I 339; Trautmann 81; Pokorny 483— 484.— Див. Ще гид.

гігант, гігантизм; — р. болг. гигант, бр. гігант, др. гигасъ, гигантъ, п. ч. слц. вл. нл. gigant, схв. гигант, слн. gigant; — книжне запозичення з грець­кої мови, пізніше опосередковане ні­мецькою мовою (н. Gigant); гр. γίγας (род. в. γίγαντος) «гігант» пов'язане з Γίγαντες «Гіганти, міфічні велетні», очевидно, догрецького походження. — СІС 159; Шанский ЭСРЯ І 4, 67—68; Фасмер 404—405; Frisk I 305—306.

гігієна, гігієніст, гігієнічний; — р. гигиена, бр. гігієна, п. higiena, ч. слц. вл. hygiena, болг. м. хигиена, схв. хи-гщена, слн. higiena; — очевидно, запо­зичене з новолатинської мови (можливо, через німецьке чи французьке посеред­ництво); нлат. hygiena походить від гр. υγιεινά с. р. мн. «(щось) кориснедля здоров'я, здорові умови» (від ύγιεινόν с. р. одн. «здоров'я»), похідного від υγιής «здоровий», яке складається з основ u- «добре», спорідненої з дінд. su-, ав. hu- «тс», і γιής, спорідненої з псл. ziti, zivb, укр. жити, живий.—■ СІС 159; Шанский ЭСРЯ І 4, 68; Dauzat 396; Bloch І 372; Boisacq 997, 120, 184; Frisk I 384, II954—955.— Див. ще жити.

гід; — p. болг. гид, бр. гід, п. gid; — запозичення з французької мови; фр. guide «гід, провідник» запозичене з іта­лійської або провансальської мови; іт. пров. guida «тс», в свою чергу, похо­дить, очевидно, від франк. *wîtan «по­казувати, знати», спорідненого з дангл. wit «бачити», псл. vidëti, укр. вйдіти.—■ СІС 160; Шанский ЭСРЯ І 4, 69; Dauzat 379; Klein 686.— Див. ще вид.

гідравліка, гідравлічний; — р. гид­равлика, бр. гідрауліка, п. ч. слц. hyd­raulika, вл. hydrawlika, болг. хидрав-лика, м. хидраулика, схв. хидраулика, слн. hidrävlika; — очевидно, запозичен­ня з німецької мови; нім. Hydraulik, як і фр. hydraulique, англ. hydraulics, утворене за словотворчим зразком ін­ших латинсько-грецьких назв наук (типу лат. (з гр.) grammatica, mathema­tica і ін.) від лат. hydraulicus (з гр. υδραυλικός) первісно «належний до во­дяного органа», похідного від лат. hyd-

512

гідро-

гілка

raulus «водяний орган», що зводиться до гр. δδραολος «тс», складного слова, утвореного з основ іменників ϋδωρ «во­да» і αυλός «сопілка, флейта; трубка, порожній стрижень», спорідненого з цел. оулііи, укр. eijAüK.— СІС 160; Шан­ский ЭСРЯ І 4, 70; Kopaliński 409; Hołub—Lyer 201; Dauzat 395; Bloch I 372; Klein 754; Weise 437—438; Frisk I 186—187.—Див. ще гідро-, вулик.

гідро- (перший компонент складних утворень типу гідроавіація, гідробур, гід­ровузол, гідроелектростанція, гідро­енергія, гідролітак, гідрольодор'їз, гід­ромашинобудування, гідромодель, гід­ронамив, гідроспоруда, гідростанція, гі­дрошахта); — р. гидро-, бр. гідра-, гідро-, п. ч. слц. вл. hydro-, болг. м. схв. хидро-, слн. hidro-; — результат виді­лення з запозичених складних слів грецького походження типу гідрогра­фія (нгр. ύδρογραφία), в яких перший компонент ύδρο- «водо-» зводиться до основи іменника ϋδωρ «вода», спорідне­ного з псл. voda, укр. вода, і сполучного голосного о.— СІС 160; Kopaliński 409; Hołub—Lyer 201; Frisk II 957—959; Boisacq 998—999.— Див. ще видра, вода.

гідрологія, гідролог, гідрологічний;— р. гидрология, бр. гідралогія, п. hydro­logia, ч. hydrologie, слц. hydrologia, вл. hydrologija, болг. хидрология, м. кидрологи]'а, схв. хидрологща, слн. hid-rologija; — запозичення з західноєв­ропейських мов; нім. Hydrologie, фр. hydrologie, англ. hydrology утворені за словотворчим зразком латинсько-грець­ких назв наук на -logia, гр. -λογία (типу лат. (з гр.) philologia, physiologia) з основ грецьких іменників ϋδωρ «вода», ύδρο- «водо-» (в складних словах) і λόγος «слово; поняття; наука».— Шан­ский ЭСРЯ Г4, 71; Sł. wyr. obcych 292.— Див. ще гідро-, логіка.

гіена (зоол.) «Hyaena», ст. уена; — р. гиена, бр. гіена, др. уена, п. hiena, ч. слц. hyena, вл. hijéna, болг. м. хиена, схв. хщена, слн. hijéna;—запозичено в давньоруську мову з грецької і, піз­ніше, в українську мову з німецької; нім. Hyäne «гієна» походить від лат. hyaena «тс», яке зводиться до гр. ύαινα

33 8-539

«тс», похідного від ύς «свиня», спорід­неного з псл. svinbja, укр. свиня- грець­ку назву гієни утворено від назви свині через зовнішню схожість щетинястої спини гієни із спиною свині.— СІС 165; Шанский ЭСРЯ І 4, 71—72; Фасмер І 405; Kluge—Mitzka 322; Frisk II 952; Boisacq 996, 1006 -1007.— Див. ще свиня.

[гій] (вигук) «ох, ах» Ж; (вигук, яким підганяють худобу; вигук, яким відга­няють звіра; вигук у виразі гій на тебе «тьху на тебе»), [гій'е] (вигук, яким під­ганяють худобу), гі (у виразі гі на тебе—гій на тебе), гійкати (гійнути) (на когось) «залякувати когось голосною лайкою»; — р. [ги (гиги)] (бойовий клич при атаці; крик гучків під час облави), п. ст. діал. hyj (вигук, яким підганяють коней), [пу] «тс», ч. hyj (вигук, яким підганяють худобу; також у тяглі), слц. hijo, hio (вигук, яким підганяють коней), вл. нл. hi (вигук, яким підга­няють тяглову худобу); — псл. (пн.) *hyjb (вигук, яким, очевидно, підга­няли худобу, заганяли звірів).

[пиво¹] «крик, ґвалт» Ва; — очевид­но, похідне від вигуку [гій] (первісно під час полювання, облави), [гійкати) «залякувати лайкою» (первісно «тюкати на звірів»).— Див. ще гій.

[гійво²1 «велика грязь»; — неясне.

п'йса — див. гейс

гілка, [г'їлька, гіллюка], гілля, гіл­ляка, гілляччя, [гілюка] Ж, гільце «мо­лоде деревце, яке втикається в весіль­ний коровай», [гилйна] Ж, [гйлля] «гіл­ка», [гилля] «гілля», [гиляка Me, галька ЖІ, [гильцеЛ «гільце» Ж, [голв'яка] «гілка», [голек\ «тс.» ВеБ, гілкуватий, гіллястий, гілчастий, [гільчастий, ги-лйстий Ж, гилявий Ж, гилястий, гиль-нйстий Ж, гильовйй, гильчастий, голю-чий Я1, гілкуватися, пагілля «тонкі гіл­ки», [перегїльчастийЛ «гіллястий», роз-г'їлення, розгїлка, розгілля, розгілчастий, [розгілястий, розгільчастий, розгйляс-тий, угілкований, угилкований]; — р. [голья] «гілка, сук», бр. галле (голле) «гілля; хмиз», др. голь «гілка», ч. hui «палиця; прут», ст\ hól «тс», слц. заст. кн. hôl' «палиця», слн. gól «молодий стовбур без гілок»; — пел. golb, пов'я-

513

ri ль за

ґіндзура

зане з golb «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка»), пов'я­зане також із псл. (пн.) [gaìozb] «га­лузь» (з іншим ступенем чергування); — споріднене з вірм. kołr «гілка, сук».— Фасмер І 434; Sławski І 252; Machek

ESJĆ 190; ЭССЯ 7, 16—17; Bern. I 326; Meillet MSL 11, 185; Pedersen KZ 40, 211.— Див. ще голий.— Пор. галузь.

гільза; — р. гильза, бр. гільза, п. gil­za, [chiźla], ч. [hylzna, hylzen], болг. гйлза; — запозичення з німецької мови; нім. Hülse «оболонка, гільза» пов'язане з дієсловом hehlen «приховувати», спо­рідненим з лат. color «колір, барва», celare «приховувати», гр. καλύπτειν «обгортати».— Шанский ЭСРЯ І 4, 72; Фасмер І 406; Kluge—Mitzka 297, 319; Dauzat 212; Walde—Hofm. I 247.

гільце, гильце — див. п'лка.

[пльцемі (тільки у виразі іг. голий) «бідний; зовсім голий»); —форма орудн. в. від незасвідченого словниками слова *голець «бідняк; голяк», ужитого в під­сильному значенні поряд з прикметни­ком голий (пор. аналогічні звороти кі­нець кінцем, одним одна і ін.).— Див. ще голий.

гімн, ст. ггмны, гмны (1627); — p. гимн, бр. гімн, п. hymn (рідк. himn), ст. hymna (imna), ч. слц. hymna «гімн» (hymnus «церковна пісня урочистого характеру», заст. hymn «тс»), вл. him-па, болг. химн, м. химна, схв. хймна, слн. himna; —■ очевидно, через поль­ське посередництво запозичене з латин­ської мови; лат. hymnus «хвалебна пісня на честь богів, гімн» походить від етимо­логічно неясного гр. ύμνος «урочиста пісня».— СІС 165; Шанский ЭСРЯ І 4, 73; Фасмер І 407; Brückner 174; Klein 758; Frisk II 965; Boisacq 1001—1002.

гімназія, гімназист, гімназичний, гімназіальний, гімназійний, прогімна­зія; — р. болг. гимназия, бр. гімназія, п. gimnazjum, [gimnazja, gimnazyja], ч. gymnasium, слц. gymnäzium, вл. gim-nazij, нл. gymnazij, gymnasion, gymna-sija, m. гимназща, схв. гймнйзща, слн. gimnâzija; — через польське або німець­ке посередництво (нім. Gymnasium, на­самперед, як назва школи, що давала

514

класичну освіту) запозичене з латин­ської мови; лат. gymnasium «школа фі­зичних вправ; місце зборів і розмов філософів» походить від гр. γυμνάσιον «тс», пов'язаного з прикметником γυμ­νός «голий».— СІС 165—166; Шанский ЭСРЯ І 4, 74; Фасмер І 407; Kluge— Mitzka 278; Frisk I 332—333; Walde— Hofm. II 185.— Див. ще гімнастика.

гімнастерка «військова сорочка», гім· настьорка, зах. гімнастівка; — бр. гім-насцёрка; — запозичення з російської мови; р. гимнастёрка походить від заст. гимнастёр «гімнаст» (отже, буквально «сорочка гімнаста»), утвореного, мож­ливо, з нім. Gymnast «гімнаст» або п. gimnastyk «тс.» за допомогою суфікса -ер (від фр. -eur); в українській мові безпосереднє запозичення гімнастьорка витискається закономірною для неї фор­мою гімнастерка з передачею фр. -eur як -ер (пор. φρ. chauffeur — р. шофёр, укр. шофер і под.); зах. гімнастівка є калькою російського слова.— Шан­ский ЭСРЯ І 4, 75; Фасмер І 407.— Див. ще гімнастика.

гімнастика, гімнаст, гімнастич­ний; — р. болг. м. гимнастика, бр. гімнастика, п. gimnastyka, ч. слц. вл. нл. gymnastika, схв. гимнастика, слн. gimnästika; — можливо, через німець­ке посередництво (нім. Gymnastik) за­позичене з латинської мови; лат. gymna-stica (ars) «гімнастична (майстерність)» походить від гр. γυμναστική (τέχνη) «тс», пов'язаного з γομνός «голий», спо­рідненим з псл. nagb, укр. нагйй (у зв'яз­ку із звичаєм давніх греків виконувати гімнастичні вправи голими).— СІС 166; Шанский ЭСРЯ І 4, 75; Фасмер І 407; Kluge—Mitzka 277; Frisk I 332—333; Walde—Hofm. Il 185. — Див. ще нагйй.

[ґіндзура] (бот.) «тирлич, Gentiana» Ж, [цензура, джинджор, джинджора, джінджура Г, Ж, джуджура Мак, дзін-дзора, дзіндзура Мак] «тс»; — запози­чення з румунської мови; ρ ум. [ghin-türä] «тс.» є словотворчим варіантом форми ghinfiänä, що походить як запо­зичення від етимологічно неясного лат. gentiana «тс», пов'язуваного традицій­но з ім'ям іллірійського короля Gen-

гінекологія

гіпс

t(h)ius. — Scheludko 132; DLRM 332; Walde—Hofm. 1 592.

гінекологія, гінеколог, гінекологіч­ний; — р. болг. гинекология, бр. гіне­кологія; п. ginekologia, ч. gynaekologie, gynekologie, слц. gynekológia, вл. gyne-kologija, м. гинекологи]а, схв. гинеколо­ги ja, слн. ginekolog!ja; — запозичення з західноєвропейських мов; нім. Gynä­kologie, φρ. gynécologie, англ. gynae­cology утворені з гр. γονή (род. в. γοναι-κός) «жінка», спорідненого з псл. źena, укр. жінка, і λόγος «слово, (наукове) пояснення, наука».— СІС 166; Шанский ЭСРЯ 1 4, 76; SI. wyr. obcych 251; Klein 690; Frisk I 333—335.— Див. ще жона, логіка.

[гінтяй] «гультяй», [гінтай] «тс.» Ж; — результат контамінації форм гуль­тяй, {[гільтяй]) і гін, гнати (див.).

гіпербола, гіперболізація, гіпербо­лізм, гіперболіст, гіперболічний; — р. гипербола, бр. гіпербала, n. hiperbola, ч. слц. вл. hyperbola, болг. м. xunép-бола, схв. хипербола, слн. hiperbola; — запозичення з латинської мови; лат. hyperbole являє собою запозичене гр. υπερβολή «перехід; перевага; надмір­ність; гіпербола, перебільшення», утво­рене за допомогою префікса ύπερ- «пере-, через», спорідненого з дінд. upéri «че­рез», двн. ubar, гот. ufar «тс», лат. s-uper «зверху, над», від основи дієслова βάλλω «кидаю; ударяю; гоню» (βολή «кидання; удар»).— СІС 166; Шанский ЭСРЯ І 4, 76—77; Фасмер 1 407; Frisk II 966—967.—Див. ще бал¹.—Пор. парабола.

гіпноз, гіпнотарій, гіпнотизація, гіпнотизер, гіпнотизм, гіпнотика, гіп­нотичний, гіпнотизувати; — р. гипноз, бр. гіпноз, п. hipnoza, ч. слц. hypnóza, вл. hypnoza, нл. hipnotizm «гіпнотизм», болг. м. схв. хипноза, слн. hipnoza; — запозичення з французької або англій­ської мови; фр. hypnose (з 1877), англ. hypnosis походять від нлат. hypnosis «присипляння» (1829), утвореного від гр. δπνόω «присишіяьс»_;пов'язаного з ύπνος «сон», спорідненим з пел. зъпъ (*sbpm>), укр. сон. — СІС 168; Шанский ЭСРЯ І 4, 78; Фасмер І 407; Dauzat 396; Frisk II

33*

970 — 971; Boisacq 1004—1005. — Див. ще сон, спати.

гіпопотам (зоол.) «бегемот, Hippo­potamus amphibius L.»; — р. гиппопо­там, бр. гіпапатам, п. hipopotam, болг. м. хипопотам, схв. хипопотам; — запо­зичення з латинської мови; лат. hippo­potamus (hippopotamius, -ios) походить від гр. ιπποπόταμος (<ίπποποτάμιος) «тс», складного слова, яке виникло на основі словосполучення Γππος ποτάμιος «тс.» (букв, «річковий кінь»), утворе­ного з іменника ίππος «кінь» і прикмет­ника ποτάμιος «річковий», похідного від іменника ποταμός «річка», пов'язаного з πέτομαι «лечу», дінд. patisyâti «рине»; можливо, що гр. ίππος ποτάμιος є не­точною калькою єг. pehemout «тс.» (букв. «водяна тварина»).— СІС 169; Weise 435; Frisk I 733—735; Boisacq 380—381, 807; Lokotsch 24; Gesenius 95; W. С. Tille, Koptische Grammatik, Leipzig, 1955, 326.— Див. ще Архйп.— Пор. бе­гемот.

гіпотеза, гіпотетичний; — р. гипо­теза, бр. гіпотзза, п. hipoteza, ч. слц. hypotéza, вл. hypoteza, болг. м. схв. хипотеза, слн. hipoteza; — через поль­ське або німецьке посередництво (нім. Hypothese) запозичене з латинської мо­ви; лат. hypothesis походить від гр. ύπόθεσις «підкладка; основа; (основна) думка, тема; припущення, гіпотеза», утвореного від дієслова ύποτίΦημι «під­кладаю, кладу в основу; висловлюю, припускаю», що складається з префікса ύπο- «під-», спорідненого з нім. auf «на», англ. up «угору», і дієслова τίΦημι «кла­ду», спорідненого з псл. dëii, dëjq шла· сти, кладу», укр. діти, діну.— СІС 169; Шанский ЭСРЯ І 4, 80; Фасмер І 407; Frisk II 897—898, 971; Boisacq 969, 1005.— Див. ще діти².

гіпс, \гіпсовиця\ (бот.) «ліщиця му-рова, Gypsophila muralis L.» Ж, гіпсу­вати; — p. болг. м. гипс, бр. гіпс, п. вл. gips, ч. розм. gyps, gips, kips, слц. gyps, схв. гйпе, слн. gips; — запозичення з німецької мови; нім. Gips походить від лат. gypsum «гіпс», яке зводиться до гр. γύψος «крейда, гіпс», запозиченого, оче­видно, з якоїсь семітської мови (пор.

5Î5

гір

гірлянда

гебр. gäßis «кристал»).— СІС 170; Шан­ский ЭСРЯ І 4, 81; Фасмер І 407; Kluge—Mitzka 258; Lokotsch 56; Frisk 1336.

[гір] «парші навколо очей у річних і дворічних овець» Я; — неясне.

[ґірґалка] «горло» ВеУг, [гірґачка] «тс.» ВеУг; — результат не зовсім яс­ної (очевидно, афективної) видозміни форм [ґарґала, ґарґачка] «тс».— Див. ще ґарґала.

гіркий, [гиркйй] Ж, гіренький, [гірк­лий], гіркотний, гіркуватий, [гірок] «гіркий», [гірчавий] «на смак подібний до гірчака, болотної рослини» Я, [гір-частий] «гіркуватий» Я, гірчичний, [горко] «тяжко, важко» ЛЧерк, [гіркан (оленячий)] (бот.) «смовдь, Peucedanum cervaria», [гірканя] (бот.) «сосюрея, гір­кий корінь, Saussurea amara (L.) D. С; гриб Agaricus piperatus Scop.» Mak, [гіркуша] «тс.» Ж, Mak, [гирканяі (вид гіркого гриба) Ж. [гиркйня] «тс. Ж; Agaricus piperatus Scop. Mak», гіркість, Ігіркованя] (іхт.) «гірчак, Rhodeus ama-rus», гіркота, [гірчавінь], гірчак (іхт.) «Rhodeus sericeus amarus (Bloch.); (бот.) Polygonum persicaria L.; Polygonum bis­torta L.; водяний перець, Polygonum hydropiper L.; неїстівний гриб Tyllo-pilus felleus (Bull.) Karst.; [свиріпа, Bras­sica campestris L. Mak; грицики зви­чайні, Capsella bursapastoris Mönch. Mak; волошка східна, Centaurea orienta-lis L. Mak; Centaurea picris Pall. Mak; чистотіл звичайний, Chelidonium majus L. Mak; кучерявий горошок, Coronilla varia L. Mak; гадючник шестипелюстко­вий, Filipendula hexapetala Gilib. Mak; підмаренник, Galium L. Mak; чаполоч пахуча, Hierochloe odorata (L.) Wahlbg. Mak; хрінниця широколиста, Lepidium latifolium L. Mak; слабник водяний, Malachium aquaticum (L.) Fr. Mak; гір­куша нечуйвітрова, Picris hieracioides L. Mak; редька дика, Raphanus raphani-strum L. Мак; жовтий осот польовий, Sonchus arvensis L.; смілка приземку­вата, Silène supina M. В. Mak; гірчиця польова, Sinapis arvensis L. Mak; на-стійка на гірких травах]», [гирчак] (бот.) «гірчак Мак; вид грибів Mo», [гірчанка] «тирлич, Gentiana L.» Мак, гірчиця «гір-

516

ка приправа до страви; (бот.) Sinapis L.; [ерука посівна, Eruca sativa D. С.; гриб Agaricus species]» Mak, [гирчйна] (бот.) «живокіст, Symphytum cordifo-lium», [горець] (бот.) «тирлич» Mak, [гореч] «гіркота» Ж, [горечавка] (бот.) «тирлич звичайний, Gentiana pneumo-nanthe L.» Mak, [горичка, горчавка] «тс.» Мак, [горкун] (бот.) «гадючник шестипелюстковий» Мак, [горчак] «не­їстівна дрібна рибка-колючка» Mo, гірк­нути, гіркніти «гіркнути», [гірчати], [гірчати] «ставати гіркішим», гірчити, горенйти «бути гірким на смак; [ставати гірким ЖЬ>, [гореніти] «тс.» Ж, згірк­лий, прогірклий; — р. горький, бр. горкі, др. горький, п. gorzki, ст. górki «гіркий», [górki] «гарячий», ч. horky «гіркий», (horky «гарячий»), слц. horky «гіркий», вл. hórki, нл. górki, полаб. d'ört'ä, болг. горък, м. горок, схв. горак, гдркй, слн. górek, стел. горькъ;— пел. gorbkb, прикметник, утворений від дієслова gorëti «горіти»; первісне зна­чення «палючий, пекучий», звідки «та­кий, що пече в язик», далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorëti); не­переконлива реконструкція (Vaillant RES 9, 8—10; BSL 31, 46) псл. ^ъгъкъ, нібито, пов'язаного з дінд. guru- «важ­кий, гр. βαρύς «тс».— Критенко Вступ 528, 556; Шанский ЭСРЯ І 4, 143—144; Фасмер І 445; Sławski I323—324; Machek ESJĆ 177; Schuster-Śewc 325; БЕР І 266; Skok І 591—592; Bern. I 332—333; Trubeckoj BSL 24, 133—134; Pokorny 495.— Див. ще горіти.

гірлянда; — р. болг. гирлянда, бр. гірлянда, п. ч. слц. вл. girlanda, м. гир-ланда, схв. гйрланд, гирланда, слн. gir­landa; — можливо, через німецьке по­середництво (нім. Girlande) запозичене з французької мови; фр. guirlande по­ходить від іт. ghirlanda «гірлянда», що відбиває фр. ст. garlande, guerlande «коло», пов'язане з фр. ст. garlander «прикрашати, заквітчувати», нез'ясова-ного (можливо, германського) похо­дження.— СІС 170; Шанский ЭСРЯ І 4, 82; Фасмер І 408; Kluge—Mitzka 258; Dauzat 351, 380.

гірнець

гітара

ІгірнецьІ «куртинний дубняк» Я; — болг. горун «дуб, Quercus L.», схв. горун «вид дуба»; — не зовсім ясне; болг. горун зіставляється з горя «горю; палю» або гора «ліс», а також із прус. garian «дерево».— БЕР І 266.

гірошник — див. огірошник³.

Ігіртаї «палиця, що підтримує драб­ки воза» ВеЗа, [ґірт] «тс.» ВеЗа; — за­позичення з німецької мови; нім. Gérte «жердина» споріднене з дангл. gerd «лікоть (міра)», англ. gard «тс», лат. hasta «спис».— Kluge—Mitzka 250.

гірший, [горшший], гірш (присл.), [гірше] «краще; більше» Дз, [горій] «тс», гіршати, [гіршати] «обурювати» Ж, згірший «гірший», згірш (присл.), [незгірший] «непоганий», [несогірший] «тс»; — р. заст. горший, бр. горшы, др. горьшии, п. gorszy, ч. слц. horsi, вл. hórśi, нл. gorsy, схв. гори, ели. górij (заст.) «гірший; кращий», стел, гории чол. р.,горьши жін. р.;— пел. *gorjbjb чол. p., *gorjbsi жін. р., форма вищого ступеня від основи прикметника *gorbkb «гіркий», взятої без суфікса -ьк-; пер­вісне значення «гіркіший»; неперекон­ливі інші етимології, в яких псл. gorjbjb розглядається як первісний вищий сту­пінь, зіставлюваний з дінд. gäriyas-, вищим ступенем від guru- «важкий, прикрий» (Vaillant RES 9, 5—12), або з гр. χείρων «гірший» (*χερ-ιων. псл. *gor-jbjb з іє. *gher-: *ghor-) (Machek ESJĆ 176; LF 72, 74—75).—Sławski I 321; Skok I 591—592; Bezlaj ESSJ I 163; Bern. I 334; Trautmann 79; Pokorny 495.— Див. ще гіркий, горе, горіти.

гісоп (бот.) «Hyssopus officinalis L.», [гиссоп, гіссоп Mak, icon Mak, cycon Mak] «тс»; — р. иссоп, бр. icon, др. гесопъ, п. hizop, izop, ч. слц. hyzop, вл. izop, izopica, нл. hyzopica, izopka, стел. усопъ; — запозичення з грецької мови; гр. δσσωπος «гісоп» походить від гебр. 6zö_b «тс», можливо, запозиченого з аккадської мови.— Фасмер II 142; Преобр. І 275; Boisacq 1008; Lokotsch 45; Kluge—Mitzka 873; Gesenius 26.

гість, [г'їстя] «гостя», [гістьба] «по­дорож; гостина» Ж, гостина, гостинець «подарунок; [великий шлях; корчма]»,

[гостйнник] «господар готелю» Ж, [гос-тйнниця] «готель» Ж, [гостівнйк] «той, хто охоче ходить на бенкети», [гостов-нйця] «готель» Ж, гостювальник «гість», гостч, гостя (у виразі у гостя «в гості»), [гостьовйцтво] «гостинність» Ж, [гостеб-ний] «гостинний» Ж, [гостелший] Ж. гостинний, [гостівнйй Ж, гостний Ж. гостьовйтий Ж, гощний Пі] «тс», гос­тити «приймати гостей», гостйтися «вгощатися; гостювати», гостювати, [відгостини] «відвідини-відповідь», по· гост «у Київській Русі — місце торгу і адміністративно-територіальна оди­ниця», [прйгіст] «привіт» Ж, Іпригісник] «подарунок від гостей, подарунок на пам'ять» Ж, [пригісне] «тс.» Ж, приго­щати «приймати, частувати гостей»; — р. гость, бр. госць, др. гость «гість; іно­земець; іноземний купець», п. gość, ч. host, слц. host', вл. hósć, нл. gość, полаб. d'üst, болг. м. гост, схв. гост, слн. góst, стел, гость.;—псл. gostb< іє. *ghostis; — споріднене з гот. gasts «чужинець, чужоземець», двн. gast «тс», нвн. Gast «гість, чужинець, при­булець», лат. hostis початково «чужи­нець, гість», пізніше «ворожий чужозе­мець, ворог (особливо батьківщини)»; зв'язок із гр. ξένος (ξένΡος, ξεΓνος) «чужий», алб. huai «тс.» (Kretschmer KZ 31, 414—415; Meyer EW 154) сум­нівний; думка про запозичення з гер­манських " мов (Hirt PBrB 23, 333) не обгрунтована.— Критенко Вступ 521; Шанский ЗСРЯ І 4, 149—150; Фасмер І 447—448; Sławski І 328; Brückner 153; Schuster-Śewc 329; БЕР І 268; Skok І 595; Bezlaj ESSJ I 164; ЭССЯ 7, 67 — 68; Bern. I 337; Trautmann 80; Роког­пу 453.

гісь — див. гись.

гітара, гітарист; — р. гитара (заст. китара), бр. гітара, п. gitara, [kitara], ч. kytara (заст. guiterna), слц. gitara, болг. китара, м. гитара, схв. гйтар, гйтара, слн. kitära; — через ро­сійське або польське посередництво за­позичене з німецької або французької мови; нім. Gitarre (<Gitarra), φρ. gui­tare походять від ісп. guitarra, яке через латинське (лат. cithara «струнний му­зичний інструмент») або арабське (ар.

517

гГцаш

глагол

kittära «тс») і арамейське посередни­цтво було запозичене з грецької мови; гр. κιθάρα «тс.» є запозиченням з неві­домого джерела.— Акуленко 142; Шан­ский ЭСРЯ І 4, 83; Фасмер І 408; Кора-liriski 359; Kluge—Mitzka 259; Dauzat 380; Bloch I 355; Frisk 1 850—851.

Гп'цашІ «головний пиляр при розпи­люванні дощок» Ж; — очевидно, видо­змінене запозичення з румунської мови; рум. hâta? «головний запряжний кінь» є похідним від hat «повід; віжка», по­в'язуваного із звуконаслідувальним ви­гуком hat (bat) ^на позначення несподі­ваного руху при ловінні, хапанні.— Scheludko 130; DLRM 357.

гічка «веслова спортивна шлюпка»;— бр. гічка; — запозичення з російської мови; р. гачка утворено від гиг «легкий довгий вузький човен», що походить від нім. Gig «весловий човен капітана» або, як і нім. Gig, безпосередньо від англ. gig «легкий човен», спорідненого з нім. [geigen] «рухатися в різні боки, хита­тися»; припущення про запозичення ан­глійського слова із скандінавських мов (Skeat 212) непереконливе.— СІС 172; Шанский ЭСРЯ 1 4, 83; Фасмер І 404, 408; Matzenauer 166; Kluge—Mitzka 241, 257; Falk—Torp I 309.

Іп'яЧ «страх» Ж; — неясне; можливо, походить від уг. ijed «лякається», осо­бової форми етимологічно неяснсго діє­слова ijedni «лякатися».— Bärczi 133; MNTESz II 196.

[гі'я²] «треба» Ж; — запозичення з угорської мови; уг. hija «нестаток»· по­в'язане з vr. ст. hi «недолік, брак».— MNTESz II 112.

Іп'я⁰¹] «зволікання, уповільнення», [гійний] «довгий, довгастий» Я; — не­ясне; можливо, походить від уг. hülye «незграбний, неповороткий» (також «дурний, потворний; німий»), пов'яза­ного з етимологічно неясним hûlni «охо­лоджуватися, стигнути».— Bärczi 129, 130; MNTESz II 179. 180.

Іґі'я! «горілка» Ж; — неясне.

Ігіяба] «неможливо, даремно, марно», [гей-аба] «тс.» Ж; — запозичення з угор­ської мови; уг. hiâba «даремно, марно» пов'язане з прикметником hiu «дарем-

ний», етимологічно неясним.— MNTESz II 107; Bärczi 118, 120, 122—123.

(глабина) «одвірок» Я, глабці «сани з кузовом, обшитим лубом», [глабчастий] (про віз, сани) «з ящиком, обшитим лу­бом; з голоблями» Ж, [глабкйй] «з ящи­ком, обшитим лубом», [глобчастий] «з голоблями» Ж; — похідні утворення від незасвідченого *глабати «охоплю­вати, з'єднувати, зміцнювати» (пор. п. głabać «обіймати, охоплювати, захоп­лювати»), ітератива від дієслова [гло-бити] «зміцнювати (вал млина); зати­кати клоччям (ущільнювати щось)»; отже, первісне значення — «речі, якими охоплюють, обшивають».— Фасмер І 413; Sławski І 291.—Див. ще глоба.

глава «розділ (книги та ін.); керів­ник; (кн. заст.) голова», [главйця] «го­лова», [главйза] «ватажок» Я, оглав «зміст», озаглавити, [прйглавки] «деталь у млині» Ж; — р. глава «розділ; керів­ник», бр. глава «розділ», др. кн. глава «голова; розділ; керівник»; — через дав­ньоруську мову запозичене з старосло­в'янської; стел, (цел.) главо є законо­мірним відповідником до укр. голова; у значенні «розділ» стел, глава є, оче­видно, калькою гр. κεφάλα,ισν «тс», похідного від κεφαλή «голова».— Шан­ский ЭСРЯ І 4, 83; Фасмер І 408.— Див. ще голова.

[глават) (бот.) «волошка синя, Centau-rea cyanus L.» Mak; — очевидно, резуль­тат видозміни деетимологізованої форми блават «тс», зближеної з глава «голова» під впливом назви [головатень] «волошка лучна, Centaurea jacea L.». — Див. ще блават.

Іглагоїти] «заспокоювати, мирити, втихомирювати» Ж, О, [глаіти] «тс.» Ж, О, [глаїтися] «узгоджуватися» Ж;— неясне; можливо, наслідок контамінації слів лагодити і гоїти з протетичним г перед л (пор. появу г перед початковим сонорним в інших словах південно-західних говірок — (г)ластівка, {г)ра-бак тощо).— Див. ще гоїти, лагодити.

глагол, глаголиця, глаголь (назва лі­тери г), [глаг'їль] «тс.» Ж, глаголичний, глаголщький, глаголати «розмовляти», глагол'іти «тс», розглагольствувати; —

518

гладити

гладіолус

p. глагол, др. (цел.) глйголъ; — через Давньоруську мову запозичене з старо­слов'янської; стел, глагола «слово, мова» споріднене з р. [гологолить] «базікати», п. Głogoły (топонім), ч. заст. hlahol «мова», слц. кн. hlahol «дзвоніння (дзво­нів)», болг. глагол «дієслово», м. [гла­гол] «розмова, мова», схв. глагол, глагол «дієслово», слн. glägol «тс.» і походить від ncn^golgolb, утвореного подвоєнням того самого кореня, що й у суфіксаль­ному псл. *gol-sb «голос»; сумнівне зі­ставлення з дінд. gargarah «вид музич­ного інструмента» або дінд. ghargharah «гримливий, булькітливий шум» (Bern. 1 320; Meillel Etudes 229; Machek ESJĆ 166).— Фасмер І 430; Sławski I 292; БЕР І 245; Skok І 564—565; Bezlaj ESSJ І 144; ЭССЯ 6,205.—Див. ще голос. гладити, гладнути, гладшати, [гла-дик] «один з інструментів колісника» Я, гладилка, [гладило] «усе, чим можна гладити; те, чим воронують» Я, гладиль­ник, [гладйльце] «інструмент для вигла­джування дерева» Ж, [гладиш] «яйце», [гладиш] «тоЕстун» Я, [гладжениця] «тонка чесалка для льону або конопель» Ж, [гладильниця Ж, гладниця Жі «тс», [гладівнйк] «рубанок» О, [гладш] «ін­струмент для обточування ступиць», [гладінка] «чоловік або жінка з гладким, нерябим обличчям» Ж, гладінь, [гладо-ня] «ошатна гарна жінка» Ж, гладун «гладкий чоловік», [гладуля] «гладка жінка», гладуха «тс», [гладунка] (зоол.) «змія мідянка, Anguis fragil is; ящірка», [гладущиця] «приємна, облеслива, глад­ка жінка», [гладуші] «яйця» Я, [гладя] «рід плоскої вишивки» Я, гладкий, глад­кий, гладючий «дуже товстий, глад­кий», гладющий «тс», [вйглада] «глянець» Ж, [загладити] «знищити» ВеЗн, [за-глад] «загибель» Ж, [заглада, загладь] «тс.» Ж, [оглада] «вихованість, добрі ма­нери» Ж; — р. гладить, бр. гладзіць, др. гладити, п. gładzić, ч. hladiti, слц. hladit', вл. hładzić, нл. głażiś, полаб. glot'ë «гладкий, гарний, гожий», болг. гладя «гладжу», м. глади «(він) гладить», схв. гладити, слн. glâditi стел, глйди-ти; — псл. gladïti, відіменне дієслово, утворене від псл. *gladu- <ie. *glâdhu-, ще до розширення його суфіксом *-къ

(пор. псл. gladbkb, укр. гладкий); — споріднене з лит. glodùs «такий, що при­лягає», glódziu, glósti «гладити», лтс. glâstu, glâstît «тс», прус, glosto «точиль­ний камінь», лат. glaber «гладкий, без­волосий, лисий», двн. glat «гладкий, блискучий», нвн. glatt «гладкий», англ. glad «задоволений, радий».— Шанский ЭСРЯ I 4, 86-87; Фасмер I 409; Slawski I 287—288; БЕР І 246; Skok I 564; Bez­laj ESSJ I 143—144; ЭССЯ 6, 111 — 116; Bern I 300; Trautmann 90.

гладишка «глечик для молока», [гла­дун, гладунець, гладуш, гладущик] «тс»; — бр. гладыш, гладишка, п. fgła-dyszka] «тс»; — результат зближення з основою глад-(ити) праслов'янської ос­нови laty чи latb на позначення глиня­ного посуду, збереженої в р. [латка] «глиняна сковорода, череп'яна миска», бр. латка «миска», латушка, ладушка «тс», др. латъка «горщик», ладъка, латы, латъвь «тс», п. [łatka] «горщик для молока», ч. діал. слц. lätka «глечик, горщик для молока», болг. латвица «глечик», схв. [lat] «глиняна посудина», [latica] «тс», слн. lâtvica «глиняна ско­ворода», стел, лдт-ькд «горщик»;— псл. laty (latb), можливо, споріднене з нвн. Letten «глина», двн. letto «тс», дісл. lęjija (<*lajijön-) «глина; бруд», сірл. lathach «намул»; менш переконливе тлу­мачення (Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 123—124) як результату контамінації слів глек і гладкий або зіставлення (Фасмер II 465) з лит. luôtas «човен».— Трубачев Рем. терминол. 219—220; Bern. І 694; Kluge—Mitzka 436.

[гладишник] (бот.) «парило, Agrimo­nia L.; чистотіл, Chelidonium», [гладуш­ник] (бот.) «чистотіл»; — похідні утво­рення від [гладишка] «глечик для мо­лока», [гладуш, гладущик] «тс»; назви зумовлені використанням цих рослин для випарювання глечиків (пор. інші назви цих рослин: [парило, глекопар, сметанник]).— Див. ще гладишка.

гладіолус (бот.) «Gladiolus imbrica-tus L.»; — p. гладиолус, п. gladiolus, gladiola, ч. gladiola, gladiol, слц. вл. gladiola, болг. гладиола, схв. гладиола, слн. gladiola; — запозичення з латин­ської мови; лат. gladiolus є зменгленою

519

гладун

гланда

формою від gladius «меч, шпага», запо­зиченого з кельтських мов (пор. дірл. claid-eb «шпага»); латинська назва рос­лини зумовлена формою листя.— СІС 172; Шанский ЭСРЯ І 4, 86; Dauzat 364; Walde—Hofm. І 603—604; Ernout— Meillet I 275—276.

[гладуи] (бот.) «остудник голий, Her-niaria glabra L.» Mak, [гладунка] «тс.» Mak; — бр. гладун «тс»; — пов'язане з прикметником гладкий; назва зумовлена відсутністю волосків на листках цього різновиду остудника, на відміну від остудника волосистого, Herniaria hir­sute (nop. російські назви обох рос­лин: грыжник гладкий — грыжник во­лосистый). — Федченко—Флеров 390.— Див. ще гладити.

г лежанка, глаза — див. логаза.

глазет (текст.), [глясет] «тс»; — р. бр. болг. глазет; — запозичення з французької мови; фр. glacet «глазет» пов'язане з прикметником glacé «лиску­чий», похідним від дієслова glacer «за­морожувати; наводити глянс, блиск, глазурувати», утвореним від glace «лід», що походить від лат. glaciSs «тс», спо­рідненого з дісл. klaki «замерзла земля»; форма глазет аам. очікуваної *гласвт пояснюється, можливо, проникненням слова через німецьку мову, в якій форма glasiert «глазурований» вживається та­кож у значенні «лайковий» (зам. gla-ciert).— CIG 172; Шанский ЭСРЯ I 4, 88—89; Фасмер І 410; ССРЛЯ 3, 129; Dauzat 363; Walde—Hofm. І 603.

[глазки] «залізні грузила, що при­кріплюються до невода»; — р. глаз «око», глазок «очко; коштовний камінь, напр., у персні», др. глазъкъ «кулька» (глазкы стекляныи «скляні кульки»), п. głaz «великий камінь, відколотий шма­ток скелі», głazik «камінець», ч. ст. hlazec «вид каменю», м. Главна река (місц. назва) «Кам'яна річка» (тобто з кам'яним річищем); — псл. *glazb «куля (кам'яна), камінь»; — походжен­ня не зовсім ясне; можливо, через поль­ське посередництво запозичене з чесь­кої мови (ч. *hlaz, hlazec «камінець», первісно «кругла галька, вигладжена водою»); об'єднують також з псл. *glezbnb «кісточка» (укр. [глезна] «тс»),

520

припускаючи іє. *gel- «щось кругле, кулясте»; менш обгрунтовані спроби по­в'язати псл. *glazb із псл. *gìadbkb через гіпотетичне *glad-zb (Brückner IF 23, 213), з псл. *zelçdb (укр. жолудь), *golva (укр. голова) через гіпотетичне ♦g-bl-az-ъ (Iljinskij RS1 6, 215—219), із снн. glaren «блищати, палати», двн. glas «янтар, скло» (Zupitza KZ 37, 397; Bern. I 301), з псл. *g]ędati (укр. гля­діти) (JokJ AfSlPh 28, 1—2; 29, 14— 15), з лит. glêznas «слабкий, хирлявий» (Machek ESJĆS 143); непереконлива та­кож думка про походження від герм. *gläza- «янтар» (Kiparsky GLG 172— 174).—Фасмер—Трубачев І 409—410; Шанский ЭСРЯ І 4, 88; Sławski I 288— 289; Moszyński JP 35, 117; Machek ESJĆ405; ЭССЯ 6, 117—118.

глазур, глазурувати; — р. глазурь, бр. болг. м. схв. глазура, п. glazura (рідк. glazur ч. p.), ч. вл. glazura, слц. слн. glazura; — запозичення з німецької мо­ви; нім. Glasur «глазур» утворене від Glas «скло», пов'язаного, як і англ. glass «тс», дісл. glassa «прикрашати чимсь блискучим», з нім. glänzen «бли­щати», glinzen «тс», спорідненими з псл. ględati, укр. глядіти, за допомогою ро­манського словотворчого елемента -ur(-) (за зразком нім. Lasur «лазур; глазур» <слат. lasurium «лазур»).— СІС 172; Шанский ЭСРЯ І 4, 89—90; Фасмер І 410; Kluge—Mitzka 260.— Див. ще гля­діти.

[гламбі «качан капусти» ВеЗа; — давнє запозичення з польської мови; п. głąb «тс», як і ч. hloub, слц. hlûb, вл. hłub, нл. głub «тс», споріднене з дісл. кіеррг «брила, грудка», klumba «дрюк», нім. Klumpen «брила», англ. clamp «купа» (з іє. *gel- «стискати, зби­вати; щось кругле»); непереконливе по­в'язання з п. kłąb «бульба» (р. клубень) (Brückner KZ 43, 321), а також з псл. *glçbb (укр. глиб) (Brückner 143: KZ 42, 345).— Sławski 1 289—290.

гланда; — р. бр. болг. гланда; — запозичення з французької мови; фр. glande «залоза, гланда» утворене від лат. gianduia «шийна залоза», зменше­ної форми від gläns «жолудь», спорідне-

глас

ґлейт

ного з пел. źelędb, νκρ. жолудь.— СІС 172; Шанский ЭСРЯ I 4, 90; Фасмер 1 410; Преобр. I 227; Dauzat 364; Wal­de—Hofm. І 604—605.— Див. ще жо­лудь.

глас, глашатай, гласний, [возгласиі «вихваляння» Ж, [возгласйтися] «про­славитися» Ж, [возгласнутися] «обізва­тися» Я, [присоглашати] «схиляти на свій бік», [соглас] «згода» Ж, Усогласка] «одностайність» Ж; — Р· глас, бр. глас, др. гласъ; — через давньоруську мову запозичене з старослов'янської; стел. глась є закономірним південнослов'ян­ським відповідником до др. голосъ, укр. голос.— Шанский ЭСРЯ 14, 90; Фасмер І 410.—■ Див. ще голос.

глевіти, глевавий, глевкий, глевкува­тий, глевтюк, глевтяк, глевтякуватий, глевчак, глев'як — див. гливїти.

[ґлеґул] «кладка між горами» Ко; — не зовсім ясне; можливо, походить від рум. cläditul «споруда» (-ul — означе­ний артикль), похідного від дієслова (а) clädi, що є запозиченням із слов'ян­ських мов (пор. пел. klasti, kladç «кла­сти, кладу»).— Crânjala 282; Kalużn. 15.— Пор. класти.

[глезеньї (вид рослини) Ж; — мож­ливо, походить з колишнього *glb-z-ьпь, утвореного від прикметника *glb-z-ьпъ «гладкий, слизький» (пор. р. [глёзкий] <glb-z-bkb «тс»), спорідненого з укр. глизявий «клейкий, в'язкий»; до слів з тим самим коренем належать також псл. gliva (укр. глива), glina (укр. глина), glistb (укр. глист), де від­бито інший ступінь вокалізму (*glei-зам. gli-).— Фасмер І 411.— Див. ще глизявий.— Пор. глива, глина, глист.

[глезна] «кісточка (в нозі)» Ж, Іглез-но] «суглоб у кістках» Я; — р. глёзна «голінка», др. глезнъ «кісточка», глезна, глезно «тс», п. glozna «голінка, ліктьова кістка» (CT.glozn «кісточка»), ч. hlezno «кісточка», ст. hlezen, нл. glozonk «тс», болг. глезен «тс; шишка; сук», м. глезен «кісточка», схв. глгжан, (род., в. глг-жн>а), слн. glézenj, [glezenj], ст. gleżen, стел. гл£ЗЬ.№ «тс»; — пел. *gleznb; — очевидно, споріднене з лит. slê'snas (slèsnas, slesnè) «кісточка», slesna (sleznà)

«найвища частина стопи біля суглоба» при неясній відмінності початкових при­голосних, а також з дісл. klakkr «брила; пляма; хмарка» (з *glogno-) (Bern. I 302; ЭССЯ 6, 119), з яким зіставлялось і псл. *glazb (Persson Beitr. 792— 793; Pokorny 358), проти чого вислов­люється заперечення (Kiparsky GLG 173); Махек (ESJĆ 167—168; пор. також БЕР І 248) зіставляє псл. *glez- з дінд. glana- «гральна кістка», а литовські слова вважає запозиченими з слов'ян­ських мов.— Фасмер І 411; Sławski І 286; Brückner 145; Skok І 569; Bezlaj ESSJ I 146—147.—Пор. глазки.

глей, [глий Ж, ґлей Ж], [глейовйна] «глиняста земля», [глейник] «вид чер­в'яка (Tubifex)» Ж, Іглеїще] «глинище» Я, глейщик «відвізник глею в шахті» Я, глейкий, глеюватий; — р. діал. бр. глей, п. glej (із сх.-сл. мов), схв. гле\ «сорт глини»;—псл. [*glbjb]<*gli-jo-, з тим самим коренем, що й псл. glina (укр. глина), glistb (укр. глист); — спо­ріднене з снн. klei «глина», дангл. clâëg «глина; мул», англ. clay, норв. [kii] «тс», гр. γλία «клей», γλοιά «тс», γλοιός «липка речовина, клей», лит. glytë «соп­ля», glìtè, glitìs «слиз; клей; сопля», лтс. glizda «глина, синя глина».—■ Фас­мер I 411—412; Филин Происх. яз. 528— 529; Sławski I 282; Трубачев Рем. тер-минол. 218; ЭССЯ 6, 162; Bern. I 310; Kluge—Mitzka 375; Trautmann 92.— Пор. глина, глист.

ґлей «клей деяких фруктових де­рев»; — результат видозміни первісного клей (пор. подібне слц. glej «клей» поруч з [klej] «тс»); нова форма збереглася поряд із первісною клей завдяки закріп­ленню за нею вужчого специфічного значення.—Sławski II 200—201.—Див. ще клей.

[ґлейт] «полива; полив'яний горщик», Ігліт] «матеріал для поливи» Я; — р. [глёт], п. glejta, рідк. glejt (ст. gleta, glita),. ч. klejt, слц. glieda «тс»; — через польську мову запозичене з ні­мецької; нім. Glätte «полива» походить від glatt «гладкий», спорідненого з дангл. glàsc! «блискучий; радий», англ. glad «радий», псл. gladbkb, укр. гладкий.—

521

глек

глемуздати

SW Γ 833; Kluge—Mitzka 259.—Див. ще гладити.

глек, глечик «глиняна посудина; груба самовара; гра», жовті глечики (бот.) «(жовте) латаття, Nuphar luteum Smith.»;—р. (псков.) [гилёк] (<*голёк чи з пел. gylbkb) «рукомийник (глек, пристосований для миття рук)», (пд.-зах.) [глек] «глек, кухоль», ст. голец «по­судина, вживана як міра сипких тіл», бр. гляк «глек», др. гълькъ, гълекъ, глекъ, голькъ, голкъ, п. [hlak, lak] (з бр.), [hlekl (з укр.): — пел. ex. [*gblbkb, *gblbcb], які, очевидно, є по­чатково зменшувальними формами від

ИЄ Збереженого ПСЛ. *gblb (<ІЄ. [*gU-

los]); — пов'язане з гр. γαυλός «глек, кругла посудина для води або молока», γυλλάς «вид чаші», γυάλας «мегарська чаша», γαωλός, γαδλος «округле фінікій­ське вантажне судно», дісл. ісл. kjóll «корабель», дангл. cèol, днн. двн. Idol, свн. kèl «тс», очевидно, також дінд. golah «округла посудина для води», яке вважається ще запозиченням з дра­відських мов (Mayrhofer I 349); дальша етимологія не з'ясована; позаслов'ян-ські відповідники виводяться від іє. *geu- «згинати, заокруглюватися», *geu-1о- «щось округле» (Pokorny 396—397), у такому разі псл. *gblbkb могло б бути виведене від іє. *gu-l-iko-s; проте ос­кільки подібні назви є і в інших мовних сім'ях — гебр. gullä «округла посудина для олії», ак. gullatu «вид посудини», арам, gulletä «глек для вина», ар. gulla «глек, глечик», груз, (можливо, з ар.) kula «глек для вина з вузькою ший­кою» — і є думки, що гр. γαυλός (Lewy Fremdw. 151, 210) і дінд. golah (Rosén Lesonénu La'am II (12) 21, за Майргофе-ром) запозичені з семітських мов, мож­на припускати, що йдеться про куль­турне слово східносередземноморської області (можливо, семітського похо­дження), яке потрапило до германців і східних слов'ян, де йому надано міс­цевої форми за допомогою зменшуваль­ного суфікса -ькъ або -ьсь; менш віро­гідне з фонетичного погляду пов'язання з псл. *glbtati «ковтати» (укр. глитати) (Sławski І 421; Дзендзелівський RKJ LTN 15, 123—124); з тих самих мірку-

вань неприйнятні зіставлення з псл. [*glbjb], укр. глей (Bern. I 310) або з п. gleń «скибка хліба», що виводи­ться разом з *gblbkb від кореня *g]u-(Brückner 141, 172); мало переконли­вим є також виведення (Семереньи ВЯ 1967/4. 20) від гр. κύλιξ «чашка».— Гавлова Этимология 1966, 97—98; Фас-мер І 412; Филин Происх. яз. 528—529; Трубачев Рем. терминол. 218; ЗССЯ 7, 192—193; Buga RR II 295. .

[глембеїі «менструація» Ж; — не­ясне; можливо походить від уг. *hónap-bélyeg (букв.) «місячний знак» (пор. уг. hónapszém «менструація» (букв.) «мі­сячне число»), складного утворення з іменника hónap «місяць (календарний)», утвореного з іменників ho «місяць (ка­лендарний, первісно — назва небесного тіла)», спорідненого з манс. chaw «Мі­сяць (небесне тіло)», фін. kuu, морд, ков «тс.» і етимологічно не зовсім ясного пар «сонце, день», та іменника bélyeg, запо­зиченого з тюркських мов (пор. уйг. bilik «знак», тур. bilig «знання»).— MNTESz I 277—278; Bârczi 18, 126.

[ґлемей] «провалля, долина; лісок» Ж; — очевидно, запозичення з румун­ської мови; походження рум. glaméie «курган», [glämiiu] «скеляста верхови­на» неясне.— Vincenz 5.

[глемей] «глиниста земля, суглинок» МСБГ, Іглемей ВеНЗн, МСБГ, глимей МСБГ, ґлимей МСБГ] «тс», [глимейку-ватий] «глеюватий, глинистий» МСБГ;— очевидно, запозичення з німецької мови; нім. [Lehmerd(e)] «тс.» (літ. Lehmerde) є складним словом, утвореним з Lehm «глина», спорідненого з лат. lîmus (<*loimos) «мул» і Erde «земля», спо­рідненого з гр. εραζε «на землю»; почат­кове ґ і кінцеве й з'явилися в результаті контамінації з глей «глей».— Kluge— Mitzka 170—171, 430.

[глемуздатиі «незграбно щось роби­ти» Я, [заглемездий] «неповороткий», Ізаглемезий] «незграбний, неоковирний», [заґилимездуватий Па, заглемезуватий ЯІ «тс», [загилимезда] «велика і не­зграбна людина» Па, [заглемедзок] «гру­бо зроблений предмет»; — п. [glemiędzićl «вовтузитися, щось марудно робити», [glemzić] «тс», ч. hlemyzditi se «рухати-

522

гленути

глибати

ся, як слимак», hlemyzd' «слимак», ст. hlemyzdz, hlemysć «тс»; — пел. [*gle-mçzdati, *glemę(z)diti] «рухатися, як слимак», похідне від [*glemçzdb, gle-męzdb] «слимак», пов'язаного з *gle-m-, glë-m- «слиз», з тим самим коренем, що й у псл. *glërvb (укр. [глінь] «вид водо­ростей»), *glbjb (укр. глей); — спорід­нене з лтс. glemzt «базікати; повільно їсти», glemża «невдаха, незграба; ба­зіка», які пов'язуються з лтс. gliemas «слиз», gliêmezis «слимак», лит. glëmés «слиз».— Sławski I 283; Machek ESJĆ 167; Fraenkel 156.-— Пор. глей, глінь.

[гленути] «ударити» Я;—очевидно, результат метатези звукової форми [лиг­нути] «тс.» (див.).

глиб, [глйбень] «глибінь», глибина, глибинка, [глибиня], глибінь, [глйбка] «яма», [глйбоч, глибочень, глибочина], глибочінь, [глібина] Me, [глуб] «глиб» Ж, [глубина Ж, глубоч'їнь], глибокий, [глібокий] Me, МСБГ, [глубий] «глибо­кий» Ж, [глубокий, глюбокий] «тс.» Ж, [глибііти], глибочіти, глибшати, [вглуб-ливий] «такий, що охоче заглиблюється» Ж, воглублення «заглиблення» Ж, \воз-глибйтися] «заглибитися» Я, заглибина, заглибник (тех.), заглибний (спец.), за­глибити, [заглуб Ж, заглубина Ж, за-глубчастий Ж, заглубйтися ЖІ, зав­глибшки, зглйбити «осягнути розумом», [зглибока], навглйбшки, незглибимий, не-зглйбний «незбагненний», [незглубймий] «тс.» Ж, поглибити, проглйбина «заглиб­лення (місце)» Ж, [проглуб] «глибина», углйбка «заглиблення (процес)», углиб (присл.), углйбшкй, [углибати] «зану­рюватися», [углубйтися] «заглибитися» Ж;—р. глубь, [глыбь], бр. глыб, [глу-бачэць], др. глубь, п. głąb, głęboki, [dę-boki, głybocki], 4. hloub, hluboky, fhly-boky], слц. hlb, hlboky, вл. hłubić, hłu-boki, нл. dłym, dłymoki, [głum, głub, głuboki], полаб. glçbut'ë, болг. дълбок, м. длаб «виїмка», длабок «глибокий», схв. ду­бина «глибина», дубок «глибокий», [глй-бок, губок, гелбок], слн. globòk, стел, глж-бок-ь, цел.-схв. гльеок-ь (<*γλ·κποκ·κ );— пел. *glybb (похідне від прикметника *glybb, первісної форми прикметника *glybokb), glçbb, glçbokb, крім яких

були також форми псл. *glbbb і *glbbokb, засвідчені слц. hlb, hlboky, схв. (чак.) [губок, гелбок];—найімовірніший зв'я­зок з іє. *gleubh- «рити, видовбувати», різні ступені кореневого вокалізму яко­го в праслов'янських формах могли від­повідати первісно різним морфологіч­ним категоріям; споріднене з лат. globo «лузаю, облуплюю», двн. klübön «роз­щеплювати», дісл. kii nia «розколювати» (відповідають іє. *glnbh-, псл. *glyb-), гр. γλύφω «видовбую», γλύμμα «те, що видовбане» (відповідає іє. *glûbh-, псл. *glbb-); псл. glçb- відповідає індоєвро­пейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*glu-m-bh-); розви­ток значення у праслов'янській мові, як у спорідненому нім. Kluft «розко­лина, щілина; провалля, безодня, гли­бінь»; менш вірогідні пов'язання з псл. *zelbb (укр. жолоб), *globiti «видовбу­вати», іє. *gelebh-, звідки мало б бути glybokb під впливом vysokb (Schuster-Śewc 289—290; Falk—Torp I 361 ; Hujer LF 44, 26—ЗО), а також з лит. gilùs «глибокий», gelmë «глибінь» (Meillet MSL 14, 371).—Шанский ЭСРЯ I 4, 97— 98; Фасмер І 415, 417—418; Slawski І 289—291; БЕР І 253; Skok І 450—451; Bezlaj ESSJ 1 149; ЭССЯ 6, 141 — 142; Bern. I 307; Meillet Études 265.

глиба, глибистий;— р. бр. глыба; — псл. (ex.) [glyba] < *glübä;—очевид­но споріднене з лат. gleba «глиба; куль­ка», можливо, також з лит. glùmeris «кусок, окраєць (хліба)», glumzas «шу­тий», glùmas «тс.» (Boga RR I 328); зводиться до іє. *gl(o)u- «пухнути».— Трубачев ВЯ 1957/5, 70; Шанский ЗСРЯ 14, 102; Фасмер І 417; Брандт РФВ 22, 119; Bern. І 310; Persson Beitr. 933.

Іглибати] «важко махати крилами, повільно летіти; пастися по дещу О; копати О», [глинути] «сохнути, пропада­ти» О, [глибнути] «втрачати сили» Ж, [глибнїти] «тс.» Ж; — п. (ст.) ginąć (<*glbbnçti) «грузнути, в'язнути, про­валюватися в багно, болото», болг. гли­бам «іду по болоту, багну», м. глиби се «грузне, в'язне», схв. глйбати «брьоха­ти по болоту, грязюці»; — псл. glibati, похідне від gli-Ьъ «трясовина, багно;

523

глйва

глина

грузьке, липке болото», з коренем тим самим, що й у псл. glina (укр. глина), *glbjb (укр. глей), glistb (укр. глист), *glëm> (укр. глінь); пов'язується також (Skok І 450) з глиб, глибокий (псл. glyb-< *glûb-).— Sławski I 283—284; БЕР І 248—249; ЭССЯ 6, 124.— Див. ще глей, глина.— Пор. глист, глінь.

глива «сорт груші, бергамот; гриб на дереві, губка; гриб Agaricus ostrea-tus Jack. Mak; гриб Polyporus Mich. Mak; Polyporus irondosus Fr. Mak; пе­чериця О», [глйвка] «жовто-коричнева мурашка» Ж, [гливйця (волотяна)] (бот.) «неслія волотиста, Neslia paniculata Desv.» Ж, [гливнйчка] «вид гриба, Ти-bercularia» Ж, гливий «сіро-жовтий, чор­но-жовтий» (про масть), [заглйвистий] ВеНЗн; — р. [глйва] «сорт груші, бер­гамот», п. gliwy «кольору цвілі, брудно-каштановий», ч. hliva «губка на дереві», слц. hliva, нл. gliwk «тс», схв. глйва «тс; гриб», слн. gliva «гриб»; — псл. gliva (вид гриба), субстантивовании при­кметник (пор. укр. гливий) з коренем gli- (<*glei-), тим самим, що й у псл. glina (укр. глина), glistb (укр. глист);— споріднене з лит. gïeïvés, gléivès«ciH3», gleivê'ti «покриватися слизом», лтс. glive «цвітіння води, зелений слиз на воді», gllvêt «покриватися слизом», двн. klï-wa, kl Га «висівки», гр. γλοιός «клейкий»; первісне значення «ослизлий, клейкий; кольору слизу».—Фасмер 1412; Slawski 1285; Machek ESJĆ 168; Schuster-Śewc 294; Bezlaj ESSJ I 148; ЭССЯ 6, 129— 130; Bern I 303; Schultze KZ 45, 189; Büga RR I 439; Trautmann 92; Boisacq 150.— Пор. гливгти, глина, глист.

гливгти «псуватися (про сир)» Ж, [глевіти] «тс.» Ж, [глевіти] «дубіти» (про варену картоплю) Me, [глєвоть] «глевкий хліб» МСБГ, [глевтюк], глев­тяк, [глевчак, глев'як], глевкий, глевку­ватий, глевтякуватий, [гливкийЖ, глив-тякуватий Ж, глевавий]; — п. gliwieć, [glewieć] «псуватися» (про сир), ч. (мор.) [hlivët'l «животіти», слц. hliviet' «тс; гнити; лінуватися»; — похідне утворен­ня від псл. *gliva «вид гриба», субстан-тивованого прикметника з первісним значенням «слизький, клейкий».—Slaws-

524

ki 1285; Machek ESJĆ 168; Bern I 303— 304; Büga RR I 439.— Див. ще глива.

[гливлякі (зоол.) «кажан, лилик, Ves­pertilio» ВеБ; — очевидно, результат контамінації слів [лиляк] «кажан» і гливий «сіро-жовтий».— Див. ще глива, лиляк.

глизявий «клейкий, в'язкий», [глй-зяватий] «клейкуватий, в'язкуватий» Я, [глйзький] «глевкий» Л, [глііжа] «урвище, підрите водою»; — р. [глёздать] «ковза­тися», [глёзкий] «гладкий, слизький»; — очевидно, похідне від псл. *glbzdati, спорідненого з дангл. glidan «ковзати­ся», двн. glîtan «тс», дісл. gleör «роз­ставлений» (про ноги); у такому разі первісна форма прикметника мала бути *глиздявий \*глиздавий); д могло зник­нути насамперед у позиції між приго­лосними прикметникового утворення ти­пу *глизкий (<*глиздкий); навряд чи правильно пов'язується з р. скользкий, склёзкий (Brückner KZ 45, 45; 48, 207).— Фасмер І 411; Преобр. І 125; Bern. I 310.— Пор. глезень.

Гликерія, Гликера, Ликера, [Гліке-рія, Ликерія, Ликеря, Лукерія, Лукера, Лукеря], ст. Глукерїа «сладостная» (1627);—р. Гликерия, бр. Глікерьія, ч. Glikerie, болг. Гликерия, стел. Гли­керии; — через старослов'янську мову запозичене з грецької; гр. Γλυκερία утворене від прикметника γλυκερός «со­лодкий», похідного від етимологічно неясного γλυκύς «тс».— Петровский 88; Суперанская 86; Илчев 135; Frisk I 314—315.— Пор. гліцерин, глюкоза.

[глймати] «ковтати, жадібно їсти»; — очевидно, псл. *glemati «тс»; — у та­кому разі споріднене з лит. glerriżti «згрібати; захоплювати; їсти, жерти», лтс. glemzt «повільно їсти», лат. glomus «галушка», свн. klemmen «ухопити кіг­тями, затиснути»; гли- зам. гле- зумов­лене впливом слова глитати.— Bern. І 301; Fraenkel 156.

глина, [глинарня] Я, [глинець] «алю­міній», [глинйна] «частка глини», [глй~ нисько] Ж, глинище, [глйніиї «алюміній» Ж, [глинь] «тс» Ж, глинка «біла глина», [глиняк] «глинище» Ж, глинянка «бу­дівля з глини; [глинище]», глиняник

глипати

глицаρ

«горщик на глину; Іглиняна миска Mo; глинище; продавець глини Я)», глинис­тий, [глинкуватий) Я, глиняний, гли­нястий, суглинок, суглинистий; — р. др.болг. м. глина, бр. глша,и. нл. glina, ч. hlina, слц. вл. hlina, полаб. glaino, схв. глина {гььила), слн. glina, стел. гыида, глиыьыъ «глиняний»; — пел. gli­na < *gleina (із суфіксом -па < *-nä і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливїти], глист); — споріднене з гр. γλίνη «клей», дісл. klina «мастити, бруднити», ірл. glenaid «зав'язає», кімр. glynu «зав'язати, застрявати».— Шанский ЭСРЯ І 4, 92—93; Фасмер І 412; Sławski І 284; БЕР І 249; Skok І 569—570; Bezlaj ESSJ I 147; ЭССЯ 6, 125—126; Bern. I 304; Trautmann 92; Torp 57.— Пор. глей, гливїти, глист.

[глипати] «поглядати», [глипіти] «тс», [глймнути] «глянути», [глип] (виг.); — р. [глипать] «дивитися, огля­датися»;— псл. (ex.) [glipati]; — спо­ріднене з свн. glîfen «бути косим», glipfen «ковзатися», снн. glepe (glippe) «тріщина, щілина», норв. glîpa «бути відкритим»; отже, первісне значення могло бути «мружитися, дивитися, лед­ве розтуливши повіки»; помилково ви­водилось від сгр., нгр. γλέπω «дивлюся» (Фасмер ИОРЯС 12/2, 227; ГСЭ III 48) або від дат. glippe «кліпати очима, ди­витися», шв. glippa «часто відкривати» (Bern. І 304; Uhlenbeck AfSlPh 15, 486).— Фасмер І 413; ЭССЯ 6, 127—128.

[глисник] (бот.) «паслін гірко-солод­кий, Solanum dulcamara L.», [глистов-ник Mak, глистяк, глистян Мак] «тс», [глисняк] «плющ звичайний, Hedera he­lix L.» Mak, [глистник] «фіалка трико­лірна, Viola tricolor L. Mak; чистотіл, Chelidonium majus L. Mak»; — очевид­но, назви пов'язані з глист; мотивація такого зв'язку неясна.

глист, [глиста], глисник «цитварне насіння» СУМ, Г, [глистованець] «тс.» О, [глистівник] «полин, Artemisia» Mak, [глистник] «тс; папороть, Aspidium fi-lix mas. Sw; пижмо, Tanacetum vulgare L.» Mak, [глистняк] «пижмо» Л, [глис-ток] Ж, глистюк «глист, дощовий чер­в'як», [глистянка] «риба з глистами», глистуватий «схожий на глиста; [за-

ражений глистами Я1», [глистявити] «хворіти на глисти» Я;—ρ-глиста, глист, бр. гліст, п. glista, [glist], ч. hlist, hlis-ta, слц. hlista, вл. hlista, нл. glista, полаб. glaistä, болг. глист, м. глиста, глист, схв. глиста, слн. glista; — псл. gli-stb < *glei-(s)to-s із тим самим ко­ренем, що й у глина; — споріднене з лит. glitùs «слизький, гладкий, липкий», glytë «бурулька, сопля», glìté, gl it is «слиз, клей», лтс. glita «слиз», glîst «ставати клейким», гр. γλίττον (γλοιάν), «слиз», лат. glis (род. в. glitis) «намул», glus (род. в. glatis) «клей», свн. klister «клейстер», нвн. Kleister» «тс», дангл. aet-clif)an «приклеюватися», двн. kleta, klette «реп'ях», алб. ngjit«Meio»; менш обгрунтоване пов'язання (Bern. I 304; Фасмер І 413) з свн. glitan «ковзатися», нвн. gleiten «тс»; — Шанский ЭСРЯ І 4, 93—94; Slawski І 284—285; Schuster-Śewc 293—294; БЕР І 249; Skok I 570; Bezlaj ESSJ I 147; ЭССЯ 6, 128—129.— Пор. глей, гливїти, глина.

глитати, [глотати] Ж, [глинути], глитай, глитайня, глитайство, [гли-таня] «глотка» Ж, глотка, [глот] «ков­ток» Ж, глотковий, поглинати, погли­нути, проглинати, проглинути; — p. глотать, бр. глытаць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat', вл. hiltać (з ч.), болг. гълтам, м. голта, схв. гутати «ковтати»,, слн. gol-tati, стел, иоглъцмти, погАгтити «по­глинати, поглинути»; — псл. glbtati; — споріднене з лат. glntus «горлянка», glütio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс», ірл. gelim «пожираю»; іє. *gel-/*g"el- «поглинати», паралельне до *gì'er- «тс», до якого зводиться псл. *żerti, укр. жерти.— Шанский ЭСРЯ І 4, 96—97; Фасмер І 414—415; Slawski І 297; Machek ESJĆ 169; БЕР І 301; Skok І 639; Bezlaj ESSJ I 159—160; ЭССЯ 6, 157—159; Bern. 1309; Pokorny 365, 475—476.—Пор. жерти.

[глицар] «палиця, якою мішають вап­но в творилі (при гасінні)», [глицарня] «яма, в якій готують вапно; творило», [грицарня] «тс»; — неясне; можливо, пов'язане з [люсувати] «гасити ва­пно»; своєї форми — зам. сподіваного

525

глкця

глінь

*люс{ув)ар — слово могло набути в фоне­тичних умовах однієї з південно-захід­них говірок (перехід інтервокального -с- > -ц-, як у гасати — гацати і поя­ва початкового г перед сонорним, як у [г-ластівка] з дальшою зміною *глюцар в глицар під впливом семантичного зближення із словом глйця).— Див. ще люсувати.

глиця «голки, колючки деяких рос­лин, хвоя; дерев'яна голка; [щабель полудрабка Me; жердина; кладка]», [глйчкаХ (назва худого вола; назва ху­дої тонкої жінки Mo); — р. [иглица) «велика голка; жердина», п. iglica «ве­лика голка; шпилька для волосся; спи­ця для плетіння панчох; гостра верши­на гори, вежі; (ст.) тонка голінкова кі­стка», [glice] «жердинки, що з'єднують зуби у бороні», ч. [jehlicel «голка; хвоя», слц. ihlica «голка; шпилька; предмет, подібний до голки», нл. jeglica «голочка; хвоїна», слн. iglica «голочка»; — псл. *jbgblica, похідне від *jbgbla «голка», з первісним значенням «голочка», піз­ніше «голка (шпилька) особливого при­значення; тонкий предмет, подібний до голки»; пояснюється також (Machek ESJĆ 220—221) як похідне від псл. jbgo «ярмо» з первісним значенням «за­ноза у ярмі».— Парасунько Мовозн. 1968/4, 51—53; Slawski І 443—445.— Див. ще голка.

Гліб, [Глібоні Я;— р. бр. Глеб, др. ГълЪбъ — запозичення з давньоскан­дінавської (найвірогідніше, давньошвед-ської) мови; дісл. Guöleifr (зіставлюване з нвн. Gottlieb) «нащадок бога» є склад­ним словом, утвореним з основ іменників guö «бог», спорідненого з гот. gup, нвн. Gott, англ. god «тс», дінд. hu «окликати (богів)», псл. ZTbvati, укр. звати, і leifr (lëfr) «нащадок», похідного від дісл. leifa «залишатися», спорідненого з гот. laiba «шматок; залишок», двн. bi-lîban «залишатися», нвн. bleiben «тс», дінд. lepayati «маже», псл. lbpéti, укр. лип­нути, ліпити.— Сл. вл. імен 206; Фас-мер І 411; Петровский 88; Paul Kl. Vnb. 30; Kluge—Mitzka 83, 265; Falk—Torp I 83; Jóhannesson 737—738, 287—288.— Див. ще звати, липнути.

глід (бот.) «Crataegus oxyacantha L.,

Crataegus monogyna J acq.», [глидина Mak, глик Mak, гліг Ж, глідйна Я, глій Ж, глог Мак, глогівка Мак, глод], гло­дана, [глодовина Мак, гложина Мак, гло'іна, глот Ж, Пі, гльод, грожйна ЕЗб 4] «тс», [глодавка] «гостра трава з мітелками; тонконіг звичайний, Poa tri­via lis L.» Ж, [глогйнька] «ягода глоду», глодовйнець (ент.) «метелик Раріїіо сга-taegi» Ж, Іглогуватий] «колючий, як глід» Ж, [оглід] «глід» Мак; — р. [глог] «дерен, Cornus sanguinea», [глод, глёд] «глід», бр. болг. м. глог, п. głóg, ч. слц. hloh, вл. hlohonc, нл. głóg, схв. глог, слн. glòg «тс»; — псл. glogb (україн­ські форми з д типу глід вторинні, ви­никлі внаслідок дисиміляції); — спо­ріднене з гр. (іон.) γλάσσα «язик», гр. γλώχες «вусики колосся», γλωχίς «гострий кінець», γλωσσά, γλδττα «язик»; іє. *glogh-: *gl9gh- «колючка, щось гостре»; отже, первісне значення — «ко­люча рослина»; менш переконливі інші пояснення: виведення з *iglogb, нібито спорідненого з igbla (укр. голка, рос. игла) (Brückner KZ 46, 199—200), з *dlogb, пов'язуваного з псл. [*dolka] «вістря, щетина, волос» (Wijk KZ 23, 369), з первісного значення «білий сік» (Соболевский Slavia 5, 442), з праєвро-пейського субстратного слова, з якого начебто також походить гр. κράταΐγος «глід» (Machek LP 2, 145, 152).— Кри-тенко Вступ 503; Фасмер—Трубачев І 414; Sławski І 294—295; БЕР 1 250; Skok І 571; Bezlaj ESSJ І 149; ЭССЯ 6, 136—137; Bern. I306; Pokorny 402.

[гліньї (бот.) «вид водоростей, Alga» ВеНЗн; — р. [глень] «волога, сік», п. glon (бот.) «Alga», [glân] «тс; мул; по­слід гусячий, курячий», ст. glan (> glân, glon) «каламуть, гуща», ч. hien «мул; слиз», слц. hlien «слиз, мокрота; мул», вл. hien «осад», схв. глен «слиз» (з ч.), слн. glén «слина, слиз; мул; пліснява», р.-цсл. ΓΛ'^Νΐν «мокрота, волога; сік; жовч»; — псл. glénb < *gloi-no- з ко­ренем, що виступає також у псл. glina «глина», *glbjb «глей», gliva «глива»;— споріднене з двн. klënan «мазати, кле­їти», дісл. klina «тс», ірл. glenaid «ту­литься», лит. glièti «мазати, ліпити», gliëtis «приліплюватися, тулитися», gla-

526

глшкати

гловень

istyti «мазати, розтирати», glaîstas «за­мазка», лтс. gliemas «клейка рідина», лат^ІцЗ (gluten) «клей, замазка»; менш переконливе зіставлення з гр. χλήδος «багно» (Machek ESJĆ 167; LP 5, 70); семантично непереконливе зближення з іє. *gel- «стискати, збивати; щось ок­ругле, кулясте» (Pokorny 362); малоймо­вірне також припущуване первісне зна­чення «щось блискуче» (Specht 144).— Фасмер—Трубачев І 412; Slawski 1285— 286; Bezlaj ESSJ І 146;ЭССЯ6, 120— 121; Bern. І 303; Trautmann 92; Fraenkel 157.— Пор. глей, глива, глина.

[глі'пкатиі (дідьками) «лаятися, кляс­ти» Ж; — неясне.

гліцерин; — р. болг. м. глицерин, бр. гліцзрйна, глщэрын, п. gliceryna, ч. glycerin, слц. glycerin, вл. glicerin, схв. глицерин, слн. glicerin; — очевид­но, запозичення з німецької мови; нім. Glyzerin походить від фр. glycerine (з 1842 p.), утвореного від гр. γλυκερός «солодкий», пов'язаного з етимологічно неясним γλυκύς «тс».— ОС 173; Шан­ский ЭСРЯ І 4, 94; Фасмер 1413; Kluge -Mitzka 263; Dauzat 365; Frisk I 314— 315.— Пор. Гликерія, глюкоза.

[глоба] «зігнуте від природи дерево; залізний клин; клопіт, турбота», [гло-бар] «конопатник», [глобач] «тс», [гло-бок] «малий клин між кіссям і залізним кільцем, яке охоплює косу й кісся», [глобйти] «укріплювати клинами вал у млині; конопатити», [глобувати] «кривдити», [заглібка] «дерев'яний клин» Ж; — Р· [глоба] «поперечна балка, жер­дина», п. [głobik] «клин», [globie] «скріп­лювати, стискати, ущільнювати клина­ми», ч. [hlobit'l «товкти, бити; настир­ливо просити», ст. hlobiti «утверджува­ти, зміцнювати, забивати», слц. hlobitf «забивати молотком; збивати щось із дерева», болг. глобя «збираю; скріп­люю», м. зглоби «збере, складе», схв. углобити «вставити, увіткнути», згло-бити «тс»; — псл. globa, globiti; — споріднене з прус, po-glaba «притулив до серця», лит. glabóti «переховувати, хо­вати», glebti «стискати, охоплювати», glóbti «стискати, обгортати, обіймати», лтс. glabât «пильнувати; закопувати,

переховувати», дісл. klafi «ярмо», снн. klave «тс», двн. klaîtra «сажень», нвн. Klafter «тс»; іє. *gel- «стискати, збивати; щось кругле, кулясте».— Дзендзелівський УЗЛП 41; Фасмер І 413; Преобр. І 126; Slawski I291; Bezlaj ESSJ I 148—149; ЗССЯ 6, 131 — 133; Trautmann 91—92; Fraenkel 156; Pokorny 357—360.— Пор. голобля, суглоб.

[глобатиі «пастися там, де нема тра­ви» О; — п. wygłobić «видовбати», болг. глоб «очна ямка», [глббна] «заглиблюю», [глибам] «довбаю», схв. глабати «гриз­ти; фрезерувати», слн. glóbati «довбати; гризти»; — псл. *globti, glabati «гриз­ти; довбати», пов'язане чергуванням го­лосних із *zelbb (<*gelb-) «жолоб»; — споріднене з гр. γλάφω «видовбую, ви­різую», γλάφυ «печера, грот»; іє. *ge-lebh- «скребти, вискрібати порожни­ну».— Machek ESJĆ 168; БЕР І 250; Skok І 563; Bezlaj ESSJ I 149; Pokorny 367.— Пор. жолоб.

[ґлобє] «кусочок сиру» Ж", — неясне.

глобус, глобальний; — р. бр. болг. м. схв. глобус, п. ч. вл. globus, слц. слн. globus; — можливо, через німецьке по­середництво (нім. Globus) запозичене з новолатинської мови; нлат. globus у значенні лат. клас, globus terrae «земна куля» споріднене з нім. Kolben < двн. kolbo «булава, качан; колба». — ОС 174; Шанский ЭСРЯ І 4, 95; Валькова РР 1967/2, 83—84; Фасмер 1414; Kluge -Mitzka 261, 388; Walde—Hofm. I 608-609.

[глобчастий] «голобельний, з голоб­лями» Пі; — очевидно, давніше *оглоб-частий «тс», похідне від оглобля, від­повідного поширенішому голобля (пор. подібне відпадіння префіксального о- в городній, город від давніших огородній, огород).— Див. ще голобля.

глова — див. вуглова.

[ґловачок] «пуголовок» ВеБ; — за­позичення з польської мови; п. [głowa-czyk] «тс.» є зменшувальною за поход­женням формою від [głowacz] «тс.» (букв. «головач»), похідного від głowa «голова», спорідненого з укр. голова.—S W 1 848.— Див. ще голова.— Пор. пуголовок.

[гловень] «верхній брусок на одвір­ках», [главеньЯ, головень ./7]«тс.», \ґло­ті

глодати

глуз

вень] «дошка, якою покривають паркан або частокіл поверх стовпів», [гловар] «верхній одвірок дверей і вікон»; — оче­видно, давніше *глобень «тс.» (пор. р. [глоба] «поперечна балка, жердина», [глобка] «балка, перекладина»), пов'яза­не із заглобйти (зглобити) «забити кли­ном, з'єднати» і видозмінене внаслідок деетимологізації, можливо, пов'язаної з впливом п. głowa «голова», цел. гла­ва.— Фасмер І 413; Sławski І 291.— Див. ще глоба.

[глодати] «гризти», [глидати] «тс», {гладити] «гризти беззубими яснами» Me, [глодянка] «кам'яна сіль (яку да­ють худобі)», [глодун] «гризун» Ж; — р. глодать, п. ст. діал. głodać, ч. hlodati, слц. hlodat', вл. hłodać, нл. głodaś, болг. глождя, м. глода, схв. глодати, слн. glódati, р.-цел. глоддти; — пел. glodati, не зовсім ясне; пов'язується з [глобати] (ЭССЯ 6, 135; Schuster-Śewc 287); сум­нівні зіставлення з псл. *gladbkb (укр. гладкий) (Bern. 1306; Hołub—Кор. 124), з дісл. glata «знищити» (Bern. I там же; Фасмер І 414), з псл. glogb (укр. глід, гліг) і лит. gloda «знищення» (Brückner 143); укр. [глидати], очевидно, виникло під впливом глитати.—Sławski І 291; Machek ESJĆ 168; БЕР І 250—251; Skok І 571; Bezlaj ESSJ ї 149.

[глондати] «вільно блукати й пасти­ся» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з слц. [gPondat' sa] «мати слабість у ногах» через проміжне значення «іти розслаблено, повільно».

[глоском] «у великому достатку, дос­татньо, масами» Ж; — результат фоне­тичної і семантичної видозміни прислів­ника [лоском] «навалом, безладно, роз­кидано», зокрема, через появу характер­ного для південно-західних говірок про­тетичного г-.— Див. ще лоск.

[глота] «тіснота, тиснява», [гліт] «тс», [глітний] «тісний, вузький», [глітно] «тісно, завізно» Me, [глотйти] «тіснити, товпитися», [зглота] «збіговисько» Ж, [зглітно] «тісно» Ж, [нагліт] «натиск, тиснява» Ж, [переглотйтися] «стати віль­ніше, просторіше» Ж, [проглотйтися] «протиснутися» Ж; — болг. [глота] «зграя, стадо, натовп; домішки в кормі із

528

зерном», м. глотеж «сміття; [бур'ян]», глотка «смітинка; нерівність», схв. глота «бідні люди; родина; домішки в збіжжі», слн. glóta «натовп; висівки; бур'ян», цел. глота «натовп»; — псл. [glota] (або *gblota); — не цілком ясного походжен­ня, очевидно, пов'язане з іє. *gele-«стискати»; можливо, сюди ж р. [гло­таться] «мірятись, жеребкуватись» (у грі), дангл. cild «дитина», англ. child «тс»; менш імовірний зв'язок з дінд. ganśh «натовп; безліч» (-п- < -In-) (Fortunatov BB 4, 218; Младенов 102) або дінд. gläus «пака» (Fortunatov там же).—БЕР І 251; Skok І 572; Bezlaj ESSJ I 150; ESSJ Uk. ć. 26—29; ЭССЯ 6, 138—139; Bern. І 306; Persson Beitr. 64.

[ґлота] «діти» Ко, Шух; — запози­чення з румунської мови; рум. gloatä «юрба, збіговисько; чернь» походить від болг. глота «зграя, стадо, натовп», спорідненого з νκρ. глота «тіснота».— Vincenz 1; DLRM 340; СДЕЛМ 87; БЕР І 251.— Див. ще глота.

[глубий] «голубий» Ж, [глубінка] «го­лубінка (вид грибів), Agaricus russula» Ж", — результат фонетичної видозміни форми голубий з перенесенням наголосу, викликаним, можливо, впливом п. ст. gołębi «блакитний».— Див. ще го­лубий.

Іглуждани] «бадилля кукурудзи» Mo, [глуждання] «тс.» Дз; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з молд. глугэ (мн. глужь, глуджь) «копиця збіжжя, куку­рудзи, конопель» (рум. glugä, glugi «тс»), до якого безпосередньо зводиться укр. [глюга] «копиця снопів, очере­ту».— Mo 25.— Див. ще глюга.

глуз «глум, насміх», глузи «глузу­вання», [глузовнак] «глузлива людина», глузувати, глузливий, [глузувйтий] «глузливий» Ж; — результат фонетич­ного спрощення форм [глузд] «глум, насміх», [глуздувати] «глузувати», зна­чення яких могло розвинутися або від глузд «розум» через «дотепність, жарт», або від [глуздити] «бити» (первісно «відбивати глузд, розум») через «відби­вати глузд жартами, глумом»; фонетичне спрощення глузд > глуз стало засобом виразнішого розгалуження значень

глузавці

глум

слова глузд «розум» і «глум».— Див. ще глузд, глуздити.

[глузавці] (бот.) «вид картопляної плісняви, Rhizoboleae (захворювання картоплі)» Ж", — неясне.

глузд «розум, сене, свідомість; (пер­вісно) мозок» (збережене у виразі глузди відбити?), [глузди] «нутрощі, тельбухи Л; розум Me», безглуздя, безглуздий, без­глуздіша; — р. (пд.) [глузд] «розум, па­м'ять, мозок», бр. глузд «розум, мозок», глуздьі «мозок»; — загальноприйнятої етимології не має; виводиться (Bern. I 308—309) з псл. (ex.) [gluzdbl «мозок» < *gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основно­го mozgb y зв'язку з виглядом мозку), що пов'язане з такими словами того са­мого кореня, як *glbZbnb (укр. глезень), *glbjb (укр. глей), gliva (укр. глива), glina (укр. глина), glistb (укр. глист) *фєт> (укр. глінь), а також укр. гли­зявий, в основі яких лежить поняття чогось слизького; у такому разі, оче­видно, споріднене з снн. klot «грудка, куля», свн. kloc «грудка» (<пгерм. *klauta-), дінд. glâuh «пака, купа», а також норв. klyse «слизувата грудка», снн. kl us «маса»; через семантичну лан­ку «гладкий, ковзкий, слизький» може бути пов'язане також з р. \глуздйть\ «ковзатися», [глудкий] «гладкий, слизь­кий», [глудь] «гладінь, ожеледь», лит. glaudùs «гладко прилеглий», gludùs «гладкий», glausti «щільно прикладати, пригорнутися», gludoti «лежати при­горнувшися», лтс. glauda «гладкість, гладінь», glaudît «гладити, пестити», gluds «гладкий, слизький»; менш імо­вірне зближення (Bern. I 308—309; Фасмер І 416) з двн. glau «розумний, розсудливий», гот. glaggwo, glaggwuba «точний», дісл. glçggr «розумний, ясний, гострий».—ЭССЯ 6, 155—156.

[глуздити] «бити, стібати», «глузду-вати] «глузувати» Ж, [глузд] «глум, на­сміх» Ж, [глуздяк] «тупоумний» Ж, [глуз-дівний] «глузливий» Ж, [глуздоватий] «тупий, тупоумний» Ж, [заглуздувати] «забити комусь глузди (= зробити ту­поумним)» Ж; —очевидно, дієслово ви­никло на основі словосполучення заби­вати глузди (глузди відбити) або подіб-

34 8-639

ного; із значення «відбивати комусь мозок (глузди), робити (биттям) тупим» мало як переносне розвинутися інше — «затуркувати (відбивати глузди); глу­зуючи, робити дурним», звідки пізніше значення «глузувати» з похідними.— Див. ще глузд.— Пор. глузувати.

[глузик] «дрібний вапняний дутик, що потрапляє в гончарний виріб», [глу-зюватий] «неоднорідний, грудкуватий, з дрібними дутиками» (про глину); — очевидно, походить від п. luz, lóz, [loz], «нещільність; порожнеча, пустота», що є запозиченням з німецької мови; нім. los(e) «вільний, хисткий, розхитаний; (присл.) слабко, вільно», як і двн. днн. свн. lös «вільний; неодружений; голий», споріднене з дангл. leas «облуд­ний, брехливий», дісл. lauss «хисткий; вільний», гр. λύω «розв'язую», лат. sol­vo (<*se-luö) «звільняю, розв'язую», дінд. lunati «відділяє»; поява пристав­ного г перед початковим л характерна для деяких південно-західних говірок; у даному разі початкове г могло з'яви­тися і під впливом прикметника глизя­вий.— Brückner 304; Kluge—Mitzkia 446.— Пор. люз.

[глузомор] (бот.) «вид картопляної плісняви, Rhizosporium (хвороба, що уражає зовнішню частину картоплі)» Ж; — складне утворення, першим ком­понентом якого є та сама основа, що й у [глузавці], а другим — віддієслівна ос­нова мор, пов'язана з морити, мер­ти.— Див. ще глузавці, мерти.

глум, глумйльник, глушитель, Іглу· мота] «висміювання», глумливий, глу­митися, [глумувати], глумйти «вража­ти, нищити, псувати; [зневажати ЖІ», [глумйти] «приголомшувати» Me, [оглу-міти] «збожеволіти» Ж; —р. бр. болг. глум, др. глумъ, п. [głum] «знущання, поневіряння», ч. ст. hluma «актор», м. глума «гра актора», схв. глума «ве­села гра, комедія», єлн. gluma «жарт; пустощі; водевіль, фарс», стел, глоумъ «базікання, хвастощі»; — псл. glumb «жарт» < *gloum-; —споріднене з дісл. glaumf «гучні веселощі», gleyma «бути веселим; зволікати, забувати», дангл. gleam «жарт, гра», гр. χλεύη «жарт, на­сміх», Χλευάζω «жартую», лит. gléudoti

529

глупий

глухий

«жартувати», ст. glaudas «забава», glau-da «тез, лтс glaudât «жартувати»; іе. *ghleu- «веселитися, жартувати»; дум­ка про запозичення з германських мов (!(ïparsky GLG 66) неприйнятна.— Шан­ский ЭСРЯ І 4, 99—100; Фасмер І 416; Stawski І 296; Machek ESJĆ 170; Skok I 573; Bezlaj ESSJ I 150; ЭССЯ 6, 147— 148; Bern. І 308; Trautmann 91; Fraenkel 155; Младенов Годишник 13, 33—35.— Пор. глупий, глухий.

глупий «дурний; глухий», глупа ніч «північ»), глупуватий, [глуптавийЛ Ж₍ гдупак, [глупачество] «дурість» Я, [глу­пими] «глушина», глупбта, [глупощі] Ж, глупство, [глуптак], [залупатися] «стати безпорадним, зніяковіти», [не­глуп] «великий дурень» Ж, [неголоп] «тс.» Ж. [оглупати (бесіду)] «оманою звернути розмову на щось інше» Ж, оглупіти «стати дурним» Ж; — р. глу­пый, бр. глупяк «дурень», [самая глу-пась] «північ» (про час), др. глупый, п. głupi, ч. hloupy, [hlupiti] «затінювати, заглушувати», слц. hlupy, вл. hłupy, нл. głupy, болг. м. глуп, схв. глуп, слн. glup, стел, глоупъ; — пел. glup-b, очевидно, пов'язане з пел. glunvb (укр. глум) і gluxb (укр. глухий); первісно, очевидно, об'єднувало значення «дур­ний» і «глухий»; — споріднене з дісл. glópr «ідіот», лит. glùsas «дурний»; не­обгрунтоване припущення про запози­чення з пгерм. *glopa-, дісл. glópr (Bern. I 309), як і про зв'язок з лит. klùbas «кульгавий» (Machek LP 1, 131— 132) або з лит. glùmti «втрачати ясність розуму» (Machek ESJĆS 132); лит. glùpas «дурний», лтс. glups «тс», мабуть, з бр. глуп (Skardźius 76).— Шанский ЭСРЯ І 4, 100; Фасмер І 416—417; Sławski I 296—297; Brückner 145; KZ 45, 299; 48, 186; Machek LF 69, 248; Schtister-Sewc 291; Младенов Годишник 13, 34—36; БЕР І 252; Skok I 574; Bezlaj ESSJ I 150—151; ЭССЯ 6, 151 — 152; Pokorny 451.— Пор. глум, глухий.

глуши (орн.) «Sula bassana Briss.» Шар л, [глупей] «тс.» Ж; — р. олуша-глупыш «Sula»; — похідне утворення від глупий «дурний»; таку назву птах дістав за надмірну довірливість і необереж-

ність щодо людини (пор. його назви в інших мовах: р. олуша, похідне від олух, нім. Tölpel букв, «йолоп, дурень»,, фр. fou de Bassan букв, «басанський ду­рень»).— Брокгауз—Ефрон 42, 909; Бу-лаховский Семас. этюды 168.— Див. ще глупий.

глухар (орн.) «Tetrao urogallus L.», [глушець] «тс»; — р. глухарь, глухой тетерев, бр. глушэц, п. głuszec, ч. hlu-śec (tetfev hlusec), слц. hluchârï, болг. глухар; — похідне утворення від глу­хий; підставою для назви було спосте­реження, що цей птах у певний момент під час токування глухне; характеристи­ка слова як власне російського (Шан­ский ЭСРЯ І 4, 100—101) помилкова.— Фасмер І 417; Sławski І 297. —Див. ще глухий.

глухий, глухуватий, [глушлйвий] «ог­лушливий» Я, [глуха] «тиф», [глуханя, глухачка, глуша Ж, глушканя] «тс», глухань «глуха людина», глухар, [глух-ман Ж, Me, глушак Я, глушан], глушко, глушман Г, Па, [глушмёнь ЖІ «тс», глухота, глуш, глушина, глушитель, глу­шінь, глушка «глуха жінка; тиф», [глуш-ня] «глуш», [глушовйна] «глуш, чагарі» Я, глухнути, [глуху'вати] «бути ґлухим» Ж, глушити, глушїти, заглушливий, заглушка, заглушний Ж, оглушливий, оглушний;—р. глухой, бр. глухі, др. глухыи, η. нл. głuchy, ч. слц. hluchy, вл. hłuchi, болг. глух, м. глув, схв. гл$х, слн. glüh, стел, глоу-jpj.; — псл. gluxb «глухий», *glbxnçti «глухнути» (пор. p. глохнуть, п. ст. (o)kłnąć < *(o)głbchną-ti); — споріднене з лит. glusnùs «слух­няний, уважний», glùsas «дурень, дур­нуватий», giusti «ставати дурним», мож­ливо, також з литовськими відповідни­ками з початковим к зам. g : лит. klus-nùs «слухняний», klùsas «трохи глухий», klausyti «чути»; первісне значення, оче­видно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за харак­терною рисою глухих, слуханням з на­пруженою увагою); крім того, слово пов'язане з псл. glupb, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються; зіставлення з дісл. glupna «бути захоп­леним зненацька» (Loewenthal AfSlPh 37, 388) непереконливе; сумнівне-також

530

глухйня

глядатв

пояснення значення «глухий» префік­сацією *o-glbxnçti (Vaillant RÉS 22, 43—44).—Шанский ЭСРЯ I 4, 101; Фасмер 1417; Sławski І 295—296; Ма-chek ESJĆ 170; Brückner KZ 45, 299; Младенов AfSlPh 37, 120; БЕР І 252; Skok І 572—573; Bezlaj ESSJ I 150; ЭССЯ6, 146—147; В aga RR I306;Fraen-kel 159, 265—266.— Пор. глупий.

[глухйня] (бот.) «буяхи, лохина, Vac-cinium uliginosum L.» Ж, Я; — очевид­но, результат видозміни назви лохина «тс.», зближеної з основою слова глу­хий; безпосереднє виведення від цього слова (Machek Jm. rostl. 179) викликає сумнів.— Див. ще лохина.

глухомань «глушина, нетрі»; — за­позичення з російської мови; р. глухо­мань виникло, очевидно, з давнішого глухмень «глуха пора», похідного від глухой «глухий», внаслідок його усві­домлення як складного слова, утворе­ного з глухой і манить.— Шанский ЭСРЯ 14, 101.—Див. ще глухий.

[глушиця] (бот.) «глуха кропива, La-mium L.», [глу хавка Mak, глушник] «тс.»; — результат редукції словосполу­чення глуха кропива; назва мотивується тим, що відповідна рослина зовнішнім виглядом нагадує кропиву, але не жа­литься (ніби не відповідає на дотик).— Див. ще глухий.

[ґлюґа] «копиця снопів очерету» Mo;— запозичення з молдавської мови; молд. глугэ «каптур, башлик; копиця» (рум. glugä «тс») походить від лат. cuculia «відлога, каптур» (через форму guglä, що потім зазнала метатези,—пор. болг. гугла «відлога, каптур», що може відбивати давнішу румунську форму); лат. cuculia (cucullus) є, очевидно, за­позиченням з іллірійської або галльської мови (пор. назву галльського божества Cuculiätus), де відповідне слово було споріднене з дінд. kukOlah «полова, стручки; озброєння».— DLRM341; БЕР І 292; Walde—Hofm. І 298—299; Er-' nout—Meillet І 154; Mayrhofer I 218.

глюкоза; — p. бр. глюкоза, п. gli-koza, glukoza, ч. слц. слн. glukoza, вл. glykoza, болг. м. схв. гликоза; — запо­зичення з французької мови; φρ. glucose

34«

(з 1853 p., заст. glycose) утворене від гр. γλυκύς «солодкий», неясного походжен­ня.— Dauzat 365; Frisk I 314—315.— Пор. Гликерія, гліцерин.

[ґлюч] (іхт.) «бабець-головач, Cottus gobio L.», [rem] «тс.»ВеНЗн; —очевид­но, походить від п. [gloć] «тс», що від­повідає літературній формі głowacz «тс», пов'язаній з głowa «голова».— SW І 847—848, 849.— Див. ще голова.

гляба — див. гіяба.

[ґляґ] «частина шлунка жуйної тва­рини,вживана для сквашування молока», їглякЖ, ґліУШух, ґляґа, Ґляґи (мн.), ґлеґ, глекушник Ж, ґлягушки (мн.), ґльоґ, кляґ Ж. кляк ВеУг] «тс», [уля-ґанець] «солодкийсир», [ґляганка,кля-ґанець ВеУг] «тс», \ґльоганка] «кисле молоко» До, [кляґалка] «ложка для кля-гу» Дз Терит. діал., [кляганець] «холо­дець» Дз Атл І, [клягівнйця] «посудина для глягу» Дз Доп УжДУ IV, [ґляґа· mu] «сквашувати молоко; робити з молока сир», [глеуати, ґледжити, ґляджити Ж, кляґати] «тс», [згледжитися] «скис­нути» (про молоко) Ж;—р. \гляк*\ (з укр.), п. [klag, klok, gleg, głeg], ч. (мор.) [glaga], слц. kl'ag; — запозичення з ру­мунської мови; рум. chiag (<*cl'ag), аром., меглено-румунське cl'ag «тс.» по­ходить від лат. (ex.) *clagum (<*quag-lum), що зводиться до лат. coägulum «тс; закваска, фермент; кисляк», по­хідного Biflcögo (<co-ägo) «з'єдную, згу­щую, ущільнюю», утвореного з префікса co- «з-», спорідненого з дірл. соп- «тс», і дієслова ägo «жену, веду».— Дзендзе-лівський Терит. діал. 87—88; НЗ УжДУ 13, 107; Клепикова 150—156; Сл. ибалк. языкозн. 192; Фасмер І 418; Crânjala 280—284; Vrabie Romanoslavica 14, 153—154; Puscariu 30; Walde—Hofm. І 242, 251—253; Ernout—Meillet I 15—16.— Див. ще агент.

[ґляґи] «страва з баранини, олії, борошна, підливи з перцем і зеленою петрушкою» Я;—неясне.

[глядати] «шукати» ВеУг; — очевид­но, запозичення з словацької мови; слц. hl 'adat' «шукати» є первісним ітеративом від псл. ględeti (укр. глядіти) (пор. ч. ст. hlâdati «дивитися; доглядати, шу­кати»); про запозичення з словацької

531