540; Топоров і 179; Kluge—Mitzka 520; Er пои t—Mei Het I 62; Pokorny 89.

[вуйма] «щілина в полотні від випа­діння нитки основи» Me; — варіант фор­ми [уйма] «втрата» з протетичним в.— Див. ще ймати.

вулик, [вуглик ЛЧерк, вулень, ву-лий ВеБ, Л, вулій, вулік, вуль Л, у лей Л, улень Л, улий Ж, улик Ж, улік Ж, уль Л], [ули] «пасіка» Л, [вуллє] «тс.» Л; — р. болг. улей, бр. вулей, др. улий, п. ul, ч. ul, слц. иГ, вл. wul, нл. hui, полаб. vaul, м. улиште, схв. улйште, слн. ulj; — пел. *ulbjb; — споріднене з лит. aulys «вулик», aulas «халява», лтс. aulis «вулик з кори ялини або з трухля­вої колоди для ловіння бджіл», aule «халява», прус, aulis «велика гомілкова кістка», гр. αυλός «дудка», лат. alvus «живіт; вулик»; іє. *aul-.— Фасмер IV 158—159; ЭСБМ II 220—221; Brückner 593; Machek ESJĆ 668; Бернштейн Очерк 1974, 291; Trautmann 18; Boga RR І 490; Fraenkel 25—26; Топоров І 156— 157; Walde—Hofm. I 34; Pokorny 88— 89.— Пор. вулиця.

вулиця, [улиця Ж, юлиця Ж, Пі], [вуличанин] «той, хто бере участь у роз­вагах на вулиці», вуличник «[тс. ЯІ; безпритульник», [улйчник] «вуличний хлопчисько» Ж, [вуличниця] «повія», ву­личний, [вулиянний] «такий, що багато бігає по вулиці» МСБГ, завулок, переву-лок, провулок; — р. болг. м. улица, бр. вуліца, др. улица «площа, вулиця, про­хід», улъка «провулок», п. слц. ulica, ч. ulice, вл. wulica, схв. улица, слн. ulica, цел. орлица; — пел. ulica, демі­нутивне утворення від *ula (первісно «порожнина»), можливо, спорідненого з гр. αυλών «яр, міжгір'я», вірм. ułi «шлях, подорож», далі з вулик, гр. αυλός «трубка, дудка», норв. taul] «трубка, стебло»; малоймовірним є припущення (Брандт РФВ 25, 34; Wiedemann BB 27, 255; Schrader Reallexikon 2, 494;

Горяев 387; Machek ESJĆ 668—669) про зв'язок з гр. αυλή «двір».— Фасмер IV 159—160; ЭСБМ II 221—222; Skok III 542; Fraenkel 25—26; Walde—Hofm. 128; Boisacq 100.— Див. ще вулик. вулкан, вулканізатор, вулканізація,

вулканізм, вулканіт, вулканізований^ вулканічний, вулкановий, [вульканува-тий], вулканізувати, ст. вулькани (XVII ст.); — р. бр. болг. м. вулкан, п. wul­kan, ч. слц. слн. vulkân, схв. вулкан; — вихідна форма запозичена з латинської мови, похідні —здебільшого з західно­європейських мов, у яких були ство­рені від тієї ж форми латинського по­ходження; лат. Vulcänus «бог вогню і ковальської справи», Volcänus «тс.» запозичене з етруської мови.— СІС 132; Шанский ЭСРЯ І 3, 213—214; Кора-liński 1049—1050; Walde—Hofm. II 825.

[вуль-вуль] (вигук для підкликання гусей ЛЧерк; качок, гусей та індиків Mo; голубів МСБГ); — п. (каш.) [wul-wul-wul] (вигук для підкликання гу­сей; можливо, від назви гуски wula);— стосунок до кашубської форми неясний; українська форма може бути незалеж­ним від неї результатом контамінації вигуків гулі-гулі (для підкликання го­лубів) і вуть-вуть (для підкликання качок).

вульгарний, вульгаризатор, вульга­ризація, вульгаризм, вульгарщина, вуль­гаризувати; — р. вульгарный, бр. вуль­гарны, п. wulgarny, ч. vulgarni, слц. vulgârny, болг. м. вулгарен,схв. вулгйран, вулгаран; —запозичене з західноєвропей­ських мов через російське і через поль­ське посередництво; англ. vulgar «зви­чайний, вульгарний», фр. vulgaire «тс.» походять від лат. vulgaris «звичайний, простий, народний», пов'язаного з vul-gus (volgus) «народ», спорідненим з дінд. vârgah «група».—СІС 132—133; Шан­ский ЭСРЯ І 3, 215—216; Kopalińskii 1049; Dauzat 758; Walde—Hofm. II 826—827.

вундеркі'нд «надзвичайно обдарована дитина»;—р. вундеркинд, бр. вундер­кінд; — запозичення з німецької мови; н. Wunderkind «чудо-дитина» складає­ться з основ іменників Wunder «чудо», спорідненого з дангл. wonder, дісл. undr «тс», і Kind «дитина», спорідне­ного з гр. γένος «покоління», лат. genus «рід», дінд. jan- «породжувати».— СІС 133; ЭСБМ II 224; Kluge—Mitzka 368, 871.—Див. ще ген¹.

439

вунтуватися

вутлий

[вунтуватися] «пручатися»; — не­ясне.

вуойтра — див. лойтра.

[вур-вур] (вигук для підкликання голубів) Mo; — п. wur-wur-wur «тс»; — звуконаслідувальне утворення на ос­нові імітації туркоту голубів.

[вурда] «вичавки з насіння конопель або зернин маку як начинка для пиро­гів і вареників; сир, виварений з сиро­ватки», [гурда Ж, урда Дз] «тс», [юрдаї «збоїни з конопляного сім'я» Пі, [вур-діник] «пиріг із сім'яної макухи», [вур-дянйй] Г, Ж, вурдити, вурдитися, [згурдати] «звурдити» Ж, [звурдитися] Me Молд. эл.; — п. hurda, horda, urda, zwurdzic, ч. слц. urda, болг. урда, хурда; — в українській і західносло­в'янських мовах запозичення з східно-романських мов; рум. urdä «солодкий овечий сир», молд. урдэ «тс» загально­прийнятої етимології не мають; виво­дяться здебільшого з тур. yogurt «кисле молоко», але можливе й інше похо­дження, напр., від тур. ur «бий» (Младе-нов 654) чи hurda (hurde) «дрібні кусоч­ки, кришки» (Gołąb Македонски ]'азик 10/1—2, 37—38), або від лат. bütyrum «коров'ячий сир» (Machek ESJĆ 670), чи від алб. hurdhë «вид сиру»(Клепикова Сл. и балк_. языкозн. 191; Этимология 1966, 74—78).— Дзендзелівський Терит. діал. 83—84; Мельничук Молд. эл. 173; Scheludko 129; Vincenz 11; Crânjala 405—407; Petrovici Romanoslavica 7, 189; Cioranescu 876.

вуркаган «злодійчук, безпритуль­ник», уркаган, [вуркан Mo] «тс»; — р. [урка], бр. [вурка] «тс»;— неясне; пор. фін. varkaan (род. в. одн. від varas «зло­дій»).—ЭСБМ II 229.

вуркотіти, вуркотати, [вуркало] Я, вуркіт, [вуркот Я, вуркота, вуркатьоло ЯІ, вуркотливий; — бр. вуркатаць; — звуконаслідувальне утворення, мож­ливо, результат видозміни форм ворко­тіти і под.— Пор. воркати, вур-вур.

вус, ус, вусань, усань, [вусарь] Я, вусач, усач, вусик, вусатий, усатий, навусся- — р. ус, бр. вус, др. усъ, п. wąs, ч. vous, fous, слц. fuz, вл. wusy, полаб. vçs «борода», болг. въс, слн. vos; —

440

пел. *(v)çsb; — не зовсім ясне; вважа­лося спорідненим з прус, wanso «пер­ша борода», дірл. îés «борода», find «волосся», двн. wint- (у wintbräwa «вія»), гр. ίονθάς «бородата, кошлата» (про козу); іє. *uondh-/uendh- (Фасмер IV 169—170; Machek ESJĆ 697; БЕР І 214—215; Младенов 94; Brückner 604— 605; Trautmann 341; Frisk I 730); виво­диться також (Трубачев Этимология 1970, 13—14) від іє. *omsos «плече» як назва волосся, що росте до плечей (пор. схв. брк «вус», п. barki «плечі»).

вусень, вусельник, вусельниця —див. гусениця.

вуста, вусла, вустенок, вустє, вусті, вустя — див. уста.

вустілка, вустілок — див. стелити.

[вустудень] «одна з частин саней» Я; — неясне.

Івутка] «качка», [вутва Л, утва Л, утка] «тс», [вутак] «качур» До, [вуте-ня, утеня, вудиня Дз, утйня Ж, утйця Г, Ж, вутінка, утінка, вутюхна, вутя, утятина, вутячий], [вуть-вуть] (вигук для підкликання качок); — р. утка, бр. вутка, др. уты, нл. husica, схв. утва, слн. ótva; — пел. *çty; — спо­ріднене з лит. ântis «качка», прус, antis «тс», дінд. ätih «водяний птах», ос. асе, двн. anut «качка», лат. anas, гр. νήσσα, беот. νάσσα, атт. νηττα; іе. *an9t-«тс».— Фасмер—Трубачев IV 174; ЭСБМ II 236; Skok III 553; Trautmann 10; Bûga RR I 472; Fraenkel 11—12; Wal­de—Pok. I 1, 60; Pokorny 41—42.

вутлий «слабкий; благенький», [ут­лий] «тс», [утлий] «поганий»; — р. ут­лый, др. утьлыи «дірявий», n. wątły «слабкий», ч. utly «тонкий, ніжний», слц. utly «тс», вл. wutły «стомлений, слабкий, голодний», схв. утао «порож­ній; дірявий», слн. vótel «порожній»; — псл. *çtblb; — очевидно, утворене з префікса ρ- із значенням позбавлення (як у р. у-род) і основи іменника tblo «грунт, дно»; в такому разі первісне значення — «бездонний, з поганим дном»; другий компонент тлумачиться й інакше — як пов'язаний з дієсловом tblëti «тліти, гнити» (Горяев 389; Machek ESJĆ 672; Brückner 605); зіставляється

вухналь

в'юк

також (Grosel Slavistiêna revija 5—7, 1954, 124) з хет. bantesśar (hatteśśar) «діра».— Фасмер — Трубачев IV 1755 Skok III 551; Meillet Études 232; Vail­lant RÉS 11, 203—204.

вухналь — див. ухналь.

вухо, вухань, вушник, [вушак] «по­судина з вухами Я; великий глек чи діжечка для води Дз», [вушан] «глиня­ний посуд на воду» Mo, [вушка] «вид пе­чива Me; пельмені Дз», вушко, вухатий, вушний, [заушень] «ляпас» Ж> [заушки] «залози на шиї», [заушник] «сережка», [заушниця] «тс; стрічка коло сережок; опух за вухом; зябри», навушник; — р. болг. ухо, бр. вуха, др. ухо, п. ч. слц. ucho, вл. wucho, нл. hucho, схв. ухо, слн. uno, стел. oy*)fo; — пел. *uxo< *ouso; — споріднене з лит. ausìs «вухо», лтс. àuss, прус, äusins, гот. auso, двн. öra, свн. ore, нвн. Ohr, дангл. eare, дісл. eyra «тс», ав. usi «вуха; розум», пере, hoii «вухо», гр. о5;, лат. auris, алб. vesh (<*öus-) «тс»; іє. *öus-/ *3us.— Фасмер IV 179; Brückner 592; Machek ESJC 667; Skok III 538—539; Trautmann 18—19; Fraenkel 26; Топо­ров І 167—168; Kluge—Mitzka 521; Walde—Hofm. І 85—86; Pokorny 785.

вушак — див. шула.

вушка — див. вись.

вушула — див. шула.

вущінка — див. щінкй.

[вуя] «частина плуга, сохи» Я," — очевидно, діалектний фонетичний варі­ант слова вій я (див.).

[входокати] «вбити когось, розбити щось, зіпсувати» Ва;—р. [ухо-(н)до-кать] «тс»;— очевидно, пов'язане з хо­док «піший гонець,посланець,пішохід»; значення пояснюється тим, що у ходоків ущент псується взуття (пор. ходакй «по­гані черевики»).— Див. ще ходити.

[вцинок] «частина кітця (рибальської загороди), в якій затримується злов­лена риба» Дз; — неясне.

вчати, вчинити — див. почати.