290; Kluge—Mitzka 200.—Див. Ще ма­лювати, плоский.

[блевузнити] «плести нісенітницю,вар-някати»;— бр. пляві/згаць, п. blewązgać «тс»; — похідне утворення від тієї са­мої основи псл. *bleu-/*bl9U-, щойв блю­вати, блюзнити; первісне значення — «вивергати з себе»; — споріднене з лит. blevezgoti «непристойно говорити», ble-vyzgoti «тс»; білоруський відповідник виявляє пізнішу видозміну. ■— Brück­ner 50; Otrębski ŻW 255—256; Sadn.— Aitz. VWb. I 175—176; Fraenkel LP 5, 11.— Див. ще блювати.— Пор. блюз­нити, благузнити.

Іблейвас] «свинцеве білило», ст. блейвасъ, блейвесъ «тс» (XVIII ст.); — п. blejwas, blejwajs, blajwas, ч. ст. blaj-vajs, blejvajs «тс»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Blei­weiß (пізньосвн. bllwi3) «тс» є складним словом, утвореним з основ іменника Blei «свинець», двн. Ь1їо«тс», спорідне­ного з лит. blyvas «фіолетовий», і при­кметника weiß «білий», двн. (h)wïz, дангл. hwit «тс», спорідненого з псл. svëtb, укр. світ.— Шелудько 22; Rich-hardt 35; Brückner 28; Kluge—Mitzka 83—84, 849.— Див. ще світ.

[блейтрам] «вузька поличка для ікон» Я; — п. Ы ej tra m «підрамник; рама для виготовлення ікони»; — запозичення з німецької мови; н. Blendrahmen «під­рамник» є складним словом, утвореним з основ дієслова blenden «затуляти, мас­кувати, засліплювати», спорідненого з дангл. blendan, стел, елждити, укр. блу­дити, і іменника Rahmen «рама».— SW І 165; Kluge—Mitzka 84.— Див. ще блуд, рама.

[блекіт¹] «бекання (овець)» Ж, [бле-котати] «белькотати, бекати» Ж; — р. [блекотать] «теревенити; бекати», бр. [блекатаць] «бекати», п. [blekotac] «бель­котати; гавкати», [blekać, bleczeć, błą­kać] «жалібно озиватися» (про тварин), ч. blekot «бекання», blekotati «бекати», слц. bl'akat' «бекати», bl'akot «бекання», bl'akotat', bl'aćat', [blekotif], вл. bja-kac «бекати», нл. bjakaś «тс», blakaś «базікати», blakotaś, заст. blekotaś «тс», схв. блек «бекання», блекёт «тс», бле-

206

блекіт

блешня

кетати, слн. blekati «бекати», bleke-täti «тс», blekotati «белькотати», blek-niti «сказати, ляпнути», р.-цел. илеклти «бекати», плЕкотлти «тс»; — псл. ble­kati, blekotb, blekotati; — звуконаслі­дувальне утворення праіндоєвропейсько-го періоду, споріднене з гр. βληχάομαι «бекаю», н. blöken «бекати», алб. bl'éga­rés «тс.».— Фасмер І 173; Machek ESJĆ 56; ЭССЯ 2, 108—109; Sł. prasł. I 256 — 257; Sadn. — Aitz. VWb.I 187—188; Bern. I 59.— Пор. блеяти.

[блекіт²] (бот.) «цикута, Cicuta L.; болиголов, Conium maculatimi L.; со­бача петрушка, Aethusa cynapium L. Mak», [блекот] «блекота, Hyoscyamus niger L.; собача петрушка Mak», бле­кота «Conium maculatum; Hyoscyamus niger; Cicuta virosa Mak», [блекотець] «болиголов» Mak, [блекотйця] «болиго­лов; блекота», [зблекотйтись] «збожево­літи» Ва; — р. [блекот] «болиголов; бле­кота», [блекота] «тс», бр. блёкат «бле­кота», п. blekot «собача петрушка», ч. [blekot] «тс.» (з укр. ?), слц. bl'akota «болиголов», вл. blek «блекота», болг. [блек] «тс»; ■— очевидно, пов'язане з бле-котати «белькотіти, невиразно говори­ти», псл. blekotati, blekati «тс.» (nop. українську діалектну назву блекоти німиця); подібні назви зумовлені от­руйними властивостями відповідних рос­лин; виведення від кореня іе. *bhleik-«сяяти» (OtrębskiLP 1,122; Sadn.— Aitz. VWb. I 141—142) позбавлене підстав.— Machek ESJĆ 56; Jm. rostl. 160, 170, 205; БЕР І 55; ЗССЯ 2, 108, 109; Sł. prasł. I 257.— Див. ще блекіт¹.

[блекі'тниця] (бот.) «мухомор зеле­ний, бліда поганка, Agaricus phalloïdes (Agaricus verrucosus, Amanita)» Ж, Mak; — очевидно, пов'язане з [блекіт] «цикута, болиголов, блекота» (пор. ні­мецьку назву цього гриба Schierlingsblät-terschwamm — букв, «цикутний гриб» Ж); назва могла бути зумовлена подіб­ністю отруйних властивостей блідої по­ганки і цикути, болиголова чи блеко­ти.— Див. ще блекіт².

блекнути, блеклий, [блекній] «бляк­лий, блідий» Ж, блеклість, зблеклий, поблёклый; — р. блёкнуть; — очевид­но, псл. *blbknçti (<*bhlïk-), поряд з

яким, можливо, існувала форма псл. *blëknçti 3*bhloik-;— споріднене з лит. nubliëkti «блякнути»; похідне від того самого кореня *bhel-/bhl-, який збе­рігається і в словах білий, блиск, блі­дий; зв'язок з блекота, [блекіт] (Bern. I 63; Sadn.— Aitz VWb. I 141 —142) не­достатньо обгрунтований.-— Шанский ЗСРЯ І 2, 137; Фасмер — Трубачев І 173; Преобр. І 29; Otrębski LP 1, 122; Sł. prasł. I 274—275; Persson Beitr. 929; Pokorny 157.— Пор. блякнути.

Іблекотора] «дійна матка з сисунцем», [блекоторя, бликоторя] «тс»; — ре­зультат видозміни запозиченого з румун­ської мови плекотора «тс», зближеного з блекіт, блекотшпи.— Див. ще плеко­тора.

[блена] (бот.) «блекота» Ж, [блено-вина] «гіосціамін» (речовина, що є в на­сінні блекоти) Ж; — запозичення з поль­ської (п. bien «блекота») або чеської (ч. blin, ст. bien) чи словацької (слц. bien «тс») мови, на що вказує неповноголос-на форма кореня, відповідна до рідкіс­ного власне українського утворення з повноголосною формою кореня белена (див.).

бленда — див. блйнда¹.

[блендати] «швендяти, повільно йти Пі; плентати (ногами)», [блендиґшпи] «тс.» Ж, [блйнда] «нездара» ВеБ, [блин-дар] «віл, що косо ступає»; — бр. [бл'зн-даць] «блукати»;—очевидно, запозичення з якогось польського говору, в якому могло бути утворення *błędać, похідне від błęd «блуд», błądzić «блудити» (пор. бленькати); запозичення підтримане си­нонімічним і фонетично близьким плен­тати (пор.).— Онышкевич СЛиЛ 82; Richhardt 35.— Див. ще блуд.

[бленькати] «швендяти без діла, блу­кати» Ж, Me, [бленкшпи Ба, бленька-тися О] «тс»; ■— запозичення з старо-польської мови; п. ст. błękać «блукати» (сучасне błąkać) є прямим відповідником до укр. блукати (див.).

блешня «блискуча металева принада на рибальському гачку в вигляді рибки, комахи тощо», [блещї] «тс» (мн.), [блеш-нювати] «ловити рибу на блешню» Я; — р. болг. блесна «блешня», бр. блешня, блясна «тс»; — похідне утворення від

207

блеяти

близна

кореня блес(к)-\ пор. лит. blìzge «блеш­ня», blysketi «блискати»; в українській і білоруській мовах с закономірно пе­рейшло в ш під впливом наступного йотованого нь (< -nj-), як у колішня.— Шанский ЭСРЯ І 2, 138; Фасмер І 174; Büga RR І 434, III 780—781.—Див. ще блиск.

[блеяти] «бекати (про овець); базі­кати», [бліяти] «бекати» Г, О, [бляяти ВеНЗн, бляти О) «тс», [блейка] «чутка, неправдоподібна розмова, брехня» Mo;— р. блеять «бекати», бр. бляяць, ч. ст. bleti, болг. блея, м. блее, схв. блё]ати, слн. bléjati, р.-цел. влягати «тс»;—пел. blejati, blëjati «тс»; — давне звукона­слідувальне утворення, споріднене з свн. blaejen, blaen, plëhen «бекати», лте blet «тс», лат. fiere «плакати».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 139; Фасмер І 174; БЕР І 56; Skok І 171—172; ЭССЯ 2, 107; Sł. prasł. І 260—261; Sadn.— Aitz. VWb. I 187; Bern. I 60; Trautmann 34; Holthau-sen ZfSlPh 22/1 146; Walde—Hofm. I 515—516; Pokorny 123—124, 154.— Пор. блекіт¹.

[блєшнявий (на очі)] «сліпучий, блис­кучий» (?) Ж; — схв. блЩешн>ак, блеш-н>йк, блйишйк «іскри з очей» (від уда­ру), блщештити (очі) «засліпити»; — очевидно, похідне утворення від основи blës(k)-; звукова форма блє- може по­яснюватись як результат контамінації фонетично закономірної, але не за­свідченої форми *блі- і форми бле- (як у блешня) або як діалектна вимова неза-свідченої форми *бляшнявий, що була б пов'язана з бляск.— Див. ще блиск, бляск.— Пор. блешня.

[блйгий] «близький», [блигомий] «тс»; — відоме лише в українській мові утворення від варіанта основи іе. *bhlïg- «близький» з непалатальним g при звичайному для всіх слов'янських мов рефлексі цієї ж основи з палаталь­ним g (*bhlïg-).— Див. ще близ.

близ (заст.) «близькість», [блазень] «близька відстань», [блйзець ]«близнюк» Г, Ж, [близиня] «близькість», [близнйця] «близнючка; дерево з двома стовбурами ВеНЗн; рушниця-двостволка», близнюк, близня «близнюк», близнята «близню-

208

ки; [дві з'єднані посудини]», [блйзці] «близнята Ж; дві з'єднані посудини», близькість, [близєнний] «близький», [близомий] «тс», близький, близити «на­ближати», [блйжити] «тс», ближчати, [блйзчитися] «наближатися», [близнйти] «родити близнят», зближення, зблизька, [наближ] «наближення» Пі, [наблиз] «тс. Пі; близькість Ж», наближення, [на-ближній] «близький, однорідний» Ж, по-ближче «ближче», [поблизнйчити] «на­родити близнят», поблизу, [поблизький] «близький», приблизний; — р. близ «бі­ля», близкий, [блйзый] «близький», бр. блїзкі, др. близь «близько», близь «тс», близъкъ, п. bliski «близький», [blizu, blizo] «близько», ч. blizky, слц. blizo, blizky, вл. нл. bliski, полаб. blaizëk, болг. блйзо «близько», блйзък, м. близу «близько», близок, схв. блйзу, близок, слн. blìz «близько», blizu, blizi «тс», blizek, стел, елизъ, близь, елиз'ък'к;— пел. blìzb, ЬПгъкъ; —очевидно, від ос­нови іє. *bhlig'-/bhleig'- «давити, тисну­ти», яка зберігається також у лте blaîzît «давити, бити, терти», bliêzt «рубати, бити», лат. flïgere «бити», гр. іон. φλϊβω «тисну»; до розвитку семантики пор. фр. près «близько», іт. presso, appresso «тс.» — лат. pressus «стиснутий» або гр. αγχι «близько»—άγχω «зав'язую»; менш переконливе пов'язування (Ma-chek ESJC 57) з гр. πέλασ «близько» з припущенням праслов'янської зміни початкового ρ на Ь; невдалою була спро­ба (Mikkola Bait, u Slav. 37) пояснити як запозичення з давньоверхньонімець­кої мови (двн. bil idi «зображення»), ви­ходячи із значення подібності.— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 139—140; Фасмер— Трубачев І 174; Меркулова Этимология 1967, 170; Sławski I 34; БЕР І 56—57; Skok І 173; ЭССЯ 2, 121—122; Sł prasł. І 268; Sadn.—Aitz. VWb. I 345—348; Bern. I 61—62; Fraenkel 46.— Пор. блйгий.

близна «рана, шрам», [ближнь] «тс», Ж, близна «огріх у тканні», [блезно] «тс», близнуватий «покритий шрама­ми»; — р. [близна] «зморшка; шрам; ог­ріх при тканні», бр. [блізна] «огріх при тканні», [блюзна] «тс», др. близна «шрам», п. blizna «тс», вл. Ыигпа.«шрам,

блйкати

блиск

знак», нл. bluzna «шрам, синяк», болг. [близна] «пропущена нитка основи при тканні; пропуск», м. близна «закал у не­допеченому хлібі», схв. блйзни (мн.) «огріх у тканні»; — пел. blizna, blizno, похідне від тієї самої основи іе. *bhlïg'-«давити, бити», від якої походить і близ. близький; ·— споріднене з лит. blyze «розрив у тканині», лтс. bliêzt «бити, рубати, кидати», можливо, також слн. [bolzen] «щілина, відстань, діра», р. [бо-лозень] «мозоль» (Bezlaj Eseji 82, 131; Меркулова Этимология 1967, 169—170); припущення зв'язку з *bhlî- «сяяти» (Sławski І 34—35; Sadn.— Aitz. VWb. І 140—141; Specht 117; Pokorny 155— 156) недостатньо обгрунтоване.-— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 140; Фасмер І 175; БЕР І 56; ЭССЯ 2, 118—120; Sł. prasł. I 264— 265; Otrębski LP І 123; Bern. І 61; Fraen-kel 46—47; Walde—Hofin. I 517.—Див. ще близ.

блйкати «блимати», бликотіти «тс», [бликун] «примітивна лампа» Ва, блик «блим» (вигук на позначення блимання світла); — р. [блйкать] «блискати» (про блискавку), ч. blikati, blik «блим», слц. blikat', blik «блимання»; — пел. blikati;—утворення від іє. *bhlT-(*bhlei-) «сяяти», споріднене з блиск.— Sł. prasł. І 262; Sadn.— Aitz. VWb. I 340.— Див. ще блиск.— Пор. бли­мати.

блимати, [блимавка] «блукаючий вог­ник» Ж, блимлйвий, блим (виг.); — слц. blinkat' «блимати»;—паралельне до блйкати утворення від основи іе. *bhlï- (*bhlei-) «сяяти», споріднене з блиск.— ЭССЯ 2, 115—116.—Див. ще блйкати, блиск.

[блин] Ж, [блинець]; — р. болг. блин, бр. блін, п. ч. слц. blin (з p., бр.);—результат дисимілятивної видо­зміни давнішої форми млинъ «млинець»; непереконливою була спроба (Ильин­ский РФВ 61, 239—240) відірвати блин від млинъ і пов'язати його через гіпо­тетичну давнішу форму *бълинъ з нвн. Beule «гуля», гот. ufbauljan «роздува­ти». — Спринчак РЯШ 1958/3, 12; Шанский ЭСРЯ І 2, 141; Фасмер І 175; Преобр. І ЗО; Miki. EW 186.—Див. ще млинець.

14 8-53Э

[блйнда¹] «сильний висип на шкірі» Ж, [бленда] «тс.» Ж; — болг. блънда «пухир на шкірі»; — запозичення з ру­мунської мови; рум. blinda «тс.» є резуль­татом субстантивації прикметника blind «спокійний, м'який» на основі виразу boliä blinda «спокійна (м'яка) болячка»; рум. blind походить від лат. blandus «ласкавий, ніжний, приємний», очевид­но, спорідненого з лат. mollis «м'який», дінд. mrduh «м'який, ніжний», кімр. blydd «ніжний», гр. άμαλδύνω «розслаб­люю, руйную», псл. * mol db «молодий», укр. молодий.— Schei udko 127; БЕР І 58; Nifä-Armas та ін. Romanoslavica 16, 76; Vrabie Romanoslavica 14, 132; Cioranescu 88; DLRM84; Walde—Hofm. І 108, II 103.— Див. ще молодий.

[блйнда²] «жебрак; сліпа особа Ум, Я», [блиндар] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, походить від нвн. blind «слі­пий», Blinder «тс» (іменник), спорід­неного з дангл. blendan «засліплювати», псл. blçditi, укр. блудити; може бути зіставлене і з блендати «швендяти, плен-тати ногами».— Пор. блендати, блуд.

блиск, [блеск, блеск'ітка], [блестенці] (мін.) «блиски» Ж, [блестянка] «шкід­ник рапсу» Я, [блещиця] «блищання» Я, [блещі] (мн.) «блешня», [блискавець] (ент.) «світляк, Lampyris noctiluca L.», бли­скавиця, блискавка «блискавиця; [блешня Mo; (ент.) світляк Ж; (іхт.) риба, що часто вистрибує з води; густера, Blicca, bjoerkna L.; верховодка, Al burnus ai-burnus L. Ж, Л—Г]», [блискавки] «скляні буси», [блйскалка] (бот.) «глечики жов­ті, Nuphar luteum Sm.», [блйскальце] «блискітка» Ж, блискіт, блискітка, [блискун] «каганець Я; блешня Mo», [блискучка] «блискавка» Ва, [блисняк] «слюда», [блища] «блискітка, сяйво» Пі, [блищавка] (іхт.) «гольян озерний, Pho-xinus percnurus Pall.» Г, Л-—Г, [блищак] «блискітка Ж; (ент.) світляк», [блищик] «блискітка», [блищйця] (іхт.) «верхо­водка», [блищ'і] (мін.) «блиски» Ж, блись (виг.), [блесь] «тс», блискати, блиско­нути, блискотіти, блист'іти, блищати, [блескати ВеБ, блескотіти, блеснути], блискавичний «раптовий», блискотливий, блискучий, блищачий, [блищачкйй Я, блискавий] «блискучий», [блескавий Ж,

209

блйска

блік

блестний Ж], виблиск, відблиск, зблиск, [облеск] Ж, переблиск, проблиск, роз­блиск, [розблеск] Ж; — р. блеск, блес­теть, бр. бліск, бліскаць, блісь, др. бльскъ, блискъ, бльстЬти, блискати, п. blask, błysk, błyskać, ч. слц. blesk, błysk, вл. blësk «блиск», вл. нл. błysk «блискавка», болг. бляськ «блиск», блесна «блисну», м. блескот «блиск», блесне «блисне», схв. блесак, блйсак «блиск, блискавка», слн. blèsk «блиск», blisk «блискавка», стел, бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»; — пел. Ыьэкъ, bleskb, blisk-, суфіксальні утворення від іе. *bhlei-*bhloi-, *bhli-, того самого, що і в блідий та ін.; ■— споріднені з лит. blaikstytis «прояснятись», blysketi «бли­скати», лтс. blaiskums «пляма», двн. bleih «блідий», нвн. bleich, дісл. bleikr «тс», blikja «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від псл. Ьіь- з ь у сильній позиції (як у blbskb), a звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці псл. bli-, так і на місці псл. Ьіь- з ь у слабій позиції (як у blbscëti).—Варченко Терит. діал. 105—108; Шанский ЭСРЯ І 2, 138— 139; Фасмер І 173—174, 176; Бурлакова ВСЯ 6, 56; Варбот Этимология 1965, 132, 136; Sławski I 34; Machek ECJĆ 58; Moszyński PZJP 190; Schuster-Śewc Probeheft 24; БЕР І 55—56; Skok І 172—173; ЭССЯ 2, 116—117; Sł. prasł. І 261, 262, 263, 275—276; Sadn.— Aitz. VWb. I 137—138; Jurkowski JP 41/2, 116—126; Bern. I 60—61; Persson Beitr. 339, 880; Trautmann 34; Pokorny 156— 157.— Пор. блекнути, блідий.

[блйска] (орн.) «плиска, трясогузка, Motacilla L.», {блискавка, блйсканка, блйставка ВеНЗн] «тс»; — слц. [błysk] «плиска біла, Motacilla alba L.», [błys­ka] «тс»; — результати видозміни де-етимологізованої форми плиска «тс.» з наближенням до фонетично подібного дієслова блискати.— Див. ще плиска.

[блйтва] «буряк; різновид лободи» Ж; ■— ч. blit «різновид лободи», слц. blit «щир, Amaranthus blitum L.», схв. блйтва «буряк; різновид салату», слн. blitva «буряк столовий, Beta vulgaris L.»; — запозичення з латинської мови;

210

лат. blitum «лобода, різновид шпінату», яке походить від гр. βλίτον «лобода» (<*mlito), спорідненого з двн. melda, нвн. Melde «тс», зазнало в латинській мові змішування з beta (bleta) «буряк», запозиченим, очевидно, з кельтських мов.— Machek ESJĆ 57; Skok ZfSlPh 2, 396; Sadn.—Aitz. VWb. I 348; Bern. I 61; Walde—Hofm. I 102, 110.

[блйхавити] «марнувати час»; — оче­видно, пов'язане з бліхувшпи «білити (полотно)», п. blechować, blichować «тс.» (при білінні полотна на сонці робота зводилась до нагляду за ним).— Див. ще бліх.

[бліг] «переліг, перелогова земля» Ж, Іблуг] «тс.» Я; — результат деети­мологізації і спрощення форми обліг, [облуг] «тс», утвореної з префікса об-і основи дієслова лежати.— Яворниць-кий 41.— Див. ще лежати, о¹.

блідий, блідавий, блідний, блідува­тий, [блідлий] Пі, блідість, блідота, [бліднйця] «недокрів'я Ж; (бот.) білоцвіт-ник, Leucojum vernum L. Ж», [блідень] «бура» Ж, бліднути, зблідлий, поблід­лий; — р. бледный, бр. бледны, [бляды], др. бледыи, п. blady, ч. слц. biedy, вл. нл. blèdy, полаб. bledaic «блідість», болг. м. блед, бледен, схв. блед, слн. bléd, стел, блїд-к; — псл. blëdb, утво­рення з суфіксом -do- від іе. *bhloi-/ bhlei-, того самого, що і в блиск та ін.; — споріднене з лит. blaïvas «блідий, збляк­лий» (<*blaidvas), двн. bleizza «блі­дість», дангл. blât «блідий», можливо, алб. bl'ehurë «блідий».— Шанский ЭСРЯ І 2, 136—137; Фасмер—Трубачев І 173; Преобр. І 31; ЭССЯ 2, 111—112; SI. prasł. І 260; Sadn.— Aitz. VWb. I 135— 136; Otrębski LP 1,122—123;Fraenkel46.

блік «світла пляма, відблиск»; ■— р. болг. блик, бр. блік, п. buk; — через російську мову запозичено з німецької; н. Blick «погляд, блиск, світле місце» споріднене з гр. φλέγω «горю, блищу», лат. flagro «горю», далі з псл. blikati, blbskb, укр. блйкати, блиск.— СІС 103; Шанский ЭСРЯ І 2, 138, 140—141; Brü­ckner 29; Sadn.—Aitz. VWb. I 340; Kluge-r-Mitzka 82—84; Walde—Hofm. I 510.— Див. ще блйкати, блиск.

бліх

блоха

[бліх] «вибілювання; білильня, місце вибілювання полотна», [бліхар] «білиль­них (полотна)», [бліховня] «білиль­ня», [бліхувати] «вибілювати (полотно)», [блішити] «тс», ст. блЪхаръ, блЪхарня (1627); — бр. блех «місце для вибілю­вання полотна», п. blich, blech «місце, де білиться віск, полотно», нл. blejcha «місце для вибілювання»; — через поль­ську мову запозичено з німецької; н. Bleiche «місце для вибілювання» пов'я­зане з bleich «світлий, блідий», спорід­неним з псл. blëdb (<*bloid-), blbskb, укр. блідий, блиск.— Шелудько 22; Richhardt 35; SW І 164; Kluge—Mitzka 83.

блок¹ (тех.), блочний, блокувальний, блокувати; — р. бр. болг. м. блок, п. ч. слц. вл. blok, схв. блок, слн. blók; — запозичення з німецької або голланд­ської мови; н. Block (гол. blok) e нижньо­німецьким варіантом верхньонімецького Bloch, яке походить від двн. bloh «ко­лода», спорідненого з дірл. blog «ула­мок».— Шанский ЭСРЯ І 2, 142; Фас-мер І 176; Kluge—Mitzka 85.

блок² (політ.), блокуватися;— р. бр. болг. м. блок, п. ч. слц. blok, схв. блок;— запозичення з французької мови; фр. bloc «об'єднання, блок, масив, маса, брила, колода» походить від гол. blok «колода», спорідненого з н. Block.— СІС 103; Шанский ЭСРЯ І 2, 142; Dau­zat 93; Kluge—Mitzka 85.—Див. ще блок¹.

блокада, блокувати; — p. блокада, блокировать, бр. блокада, блакіраваць, п. blokada, blokować, ч. blokada, bloko-vati, слц. blokada, Ь1окоуаЇ',вл. нл. blo­kada, болг. блокада, блокйрам, м. бло­када, блокйра, схв. блокада, блокйрати, слн. blokada, blokirati; — запозичено, очевидно, з німецької мови; н. blockie­ren, Blockade походять від фр. ст. blo­quer «блокувати, облягати» (ісп. blo-cquada «блокована, обложена»), утворе­ного на основі валонського чи пікардій-ського blocquehuis «фортеця» (давніше «будинок з колод»), яке було запозичене з снідерл. blochuis «будинок з колод», утвореного з основ іменників bloc «ко­лода» і huis «будинок», спорідненого з двн. hüs, нвн. Haus «тс».— Шанский

14*

ЭСРЯ І 2, 142; Фасмер І 176; Kluge— Mitzka 85.— Див. ще блок¹, блок², хижа.

блокнот; ■— р. блокнот, бр. блокнот, п. bloknotes, ч. (poznàmkovy) blok, слц. blocek, схв. блок; — запозичення з фран­цузької мови; фр. bloc-notes походить від англ. block-notes, утвореного з block «група, об'єднання» і notes «записки, примітки, ноти».— СІС 104; Шанский ЭСРЯ І 2, 143; Dauzat 93.—Див. ще блок¹, блок², нота.

[бломбаї «сорт квасолі» Дз; — ре­зультат контамінації назв бомба (обл. бомбочка, в застосуванні до певних сор­тів квасолі) і пломба (див.).

блондин, блондинка, блондйнис-тий; ·— р. болг. блондин, бр. бландзін, п. blondyn, ч. blond, blondyn, слц. blond, blondin, вл. blondinka, схв. блондинка, слн. blondinec; — запозичення з фран­цузької мови; фр. blondin «блондин», biondine «блондинка» утворені від при­кметника blond «білявий», яке похо­дить від кореня *blund-, очевидно, гер­манського. — Акуленко 141; Шанский ЭСРЯ І 2, 143; Фасмер І 176; Dauzat 93; Gamillscheg 121.

[блонйця] «круп» (хвороба); — запо­зичення з польської мови; п. błonica «дифтерія» e похідним від błona «обо­лонка», що відповідає укр. [болонаї (див.).

[блоня] «частина поля»; — р. [бло-нье], бр. блонь «тс»; — запозичення з польської мови; п. błonia, błonie, błoń «тс», як і нл. błomje «громадський ви­гін, долина», błon «лука», полаб. blân «лука», Ыапэ «тс», відповідає укр. бо· лань. ■— Richhardt 35.-— Див. ще бо-лоння.

блоха, [блиха], блохва (зб.) «блохи» Г, Я, блошва Я, блошня «тс», [блошка-ρά] «земляна блоха» Я, [блохар] «той, хто має багато бліх» Ж, [блошанка] «нічна сорочка», [блохйвий, блохастий, блохивий, блохлйвий, блошачий, блошй-вий], блошиний, [блошйстий, блошлй-вий], [блошйти] «заносити блохи»; — р. блоха, бр. блыха, др. блъха, п. pchła, [błycha], ч. blecha, слц. blcha, вл. bka, [pcha, pchica], нл. pcha, ст. błocha, по­лаб. Ыахз, болг. бълха, м. болва, схв.

211

блоховник

блуд

буха, слн. bólha; — пел. Ыъха <*blu-sa; — споріднене з лит. blusa, лтс.blusa, гр. ψύλλα, вірм. lu (<*bhlu-), дінд. plu-sih, алб. plesht, лат. pulex, н. Floh, афг. vraza (<* brusa) «тс».— Критенко Вступ 512; Шанский ЭСРЯ І 2, 143— 144; Фасмер І 176—177; Зализняк ВСЯ 6, 38; Machek ESJĆ 56; Schuster-Śewc Probeheft 21; БЕР І 99; Skok I 229; ЭССЯ 2, 129—130; Sł. prasł. i 273—274; Sadn. — Aitz. VWb. I 354; Liewehr ZfSlPh 23, 97; Bern. I 62—63; Fraenkel 51—52.

[блоховник] (бот.) «м'ята болотна, Mentha pulegium L. Г, Ж; м'ята водяна, Mentha aquatica L. Mak», [блосогпа] «Mentha pulegium L.» Mak, [блошник] «спориш, Polygonum persicaria L. Ж, Mak; уман, Pulicaria vulgaris Gaertn. Mak; злинка їдка, Erigeron acer L. Mak», блошнйця «уман, Pulicaria vulgaris Gaer-tner; [спориш Mak; злинка Mak; вид осоки, Сагех pulicaris Ж1»; — р. блош-ница «блошнйця, Pulicaria Gaertn.; [м'я­та польова, Mentha arvensis L.]», [блош­ник] «м'ята болотна, Mentha pulegium L.; м'ята польова», ч. bîësrrik «блошнйця, Pulicaria; [спориш, Polygonum lapalhi-folium]», слц. bleinik «блошнйця»; — похідні утворення від блоха; назви зумовлені тим, що принаймні частина цих рослин (м'ята, блошнйця, деякі види споришу) застосовувалась для бо­ротьби з блохами.— Machek J m. rostl. 87, 241.— Див. ще блоха.

[блощва] (бот.) «блощична трава, Cimicifuga foetida L.» Ж, Mak, [блощйн-ник] «багно, Ledum palustre L.», [бло­щичник] «тс; зірочник, Stellaria gra-minea L. Mak»; ■— p. [блощичник] «зі­рочник», ч. plośtićnik «блощична тра­ва»; — похідні утворення від блощиця; назви зумовлені тим, що ці рослини ви­користовувались для боротьби з шкід­ливими комахами; пор. р. [клоповник] «багно».— Попов Лек. раст. 22; Machek Jm. rostl. 44.— Див. ще блощиця.

блощиця, [блоска] «блощиця», бло-щйчий; — р. площйца «лобкова воша», [плоскуша] «тс», п. [błoszczyca, płoszczy-са, płaszczyca, płaszka, plos], pluskwa «блощиця», ч. plostice «деревна блощи-

212

ця», [blosćka] «блощиця», слц. plastica «тс», нл. błusk «лобкова воша»; — похід­не від ncn.*bloska як фонетичного ва­ріанта *ploska, тотожного прикметни­кові ploskb «плоский, сплющений»; — споріднене з лит. bläke, blâkutë «бло­щиця», лтс. blakts «тс»; народноетимо-логічне зближення з блоха, яке помил­ково приймається і в деяких наукових працях, зумовлене випадковим звуко­вим збігом основ обох слів у східносло­в'янських мовах.— Фасмер І 177, III 287; Ильинский ИОРЯС 20/3, 113; Brü­ckner 419; Machek ESJĆ 462; ЭССЯ 2, 124—125; Sadn.—Aitz. VWb. I 355; Bern. I 62; Miki. EW 15; Otrębski LP 1, 124; Fraenkel 47.— Див. ще плоский.— Пор. блоха.

блуд, [блуден] «той, що заблудився, блудить» Ж, [блудень Ж, блудець] «тс», [блудик] (орн.) «кропивник» ВеНЗн (пор. дурець, дурйльце, дурихлопчик, дуриба-ба «тс.» ВеНЗн), [блудило] «блукаючий вогник» Ж, блудник «розпусник», блуд-ство «блудодіяння», [блудяга] «бродяга», [блудяжка] «повія», [блудько] «бродяга, блукач» Я, блудливий, блу~дний, блудя­щий, блудити, [блудити] «блукати, блу­дити» Ж, заблуда «той, що забл удився», заблудний, [зблуда] «заблукання, втрата дороги» Я, [(з) наблуд(у)] «блудячи, випадково» Ж, приблуда «бродяга, зай­да»; — р. блуд, блудить, бр. блуд, блу-дз'щь, др. блудъ, блудити, п. błąd «по­милка», błądzić «помилятися; блукати», ч. blud, biouditi «заблудитись», слц. blud, biaditi, вл. нл. błud «помилка, божевілля», вл. błudźic «блукати», нл. błuźiś «тс», полаб. blçdâl «блудив», болг. [блъдая, блъда], м. блада «мая­чить, говорить з гарячки», бланда «блу­кає», блуд, блуди, схв. блуд «розпуста», блудети «блукати», блудити «блудити», слн. blód «розпуста», blóditi «блукати», стел. блячД-ь. «розпуста», вл^дити «блу­кати; блудити»;—псл. blçdb, bl celi­ti < *blond- пов'язане чергуванням го­лосних з основою blęd-(<*blend-), збе­реженою в слові блядь; — споріднене з лит. blandyti(s) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)», blandus «мутний, темний», дісл. blunda «закри­вати очі» та ін.— Шанский ЭСРЯ І 2,

блуза

блюдо