23, 331) Про праслов'янське запози­чення з германських мов.— Шанский эсря і 2, 153; Фасмер і 185; Skok і 183-184; эсся 2, 170; Sł. Prasł. I 300-301; Sadn.— Aitz. VWb. I 376—378.

[білавка] (бот.) «стокротка, Bell is perennis L.» Мак, [білило] «зірочник ланцетовидний, Stellaria holostea L.» Mak, [білина] «королиця, ромен, Leu-canthemum vulgare Lam.» Mak, білйця «юринея, Jurinea cyanoides Rchb.; [та­лабан, вередник, Thlaspi arvense L. Maki», [білка] «тс.» Mak, [білочка] «юри­нея» Mak, [білюк] «віхалка гілляста, Anthericum ramosum L.» Mak, [білявка] «стокротка» Mak, [білянка] «бурачок, білоцвіт, Alyssum L.» Я, [біль] «гикавка, Berteroa incana (L.) DC; калюжниця, Caltha palustris L.» Mak, [підбіл] «юри­нея» Mak; — р. [белица] «королиця», [велик] «тс», бр. бялюк «віхалка»; — по­хідні утворення від білий; назви зумов­лені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [белаквет] «королиця», [белая ляхаука] «тс», [макрыца белая] «зіроч­ник середній, Stellaria media Vili.»).— БСЭ 16, 554; 29, 554; 49, 658.— Див. ще білий.— Пор. білоголовець, білозірка.

[біланка] (бот.) «гриб Agaricus со-lubrinus Pers.» Mak, [білас] «білий гриб, Boletus edulis Bull.», [білаш, білик] «тс.» Мак, [білюга] «хрящ-молочник пер­цевий, Agaricus piperatus» ВеНЗн, [бі­лянка] «хрящ-молочник солодкий, Lac-tarius subdulcis (Pers.) Fr. Mak; сиро­їжка, Russula Pers.»;—р. [белевйк] «бі­лий гриб», [белыш, беляк, белянка] «тс», бр. [бялянка] (вид грибів), п. bie­lak «білий гриб»; — похідні утворення від білий; назви зумовлені білим кольо­ром грибів або соку в їх м'якоті.— Див. ще білий.

білет, білетер, оббілетити «роздати квитки» (пасажирам) Дз; — р. болг. м. билет, бр. білет, п. ч. заст. слц. bilet, схв. билет, слн. bil jeter «білетер»; — через російську і польську мови запо­зичено з французької; фр. billet є фор­мою чол. р. до давнішого billette, що виникло з bullette «записка з печаткою», похідного від bulle «булла» (з лат. bulla), під впливом слова bille «кулька»; лат.

13»

bulla (первісно «водяна бульбашка, ґу­дзик, брунька, золота капсула з амуле­том»), очевидно, споріднене з лат. bucca «надута щока», лит. bul is «сідниця», дінд. burih, bul ih «тс». — Шанский ЭСРЯ I 2, 'l 18; Фасмер I 165; Преобр. I 25; Hołub—Lyer 98; Dauzat 89; Walde— Hofm. I 122.

білий, [білавий, біланий Ж], білас-тий, білизняний, білильний, білковий, [біловастий Ж], біловйй, білуватий, білу­жачий, білявий, білястий, більмастий, більматий, [більовйй] «з білої пряжі», [більохий], [білавка] «блондинка; сорт черешні ВеНЗн», білан, [біланя] «біла корова, кобила Я, ВеНЗн; вкрита сні­гом полонина ВеНЗн», [білашко] «білява дитина; білої масті тварина Я», Убіле-ник] «вибілена спідниця», [біленце] «по­лотно», [білень] «липень» (місяць, коли білять полотно) Ж, [білета] «біла ко­рова» ВеНЗн, [білик] (ент.) «білан, Pieris; білий пес ВеНЗн», білйльник, білильня, [біле] «білизна» ВеУг, білина, білизна, білизна, білизнярство, [білйз-нина] «білизна», білизна (іхт.) «Aspius гарах», [билизняк] «тс.» Берл, білило, білйця «непострижена монашка; крейдя­ний грунт; біла осика ВеНЗн; біла коза ВеНЗн», білі, [білІнка] «біла слива» Ж, [білушка, білянка] «тс.» ВеНЗн, білість, [білко] «біла або тверда оболонка ока» Ж, [б'їлько] «тс.» Ж, білковина, [білля] «білило», [білоба] «тс.» Ж, біловйк, білок, [білота] «білість» Я, [білочниця] (див. білко] Ж, [білохи] «сорт білих слив» Мак, [білошка] «тс», [білток] «білок», [біутко] «тс.» ВеЗа, білувальник, білуга (назва риби за кольором м'яса), білу­жина, [білута] (кличка білої корови) ВеБ, білуха «полярний дельфін; блон­динка», [білюга] (іхт.) «білуга Ж; бі­лизна, Aspius гарах ВеНЗн», [білюжча] «білуженя» Mo, [білюза] (іхт.) «Aspius гарах» ВеНЗн, [білюх] (ент.) «білан, Pieris», білюха «блондинка; біла вівця ВеНЗн», [білюхй] «сорт черешень» ВеНЗн, [білявець] «блондин», [білявка] «блондинка», [білявина, білявиця] «тс», [білявша] (ент.) «бабка, Libellula», бі­ляк, біляна «непросмолене біле судно», білянка «білість обличчя; [біла сорочка Me; сорт білих слив]», біляр, [білячка]

195

білка

білозірка

(мед.) «білі», біль «біла пряжа; -білі нитки; білість; білило; біла іржа; [жир, сало; заболонь ВеУг]», [більця] «білі нитки» Me, більмах, [більмакй] «очі зайця» ВеНЗн, більмач, більмо, [більчок] «білок», білити, біліти, білі­шати, білувати «білити», білявіти, вй-біл, забіл «те, чим забілюють страву», [забілка] «тс», [забіль] «гнучкий азбест» Ж, набіл «молоко, молочні продукти», набіло, перебілка «перебілювання, пере­писування начисто», побіл «біла глина, побілка», пробіл «пропуск», пробільний, пробільник, [пробіл у ватий] «білува­тий»; — р. белый, бр. белы, др. бЪлъ, бЪлыи, п. biały, ч. biły, слц. biely, вл. нл. beły, полаб. b'olë «біла», болг. бял, схв. бео, бщел, бела, слн. bel, стел. бФл-ь; — пел. Ьё1ъ, очевидно, з *bël-як результату подовження ё в давні­шому * bel- або з *bhoilos<*bholjos;— споріднене з лит. bài as «білий», rp. φαλός «тс», φάλιος «світлий, білий», ра­зом з якими походить від іє. *bhel-/ *bhol-, спорідненого з *bhä- «сяяти, блищати»; безпосереднє зіставлення з дінд. bhälam «блиск», bhäti «світить», дірл. bân «білий» (Шанский ЭСРЯ І 2, 88; Фасмер—Трубачев І 149; Bern. I 55) здається менш точним; спроба по­в'язати з гр. βαλιός «білий» (Machek ESJĆ 54) фонетично не узгоджується з рештою індоєвропейського матері­алу.— Критенко Вступ 519; Преобр. 160; Sławski І 31; БЕР І 107—109; Skok 1152; ЭССЯ 2, 79—81; Sł. prasł. 1238; Sadn.— Aitz. VWb. I 128—132; Herne 104—105; Pokorny 119; Persson Beitr. 29, 269.

білка, [білик] «самець білки», біл­ченя, більча, білячий; — р. белка, бела, др. бЪла, бЬлъка, п. ст. białka, болг. бялка (зоол.) «ласка»; -— на думку біль­шості дослідників, назва, похідна від прикметника білий; др. бЪла бЪверица вважається свідченням того, що бЪлъка спочатку означало лише рідкісний вид білих вивірок (Соболевский РФВ 67, 214—215; Булаховский Труды ИРЯ І 162; Фасмер І 148; Шанский ЭСРЯ І 2, 86); інше пояснення припускає спорід­неність з лат. felis «куниця, кішка», двн. bil ih «вовчок» (Petr BB 21, 209; Loewenthal 6). - Див. ще білий.

бЬ'обрйсий; — р. белобрьісьш, бр. белобрысы; — складне утворення з ос­нов слів білий (bel-) і брова (bry), пер­вісне значення «білобровий»; звуковий елемент -с(ий) міг з'явитись під впли­вом слова білорусий; існування слова *брйса «пика» (Бі) нічим не підтвер­джується.— Фасмер І 148; Шанский ЭСРЯ І 2, 87.— Див. ще білий, брова.

[білоголовець] (бот.) «стокротка, Веі-1 is perennis L.» Mak, [білоголовка] «коню­шина гірська, Trifolium montanum L.» Mak, [білоголовник] «деревій, Achillea millefolium L., Ach. nobilis L.; коро-лиця, Leucanthemum vulgare Lam.; га­дючник, Filipendula hexapetala Gilib.» Mak; — р. [белоголовец] «деревій», [бело-головка] «деревій; конюшина гірська», [белоголовник] «конюшина; деревій; ко-ролиця»; — похідні утворення з основ прикметника білий та іменника голова; назви зумовлені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [подбел] «деревію, [белаквят] «королиця», [белая ляхаука] «тс», [трьслістнік белы] «конюшина гір­ська», [каурыга белая] «тс».— БСЭ 41, 456.— Див. ще білий, голова.— Пор. білавка.

[білоголовка] (бот.), «бугила, Anthris-CUS silvestris Hoff m.» Mak; — p. [бело-головка] «тс»; — результат видозміни де-етимологізованих форм типу [болиго-ловка, болиголов, богила] «тс», зближе­них з назвами рослин, утвореними з основ прикметника білий та імен­ника голова.— Див. ще болиголов, бу­гила.

[білогурка] (орн.) «міська ластівка, Chelidon urbica Boil.» ВеНЗн; — оче­видно, діалектне похідне утворення від білогорла (за характером забарвлення) чи, можливо, від чеського відповідника цього слова bëlohrdlâ.— Див. ще білий, горло.

[білозарка] (бот.) «віхалка гіл­ляста, Anthericum. ramosum L.» Ж, Mak; — очевидно, запозичення з чесь­кої мови; ч. bëlozâïka утворено Преслем у 1819 р. з основ прикметника biły «білий» та іменника zâre «сяйво, блиск», спорідненого з укр. зоря; назва зумов­лена рожево-білим кольором квітів рос-

196

білозір

білорус

лини.—Machek Jm. Tosti. 264.— Див. ще білий, зоря.— Пор. білавка.

білозір¹ «красень; епітет місяця»; [білозор] «тс», білозірець «епітет сокола», білозорець, [білозерець] «тс», білозірка «[красуня]; вид кримської солі», [біло­зорий] «світлоокий»; — п. białozor «кре­чет, сокіл, Falco L.», ст. białozorzec «великий північний сокіл, кречет, Falco gyrfalco L.» (з укр.?), ч. ст. bëlozor, bëlozorec «білий сокіл», слц. [belozor] «тс»; —складні утворення, можливо, вже праслов'янського періоду, з основ слів білий (bel-) і зір (zor-/zar-); оче­видно, в одній частині утворень основа zor- у значенні «погляд, очі», а в іншій — у значенні «вигляд, обличчя» (у крече­тів білявий живіт; північні соколи стар­шого віку білішають); у слові білозе­рець Булаховський вбачає вплив слова озеро (НЗ КДУ 7/3, 56).—Strutyński 113—114; Brückner 24; Basaj Por. jęz. 1961/1, 31; ЭССЯ 2, 76; Sł. prasł. I 237.— Див. ще білий, зір.

білозір² (бот.) «гадай-зілля, Parnas-sia palustris L.», [білозор] «тс.» Mak; — р. белозор, [белозар], болг. белозор «тс»; складне утворення з основ при­кметника білий та іменника зір «погляд, вигляд»; назва зумовлена білим кольо­ром квітів рослини.— БСЭ 4, 459; ЭССЯ 2, 76; Sł. prasł. I 236.— Див. ще білий, зір.

[білоклен] (бот.) «клен польовий, Acer campestre L.» Mak, [білокленина, біло-клень] «тс* Mak; — складне утворення з основ прикметника білий та іменника клен; виникло, очевидно, як результат протиставлення клена польового кле­нові звичайному (клен) та кленові та­тарському (чорноклен), хоча й клен по­льовий місцями має назву чорноклен.— Див. ще білий, клен.

[білокост] «червона з чорним тка­нина», [білокос] «шовкова узориста тка­нина» Ж; — р. белокос «старовинна шов­кова тканина з візерунками»; — неясне.

білокурий; — р. белокурый, п. ст. białokurowaty (очевидно, з укр.); — складне утворення, в якому роль пер­шого компонента відіграє основа при-

кметника білий, а природа другого ком­понента остаточно не з'ясована; Була­ховський вважає майже в однаковій мірі ймовірними три різні пояснення цього компонента: як видозміненого -кудрий, як р. каурый «світло-каштано­вий» і як похідного від р. кур «півень»; Фасмер (І 148) пов'язує з основою слова курити (пор. укр. курява, п. kurz «пил»), припускаючи первісне значення «покри­тий білим пилом».— Булаховський Мо-возн. 1951 (IX) 74—75; Шанский ЭСРЯ І 2, 87—88; SW І 143.— Див. ще білий.

білолізник (бот.) «Eurotia Adans.»;— p. [белолозник] «Eurotia ceratoides», [бе-лолоз] «верба, Salix Gmelini; Salix sti-pularis Smith.; Salix amygdalina L.»;— складне утворення з основ прикметника білий, іменника лоза і суфікса -ник; назва зумовлена зовнішнім виглядом рослини — її листя покрите білими зір­частими волосинами.— Флора УРСР 4, 339—340.— Див. ще білий, лоза.

[біломуха] (орн.) «синьошийка, Lus-cinia svecica» Ж, [біломушка] «то Ж;— назва пов'язана, очевидно, з білою плямкою (мушкою) на грудях пташки.— Воїнств.—Кіст. 329; БСЭ 6, 620.— Див. ще білий, мушка.

[білоніг] (бот.) «остудник, Негпіагіа glabra L.» Mak; — складне утворення з основ прикметника білий та іменника нога; назва зумовлена тим, що розтер­тий остудник дає піну, яка добре від­миває шкіру.— БСЭ 13, 148.-—Див. ще білий, нога.

[білополя] (бот.) «тополя біла, Ро-pulus alba L.» Mak; — результат злиття словосполучення біла тополя «тс».— Див. ще білий, тополя.

білорус; — р. белорус, бр. беларус, п. Białoruś, ч. Bëlorus, слц. Bielorus, вл. нл. Bełorus, болг. белорусин, м. Бе­лоруски), схв. Белорус, слн. Belorus; —> похідне утворення від назви БЪлая Русь (з XVI ст.), первісна семантика якої остаточно не з'ясована; тлумачи­лась як «Русь, вільна від татар» (По­тебня ЖСт, 3, 1891, 117—118), як по­в'язана з білим одягом і переважно світлим волоссям населення (Карский Белорусы І 117; Perwolf AfSlPh 3, 23;

197

білотал

біля

8, 22; Kretschmer Giotta 21, 117) або з назвою міста Бельск (Ильинский SI α­νία 6, 390).— Фасмер—Трубачев I 149; Никонов 48—49; Rastorgujev ZfSlPh 7, 220; Vakar ASEER 8, 201—213.— Див. ще білий, русин.

[білотал] (бот.) «біла верба, біла ло­за, Salix alba L.; Salix amygdalina L.; Salix viminalis L.» Мак, [білоталь] «тс.» Mak, [білотала] «Salix amygdalina L.» Я, [білотїл] «тс.» Я; —р. белотал «тс; Salix viminalis», [белотальник] (порода верби); — складне утворення, що ви­никло на грунті виразу білий тал (по­рода вербових з білим забарвленням кори); білотіл є результатом зближення з тіло.—Див. ще білий, тал.

[білотернь] (бот.) «обліпиха, плохов-ник, Hippophae rhamnoides L.» Mak; — очевидно, результат контамінації слів [білотал] (порода вербових) і [вербо-тернь] «обліпиха», [терен толовий] «тс».— Див. ще білотал, верботернь.

білотурка «сорт ярої пшениці»; — р. белотурка «сорт пшениці, арнаутка», бр. белатурка «тс»; — складне утво­рення з основ слів білий і турок; назва зумовлена, очевидно, походженням сор­ту з території, яка належала Туреччині (пор. арнаутка).— Див. ще білий, турок.

[білоцвіт] (бот.) «гикавка, Berteroa incana (L). DC.» Mak; — p. [белоцвёт] «тс»; — складне утворення з основ при­кметника білий та іменника цвіт; назва зумовлена білим кольором квітів ги­кавки (пор. p. [белоголовник] «тс.»).— Див. ще білий, цвіт.— Пор. білавка.

[білочник] (бот.) «перстач гусячий, Potentilla anserina L.» Mak; —р. [бе-лочник] «королиця, Leucanthemum»; — неясне; можливо, результат видозміни форми *палечник, [палочник] «тс».

[білпух] (бот.) «підбіл, Tussilago far­fara L.» ВеЗа, [бівпух, бівпушок] «тс»; — р. [белопушица] «скереда, Crépis tecto-rum L.», [белопушка] «тс», п. białpuch (Brückner 24); — складне слово, утво­рене з короткої форми прикметника білий та іменника пух (пушок); назва відображає біле опушення нижнього боку листків рослини. — Вісюліна — Клоков 329—330.— Див. ще білий, пух.

білувати «знімати шкуру із забитої тварини»; — р. беловать, бр. бял'щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини», п. biel ic «знімати шкуру з за­битої тварини», слц. biel it «очищати від лушпиння», вл. belie «тс», нл. bë-liś «тс; знімати шкуру з забитої твари­ни», болг. беля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору», м. бели «здирає кору, очищає від лушпиння», схв. бе-лити «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]», слн. beliti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»; — по­в'язане з білий; первісно могло стосу­ватися білої деревини, яка відкриваєть­ся після очищення від кори; менш віро­гідним є припущення (Мартьшау Белар. лінгв. 1, 16), нібито основа bel- y цьо­му випадку мала давнє значення «чис­тий».— ЗССЯ 2, 67; Sł. prasł. I 231— 232.— Див. ще білий.

[білюжа] «тоня, яку тягнуть неводом» Берл; — очевидно, видозмінене запози­чення з російської мови; пор. р. [бе­лужья заводина] «перемет, яким загоро­джують білугам вихід у море з Канда-лакшської затоки і Печерської губи».— Див. ще білий.

біля, [бйля, піля, пілі, пиля Л, полі, для, бля, ля], побіля; — р. подле, бр. заст. подлЪ, др. подълЪ, п. podle, ст. pole, ч. podle, ст. podli, вл. нл. podia «тс»; — результат видозміни давньо­руського складного прийменника по-дьлЪ (укр. ст. подлЪ, подли, подле), ут­вореного з прийменника по і іменника *дьля (*dblja) «довжина», через неза-свідчену стадію *підля, *підлі з наступ­ним випадінням д перед л; заміна по­чаткового π на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника близько; кінцеве -я викликане, очевидно, східнослов'янською тенденцією до за­міни кінцевого %, 'e в частині випадків більш відкритим голосним 'а (я); пор. відкіля (КотъколЪ), після (<послЪ) і ін.; спроба виведення від *obb-dblë (Трубачев Этимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в біля.— Мельничук CM III 145— 146; Гумецька Доел, і мат. IV 48; Фас-

198

біль

бім-бім

мер III 297; Brückner 425; ESSJ SI. gr. 1, 68—69, 73; Bern I 252; Miki. VGr. IV 254, 518.— Див. ще бля, для, по.

біль, [бола] «важка хвороба, боляч­ка» Ж, [болещ] «хвороба; туга», [боле-щі] «тс», [болізнь] «хвороба» Ж, [бо­лість] «тс», болільник, [боліч] «біль» Ж, [боля] «хвороба, недуга» Л, [боляк] «бо­лячка», [боляка] .«велика болячка» Я, болячка, [болячівник] «від рослини з лі­кувальними властивостями» ВеУг, [бо-леснїіця] «лікарня» Ж, [больниця] «тс», [боль] «хворий»Ж, боліти, [болізнувати] «хворіти» Ж, [болезний] «болісний», [60-лесний, болізний] «тс», болісний, болю­чий, [болякуватий], болячкуватий, боля­щий, больовий, [болізько] Ж, боляче, [болько], обезболювати, [розбіль] «захво­рювання», [розбола] «причина болю», уболівати, уболівальник; — р. бр. боль, др. боль «хвороба», п. вл. слн. ból, ч. bol «скорбота, сум», слц. ЬоГ, нл. bol, полаб. buie «болить», болг. боли «бо­лить», балка «біль», м. бол, схв. бал, стел. воль, «хворий», волїти;—псл. boljb, boleti; —очевидно, споріднене з двн. baio «згуба, зло», дісл. bçl «злість», дангл. bealu «тс», гот. balwjan «мучи­ти»; менш переконливе виведення (Тру-бачев ВСЯ 3, 124—126; ЗССЯ 2, 187— 189; Vaillant RES 22, 40) від псл. Ьоіь «великий»; безпідставною була думка (Hirt PBrB 23, 331) про запозичення слов'янських слів з германських мов; пов'язування з лат. dolere «боліти; стра­ждати, сумувати» (Machek ESJC 60) не­обгрунтоване.— Критенко Вступ 528; Фасмер — Трубачев І 191; Шанский ЗСРЯ І 2, 155—156; Sławski І 40; БЕР І 64, 65; Skok І 184—185; Sł. prasł. I 304, 315; Sadn.— Aitz. VWb. I 381 — 383; Мартынов Сл.-герм, взаимод. 195— 198; Pokorny 125.

більший, більшйльний, більш, біль­ше, більшати «збільшуватися», [біль-шіти] «тс», [більшити] «збільшувати», [більшак] «старший віком» Ж, [вільши­на] «більшість; величина», більшість, [взбільшки] Ж, завбільшки, збільшувач, перебільшення, убільшки; — р. боль­шой «великий», больший «більший», более «більше», бр. большы «більший», др. болии «більший», больши «більша»,

болг. [боле] «більше», [болье] «тс», схв. боли «кращий», слн. bòij «більше», [bçjlji] «кращий», стел, полин «більший», волкши «більша»; — псл.* bolbjb, bolbsi «тс»; — споріднене з дінд. bé-lïyan «сильніший», bślisthah «найсиль-ніший», bâlam «сила, міць», гр. βέλτερος «кращий», фріг. βαλήν «король», нн. pal (pall) «міцний, тугий», лат. de-bilis «слабкий»; іє. *bel-/bol- «сильний».— Шанский ЗСРЯ І 2, 160; Фасмер—Тру­бачев І 191; БЕР І 65; Skok І 187; ЭССЯ 2, 193—194; Sł. prasł. І 316; Sadn.— Aitz. VWb. I 383—384; Bern. I 72; Ost­hoff IF 6, 3—4; Mayrhofer II 416—417; Pokorny 96.

більшовик, більшовизм, більшовизу­вати, більшовизація; — бр. бальшаєік, п. bolszewik, ч. bolsevik, слц. bol'se-vik, вл. bólsewik, нл. bolsewik, болг. м. болшевйк, схв. болшеейк, слн. boljśe-vik; — калька р. большевик, утвореного в 1903 p. від основи слів больше, боль­шинство для позначення очолюваної Леніним частини РСДРП, яка на II з'їз­ді РСДРП дістала більшість голосів при виборах у центральні органи партії.— ССРЛЯ І 561.— Див. ще більший.— Пор. меншовик.

більярд, більярдна; — р. бильярд, биллиард, бр. більярд, п. вл. bilard, ч. biliar, слц. biliard, болг. билярд, м. бил]'ард(о), схв. билщар, бйлар, слн. bil jard; —запозичення з французької мови; фр. billard «більярд», первісно «кий», утворене від bille «кулька» (спо­чатку дерев'яна), яке походить від нар.· лат. *bïlia, очевидно, запозиченого з галльської мови, в якій означало «стов­бур дерева».— СІС 97; Акуленко НО­НІ; Шанский ЗСРЯ І 2, 119; Dauzat 89.

[бім-бім] (передача звуків, створюва­них при доторканні пальцями до ниж­ньої губи), [бімбувати] «байдикувати; говорити під ніс»; — п. bim-bam «бім-бам», bim (відтворення бою годинника), ч. bim, bimbam (передача звуку від удару), м. бим «тс», схв. бйм-бам (від­творення звуку великого дзвона); — звуконаслідувальне утворення; похід­не дієслово створено на українському грунті.

199

бомбувати

бір

[бімбувати] «чванитися, гордо три­матися»; — очевидно, результат розвит­ку значення «байдикувати» в омоніміч­ному дієслові [бімбувати], похідному від [бім-бім] (див.).

бінокль; — р. бинокль, бр. бінокль, п. binokle «пенсне», ч. binokl «пенсне; бінокль», слц. binokel «бінокль», вл. bi­nokl, болг. бинокъл, м. бинокл, схв. би-нокл, слн. binókel «тс»; — запозичення з французької мови; фр. binocle «пенсне, лорнет» утворено за зразком лат. bino-culus «бінокль», штучно створеного в 1645 р. з лат. bini «двічі», спорідненого з псл. dbva, укр. два, і oculus «око»,. спорідненого з псл. око, укр. око.— СІС 97; Шанский ЭСРЯ І 2, 120; Dauzat 89; Walde—Hofm. І 106.—Див. ще два, око.— Пор. біс².

біо- (перший компонент складних слів типу біогеографія, біофізика, який відповідає семантично прикметникові біологічний); — р. болг. м. схв. био-, бр. бія-, п. ч. слц. вл. слн. bio-; — запози­чення з європейських мов; н. фр. англ. bio- «тс.» є результатом скорочення н. Biologie «біологія», фр. biologie, англ. biology «тс» (н. biologisch «біологічний», φρ. biologique, англ. biological «тс»).— Див. ще біолог.

біограф, біографія, біографічний; — р. биограф, бр. біеграф, біяграфія, п. biograf, ч. biograf «кінотеатр», слц. bio­graf «біограф; кінотеатр», вл. нл. bio­grafila, болг. м. биограф «біограф», схв. биограф, слн. biograf «тс»; — запози­чення з французької мови; фр. biogra­phie «біографія» і похідні від нього bio­graphe «біограф», biographique «біогра­фічний» утворено з грецьких слів βίος «життя» і γράφω «пишу»; припускається (Фасмер І 1G6) запозичення в російську мову з латинської (лат. biographia) через польське посередництво.—Марковский РЯШ 1970/4, 97; Шанский ЭСРЯ І 2, 121; Dauzat 89.— Див. ще біолог, графа.

біолог, біологія, біологічний;— р. био­лог, бр. бі'елаг, біялогія, п. ч. слц. bio­log, вл. biologija, болг. м. биолог, схв. биолог, слн. biolog; — запозичення з французької мови; фр. biologie «біоло­гія» (похідні від нього biologue «біо-

лог», biologique «біологічний») утворене Ламарком у 1802 р. з основи гр. βίος «життя», спорідненого з ав. jya-tu-«життя», gaya- «тс», стел, жити, укр. жити, за зразком слів théologie і под., з другим компонентом, похідним від ос­нови гр. λόγος «слово, розум».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 121—122; Dauzat 89; Frisk I 237—239.— Див. ще жити, ло­гіка.

біоніка «наука, яка вивчає біологічні процеси з метою розв'язання інженер­них задач», біонік «фахівець у галузі біо­ніки», біонічний; — р. бионика, бр. біе-ніка; — назва науки, що виникла на основі біології і електроніки (ВКР 6, 219); очевидно, результат злиття назв обох наук; англ. bionics може розгля­датись також як похідне від прикмет­ника bionic «наділений здатністю до передачі в спадок певних морфологіч­них ознак» (про організм), утвореного від гр. βίος «життя».— СІС 99.— Див. ще біолог.

бір¹ «сосновий ліс», [бірнйк] «дріб­ний сосновий ліс, сосновий гай», [боро-вець] «сосновий жук, довгоносик» Ж, боровик «[житель бору]; білий гриб, Bo­letus edulis Bull. Mak», [боровйна] «бір; трясовина», [боровиха], [боровйця] «бір», [боровнйця] «тс», [боровник] «білий гриб» Ж, [борушкй] «шишки» Я, [боряк] «лі­сок» Mo, субір «мішаний ліс (сосна з ду­бом або ялиною)»; — р. бр. бор, др. боръ (бъръ) «сосна; сосновий ліс», п. вл. bór «бір», ч. bor «ліс», слц. bôr «сосна; сосновий ліс», нл. bór «сосна», болг. м. бор, схв. бор, слн. bôr, bòra «тс», стел. воріїк «сосна», ворь. «сосновий ліс»; — псл. Ьогъ «сосна; сосновий ліс» від того самого кореня іє. *bher-/bhor-, що та бо­рода; — споріднене з дісл. bçrr «дерево», дангл. bearu «ліс», двн. baro «тс»; збли­жується також (Persson Beitr. 993) з слн. brìn, brina «яловець, сосна» або (Walter Slavia 36, 260—262) з герм. *forhu «сос­на»; допускався (Brückner 36) зв'язок з псл. bara «болото»; висловлювалась без­підставна думка (Hirt PBrB 23, 331) про запозичення з германських мов.— Кри-тенко Вступ 521; Шанский ЭСРЯ 12, 164—165; Фасмер І 193; Преобр. І 39;

500

бір

біс

Moszyński PZJP 284, 287, 313; ЭССЯ 2, 216—217; Sł. prasł І 335—336; Sadn.— Aitz. VWb. I 398—399; Эккерт ВСЯ 4, ПО; Мартынов Сл.-герм, взаимод. 108— 111; Bern. I 76; Белецкий Принципы 88; Pokorny 109.

[бір²] «податок»; — очевидно, запо­зичення з румунської мови; рум. bir «по­даток, данина», молд. бир «тс.» походить від болг. ст. бир «податок», стел, виръ «подать, данина».— Vrabie Romanosla-vica 14, 132.— Див. ще бйрче.

бір³ — див. бор.

біржа «у капіталістичних країнах — установа для укладання торговельних угод; торгова площа; місце найму робо­чої сили; (заст.) стоянка візників», [бир­жа] «тс», біржак «біржовий візник» біржанйк, [биржанйк], біржовик, [бир-жовйк] «тс», [збіржа] «екіпаж візника» Ж, [збіржанйк] «візник» Ж; — р. бир­жа, бр. біржа, п. birża «стоянка візни­ків» (з рос), ч. bursa, слц. burza, болг. барса, м. берза, схв. берза, слн. bórsa;— очевидно, запозичення з німецької мови; н. Börse «біржа» походить від фр. bour­se «гаманець; біржа», в якому зберігає­ться слат. bursa (byrsa) «гаманець», що зводиться до гр. βύρσα «шкіра; шкіряна сумка», етимологічно неясного.— Ше-лудько 22; Шанский ЗСРЯ І 2, 122; Фас­мер І 166; Преобр. І 26; Kluge—Mitzka 92; Dauzat 106; Frisk I 277—278.

[бі'риші «парубок до волів» ЕЗб 4, [биреш] «тс», [бирешити] «служити»; — запозичення з угорської мови; уг. béres «наймит, сільськогосподарський робіт­ник» є похідним від іменника ber «пла­та за найми», запозиченого або з тюрк­ських, або з слов'янських мов (пор. дтюрк. чаг. bär- «давати», др. биръ «по­дать», болг. бир «тс», схв. бйр «плата священикам і учителям»). — MNTESz I 280; Bârczï 18—19.—Пор. бйрче.

[бірки] «дрібні річкові черепашки» Я; — очевидно, результат зміни зна­чення слова бірка (бирка) «гральна кіст­ка, шашка» і т. п.— Див. ще бирка¹.

бірмак — див. бармаки.

[бірувати] «могти, бути спроможним Ж; намагатися О», ст. бировати «воло­діти, рядити» (XVIII ст.); —запозичен­ня з угорської мови; походження уг.

bir «володіти, могти» остаточно не з'я­соване.— ВеЛ 392; Тимч. 90; MNTESz І 303—304; Bârczi 20.

[бі'ручний] (ніж) «струг», [биручний, беричний] «тс.» ДзАтл II; — результат видозміни слова [обіручний], утвореного від основ слів оба, (обі, обидві) і рука.— ДзАтл II 220.— Див. ще оба, рука.

б{рше — див. борзий.

бірюза;— р. бирюза, ст. берюза, бр. біруза, схв. пйруз; — запозичення з ту­рецької або половецької мови; тур. рі-ruzä, firuze, полов, паруза походять від перс, pirüzä «тс», яке зводиться до ав. *paitiraoćah-, утвореного з префікса раі-ti- «назад, знову, проти, з-» і основи діє­прикметника raoćant- «блискучий», від дієслова raok «блищати, сяяти», спорід­неного з дінд. rócate «блищить, сяє»,, rokśh «світло», лат. lüceo «сяю», псл. Іись (<*1оись), укр. лучина — СІС 100; Шанский ЗСРЯ 12, 123; Фасмер І 167— 168; Дмитриев 556; Горяев 1896 17; Lokotsch 49; Räsänen Versuch 384; Horn 78; Bartholomae822—829, 1491; Walde— Hofm. I 823—824.— Див. ще лучина.

біс¹ «чорт; [шал, скаженість ВеУг]», бісеня, [біситель] «чорт, який сварить людей між собою» Я, [бісйха] «чортиця» Я, [бісиця Я, бісурка] «тс», [бісовщина], бісота «нечиста сила», біснуватий, [бі­шений] (у виразі [бішені огірки] (бот.) «дурман, Datura stramonium L.») Mak» бісити, біснуватися, добіса, достобіса, забісований, [збіс] «шал, скаженість» ВеУг, [збіса] «багато», [збісиніти Я, збісноватіти Ж, збішілість Ж], обісі­ти; — р. м. бес, др. бЪсъ, п. bies, ч. вл. нл. ст. bës, слц. bes, болг. бяс_у схв. бес «лють, злість, шал», слн. bés, стел, бїсь;— псл. ЬёБЪ < *boids- (<ie. *bhoidh-), очевидно, пов'язане з bojati sę «боятися»; — у такому разі спорід­нене з лит. baisà «страх», baisùs «жахли­вий, бридкий», лат. foedus «бридкий», гр. πίθηκος «мавпа» та ін.; менш пере­конливе зведення (Moszyński PZJ Ρ 191 -192) до іє. *bhös- «блищати, світити» і пов'язування з дінд. bhâsati «блищить», bhâsâ «світло, блиск», як і зіставлення (Ильинский РФВ 65, 215—216) з бо­сий.—Шанский ЭСРЯ І 2, 100—101; Фасмер — Трубачев І 160; Преобр. І

201

біс

біць

60; БЕР І 109—110; Skok І 149; ЭССЯ 2, 88—91; SI. prasł. І 244; Sadn,— Aitz. VWb. I 296-298; Bern. I 56; Mühl.— Endz. I 251; Топоров I 182; Pokorny 161—162; Persson Beitr. 234.—Пор. боятися.

біс² (вигук, яким глядачі запрошу­ють повторити виступ), бісирувати «ви­кликати і виступати на біс»; ■— р. -болг. бис, бр. біс, п. ч. слц. bis, схв. бис, слн. bis; — запозичення з французької мови; фр. bis являє собою запозичене лат. bis «двічі», яке походить від іе. *dui- і e спорідненим з лит. dû (dvi) «два», дінд. duva, гот. twai «тс», стел. дъв<а, укр. два.— СІС 100; Фасмер — Трубачев І 168; Шанский ЗСРЯ 12, 124; Fogarasi St. si. З, 413—416; Walde —Hofm. I 107.— Див. ще два.

[біедеревої (бот.) «дурман, Datura stramonium L.», [біедрево Пі, бізьдерево, бузьдерево] «тс»; - складна назва, ут­ворена із слів біс і дерево; назва зумовле­на отруйними властивостями рослини.— Див. ще біс¹, дерево.—Пор. біждерев¹·², бісина.

бісер «кольорові бусини», [бйсер\ «тс; перлина Ж», [бісері] «намисто» ЕЗб 4, [бісор, бісур, бйсюр] «тс.» ДзАтл II, бісе­рина, [бисерниця (річна)] (зоол.) «пер­лівниця річкова, Margarita margariti-fera» Ж; — р. бисер «кольорові буси­ни», бр. бісер «тс», др. бисеръ, бисьръ «бісер, перли», п. bisior «вісон; морський шовк; бісер», ч. ст. biser «перли», болг. м. бйсер, схв. бисер, слн. biser, стел. і;нс£р'к, вискръ, висьръ «тс»; — оче­видно, через старослов'янську мову за­позичено з тюркської (булгарської); гі­потетичне булг. *büsrä виводиться від ар. busra «штучні перли, стеклярус»; Ільїнський (PF 11, 189) непереконливо виводив з *обвисерь (висіти).·— СІС 101 ; Шанский ЗСРЯ І 2, 124; Филин Образ. яз. 170; Трубачев КСИС 33—34, 208; Фасмер І 168; Преобр. І 26; Sławski І 34; Machek ESJĆ 54; БЕР І 49; Раче-ва ZfSl 24, 107—108; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 117; Sadn.—Aitz. VWb. І 322—323; Bern. І 58; Lokotsch 30.— Пор. буси.

[бісина] (бот.) «блекота чорна, Hyos-cyamus niger L.; дурман, Datura stra-

202

monium L.» Дз, [бісина] «дереза» Mo; — похідне утворення від основи біс (біси­тися); назва зумовлена отруйними влас­тивостями рослин.-— Див. ще біс¹.— Пор. бесиво, бесіжнйк.

біскуп «католицький єпископ», [бис-куп, бискупство], бискуплянин (ст.) «се­лянин, що живе на землях єпископства», [бйскупщина], ст. бискупъ (1347); — p. ст. бйскуп, бр. біскуп, п. ч. слц. biskup, вл. нл. biskop, схв. бйскуп, слн. biskup, стел, вискочіть; — запозичено з дав­ньоверхньонімецької мови, очевидно, че­рез польську і чеську; двн. biscof похо­дить від лат. episcopus, яке зводиться до гр. επίσκοπος «єпископ».— Тимч. 91; Дзендзелівський УЗЛП 20—21; Фас­мер І 168; Richhardt 38; Sadn.—Aitz. VWb. І 323—324; Bern. І 58; Kluge-Mitzka 79.— Див. ще єпископ.

бісма «немає», бі'с-ліає «тс»;—склад­не утворення з іменника біс і дієслівної форми має; пор. чортма «тс».— Див. ще біс¹, мати².

бісмут — див. вісмут.

[бісурман] «бусурман», [бісурма-нець, бесур] «тс. »; ■— результат видо­зміни негативно забарвленого слова бу­сурман під впливом слова біс¹.— Див. ще бусурман.

[біхреса] «чорт (у лісі в червоній шап­ці)»; — неясне; можливо, первісне *без-хреста (дитина), *безхрестий (пор. [біз] «без») із формальною зміною, виклика­ною евфемістично-табуїстичними мір­куваннями або затемненням первісного значення; вірування про походження частини «нечистої сили» від померлих нехрещених дітей були дуже пошире­ні.— Див. ще без², хрест.

[біцаня] (назва вівці) Доп. УжДУ 4; — неясне; можливо, пов'язане з уг. biceg «шкандибати», [bice] «кривий», що вважається звуконаслідувальним утво­ренням (MNTESz I 296); може бути зі­ставлене і з [бечка] «вівця», [біська] «тс.» (дит.) О (щодо звукових співвідно­шень пор. бичок ■— биця).

[біць] «брат» Я; — запозичення з мол­давської мови; молд. бйцэ (рум. bi\à) «братик, дядько» є результатом скоро­чення зменшувальної форми молд. бэ-

блават

благобйт

дйцэ (рум. badila) «тс», похідної від молд. баде (рум. bade) «тс».— Див. ще бадьо.

блават «блакитна шовкова тканина; (бот.) волошка, Centaurea L.», [блава-тень] «тс» Ж, [блаватас] «блакитна шовкова тканина», [блаватус] «тс», [бла-ватинь] «волошка синя, Centaurea суа-nus L.» Mak, [блаваток, блавшп] «тс» Мак, [блевіт] «волошки», [глават] «тс.» Мак, [блаватний] «шовковий», ст. бла-ваты «вид тканини» (XVII ст.); — p. [блаватка] «волошка», п. bławy «блідо-блакитний», bławat «волошка; шовкова тканина», ч. ст. blavat «волошка», по­лаб. blovë «блакитний»; — запозичено через польську мову з середньоверхньо­німецької; свн. blawe (blaw, blâ) «синій, темний; фальшивий» (нвн. blau «синій») споріднене з англ. blue «тс», лат. fia-vus «жовтий, мутний».— Шелудько 22; Richhardt 35; Sadn.— Aitz. VWb. I 235—236; Herne 93; Bern. I 58; Miki. EW 13; Kluge—Mitzka 82.

[блавучити] «сидіти без діла, лінува­тися»; — очевидно, пов'язане з нім. blau у виразі blauen Montag machen «не ви­ходити в . понеділок на роботу» (букв. «робити синій понеділок»); німецький вираз пов'язується з тим, що раніше при фарбуванні вовни в синій колір ЇЇ на неділю клали в розчин, а весь понеділок вона повинна була висіти на повітрі, що давало змогу робітникам гуляти без діла; пор. рум. a face blau «не виходи­ти на роботу після свята» (з нім.).— Kluge—Mitzka 82; DLRM 83.—Див. ще-блават.

благати «просити, молити», [блага-щий, благущий), благальний, [благач], невблаганний, ублажати; —запозичен­ня з польської мови; п. błagać «благати», походить від ч. ст. blahati «величати», пов'язаного з błaho «благо». — Sławski І 35; Urbańczyk Biblia król. Zofii 100.— Див. me благо.

благо «добро, щастя», благість, бла­гостиня, блаженство, благий «блажен­ний; [тихий, спокійний ВеУг]; пога­ний», благенький «поганенький, сла­бенький», [благуватий] «недоумкуватий» Г, блаженний, блажнйй «божевільний» Бі, [благувати] «допомагати (хворому)»

Ж, іблажитися] «згоджуватися» Г, бла­женствувати, [зблажшпися] «присмир­ніти» Ж, [наблажити] «принести бла­го»;— р. благо «добро; добре; погано», благай «добрий; [поганий]», бр. блага «погано», благі «поганий; нездара», др. благо «добро, щастя»; — запозичено в давньоруську мову книжним шляхом із старослов'янської; стел, клаго «добро, щастя», іілагк «добрий» з неповноголос-ним -ла-, як і болг. м. благо, схв. благо «тс», слн. blago «майно, скот, добро», ч. слц. błaho, ч. blahovy «нерозумний», відповідають р. [болого] «благо; добре», укр. \не-з-болога] «не з добра» Ж, п. błogo «благо», błogi «блаженний», нл. błogość «блаженство», полаб. blâd'iitnë (< blagotbnb) «веселий, безжурний»; — псл. * bol go, *bolgb; — вважається спо­рідненим з дінд. bhàrgah «сяйво», лтс. baigans «білявий», лат. fulgor, flagro «горю, палаю, тлію», гр. φλέγω «горю», можливо, також з ав. Ьэгэ]ауеШ «за­прошує, виявляє пошану», Ьэтэ%8а- «до­рогий, бажаний», barag «релігійний ри­туал», дінд. brhas-pâtih «господь», лат. fi agitare «вимагати»; припущення про зв'язок благий «поганий, дурний» з гр. βλαξ «дурний», лат. fi accus «слабий, безсилий» (Miki. EW 13, 17; Bern. I 58; Machek ESJĆ 55; Walde-Hofm. I 507) малопереконливе: йдеться про та-буїстичну заміну негативної назви її антонімом, підтриману прямим зв'яз­ком одного із значень слова блаженний «юродивий» із значенням слова дурний.~ Шанский ЭСРЯ І 2, 131—132; Зализняк ВСЯ 6, 36; Фасмер І 170, 171; Преобр. І 27—28; Sławski І 36; Schuster-Śewc Probeheft 23; БЕР І 52—53; Skok І 166— 167; ЭССЯ 2, 173; Si. prasł. I 306—307; Sadn.—Aitz. VWb. 1327—333; Moszyń­ski PZJP 85, 316; Fick I³ 153, I⁴ 94.

[благобйт] «добробут» Ж; — заста­ріле запозичення з чеської мови; ч. слц. blahobyt «добробут, достаток» є книжним складним утворенням з основ błaho i byt, пов'язаним, можливо, ще з стел. і;лагоі;кп ик, що було калькою гр.ευεξία «добре самопочуття», утворе­ного з основ εύ «добре» і ε χω «маю» .— Див. ще благо, бути.

203

благоговіти

блак

благоговіти «ставитися з глибокою пошаною», благоговіння, благоговій­ний; — р. благоговеть, др. благоговіти, болг. благоговея; — запозичено в дав­ньоруську мову з старослов'янської; стел, Благоговіти, утворене з основ влаго «добре» і говїти «ставитися з ре­лігійною пошаною», є калькою гр. εύλαβεΐσΟοα «тс», утвореного з εύ «доб­ре» і λαβεΐσΟοα «поважати, боятися».— Шанский ЭСРЯ І 2, 129.— Див. ще благо, говіти.

[благодйш] (бот.) «бородата трава, бородач, Andropogon citratus» Ж, Mak;— очевидно, запозичення з чеської мови; пор. ч. blahodysny «дихаючий блажен­ством, блаженний», слн. blàgo dyséc «пахучий»; назва, можливо, пов'язана з тим, що ця рослина добре поїдається худобою.— Словн. бот. 62.— Див. ще благо, дихати.

благословити, благословляти, благо­словенний, [благословенство]; ■— р. бла­гословить, бр. благаслав'щь, др. благо­словити, п. błogosławić, ч. blahoslaviti, слц. blahoslavit', болг. благославям, бла­гослови, м. благослови, схв. благослови­ти, слн. blagosloviti; — запозичено в давньоруську мову церковно-книжним шляхом із старослов'янської; стел. Бла­гословити, складне дієслівне утворення з основ Благо і слово, є калькою гр. εύλογείν, утвореного з основ εύ «добре» і λόγος «слово»; менш переконлива дум­ка (Moszyński PZJP 85, 316) про власне слов'янське походження слова.-— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 133; Фасмер — Труба-чев І 171; Meillet RES 1, П. —Див. ще благо, слово.

[благузнити] «теревенити, базікати» Г, [благутити] «марити» Ж; ■— резуль­тат видозміни деетимологізованої фор­ми [блевузнити] «варнякати», аналогіч­ний до діалектної видозміни [наут] «нут (вид бобових)» > [навут, нагут] «тс.» (Мельничук ЛБ II 86); на звукову форму могли вплинути слова з основою благ-; до [благутити] пор. схв. блутити «плести нісенітницю», слн. blagutati «хи­татися на ходу».— Див. ще блевузнити, блюзнити, блювати. — Пор. блягуз-кати.

204

[бладарїя] «мережка до косинок, ниж­ніх сорочок» Mo; — можливо, пов'яза­не з молд. блэнэрйе (рум. blänärie) «хутро, хутряні вироби», похідним від молд. бланэ (рум. blänä) «шерсть, хут­ро».— Див. ще блан.

блазень «паяц; дурень; молокосос», [блазен], блазнюк «тс», блазенство, [бла-зеня] «розбещене дитя», [блазня] «тс; жарт Бі», [блазеньки, блазенщина Бі] «пустощі», [блазнйця] «пустунка, бала­гурка» Я, [блазнуха] «молокососка; дур­на», [блазнюка, блазнючка] «тс», [блазнй-тися] «пустувати; спокушатися», [блаз-нувати] «дуріти», блазнювати «бути блазнем», [облазнйти] «обдурити»; ■— р. [блазень] «дитинча; пустун; привид», [блазншпь] «спокушати», бр. блазан «бла­зень, молокосос», блазен «тс», др. блазнъ «спокуса, обман», блазнити «спокушати, обманювати», блазовати «чванитися», п. błazen «блазень», ч. слн. błazen «боже­вільний», слц. blazon «божевільний; бла­зень», вл. błazn «дурень», нл. błazan, błazn «тс», болг. блазня «спокушаю», м. блазни«спокушає», стел, плазпк «ома­на, спокуса»; — загальноприйнятої ети­мології не має; найчастіше зіставляється через початкове значення «омана, блу­каючий вогник» з лте bläzt «блимати», bläzma «блимання, блиск, відображення» (Petersson BS1. Wortst. 55), лат. flagrare «горіти, сяяти», fiamma «полум'я» або з лат. fłagrum «бич», flägito «бичую», дісл. blak «удар» (Георгиев Бълг. етим. и оном. 9; БЕР І 53—54), лат. flägitium «ганьба, мерзота» (Petr BB 18, 283; Meil­let Etudes II 442); менш обгрунтовані зіставлення з двн. blâsan «дути», блаэа «міхур», лат. flâre «дути», гр. φλήναφος «балаканина» (Bern. I 59; Schuster-Śewc Probeheft 21—22), з благо, благий (Miki. EW 14; Charpentier AfSlPh 29, 5), з стел. еладж «розпутничаю» (J oki AfSlPh 28, 1—2).— Фасмер І 171—172; Pierni-karski Por. jęz. 1960, 297—298; Skok I 170—171; ЭССЯ 2, 105—107; Sł. prasł. I 254; Sadn.— Aitz. VWb. I 333—335; Korinek 53; Mühl.— Endz. I 312; Wal­de—Hofm. I 510—511, 513.

[блак] «смола, якою просмолюють човни та рибальські снасті» Дз, [бла-

блакить

бланк

кувати] «просмолювати блаком» Дз; — р. блак «вид смоли, дьогтю»; —неясне; можливо, пов'язане з нн. bläk «кіптява на лампі».— Фасмер—Трубачев І 172; Kiparski Neuphilol. Mitt. 53, 441.

блакить «голубий колір», блакшп, [блакіть Ж, блак'ипє Ж, блякіт ЖІ «тс», блакитний, блакитнавий, блакит­навий, блакитнуватий, блакитніти, блакитнішати,ст. блакитний (1562); — бр. блак'ип, п. błękit, ч. слц. blankyt «тс», схв. blakitan «блакитний»; — за­позичення з польської мови; походжен­ня польських форм остаточно не з'ясо­ване; вони виводяться або з свн. blanc-heit «біла, сталево блискуча фарба» (Zaręba JP ЗО, 21—22; Sławski І 36; Шелудько 22), або через чеське посеред­ництво з пізньолат. blanchetus.blanketus, blanquetus (назви різних кольорів) (Ge­bauer І 60; Bern. I 58; Machek ESJĆ 55); пізньолатинське слово походить від франк. * blank «блискучий», спорідненого з н. blank «тс».— Richhardt 34; Sadn.— Aitz. VWb. I 336—337; Herne 93; Dau-zat 92.— Див. ще бланк¹.

[блам] «хутряний виріб», ст. бламы (1496),бламъ (1596); — бр. блам«тс»; — запозичення з польської мови; п. błam «шматок хутра» виводиться з н. Flamme, Flamm «тс», що e продовженням свн. vlamene «тс»; пізніше на українському грунті міг мати місце взаємовплив між блам і запозиченим з румунської мови блан, бланя «хутряний одяг».— Rich­hardt 35; Brückner ЗО; Шелудько 22.— Пор. блан.

[бламанка] «ласощі»; — неясне; мож­ливо, пов'язане з фр. blanc-manger «бланманже (солодка страва): желе з мо­лока з мигдалем і цукром», букв, «біла їжа» (за кольором основних складни­ків), утвореним з прикметника blanc «білий» і іменника manger «їжа, страва», похідного від дієслова manger «їсти», що продовжує лат. manducare «жувати; їсти», похідне від mandücus «ненажера», пов'язаного з mando «жувати», спорід­неним з гр. μασάομαι «жую, кусаю», двн. mindil «вудила», гот. munjs «рот», двн. mund (нвн. Mund) «тс». — СІС 102; ССРЛЯ 1502; Dauzat455; Walde—Hofm. II 24—25.— Див. ще бланк¹.

[блан] «гуцульський хутряний одяг», [бланя] «тс; хутряна опушка», [блане-ний] «опушений хутром»; — вважається запозиченням з румунської мови; рум. blâna «хутро, шуба» виводиться від болг. [блана] «вичинена шкура з вовною»; форма чол. р. блан могла бути зумовлена впливом запозиченого з польської мови блам «хутро», але відповідне слово існу­вало і в чеській та словацькій мовах, пор. ч. ст. blâna «шкіра, шкурка», blâny «хутро», blanaf «кушнір», слц. ст. blanâr «тс»; усі ці форми пов'язані з [блана] «шибка», ч. blâna «плівка, (заст.) пергамен».— Шаровольський 36. заходозн. 58; Scheludko 127; DLRM 83; Cioranescu 86—87; Machek ESJĆ 55; Sadn.—Aitz. VWb. I 133—134.—Див. ще блана.— Пор. блам.

[блана] «шибка НЗ УжДУ 26; шкір­ка, пергамен Ж; плівка Дз УЗЛП», [бланар] «скляр» Ж, [бланяр] «тс», [бла-новйтий] «такий, що має багато пліви» (про м'ясо) Дз УЗЛП; — запозичення з словацької мови; слц. blana «шкірка, плівка, оболонка», ex.-слц. [blafiar] «скляр», як і п. [błoniarz] «тс», ч. blâna «плівка, (заст.) пергамен», ст. blanaf «кушнір», слц. blanâr «тс», слн. blâna «оболонка, пергамен», відповідають укр. болона «оболонка»; розходження в се­мантиці наведених відповідників пояс­нюється тим, що в давнину вікна робили не з скла, а з прозорої шкіряної плівки, проолієного паперу тощо; менш перекон­ливе припущення (Richhardt 35) про за­позичення з польської мови і асиміля­ційну зміну bło- в бла-.— Дзендзелів-ський УЗЛП 148; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 177; Machek ESJĆ 55; Sadn.—Aitz. VWb. I 133—134.—Див. ще болона.

бланк¹ «оформлений друкарським способом папір для офіціальних справ», бланківка «видрукувана карта для нане­сення різних спеціальних позначок»; — р. бр. бланк, п. blankiet, ч. blanket, слц. blanketa, болг. бланка, м. бланкет, схв. бланкет, слн. blanket; — через ро­сійську мову запозичено з французької; фр. blanc «білий, чистий; бланк» похо­дить від франк. * blank «блискучий», спорідненого з нвн. blank «блискучий, чистий», гр. φλέγω «горю, блищу», лат.

205

бланк

блекіт

flagro «горю»; менш переконливе виве­дення (Фасмер І 172) від н. blanko «чис­тий, незаповнений», запозиченого з іта­лійської мови (іт. bianco < blanco).— СІС 102; Шанский ЭСРЯ I 2, 135—136; Dauzat 92; Kluge—Mitzka 81.

І бланк²] «товстий шкіряний товар на підошви» Я; — запозичення з польської мови; п. blank «тс», очевидно, походить від свн. blanke «планка, товста дошка», варіанта форми свн. piankę (нвн. Planke) «тс», що через пікардійське посередни­цтво зводиться до лат. ріапса «дошка».— SWI 162; Kluge—Mitzka 553.—Див. ще планка.

блат «злодійський жаргон; особисте знайомство в офіціальних установах, використовуване заінтересованими осо­бами», блатний «босяцький, злодій­ський»; — р. бр. блат; — вважається запозиченням з польської мови; п. blat «переховувач украдених речей» пов'я­зується з ід. blat «утаємничений; згод­ний» (Фасмер І 172; Шанский ЭСРЯ І 2, 136; Landau AfSlPh 24, 142; Christian! AfSlPh 32, 265; Трахтенберг Блатная музыка 7—8); інакше Łoś JP I 297 (ні­бито з нім. *Blatt «паперові гроші»).

[блахван] «лист, на якому печуть кор­жики, пиріжки» Mo; — запозичення, джерелом якого може бути або польська мова (п. blachman «металева пластинка», Ыachmal «тс» походять з н. Blâchmal «прикраса з чорної емалі; накип на ме­талі»), або німецька (н. Bratpfanne «ско­ворода», утворене з основи дієслова braten «смажити» і іменника Pfanne «ско­ворода»).— Див. ще блахман.

[блахман] «туман перед очима», [блях-ман\ «тс.» Ж, ст. бляхмаль «емаль» (XVIII ст.); —запозичення з польської мови; п. blachman «більмо, полуда», blâchmal «тс.» походить від н. Blâchmal «прикраса з чорної емалі або з золотих чи срібних бляшок; накип на металі», свн. blachmâl «прикраса з чорної ема­лі», blamâl «тс», утвореного з основ прикметника свн. blach «плоский, глад­кий», спорідненого з нвн. flach «плоский», лит. pläkanas «тс», укр. плоский, та іменника, mal «прикраса, знак». — SW І 161; SJP І 540—541; Lexer 22, 132,