Вчинок :— див. Чинити.

[вшатрити (собі)] «помітити, запам'я­тати» Ж; — запозичення з польської мови; п. [szatrac] «бачити, пригадувати»,

[szatrzyć] «упізнати», ст. szatrzyć się «бачити, бути уважним», споріднене з ч. szetïiti «бачити», слц. śatrit' «поглядати», зіставляється з лит. skatytis «огляда­тись, бути уважним», лтс. skatlt «диви­тись, розглядати» (Bruckner 542; Ma­chek ESJC 606); пояснюється також (Трубачев Этимология 1965, 51—55) як давнє запозичення з іранської мови (пор. ав. xsaflra- «влада, панування; царство, володіння»).

[вшиткий] «весь» Ж, [вшйток, вштйт-кий ВеЗа], ст. вшитокъ (XVI ст.), вшистокъ (XVII ст.); — запозичення з польської і словацької мов; п. wszytek, wszystek «весь, цілий», як і ч. vseeek, слц. vSetok «тс», є похідними утворен­нями від псл. vbSb «весь» із закономір­ним для західнослов'янських мов пере­ходом s в ś у цьому корені (пор. п. wszego, wszemu, wszak, wszędzie «всю­ди»).— Дзендзелівський УЗЛП 35; Brückner 635—636.— Див. ще весь¹.

[вшкверкати] «зморщуватися» Ж, [зчверкати, зчверкнути] «тс.» Ж; — неясне.

[вшпатйти] «врізати, вколоти» Ж; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з [шпатар] «лучина, тріска», [шпадер] «тс.» (пор.).

вштонь — див. уштонь.

[вщати] «почати» Ж, Пі, [вщинати] Пі; — запозичення з польської мови; п. wszcząć «тс.» походить від псл. *vbzćęti, утвореного з префікса vbz-«з-, вгору» і основи дієслова -ćęti «по­чинати».— Див. ще з-, починати, уз.

[в'юга] «завірюха» Me, Па; — оче­видно, запозичення з російської мови; р. вьюга, [юга] пов'язане, мабуть, з веять «віяти», псл. vëjati «тс», або з вить «вити, крутити», псл. viti.— Шанский ЭСРЯ І 3, 240; Фасмер І 373.

в'юк, в'ючак, [юк] Ж, в'ючний, [юч-нйй] Ж, в'ючити, ст. на вюки (XVIII ст.); — р. вьюк, ст. юк, бр. уюк, п. juki, болг. юк; — запозичення з тюркських мов; тур. дтюрк. чаг. алт. уйг. yük «ван­таж, вага», тат. башк. йок, каз. жТк, кирг. джТк пов'язуються з уйг. jü «ван­тажити», jüt «підіймати вгору» (Räsänen Versuch 212); виводяться також з дінд.

441

в'юн

в'язати

îp. yugam «ярмо» (Menges Festschrift Cyzevskyj 183) або з тох. А уик «кінь» (Sköld 40).— Макарушка 8; Шанский ЭСРЯ І 3, 240; Фасмер І 244; Преобр. І 106; Дмитриев 532; Шипова 112.

в'юн, в'юнйстий, в'юнйтися, в'юнкий, в'юнок—див. вити¹.

в'юрок¹ — див. юрок¹.

в'юрок² — див. юрок².

в'юха — див. віха.².

в'юшка «затулка димоходу»; — запо­зичення з російської мови; р. вьюшка пов'язане з вить «звивати» і спочатку, мабуть, означало звинуту в клубок ган­чірку для закривання димоходу; виве­дення від віяти «дути, тягти» (Шанский ЭСРЯ І 3, 241—242; Преобр. І 106) мало-переконливе.— Фасмер І 374.— Див. ще вити¹.— Пор. юхта².

[в'ядчина] «шинка» Я; — р. ветчи­на; — похідне утворення від основи дієслова vednçti «в'янути», споріднене з вудити «коптити, в'ялити», псл. *VQ-diti; зближення р. ветчина з ветхий «старий» на підставі паралельного вжи­вання в давніших пам'ятках форм вет­чины (ветшины) і свЬжины (Фасмер І 307) залишається непереконливим.— Грот РФВ 14, 157; Brückner AfSlPh 39, 3; Miki. EW 380.— Див. ще в'я­нути.— Пор. вудити.

в'яз (бот.) «берест, Ulmus L.», [в'я­зана] Пі, [в'язоватий] «порослий в'я­зом» Я; — р. бр. вяз, др. вязъ, п. wiąz, ч. vaz, слц. väz, вл. wjaz, нл. wjez, схв. вез, слн. vêz; — псл. уегъ <*ving-; — споріднене з лит. vìnksna «в'яз», лтс. vîksna, алб. vith, vid'hé, вірм. vok' «тс», курд, viz «вид в'яза»; іє. *ціп|-; зіставлення з в'язати (Miki. EW 56—57) викликає сумнів.— Шан­ский ЭСРЯ І 3, 242; Фасмер І 374; Bruckner 611; Machek ESJĆ 679; Skok III 583; Trautmann 360; Mikkola BB 22, 246—247; Boga RR II 326; Fraenkel 1257—1258; Джаукян 268; Pedersen KZ 36, 335; Pokorny J177.

в'язати, в'язнути, [в'язнйти] «ув'яз­нювати» Ж, [в'яз] «зв'язка Ж; зав'язь», [в'язалець] «в'язальник», в'язальник, {в'язій, в'язїльник Ж1 «тс», в'язальце (бот.), в'язанка, [в'язан(ь)\ «жмутик, бу-

кет», [в'язба] «ув'язнення» Ж, в'язень, в'язи (анат.), [в'язи] «в'язь у санях» Я, в'язала (заст.) «кайдани», [в'язйля] «в'я­зальниця» Ба, [в'язівка] «витка рослина, хміль, березка і под.» Я, [в'язільниця] «в'язальниця» Ж, Me, [в'язіль] «зв'язка» Г, Ж, в'язка, [в'язло] «все, чим можна в'язати» Я, [в'язнйк] «в'язень» Г, Ж, в'язниця, [в'язок] «зв'язок (різні части­ни воза, саней, човна, корзини); хре­бець», [в'язня] «в'язниця» Ж, [в'язрра] «велика в'язка», в'язь «зав'язь; старо­винний вид письма; зв'язок (мех.); [ка­пиця ЛІ», [в'язьмо] «перевесло» Л, в'яжу­чий, в'язальний, в'язистий «товстошиїй» СУМ, Я, в'язкий, в'язкуватий, [в'язнйй] «шийний», в'язничний, в'язучий, зв'яз­ка, зв'язківець, зв'язок, [зв'язь], зв'яз­ний, зав'язка, зав'язь, зобов'язати, [ш-в'язь] «настирливість», [нав'язкуватий], нав'язливий, обв'язка, обе'язувальник, обв'язувальний, обов'язок, обов'язковий, перев'яз, перев'язка, перев'язочна, [пере-в'язник], перев'язь, перев'язочний, [пе-рев'язкуватий] «з перехватом посереди­ні» (про посуд), підв'язка, [підв'язь] (теслярське) «місце, де балка запус­кається в стовп, що її підтримує», під­в'язувальний, прив'язка, прив'язок, при-в'язнйк, прив'язь, прив'язливий, прив'яз­ний, [прав'язь] «середня частина рибаль­ської сітки», розв'язка, розв'язок, роз­в'язь, розв'язний ув'язнювати, ув'язка, ув'язь, [ув'язливий], ув'язнений, ув'яз­нення; — р. вязать, бр. вязаць, др. вя-зати, п. wiązać, ч. vâzati, слц. viazat', вл. wiązać, нл. wjezaś, болг. [вежа], м. везе «вишиває», схв. везати, слн. vézati, стел, ваздти; — псл. vezati;— основа vęz-, очевидно, є результатом контамінації коренів *çz- <іе. *angh-(пор. стел. Λχ3*κκ·κ «вузький», гр. αγχω «зв'язую», лат. ango «звужую») і *verz-, іє. *vergh- (стел, от-връзлх «розкрию, відчиню», др. верзати «в'язати», лит. verzti «стягувати, стискати, давити»); можливо, споріднене з прус, winsus «шия», вірм. viz «тс»; менш імовірними є припущення про схрещення *ęzati і *vTzati (Meillet MSL 8, 236; Études 215) і про зв'язок з лит. vyzti «вити, плести» (Machek ESJC 679) або з гот.

442

в'язень

вяшлі

windan «вити» та про вплив з боку *çza «узи»(БрандтРФВ22, 115).—Шан­ский ЭСРЯ І 3, 242—243; Фасмер І 374; Преобр. І 111; БЕР І 128—129; Brück­ner 611; Skok III 583—584; Pokor­ny 42.

в'язень, в'язнйк, в'язниця, в'язнич­ний—див. в'язати.

в'язи — див. в'язати.

[в'язіль] (бот.) «конюшина повзуча, Trifolium repens L.; конюшина лучна, Trifolium pratense L.; Trifolium flexo-sum F.; конюшина гірська, Trifolium montanum L.; горошок шорсткий, Vicia hirsuta (L.)S. F. Gray (Ervum hirsutum)» Ж, [зв'язіль] «горошок шорсткий» Мак, [звезіль] «тс.» Мак; — р. [вязель] «вика, Vicia L.; люцерна, Medicago sativa L.; чина лучна, Lathyrus pratensis L.; пер­стач, Potentìlla L.», [вязиль] «тс»;—по­хідне утворення від в'язати; первісно назва була дана, очевидно, конюшині повзучій і горошку шорсткому за їх повзучі стебла; пор. інші назви перста-ча: р. [завязник, узик], бр. [перавяжы-ха].— Див. ще в'язати.

[в'яльї «м'яз, мускул»; — похідне утворення вщв'ялий, в'ялити; первісно мабуть, стосувалося в'яленого м'яса.— Див. ще в'янути.

в'янути, [в'яднути] Пі, в'ялити, [ялйти] «в'ялити», [яленіти] «в'янути», [ял'іти] «тс.» Ж, в'ялий, [ялений] «в'яле­ний», [нее' яльний] «нев'янучий» Ж; — р. вянуть, бр. вянуць, др. впнути, п. więdnąc, ч. vadnoutì, слц. vadnut', вл. wjadnyć, нл. wednuś, болг. [вена, вяна], м. вене, схв. вёнути, слн. véniti,

СТСЛ. суВАДйТИ, ОуКАЖДйТИ; — ПСЛ.

*vędncti; — споріднене здінд. vandhyah «безплідний, некорисний, марний», двн. swintan «в'янути, зменшуватися, скоро­чуватися», свн. swinden, нвн. schwinden «зникати»; іє *(s)uendh-.— Шанский ЭСРЯ І 3, 244—245; Фасмер І 375; Преобр. І 111—112; Brückner 620; Ho­łub—Kop. 316; Machek ESJC 674; БЕР І 138—139; Младенов 64; Skok III 576; Miki. EW 380; Matzenauer 8, 4; Pokorny 1047, 1148.—Пор. вадити.

[в'ятер, в'ятір], ятір, [вятрик Ж, вятерйна, ятер Ж}, ятерйна, [ятрак] «вид ятера», [суятрик] «частина яте-

ра»;— р. вятер(ь), п. więcierz; — давнє запозичення з балтійських мов, того самого походження, що й пізніше [вен-тер, вінтір] і под.— Непокупний 176— 177; Москаленко УІЛ 31; Фасмер І 376; Bnga RR І 491.— Див. ще вентер. [в'яхйрь] «дикий голуб, Columba pa-lumbus L.» Я; — р. вяхирь, вяхерь, бр. вях'ір «тс»; — неясне; російські від­повідники зіставляються з р. [вятю-пгень] «тс», так само неясним.— Фасмер