53; Фасмер і 395; Преобр. І 119; Sławski і 409; Brückner 169; Kluge — Mitz­ka 290; Frisk II 8—10; Mayrhofer I 276.

[гартувати] «приставати до берега, причалювати» Ж; — очевидно, похо­дить від нім. [härten] «підходити впри­тул, причалювати», пов'язаного з hart «щільно, впритул», яке вважається ре­зультатом семантичної видозміни слова hart «твердо, сильно».— Paul DWb i 276.— Див. ще гарт.

[гартулець] «кіл для прив'язування плота до берега» Ж; — очевидно, по­ходить від нвн. Hartholz «тверде дерево (як матеріал)» чи «дерево для причалю­вання», утвореного з hart «твердий» чи [härten] «причалювати» і Holz «дерево, деревний матеріал»; з огляду на спосіб передачі німецького -holz, не виключене посередництво польської мови (пор. ham-ulec «гальмо» з нвн. Hemm-holz «тс.» (букв, «гальмівне дерево»).— Klu­ge—Götze 327.— Див. ще гамулець, гарт, гартувати, колода.

[гарувати] «тяжко без відпочинку працювати; запрошувати ціну, вина­городу», ст. гаровати (XVII—XVIII ст.); — р. [ухариться] «стомитися», бр. [гараваць] «тяжко працювати», [гароуля] «тяжка праця», п. harować «тяжко пра­цювати; мучити когось важкою працею», ст. діал. horować «тс», [charać] «над силу працювати», ч. [hârovat'J «поспі­шати», слц. [harovat'] «працювати, як кінь»; — похідне від тієї самої запози­ченої основи *гар- «данина; взяття в не­волю», від якої походять і слова безгар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)», гарний, гарнйк «робітник при підводі», зугарний, невгарний, незу­гарний, угара «зірвиголова» та ін.; пер­вісні значення — «працювати в рахунок данини; важко працювати в неволі; вимагати данину»; західнослов'янські форми, очевидно, з української мови; виведення п. harować через посередни­цтво вигуку haru «працюй» від нім. he­rum «кругом, навколо» як окрику маш-талірів при навчанні крней (Brückner 169) або від укр. горовати «горювати» (Karłowicz SWO 206) залишається не­переконливим; стосунок до української форми зіставлюваних з нею схв. xäpamu

477

гарус

гарячий

«грабувати, плюндрувати, нищити, уби­вати; ст. мучити, тратити, робити стар­шим, бридкішим», äpamu «тс», barati se «мучитися, старіти, трудитися», харан «зношений, потертий» (Slawski І 408— 409) і слн. garâti «важко працювати» (Bezlaj ESSJ І 138—139) потребує додат­кового дослідження.— Мельничук Мо-возн. 1969/1, 32—33, 36.—Див. ще гарма-дарма, гарний.— Пор. безгар, râ­pa, угара.

гарус, [гарас] Ж, [гарашка] «стрічка з гарусу; вузька вовняна стрічка», Іга-русок] «хустка з вовни» Л; — р. гарус, [гарась], бр. гарус; — запозичення з польської мови; п. ст. harasz «рід вов­няної тканини», harus, arus, ст. діал. haras, aras, як і ч. слц. haras «тс», оче­видно, походить від свн. Harraz (піз­ніше Harras і нвн. Arras), назви міста Аррас у Північній Франції, звідки ця тканина походила; менш вірогідне по­в'язання (Преобр. І 119) з Arazzo, іта­лійською назвою того самого міста.— Richhardt 53; Шанский ЭСРЯ I 4, 35; Фасмер І 395; Brückner 6; Machek ESJĆ 160; Sadn.—Aitz. VWb. 131.

гарцювати, [гарцать] «скакати, бі­гати» Л, [гарциковать] «тс» Л, [гарців­ник] «вершник; пустун; танцюрист»; — р. гарцовать, бр. гарцаваць; — очевид­но, запозичення з польської і, далі, з чеської мов; п. harcować «гарцювати; (ст.) битися одному перед військом», ст. harc «поєдинок перед боєм», ч. ст. harcovati «розпочинати стрілянину, на­пад; скакати», harc «поєдинок перед боєм», як і слц. harcovat' «розпочинати стрілянину; скакати», схв. ст. harcovati «битися», слн. harcovati «тс», походить від нвн. (швейцарськ.) Harz «сварка, суперечка», можливо, пов'язаного з Harz «смола»; інші пов'язання — з уг. harc «боротьба, бій», зв'язаного з harcol «боротися, воювати, битися» (Brückner 168—169), з свн. harcch, harst «натовп, загін» (Kleczkowski Studia staropolskie 1928, 227—230), з свн. harz, вигуком від herzu «сюди, до мене» (Miki. EW 83; Karłowicz SWO 204) — малоймовірні.— Czarnecki St. z. fil. 10, 35—41; Sławski I 404; Шанский ЭСРЯ I 4, 35—36; Фас­мер I 395.— Пор. герць.

[гарч¹] (іхт.) «сом, Silurus glaris» ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. harcsa «тс.» загальноприйнятої ети­мології не має; виводиться від слц. hrća «тс.» (Machek ESJC 183) або, нав­паки, словацьке слово, як і українське, виводиться від угорського (MNTESz II 58); слово належить до словацького рибальського арго, тому можна припус­тити його утворення на основі переносно вжитого іншого значення слова hrća «сук» (з табуїстичних міркувань); слц. hrća, разом із спорідненими слн. grća «сук; шишка», grciti se «кривитися, гор­битися», схв. [grća) «вузол,» грч «спазм», болг. гръч «тс», очевидно, виходячи з можливості переходу k>g перед г, слід пов'язувати з укр. корч. — Bârczi 114; Bezlaj ESSJ I 172.— Див. ще корч.

[гарч²] «чорна гадюка, Pelias pres-ter; гадюка звичайна, Pelias berus L.» Ж, Ігарче] «тс»; — неясне; можливо, походить від уг. harcsa «сом», тут ужи­того в значенні «змія»; приводом для застосування назви могла стати певна подібність змій до риб.— Див. ще гарч¹.

гарш — див. арйш.

[гарювати] «пустувати», [гарувати] «гайнувати, тратити» Ж, [гарун] «пус­тун» Я; — ч. härati «бігати, гасати», barati se «бути в періоді злучки, бігати» (про корів), слц. harovat' «розважатися, весело пригощатися», haruch «галас, грю­кіт», вл. harować «галасувати, пусту­вати», hara «галас», нл. garowaś «шумі­ти, бушувати; пустошити», gara «сварка, галас», болг. [гаракам] «пустую, гала­сую»; — псл. *gar- «біганина; галас»; — не зовсім ясне; можливо, споріднене з лит. garuoti «швидко бігти; випаровува­тись» і, в такому разі, згоріти.— Machek ESJĆ 161; Schuster-Śewc 264—265; ЭССЯ 6, 101; Fraenkel 134.

гаря — див. аря.

гарячий, [горячий] Ж, гаряч (заст.) «гарячий напій з меду з пряниками», гарячковий, гарячковитий, гарячкува­тий, гарячлйвий (заст.), гарячка, [го­рячка] Ж, [гарячйна] «гаряча їжа» Я, [горячйна] «тс.» Я, гарячінь, [гарачнота] «спека, жара» Па, гарячник (ст.) «про­давець гарячу», гарячити, [горячити]

478

rac

гасити

Ж, гарячіти «робитися гарячим», гаря­чішати, гарячкувати, згарячу; — р. го­рячий, бр. гарачы, др. горячий, п. go­rący, ч. horouci «той, що горить,вогнен­ний; полум'яний, пристрасний», слц. horuci «гарячий; той, що горить, кипить», вл. horcy «гарячий», нл. gorucy «гаря­чий, палкий, жагучий», болг. горещ «гарячий», м. горешт «тс», схв. ст. gòrac «палаючий; той, що горить», стел. горд (род. в. одн. горАща, горжфа) «палаючий; той, що горить»;—псл. *gorçt- (вторинне goręt-), акт. дієприкм. теп. ч. від gorëti «горіти», первісне зна­чення — «той, що горить, палить»; мож­ливою причиною переходу ненаголоше-ного -о- в -а-, як і в інших подібних випадках (типу гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн тощо), вважається вплив білоруської мови (Булаховський Пит. походж. 164).—Шанский ЭСРЯ 14, 145; Sławski І 319.— Див. ще горі'ти.

гас¹ «горюча рідина», [газ, газа Л, ґаз Л, таза Л] «тс», гасник «гасова лам­па; [каганець Mo; банка на гас]», [газ-нйк] «гасова лампа», гасниця «тс; банка на гас», [газнйця] «гасова лампа», [маз­ниця Me, гасуля] «тс», [гасівка] «тс; гасова плита, гасова пічка», [гасок] «каганець» Mo; — бр. газа «гас», п. [gaz] «нафта», [gas, gaza] «тс», болг. газ «гас», м. гас, схв. [гас] «тс»; — резуль­тат скорочення англ. gas-oil «гас» (букв. «світильногазова нафта»), утвореного з gas «гас, світильний газ» і oil «олія; нафта», яке має те саме походження, що й укр. олія,— БЕР І 224; Skok І 554.— Див. ще газ¹.

[гас²] «постріл» Пі, [гаска] «молоток для розбивання вивареної солі», [гас­нути] «запалитися, спалахнути»; — оче­видно, пов'язане з р. [гас] «борець, від­важний буян, боєць, силач, гуляка», [гасила] «тс», [гасия] «тік», бр. [гас] «страх», п. ст. gas «удар; страх, три­вога» і далі, можливо, з жах, р. ужас; російські і польський відповідники зі­ставлялись також з дінд. ghäsati «по­жирає» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 235) і, менш переконливо, як запози­чення, з уг. gaz «підлий, негідник» (Фасмер І 396; Brückner 136).— Див. ще жах.

гасати «бігати, стрибати, метатися, завзято танцювати», гайсати «тс», [га-суха] «непосидюща жінка» Я, ст. гасає «в гречку скаче» (XVIII ст.); — p. [га­сать] «скакати, гарцювати», п. hasać «скакати, бігати, гарцювати», ч. hasòt «галасливий танець», ст. hasati «гра­тися, пустувати», [rozhajsaf (hospodu)} «розхитати танцями (хату)», [hosati] «бігти навскач», слц. hasat' «танцювати, підстрибувати»;—остаточно не з'ясо­ване; вважається запозиченням з поль­ської мови, в якій виводиться від ви­гуку [hasa], утвореного з вигуків ha і sa (Фасмер І 396; Sławski І 409—410; Bruckner 169); виводиться також від вигуку hop (з давнім випадінням ρ перед s) або зіставляється з вед. häsai& «біжить наввипередки» (Machek ESJĆ 162, 176); зіставляється ще з нім. basie­ren, яке зводиться до романського дже­рела, пов'язаного з фр. harceler «мучи­ти, дражнити, турбувати» (Hołub—Кор. 120); невірогідне пов'язання з псл. *gT>nati, укр. гнати (Jokl AfSlPh 28, 3); не виключена можливість зв'язку з [гас] «постріл», [гаснути] «запалитися» і, далі, з жах.— ЭССЯ 6, 103.

гасити, гаснути, гасильник (заст.) «пристосування для гасіння вогню; [по­жежний гак Ж]», гасило (заст.) «щипці для гасіння церковних свічок», гаси­тель, гасильний, згаслий, незагасний* незгасний, негасимий, негаснучий, угас­лий; — р. гасить, бр. гасіць, др. уга­сити, п. gasić, ч. hasiti, слц. hasit', вл. hasyć, нл. gasyś, болг. гася, м. гаси,. схв. гасити, слн. gasiti, стел, гасити;— псл. gasiti, *gasç<*gasjç, первісний каузатив з вокалізмом δ (>а) до іє. *(s)gWes- «гаснути»; — споріднене з лит. gesyti, gesìnti «гасити», лте dzest «тс», гр. атт. σβέννϋμι, гр. гом. σβέσ-σα& «тс», ά-σβεστος «непогасний», гр. іон. σβώσαι «гасити», тох. käs- «гаснути», можливо, також дінд^ jäsate, jasyati «є вичерпаний» і хет. kiśt- «гаснути».— Шанский ЭСРЯ І 4, 36; Фасмер ΐ 396; Sławski I 260—261; Machek ESJĆ 162; БЕР І 232; Skok І 554; Bezlaj ESSJ I 139—140; ЭССЯ 6, 104—105; Bern. I 295; Fraenkel 149; Pokorny 479—480.

479

гасло

гатала

гасло, ст. гасло (XVII ст.); — р. ст. гасло «пароль», ч. заст. рідк. hasło, слц. ex. [vygazlovac] «висловити, вимо­вити» (?), вл. hasło; — в усіх слов'ян­ських мовах запозичення з польської; п. hasło «умовне слово, пароль, девіз; засада; реєстрове слово в словнику» походить від псл. *gad-slo чи *gad-tlo, пов'язаного з gadati «гадати»; початкове g- змінилось у h-, очевидно, під чеським впливом (пор. слц. ex. vygazlovac як можливе відбиття старої польської фор­ми; пор. також споріднене п. godło «умовний розпізнавальний знак» з ін­шим ступенем вокалізму); не пов'язані з hasło форми, що походять від псл. *gbs-slo,— 4.heslo «гасло; (мор.) [крик]», ст. hesnouti «буркнути, промовити», слц. heslo «гасло», ст. hoslo, вл. hesło, hesć «буркнути», hesnyć «тс», схв. гесло, слн. gêslo; неприйнятні виведення hasło від *gbd-slo (Korinek LF 58, 149—150; ZîSlPh 15, 417), пояснення п. hasło як запозичення з чеської мови — від ч. hasło (Machek ESJĆ 166) або пов'я­зання його з gasiti (Karłowicz SWO 207) чи з вигуком hasa (там же; Bern. I 378).— Фасмер І 396; Sławski І 410; Brückner 169.— Див. ще гадати, год.

гаспид — див. аспід'.

гастрит, гастрйтик, гастричний; — р. болг. гастрит, бр. гастрит, п. gas-tryta, ч. gastritida, gastritis, слц. gas-tritida, м. заст. гастрйт(ис), схв. гас-трйтис, гастрйтис; — запозичено за посередництвом російської мови з фран­цузької; фр. gastrite походить, очевидно, від нлат. (мед.) gastritis (род. відм. одн. gastrrtidis); латинський термін утво­рено від гр. γαστήρ «живіт, шлунок», пов'язаного з γράω «гризу, пожираю», спорідненим з дінд. grâsate «жере, по­жирає», дісл. kräs «ласий шматок» (іє. *grs-/gres-/grës-).— СІС 141; Шанский ЭСРЯ І 4, 36—37; Dauzat 355—356; Klein 642; Frisk I 291, 326.

гастроль, гастролі, гастролер, гас­тролювати; — р. гастроль (до кінця XIX ст.— гастроль), бр. гастроль, болг. гастрол; — запозичене з німець­кої мови, очевидно, за посередництвом російської; нвн. Gastrolle є складним

словом, утвореним з Gast «гість», спо­рідненого з псл. gostb, укр. гість, і Rólle «роль».— СІС 142; Шанский ЭСРЯ І 4, 37; Фасмер І 396.— Див. ще гість, роль.

гастроном¹ «добрий кухар; тонкий знавець різних страв, гурман, ласун»;— р. болг. м. гастроном, бр. гастраном, п. ч. gastronom, слц. слн. gastronom, схв. гастроном; — запозичення з фран­цузької мови; фр. gastronome утворене від gastronomie «гастрономія», яке по­ходить від гр. γαστρονομία «мистецтво приготування їжі», складного слова, утвореного з основ іменників γαστήρ «шлунок» і νόμος «закон»; виведення р. гастроном безпосередньо з грецької мови (Горяев 445) неправильне.— СІС 142; Шанский ЭСРЯ І 4, 37; Фасмер— Трубачев І 396; Dauzat 356.— Див. ще автономія, гастрит.

гастроном² «гастрономічний мага­зин»; — бр. гастраном, ч. gastronom, слц. gastronom, болг. гастроном; — за­позичення з російської мови; р. гастро­ном «тс», є, очевидно, абревіатурою, утвореною від словосполучення гастро­номический магазин, що первісно озна­чало магазин, у якому продавали делі­катесні гастрономічні страви, тобто при­значені для гастрономів, пізніше вза­галі будь-який великий продовольчий магазин з великим вибором товарів.— Див. ще гастроном¹.

[гася] «змія» Ж, [гашка] «вуж Ж; гадюка»; — очевидно, евфемістично-табуїстична назва, утворена з вихід­ного гадина (або гадюка); за зразок могло правити жіноче ім'я [Гася] «Ага-фія» або [Гаська] «Іванна»; форму [гашка], найвірогідніше, утворено вже від [гася].— Див. ще гад.— Пор. Arâ-фія, Гаська.

[Гаська] «Іванна» Ж; — очевидно, по­в'язане з п. Joasia, зменшеною формою від Joanna, жіночого імені, відповід­ного укр. /ванна, співвідносному з чоло­вічим Іван; від Joasia (*Йоаея) могло бути утворене [*Аська], що набрало форми [Гаська] через додання проте­тичного г.— Див. ще Іван.

[гатала] «навскач, учвал, чвалом», [гаталати] «їхати, бігти навскач, уч-

480

гателити

гаття

вал», [гаталай] (вигук для передачі галопування коня); — очевидно, запо­зичення з турецької мови; безпосеред­ньою основою утворення українських слів стало, мабуть, тур. atla- «скачи, плигай», форма 2 ос. одн. наказового способу від дієслова atlamak «скакати, плигати, кидати туди й сюди», пов'яза­ного з коренем at- «кидати» спільно-тюркського походження,— пор. тур. кирг. каз. тат. туркм. at- (am-) «кидати», узб.от-, як. ыт-, чув. [ыт-, ym-ì, ыват-«тс»; протетичний г з'явився вже на українському грунті.— Радлов І 445— 449; 459—460, 467; Севортян 1 99—200; Егоров 278, 342.

[гателити] «жадібно їсти, пожира­ти»; — очевидно, результат видозміни значення дієслова [гатилйти] «бити, набивати» під впливом [ватлити] «жа­дібно їсти».— Див. ще гатилйти.

[гатилйти] «бити (кулаками)» Па, [гаталйти] «дубасити, бити» О; — оче­видно, результат контамінації дієслів гатити «бити» і гилити «тс».— Див. ще гать, гила.

[гатйнець] (бот.) «лобода доброго Ген­ріха, Chenopodium bonus Henricus L.» Г, Ж, [глтйння] «бадилля лободи»; — п. ст. gać «в'язки хмизу, гілля, вживані для прикриття», ч. hat «тс», ст. hat' «зарості, чагарник»; — очевидно, пов'я­зане з гать «загата» як назва, що озна­чала спочатку гілля і хмиз, використо­вувані для спорудження загат.—Див. ще гать.

[гатляти] «кидати на купу якусь мі­шанину»; — п. [hatlać] «плутати змі­шуючи», [gatłać] «мішати безладно речі; безладно накидати речі одну на одну», слц. hatlanina «незрозуміла мова», hat-lat' «незрозуміло говорити»; — запози­чено з чеської мови, очевидно,за посе­редництвом польської; ч. hatlati «без­ладно змішувати» (*hat 'alati «заважати, плутати» [hat'-maf] «змішано, сплу­тано, без пуття») походить, очевидно,від [hat'ala] «той, хто заважає (плутає)», пов'язаного, мабуть, з haliti «заважати, плутати, мішати» (первісно — «перепи­няти шлях (воді загатою), гатити, зага­чувати»), похідного від ч. hat', пов'яза­ного з псл. gatb, укр. гать (до семан-

31 8-539

тичного зв'язку «заважати-<=»-мішати» пор. також р. мешать «мішати, змішувати; заважати, перешкоджати»); пов'язання hatlanina безпосередньо з hat'-maf (Ho­łub—Lyer 188) неможливе з формаль­ного погляду.— Див. ще гать.

[гатра] «новина, звістка»; — оче­видно, давнє запозичення з іранських мов, споріднене з ватра «вогонь»; зна­чення «новина, звістка» могло виник­нути через проміжний етап «(сигналь­ний) вогонь; звістка, передана ним».— Див. ще ватра.

Іґатра] «поперечна пилка на тартаку» Ж, [гатра] «велика теслярська пилка; поперечна пилка»; — п. ст. gatrzysty «ґратчастий», ч. [katr] «грати; поруччя; пилорама», слц. gâter, gâtor «механічна пилка для різання дощок», болг. гатер «велика механічна пилка», м. схв. гатер «пилорама», слн. gâter «тс»;—запози­чення з німецької мови; нвн. Gatter «грати; рама пилки» зіставляється з нвн. Gatte «чоловік, дружина», пов'яза­ним з свн. gaten «сходитися, зустріча­тися», дангл. geador, (to-)goedere (англ. (to)gether) «разом», псл. godb, укр. год, година; отже, первісне значен­ня Gatter — «щось зв'язане».— Sławski І 307; Machek ESJĆ 149; БЕР І 233; Kluge—Mitzka 235; Vries NEW 179— 180; Klein 643, 1624.— Див. ще год.— Пор. ґатунок.

гаття (вигук, яким підганяють ко­ней; [вигук, яким завертають коней на­право Л, Me]), [атя Mo, гайта Ж, гатя ЛЧерк, гать Mo, гатьта Ж, гейта Ж, гетта, геття Л, Па, гиття Па, гитя ЛЧерк, готьта ЖІ «тс»; — п. hajta, haj't, hejt, hej'ta, hejtta, heta, hettia, ст. hecia (з укр.?); — українські форми можуть бути пояснені як резуль­тат фонетичної видозміни виразу од тя (от тя) «від тебе», який спочатку адресувався поводиреві коней під час оранки; придихове г виникло у зв'язку з вигуковим характером слова (мож­ливо, також під впливом вигуків гей, гайда, гайт); питанця про походження н. hott «гаття», hotta, hotte «тс», від яких виводиться також ч. hot, слц. hota, вл. hót, hóte, нл. hot «тс.» (Slawski

481

гатунок

rax

І 419—420) залишається відкритим (Kluge—Götze 330).— Див. ще від, ти.

гатунок, [ґатункувати] «сортувати» Ж, ст. кгатунокъ (1656); — бр. гатунак «сорт»; — запозичення з польської мови; п. gatunek «рід, вид; сорт» походить від нвн. Gattung «тс», з перетворенням су­фікса -ung в -unek за зразком слів із суфіксом -ек (<*-ъкъ) типу zamek (пор. також rachunek — нвн. Rechnung, kierunek—нвн. Kéhrung); згодом укр. -унок (як і п. -unek) був застосований як власний словотворчий засіб (укр. [по­цілунок, п. sprawunek «(виконання спра­ви^ покупка»; нвн. Gattung походить від gatten «з'єднувати, сполучати; сор­тувати», похідного від Gatte «чоловік, дружина (<взаємопов'язаний)», що ви­никло з свн. gegate «тс», генетично по­в'язаного з днн. gigado «подібний до когось», дангл. gegada «товариш» і утво­реного з префікса gè- (<пгерм. *ga-<іє. *go-), спорідненого з дінд. ja-, оск. се- (<іє. *ge-), та основи gate, спорідненої з псл. godb, укр. год.— Тимч. 637; Sławski І 261, 307; Kluge— Mitzka 235, 237.— Див. ще год.— Пор. ґатра.

гать, [гат, гата], [гатінка] «гатіння», гатка, гатити «робити загату; скидати в одне місце велику кількість; бити», загата; — р. гать, бр. гаць, др. гать «гать, гребля», п. gać, ч. hat' «гать; (ст.) густий чагарник», слц. hat' «гать», вл. hat «став», нл. gat «тс», схв. гат «гать, гребля», слн. gât «тс»; — псл. gatb, первісно, мабуть, «перехід через мокрі місця, зроблений з гілля, хво­росту і под.»; — походить від одного з варіантів індоєвропейського кореня *g-ä-, наявного в дінд. gätuh «хід, дорога», гр. βάσις «крок», лит. goti «іти», лтс. gâju «(я) йшов», лат. venio «приходжу», гр.. βαίνω (<*βανιω) «іду, приходжу», гот. qiman «приходити», нвн. kommen, англ. come; спроби зі­ставлення з псл. *gajiti «огороджувати» (Miki. EW 60; Bern, I 296) і з р. гачи «штани» (Brückner 131; KZ 45, 49), а також з дінд. ghatanam «зв'язок, спо­лучення» (Matzenauèr LF 7, 177) викли­кають сумнів.— Шанский ЭСРЯ І 4, 38; Фасмер І 397; Sławski І 246; Machek

ESJĆ 162; Noha ZfSlPh 5, 214; Holub-Lyer 188; Skok I 554—555; Bezlaj ESSJ I 140; ЭССЯ 6, 108—109.—Пор. гатй-не'ць.

гаубиця; — р. гаубица, ст. гоубица, бр. гаубіца, п. haubica, ч. haubice, po3M.houbice, болг. гаубица, м. хаубица, схв. хаубица, слн. hâvbica; — запози­чено з німецької мови, очевидно, через польське посередництво; нвн. Haubitze походить від ранньо-нвн. hauf(e)niz, за­позиченого з чеської мови під час гу­ситських воєн; ч. ст. houf(e)nice «дере­в'яна гармата, яка купами викидала каміння» пов'язане через houfny «скуп­чений» з houf «рій, натовп», яке похо­дить від свн. haie (нвн. Haufen) «купа; натовп», спорідненого з псл. kupa, νκρ. купа.— ClC 142; Шанский ЭСРЯ І 4, 38—39; Фасмер—Трубачев І 397; Мель­ников Slavia 36, 99; Sławski I 411, 432; Machek ESJĆ 179; Hołub—Lyer 196; Kluge—Mitzka 293.— Див. ще купа.

Гафія — див. Агафія.

гафній (хімічний елемент); — р. гаф­ний, бр. гафній, n.hafn, ч. слц. hafnium, болг. хафний,. слн. hâfnij;—засьоєна наукова назЕа нлат. hafnium «тс», що походить від Hafnia, латинської назви міста Копенгагена; назву елемента ство­рили в 1923 р. голландський хімік Дірк Костер і угорський хімік Д. де Гевеші.— Волков 91; Фигуровский 64.

[rax] «джиґун, чепурун», [ґахува-ти(ся)\ «чепурити(ся)», [ґафувати] «тс; гарно одягатися» Mo; — запозичення з польської мови; п. gach «коханець, джи­ґун» (можливо, також ч. ст. hachna (лайлива назва жінки), мор. [hach] «гультяй») походить від свн. gouch ([gäch]) «зозуля; молокосос, дурень; шах­рай» (нвн. Gauch «тс»), що разом із спорідненими днн. gäk, gök, дангл. geac, дісл. gaukr зводиться до звукона­слідувального пгерм. *gauka-, з яким пов'язане двн. guckön «кувати» (про зо­зулю); непереконливі пов'язання з нвн. Geck «джиґун, жевжик» (Malinowski Beitr. zur vergi. Sprachforsch. VI 1870, 279; Korbut PF IV 402; Kaestner DL 10), а також погляд на gach як на згрубілу форму від gamrat «коханець, розпусник»

482

гацати

гачі

(Brückner 130—131; Bern. I 294); ч. [hach], ст. hachna виводиться також (Machek ESJĆ 155) від свн. hache (знев.) «парубок; дівка».— Sławski I 245; Karło­wicz SWO 173—174; Kleczkowski BPTJ 3, 103—104.

гацати «підскакувати, витанцьову­вати; [гасати ЖІ»; — р. [гацать] «біга­ти; скакати»;— афективно-звуконасліду­вальне утворення; значення «гасати» виникло в результаті семантичного збли­ження слів гасати і гацати, або внаслі­док фонетичного перетворення гасати, викликаного характерним для частини пд.-західних, меншою мірою пд.-схід­них (зокрема, слобожанських) говірок переходомс у цв інтервокальній позиції (пор. [прицяга] < присяга, [буцол]<бу-сол).— ЭССЯ 6, 77.— Пор. гасати.

[ґацик] (зоол.) «кажан, Plecutus auri-tus (інакше: Vespertilio)», Хгацок, гац ВеНЗн] «тс»; — слц. [häcok] «тс»; — запозичення з польської мови; п. [ga­cek] «тс.» є, очевидно, скороченням від [gacopérz, gacopiérz], складного слова, утвореного з п. ст. gacę «штани; кошлате пір'я на ногах птахів», спорідненого з укр. [гачі] «штани», і -pérz (piérz) [<*-ругь], спільного з тим самим еле­ментом у п. (nieto)perz «кажан» і спорід­неного з -пир в укр. нетопир «тс», ко­реня, пов'язаного з поняттям «літати»; отже, первісне значення слова мало бути «той, що літає в гачах (штанях)»; неприйнятні зіставлення п. [gacek] з нвн. [Gatzvoge]] «сорока» і іт. gazza «тс.» (Karłowicz SWO 173), а також ви­ведення від нвн. Kauz «совка» або gat-zen, gätzen «кудкудакати» (Karłowicz SWO 173).— Sławski I 244—245.— Див. ще гачі.

[гацмолйти] «бити, давати ляпаси» Ж; — очевидно, пов'язане з гамселити «бити (щосили), ударяти» (див.).

[гаць-го-га] (вигук, яким нацько­вують собак); — можливо, результат скорочення виразу гаць-його-гаць (<гець-йогогець); не виключений зв'я­зок з п. haź-go «тс.» (з короткою формою займенника go від jego «його»).— Див. ще гець².

[гач] (у виразі хай тобі г., лайл.);— очевидно, похідне утворення від гачок,

Зі*

зменшеної форми від гак, старовинного знаряддя страти (пор. тут тобі й гак «тут тобі й кінець, тут тобі й амінь», Грінч. І 266).— Див. ще гак.

[гача, -ати] «лоша», [гачур] «жере­бець», [гачура] «трирічна кобила, що не мала лошат»; — п. [haciar] «молодий кінь, лоша», [hatiar, hatjar] «жеребець», [haczkal «лоша», слц. [naca, -afa] с. р. «лоша», [haćkol «лоша, жеребець», [ha-ćur] «лоша», [haća, -і] ж. p. «молода ко­била», [naćka] «молода нєеєликого ро­зуму жінка», [haćurek] «жеребець»; — не зовсім ясне; очевидно, запозичене з словацької мови; слц. haća с р. утво­рене від haća жін. p. (haćka), що могли виникнути з п. [*haćka] і похідного від нього [*haća] жін. р. (останнє як czapa від chapka, buła від bułka); п. [*haćka], очевидно, походило від укр. [гатьта] (вигуку для завертання коней праєоруч) і могло бути витіснене формою haczka, що скидається на словацьке запози­чення; щодо розвитку значення пор. укр. гетька «поганий кінь» від [гетта] (вигуку для завертання коней право­руч); менш імовірне — через брак відповідників в угорській і румун­ській мовах як доконечних посередни­цях— припущення (Machek ESJĆS 119); Sadn.— Aitz. VWb. I 35—36) про похо­дження від тур. atee «лоша»; малоймо­вірне також еивєдєння (SW II 2) з сум­нівного ч. haték «добрий кінь».— Дзен-дзелівський УЗЛП 36—37.— Див. ще гаття.— Пор. гетька.

[гачі] «штани; кальсони Ж», [гачнйк] «місце для пояса в кальсонах Ж; оч­кур»; — р. [гачи] «стегна; штани, хо­лоші», бр. [гашнік] «верхня частина, пояс штанів», ст. кгачи «штани», кгати «тс», п. gacie «кальсони, (ст.) штани; пов'язка; [шерсть на ногах ведмедя)», ст. gacę «штани; пов'язка», ч. ст. hśće «штани; пов'язка; пояс», заст. bace «кальсони, штани», болг. гащи «каль­сони, [штани, шаровари]», м. гайи «каль­сони, (розм.) штани; кошлате пір'я на ногах птахів», схв.сайе «кальсони; шта­ни (селянські)», слн. gśća, мн. gaće «кальсони; (анат.) доЕга калитка у тва-рини-самця; (ст.) печінка», р.-цсл. Γύψά

483

гачуга

гаяти

«білизна»; — псл. *gatja (одн.), *gatjë (дв.), яке підтверджується старими за­позиченнями в фінно-угорських мовах (пор. фін. kaattio «штани», уг. gatya «кальсони, селянські штани»); — ети­мологію не встановлено; найбільш віро­гідним є пов'язання з псл.* gat iti «при­кривати», укр. гатити як про нижній одяг первісно типу пов'язки, що закри­вав певні частини тіла (Brückner 131; Sławski I 245—246); глибший зв'язок з псл. gatiti як похідним від gatb «за­гата», первісно «вимощений хмизом хід через болото», припускається у виведен­ні псл. *gatja від іє. *gïâ- «іти», як «одяг, у якому ходять» (Булич ИОРЯС 10/2, 431; Nieminen Sc.-Sl. З, 224— 235; Machek ESJĆ 153—154); існування назв частин тіла (р. і слн.), омоніміч­них щодо назви одягу, дає підставу ду­мати про можливість семантичного роз­витку «назва частини тіла->-назва одягу», але конкретні спроби пов'язання з пев­ними частинами тіла мало переконливі; такими є зіставлення з дінд. gabhâh «vulva», вірм. gavak «зад тварини», ірл. gabhal «пахвина», кімр. gaf 1 «femi-ninum pars interior», тобто виведення псл. *gatja від *ghäbhtjä (Lidén Arm. St. 33), з гот. gipus «живіт, материнське лоно», двн. guiti «vulva» (Bern. I 297), з гр. γαστήρ (Schrader Reallexikon I 514), іє. *gïOus «бик» (Погодин Следы 228— 230).— Кобилянський Мовозн. 1967/6, 44—45; Фасмер І 397—398; Преобр. І 120; Булыка 148; Sławski ї 245—246; БЕР І 233—234; Skok І 542; ЭССЯ 6, 106—108.—Пор. гать.

ґачуга — див. гаджуга.

[гашаї «частина невода, мотузяна петля» Я; — неясне; можливо, від [гаш-ка] «вуж, гадюка»; пор. близьке з се­мантичного погляду [вуж] «гуж», [ву-жівка] «рід мотузка з прутів лози або дуба», також пов'язане з назвою змії (за зовнішньою подібністю).

[гашетка]; — бр. гашетка; — запо­зичення з російської моей; р. гашетка утворене від основи фр. gâchette «спуск рушниці, заскочка замка», похідного від gâche «частина замка, куди входить замковий язичок дверей; паз, виріз,

484

гніздо», можливо, пов'язаного з діє­словом cacher «ховати» (тут у первіс­ному значенні «стискати»), яке зводи­ться до нар.-лат. *coacticare «давити, стискати», фреквентативної форми від лат. coactäre «змушувати», що є інтен-сивом від cögo (<co+ago) «згущую; примушую», яке лежить в основі лат. coägulum «фермент; кисляк», опосеред­ковано пов'язаного з укр. ґляґ; звуко­ва форма gâche викликана, очевидно, впливом з боку дієслова gâcher «розчи­няти (в рідині)», що походить еід франк. *waskan «мити, розчиняти в (рідині)», спорідненого з нвн. waschen «мити», псл. voda, укр. вода.— СЮ 143; Шанский ЭСРЯ І 4, 39; Dauzat 124, 350; Walde— Hofm. І 240, 242; Puscariu 30; Kluge— Mitzka 839, 840.

гашиш «наркотик з індійської ко­ноплі»; — р. гашиш, бр. гашьіш, п. ha­szysz, ч. слц. haśiś, болг. хашйш, схв. хашиш, слн. hésis; —^запозичення з ні­мецької мови; н. Haschisch через посе­редництво фр. hachisch зводиться до ар. hasls «тс», яке є результатом семантич­ної видозміни hasîs «трава, сіно», спо­рідненого з гебр. haśas «тс».— Шанский ЭСРЯ І 4, 39—40'; Lokotsch 66; Dauzat 382; Klein 706.

гаяти «затримувати; марно витрача­ти (час)», гаятися «баритися», [гаїти] «гаяти; даремно займати місце», [гай] «людина, що марно витрачає час» Ж, гайка «затримка», гаянка «тс», [гайний] «повільний, забарний; порожній Ж», [гаєний] «необережний, недбалий» Я, [гальний] «гайний» Ж, [гайлйвий] «тс» Ж, [загаїти] «заставити, зайняти, заго­родити», [загай] «затримка», загайка, [загайство] «тс», [загайко] «повільна людина», загайний, негайний, [прогай-ка, прогайливий], угайка, [угайство]; — р. [гаить]«крити, захищати, закривати», [гаять] «тс», др. гаити «огороджувати, захищати» (?), п. ст. gaić (sąd) «справ­ляти (суд)», gajony sąd «відкритий, ле­гальний суд)», ч. hajiti «захищати, охо­роняти», слц. hâjit' «стерегти, берегти, захищати», вл. hajić «пильнувати, захи­щати», нл. gajiś «загороджувати, під­тримувати, живити», схв. eâjumu «пиль­нувати, доглядати, огороджувати»; —

гбати

гвар

пел. gajiti «огороджувати», пов'язане з gajb «гай»; e українській мові розви­ток значення відбувався так: «загоро­джувати — закривати -— займати місце— займати час — марнувати час»; виведен­ня від нім. hegen «огороджувати, бе­регти», двн. hagan «тс.» (Срезн. І 508 — 509; Malinowski Beitr. zur vergi. Sprach­forsch. VI, 1870, 279—280) необгрунто­ване.— Фасмер І 382; Sławski I 249; Machek ESJĆ 155; Skok I 544; ЗГССЯ 6, 84—85. — Див. ще гай.

гбати — див. гибати.

ґбол — див. кобеля.

[гбур] «грубіян» Ба, ст. гбуръ «му­жик» (XVII ст.); —запозичення з поль­ської мови; п. gbur «грубіян, мугир; (ст.) селянин, простак» походить e ід свн. gebür «сусід; селянин; простак», двн. gibüro «тс», утвореного за допомо­гою префікса gè- (двн. gi-) «з-, су-, сумісно», спорідненого з гот. ga- «тс.», від двн. bilan «жити, мешкати», спорід­неного з гр. φύω «народжуюся, росту», лат. fuT «я був», псл. byti, укр. бути.— Шелудько 29; Sławski І 268.—Див. ще бути.

[гва] (вигук, яким зупиняють волів Mo; — очевидно, результат видозміни вигуку вва «тс.» під впливом гов «тс.» або злиття двох вигуків гов і вва.— Див. ще вва, гов.

[ґваздати] «місити Ж; мазюкати, забруднювати, ялозити; базікати Я», [ґвадзяти] «мазюкати, ялозити» Me;— р. [гвазда] «сльота», гваздаться «брудни­тися», п. [gwazdać «мазати; ляпати, ма­зюкати, дряпати; партачити; паскуди­ти, бруднитися», слц. [hvazdit'l «різати», слн. [gvazdati] «базікати, ляпати язи­ком»;— псл. gvazdati, пов'язане чер­гуванням голосних із gyzditi «гидити», gyditi, укр. гидити, гидкий (пор. по­дібне чергування у квас — кислий).— Фасмер І 398; Преобр. І 121; Потебня РФВ 3, 162; Sławski І 383—384; Brück­ner 165; ЭССЯ 7, 181.—Див. ще гид.

ґвалт, гвалт, [ґвавт Me, гвавт], геалтівнйк, [гвальтація] «сильний крик, галас; гвалт» Л. [ґвалтувати] Ж; гвал­ту вати, гвалтом, ст. кгвалтъ (XI Vct.), гвалт (XVII ст.);— р. діал. бр. гвалт;—

запозичення з польської мови; п. gwałt насильство», як і ч. kvalt «поквапли­вість; (ст.) насильство», слц. gvalt (заст.) «насильство», вл. gwałt «сила, тиск; біда», походить від свн. gewalt «насиль­ство, сила; влада; багато», пов'язаного з свн. walten «панувати» (двн. waltan), спорідненим з гот. waldan, дангл. weal-dan, дісл. valda, псл. *volsti (<*vold-ti), укр. володіти.— Гумецкая Исслед. п. яз. 221; Шелудько 29; Шанский ЭСРЯ І 4, 40; Фасмер І 398; Brückner 164; Bern. I 364; Kluge—Mitzka 835—836.— Див. ще володіти.

[ґвандяка] «базіка, патяка» Me, [ґвандякати] «базікати, патякати» Me;— не зовсім ясне; можливо, суфіксальне утворення від *Гвандя<*тавенда, запо­зиченого з польської мови; п. gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» утворене за допомогою суфіксального -ęda від зву­конаслідувальної основи псл. *gav-, *gov-, наявної в п. gaworzyć «жебоніти», укр. говорити, а також, можливо, гав, гавкати; непереконливе семантично по­в'язання п. gawęda з псл. *govędo «худоба» (Bern. I 297; Brückner 136); сумнівний з фонетичного погляду також його зв'язок з укр. ґава, гава (Sławski І 261).

[гванчувати] «ганяти, гасати» Я; — неясне.

[гвар] «шум, говір» Я, [гварити] «го­ворити» ВеЛ, [огвара] «докір, огуда Ж; обмова ВеУг», [огваряти] «зводити на­клеп» Ж, [огварчйвий] «наклепницький» Ж, [одгваряти] «відповідати» ВеУг, [угварка] «еислів» ВеУг; — запозичення з польської або словацької мови; п. gwar «говір», gwarzyć «балакати», слц. [hva-гес] «говорити» походять від псл. gvar-, паралельного до govor-, що зберігає­ться в укр. говорити; таке хитання у вокалізмі характерне взагалі для зву­конаслідувальних слів; зіставлення во­калізму з гот. gißan «говорити» (Persson Beitr. 898) непереконливе.—Дзендзелів-ський УЗЛП 37—38; Бевзенко НЗУжДУ 26, 177; Sławski І 382—383; Brückner 164; ЗССЯ 7, 180; Bern. I 339; Feist 389—390.— Див. ще говорити.

485

гвардія

гвоздика

гвардія, гвардієць, [гвардійонець] «гвардієць», [гвардійон] «тс.» Ж;—р. болг. гвардия, бр. гвардия, п. gwardia, ч. слц. вл. нл. garda, м. гарда, схв. гарда, слн. garda;—запозичене, ма­буть, за посередництвом російської або польської мови з італійської; іт. guar­dia «варта; гвардія» походить від фр. garde «тс», утвореного від основи діє­слова garder «стерегти, вартувати».— СІС 143; Шанский ЭСРЯ 14, 41; Фасмер І 398; Преобр. І 121; Sławski І 383; БЕР І 234; Dauzat 354.—Див. ще варта.— Пор. авангард.

[ґвер] «рушниця», [ґвир] «тс»; — п. gwer «тс»; — запозичення з німець­кої мови; нвн. Gewehr «тс.» пов'язане з двн. węrian «захищати, обороняти», спорідненим з гот. warjan «перешко­джати», псл. vorb «огорожа, паркан», укр. [вір] «жердяна огорожа»; від діє­слова węrian за допомогою префікса gi- було утворено іменник gi-weri (свн. gewęr), який первісно означав «те, що служить для захисту». — SW І 948; Kluge—Mitzka 255—256.— Див. ще вір¹.

гвинт, гвинт, гвинтувальня «гвинто­різ», [гвінт Ж, вінт (Me)], [гвінтівня] «гвинтова різьба» Ж, [гвінтовка] «ви­тягнута труба» Ж, [ґвінтовник] «гвинту­вальна дошка» Ж, гвинтити, гвинтити, Гвинтувати, [гвінтувати] «гвинтити, ро­бити гвинтову різьбу» Ж, гвинтуваль­ний; — р. болг. м. винт, бр. вінт; — запозичення з польської мови; п. gwint, заст. gwind, як і ч. розм. vint, походить від нвн. Gewinde «гвинтова різьба», утвореного від дієслова winden «вити; обертати», спорідненого з гот. дангл. днн. windan, дісл. vinda «тс».— Ше-лудько 29; Richhardt 52; Шанский ЭСРЯ І 3, 101; Фасмер І 317; Преобр. І 123; БЕР І 149; Sławski І 385; Kluge—Mitzka 863 (861).

гвинтівка, Гвинтівка, [гвинтовка, ТвінтовкаЖ\, ст. кгвЪнтувокъ, гвинтов-ку (XVIII ст.); — р. винтовка, бр. він-тоука, ч. vintovka (з рос), болг. вин­товка (з рос);— очевидно, запозичен­ня з польської мови; п. gwintówka, заст. gwindówka утворене від прикмет­ника gwintowy «гвинтовий».— Шанский ЭСРЯ І 3, 102; Фасмер—Трубачев І