9. Ціна та інфляція в теорії Дж.М. Кейнса

Оскільки відповідно до теорії Кейнса основа економіч­ного зростання — ефективний попит, основним елементом економічної політики є його стимулювання. Головний за­сіб — активна фіскальна політика держави, спрямована на стимулювання інвестицій і підтримання високого рівня споживчого попиту за рахунок державних витрат. Немину­чим наслідком такої політики є дефіцит бюджету і зростан­ня грошової маси в економіці країни. У рамках класичного напряму наслідком зростання грошової маси є пропорційне зростання цін на продукцію, тобто адекватне інфляційне зростання цін. Основне твердження Кейнса у цьому питанні зводилося до того, що збільшення грошової маси в обігу буде провокувати інфляційне зростання цін у тій же пропорції лише за умов повної зайнятості. За умов неповної зайня­тості зростання грошової маси викликатиме збільшення обсягів використання ресурсів. Іншими словами, будь-яке збільшення грошової пропозиції буде розподілятися між підвищенням цін, збільшенням грошової заробітної плати і зростанням виробництва та зайнятості, і чим далі від стану повної зайнятості перебуватиме економіка, тим більшою мірою збільшення грошової маси буде позначатися на зро­станні виробництва і зайнятості, а не на зростанні цін. Бю­джетний дефіцит, зростання грошової маси й інфляція, на думку Кейнса, є цілком достатньою ціною за підтримання високого рівня зайнятості й стабільного підвищення рівня національного доходу. Втім, абсолютна, або істинна (за його термінологією), інфляція спостерігається тільки тоді, коли відбувається зростання ефективного попиту за повної зай­нятості. Слід зазначити, що в праці Кейнса "Загальна тео­рія зайнятості, відсотка і грошей" закладені основи теорії інфляції витрат, тобто зростання цін, пов'язаного зі збіль­шенням грошової заробітної плати.

10. Які заходи державного регулювання економіки пропонує Дж.М. Кейнс?

У концепції Кейнса економічні чинники поділяються на незалежні та залежні. До незалежних чинників, які він називає незалежними змінними, Кейнс відносить: схиль­ність до споживання, граничну ефективність капіталу і норму відсотка. Саме вони визначають обсяг ефективного попиту. До залежних чинників, або залежних змінних, віднесено: обсяги зайнятості й національного доходу. Зав­дання державного втручання Кейнс вбачає у впливі на не­залежні змінні, а через їх посередництво — на зайнятість і національний дохід. Іншим словами, завданням держави є збільшення ефективного попиту і зниження гостроти про­блем реалізації. Вирішальним компонентом ефективного попиту Кейнс вважав інвестиції, приділяючи їх стимулю­ванню першорядну увагу. У його праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" рекомендуються два основ­них методи збільшення інвестицій: бюджетний і грошово-кредитної політики.

Перший припускає активне фінансування, кредитуван­ня приватних підприємців із державного бюджету. Кейнс назвав таку політику "соціалізацією інвестицій". З метою збільшення обсягу ресурсів, необхідних для збільшення приватних капіталовкладень, у рамках бюджетної політи­ки передбачалася також організація державних закупівель товарів і послуг. Для пожвавлення економічної кон'юнкту­ри Кейнс рекомендував також збільшення державних капі­таловкладень, які відіграли б роль своєрідного "ключа за­палювання", що запускає механізм мультиплікатора. Оскіль­ки приватні інвестиції в умовах депресії різко скорочують­ся внаслідок песимістичних поглядів щодо перспектив одер­жання прибутку, рішення про стимулювання інвестицій має взяти на себе держава. При цьому головний критерій успі­ху для державної стабілізаційної бюджетної політики, на думку Кейнса, — збільшення платоспроможного попиту, навіть якщо витрати грошей державою, на перший погляд, здаватимуться марними. Більше того, державні витрати на непродуктивні цілі завжди більш вагомі, тому що вони не супроводжуються зростанням пропозиції товарів, але муль­типлікаційний ефект забезпечують.

Кредитно-грошова політика, на думку Кейнса, має по­лягати у всебічному зниженні ставки відсотка. Це знизить нижню межу ефективності майбутніх капіталовкладень і зробить їх більш привабливими. Таким чином, держава повинна забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка дала б змогу знизити відсоткову ставку (так звана політика де­шевих грошей). Кейнс фактично підтверджує допустимість інфляції, вважаючи, що це менше зло, ніж безробіття. Вона може бути навіть доброчинною, тому що зменшує переваги ліквідності. Проте виключна кредитно-грошова політика, вказував Кейнс, недостатня в умовах глибокого спаду, оскіль­ки не забезпечує належного відновлення впевненості в підприємницькому середовищі. Крім того, ефективність грошової політики обмежена тим, що за певною межею економіка може опинитися у так званій ліквідній пастці, в якій нагромадження грошової маси практично не знижує норми відсотка.

11. У чому відмінність концепції, висунутої Дж.М. Кейнсом, від попередніх теорій?

Можна виділити такі відмінності.

1. Якщо А. Маршалл розглядав попит, пропозицію, ціну переважно на рівні окремих фірм, споживачів, тобто на мікрорівні, Дж.М. Кейнс дійшов висновку, що насамперед слід виявити функціональні зв'язки на макрорівні. Аналіз сукупних, агрегованих економічних параметрів поклав початок новим підходам в економічній науці. Кейнс показав, що економічне зростання залежить від структури суспільного продукту, що всі ринки взаємозалежні і їх необхідно вивчати як єдину, цілісну систему.

2. Дж.М. Кейнс показав неспроможність закону Ж.Б. Сея, відповідно до якого виробництво самостійно формує доходи, забезпечуючи рівновагу попиту та пропозиції. Доведено, що розмір попиту неавтоматично випливає з пропозиції. Попит, зумовлений рівнем доходів, відстає від їх динаміки. І якщо попит менший від виробленого продукту (і пропозиції), то частина продукції не знаходить збуту. Виникає загальне надвиробництво.

3. Усупереч думці неокласиків Дж.М. Кейнс стверджував, що ціни не є гнучкими регуляторами ринкового господарства. Ціни відносно консервативні. Про ситуацію на ринку судять не за динамікою цін, а насамперед за наявн­істю товарних запасів, за динамікою споживчого попиту. Щодо ринку праці, то тут ціни (номінальна заробітна пла­та) "погано" виконують функцію регулятора попиту та про­позиції робочої сили. При падінні попиту на робочу силу ціни, як правило, не знижуються.

4. На відміну від класиків, Дж.М. Кейнс показав, що зро­стання заощаджень не рівнозначне зростанню інвестицій. Більше того, за певних умов зростання заощаджень може призвести не до зростання, а до зменшення обсягу інвестицій.

У результаті ринковий "автоматизм" не спрацьовує, рівновага не відновлюється. Для досягнення відповідності між основними параметрами ринку необхідна участь зов­нішніх факторів, втручання держави.

Заслуга Кейнса в тому, що він розробив нову теорію ре­гулювання виробництва і зайнятості. Він запропонував спо­соби коригування ринкового механізму за допомогою дер­жавного макрорегулювання.

Кейнс ввів у арсенал економічної науки нові методо­логічні підходи, обґрунтував роль мультиплікаційного ефек­ту, кредитної політики, показав значення низки інших інструментів.

Кейнсіанська теорія справила істотний вплив на напрям­ки і сфери подальших досліджень. Вона стимулювала роз­робку системи національних рахунків. З ідеями Кейнса пов'язані обґрунтування основ антициклічної політики, концепція дефіцитного фінансування, створення системи середньострокового програмування.