик, алілуйщина, [али-луйко] (глузл.) «піп», Іалилуйкати]; — р. аллилуйя, бр. алілуйшчьік, др. алли-луиа, п. alleluja, halleluja, ч. aleluja, haleluja(h), слц. нл. aleluja, вл. haleluja, болг. алилуя, алелуя, схв. алелща, слн. aleluja, стел, адлилоуіа; — через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. αλληλούια «тс.» походить від гебр. hallelo jäh «хваліть Ієгову».— СІС 36; Шанский ЗСРЯ І 1, 78; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Горяев 3; Kopaliński 50; Machek ESJĆ 35; БЕР І 9; Sadn.— Aitz. VWb. I 17; Bern. I 27; Miki. EW 2; Klein 52, 697; Skeat 14; Lokotsch 62.

аліменти, аліментник;— р. алимен-

tttoi, бр. аліментьі, п. alimenta (мн.), ч. слц. вл. alimenty, болг. алимент, схв. алимента, слн. aliménti;⁷— запози­чено з французької мови через росій­ську; фр. aliment «їжа» (у мн. «утриман­ня, аліменти») походить від лат. alimen-tum «їжа, утримання», пов'язаного з alo «годую, утримую», спорідненим з гот. дангл. al an «рости», дірл. al im, дісл. ala «тс.».—СІС 36; Шанский ЭСРЯ І 1, 75; Dauzat 25; Walde—Hofm. І 31.

[алкйр] «бокова кімната, відділена від світлиці перегородкою», [алькйр Ж, алькеж Я, анкер, анкйр, антір МСБГ, валькйр, ванкйр Ж, ванькйр, вант'ір МСБГ, ванькір, янкір], ст. алкЬръ (XVII ст.); — запозичення з польської мови; п. alkierz, як і слц. al kier, arkyr, походить від ч. ст. alkéf, засвоєного з давньоверхньонімецької мови; двн. arkSre походить від фр. ст. arquiere «ам­бразура», яке через слат. *arcuarium, arcora зводиться до лат. arcus «арка».— Шелудько 120; Richhardt 29; Brückner 3; Machek ESJC 38; Sadn. — Aitz. VWb. I 28; Kluge—Mitzka 172; Walde—Hofm. I 64.— Див. ще арка.— Пор..еркер.

алкоголь, алкоголік, алкоголічка, ал­коголізм, алкоголічний;— р. алкоголь, бр. алкаголь, п. ч.елц. вл. alkohol, болг. ал-кохол, м. алкохол, схв. алкохол, слн. al­kohol;—запозичено з арабської мови через посередництво західноєвропей­ських (пор. н. Alkohol, гол. alkohol, англ. ісп. alcohol); ар. al-kuhl «дуже дрібний порошок, сурма» (з ассірійської мови) у цьому ж значенні вживалося і європейськими алхіміками та фармако­логами; з кінця XVI ст. воно набуло зна­чення «винний спирт».— СІС 37; Шанс­кий ЭСРЯ І 1, 76; Фасмер І 71; БЕР І 9; Младенов 5; Brückner 3; Hołub—Кор. 60; Hołub—Lyer 75; Kluge—Mitzka 13; Klein 46.

Алла; — р. Алла, бр. Ала; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з гр. άλλος, -η «чужий, інший»; в російській мові могло аєоціюватися з прикметни­ком алый «червоний». — Суперанская 85.— Див. ще алегорія.

алло «ей; слухаю (по телефону)», альо, галла, гальо; — р. алло, бр. ало,

61

алмаз

алун

п. вл. halo, ч. слц. haló, болг. хало, ало, и. ало, схв. хило, ало, слн. haló, àio; — недавне запозичення з французької мо­ви; φρ. allô, вперше вжите в кінці XIX ст., штучно утворене з вигуку allons «ну»; можливо, укр. галло, га-дьо, як і п. halo, ч. haló, схв. хало, з'я­вилися внаслідок контамінації з англ. hallo «галло, здрастуй» або цілком зво­дяться до нього.·— Шанский ЭСРЯ І 1, 79; Hołub — Lyer 186; Dauzat 26; Bloch I 22.

алмаз, ст. алмаз (1627); — р. бр. ал­маз, слц. almazia, «дорога річ», болг. елмаз, алмаз, схв. алмаз; — запозичен­ня з тюркських мов; тур. elmas, тат. ал-мас є запозиченням з арабської мови, в якій almas «алмаз», elmas «тс», осмис­люване тепер як сполучення з артикля al і іменника mas, походить від етимоло­гічно не зовсім ясного гр. άδάμας «діа­мант», можливо, пов'язаного з άδάμας «незламний», утвореного з частки ά-«не-» і основи дієслова δαμάζω «прибор­кую, знищую», спорідненого з дірл. damnain «скручений, зв'язаний», лат. domitor «приборкувач», дінд. damitâr «тс.».·—СІС 37; Шанский ЭСРЯ І 1, 80; Фасмер І 71; Преобр. І 5; Жураускі Веснік БДУ 1969/3, 71; Machek ESJĆS 17; Frisk I 346.— Див. ще а-.

[ало] «ану» Ж; — паралельне до ану, але складне утворення з частки а і од­нієї з форм давньої займенникової осно­ви 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але.—Див. ще а¹, ле.— Пор. але¹, але², ану.

алое (бот.) «Aloe», [алой] Ж, ст. алоесъ, алоизъ (XVIII ст.); — р. алоэ, заст. алой, бр. альяс, п. aloes, alona, ч. aloe, слц. aloa, вл. нл. alowej, болг. алое, схв. ало;', ало ja, слн. alója, âloa, стел, алъгоуи;—запозичено з грецької мови через посередництво польської (ста­рі форми), пізніше — німецької (нім. Aloe) і латинської (лат. aloè); гр. αλόη загальноприйнятої етимології не має; можливо, походить від гебр. ïihâlTm «дерево алое», запозиченого з давньоін­дійських діалектів, де були відомі фор­ми agaru «дерево алое» і haloha «тс».— СІС 37; Шанский ЭСРЯ 11, 80; Bruckner