12. Яке значення для економічної науки має кейнсіанська теорія?

Теорія Кейнса озброїла економічну науку новим теоре­тичним інструментарієм аналізу проблем ринкового відтво­рення. Вона визнала, що ринкові відносини значно модифікувались, вільна конкуренція поступилась монополіям і недосконалій конкуренції, а разом з обмеженням дії ринко­вого механізму вільної конкуренції втратились гнучкість і динаміка цін. Водночас, кейнсіанська теорія визнала і зро­стання сили профспілок, які стали серйозною перешкодою для стихійного коливання заробітної плати.

Кейнсіанську теорію часто називають "теорією депресив­ної економіки", адже вона несе на собі глибокий відбиток ситуації 30-х років, тобто так званої Великої депресії. Це виявилось у перебільшенні значення умов реалізації про­дукту, в негативному ставленні до заощаджень, недооцінці зовнішніх стимулів до інвестування. Для депресивної еко­номіки вкрай важлива проблема реалізації, яка для Кейнса стала першорядною.

Саме тому в центр досліджень він поставив проблему ефективного сукупного попиту -- основної умови, що ви­значає рівень національного доходу і зайнятості. Кейнс при­пускав, що зріла ринкова економіка схильна до перенагро-мадження капіталу і недовикористання трудових ресурсів, а тому й запропонував свої рецепти виходу із ситуації стаг­нації, які вважав єдино правильними. Втручання держави у процеси відтворення Кейнс визнавав "єдиним практично можливим засобом уникнення повної руйнації наявних економічних форм і умовою для успішного функціонуван­ня приватної ініціативи".

Водночас, Кейнс ніколи не закликав повністю відмови­тись від ринкового механізму саморегулювання, але вважав за потрібне доповнити і підсилити його державним впли­вом, щоб уникнути повного знищення цього механізму.

Основні положення кейнсіанської теорії не тільки зали­шаються в арсеналі сучасної економічної науки, а й багато в чому визначають її нинішню спрямованість, хоча й відбу­лась їх певна еволюція в розробках сучасних кейнсіанців, які враховують економічні реалії сьогодення.

13. Які основні напрями еволюційного розвитку сучасного кейнсіанства?

Погляди Дж.М. Кейнса повністю панували у світовій економічній науці протягом 40—60-х років. Особливості соціально-економічного розвитку ринкового господарства після Другої світової війни зумовили певну еволюцію кейн-сіанського вчення. Ринкова економіка подолала депресив­ний стан 30-х років — багато в чому завдяки застосуванню у провідних ринкових країнах кейнсіанських рекомендацій. Макроекономічна модель Кейнса виявилась найбільш до­цільним способом оздоровлення економічного життя за умов депресії.

Проте в післявоєнні роки на перший план висуваються не проблеми повної зайнятості й економічної рівноваги, як це було в моделі Кейнса, а проблеми стабільного економіч­ного зростання. Саме в цьому напрямку еволюціонувала кейнсіанська економічна теорія. Вона поступово модифікува­лась у сучасне кейнсіанство, концепцію якого розвивали бри­танці Дж. Гікс, Р. Харрод, М. Калдор, Дж. Робінсон, П. Сраф-фа, А.В. Філіпс, американці О. Домар, Дж.М. Кларк, С. Гарріс, А. Хансен, П. Самуельсон, Дж. Тобін, французи Ф. Перру, М. Алле, Л. Столерю та ін.

Неокейнсіанці акцентують увагу на проблемах економіч­ної динаміки як важливої теоретичної основи економічної політики держави. Вони повністю сприйняли переконання Кейнса про втрату ринковою економікою здатності до само-відновлення рівноваги і необхідність доповнення ринково­го механізму державним регулюванням. Особливість нео-кейнсіанства полягає в обстоюванні систематичного і пря­мого, а не спорадичного й опосередкованого, як у Кейнса, впливу держави на економічні процеси. Відбувся перехід від теорій зайнятості, орієнтованих на антициклічне регу­лювання економіки, до теорій економічного зростання, по­шуку умов забезпечення його стабільних темпів.