7. Як визначається норма відсотка в кейнсіанській теорії відсотка?

У теорії Кейнса є й дещо інша інвестиційна парадигма, яка пов'язує інвестиції не з динамікою національного дохо­ду і сукупного попиту, а з динамікою граничної ефектив­ності інвестицій. Остання характеризує очікувану прибут­ковість капіталовкладень. Однак величина інвестицій зале­жить також від норми відсотка.

Кейнс особливо підкреслював, що гранична ефективність капіталу визначається не поточним прибутком, а залежить насамперед від оцінки майбутніх прибутків. Це робить цю ефективність украй чутливою до різноманітних біржових спекуляцій, паніки, неправильної оцінки стану ринку, тех­нічних нововведень, політичних переворотів тощо.

Норма відсотка в кейнсіанській теорії є нижньою ме­жею граничної ефективності майбутніх інвестицій. Тому чим нижча норма відсотка, тим далі відсувається ця межа, а незмінність відсоткової ставки або, навіть, її зростання мають гальмувати, зменшувати схильність до інвесту­вання.

Чим визначається норма відсотка? На відміну від нео­класиків, які пов'язують норму відсотка з взаємодією за­ощаджень та інвестицій і їх подальшим вирівнюванням, Кейнс висуває зовсім інше пояснення. У його теорії відсо­ток — фактор незалежний. Це грошовий феномен, рівень якого визначається взаємодією попиту і пропозиції на гро­шовому ринку, тобто не на всі заощадження, а лише на їх грошову частину. Тому головну причину небажаного підви­щення відсоткової ставки Кейнс вбачає у зростанні попиту на гроші порівняно з їх пропозицією.

Попит на гроші Кейнс назвав схильністю до ліквідності. Остання, за Кейнсом, визначається трьома моментами:

• потребами товарно-грошового обігу;

• обачністю людей;

• спекуляціями на грошовому ринку.

Сама ставка відсотка при цьому є своєрідною платою за необхідність розлучення з готівкою, з ліквідністю. Тому чим вища схильність до ліквідності, яка до того ж посилюється невпевненістю і невизначеністю на грошовому ринку, тим вищий попит на готівку і тим вища відсоткова ставка.

8. Обґрунтуйте погляди Дж.М. Кейнса на заробітну плату

Як відомо, у неокласичній теорії зайнятість залежить від двох чинників: граничних витрат тягаря праці (чин­ник, що визначає пропозицію праці) і граничної продук­тивності праці (чинник, що визначає попит на працю). При цьому розміри попиту на працю визначаються граничним продуктом, виробленим останнім робітником, ціна якого і є справедливою ціною цього чинника виробництва. Звідси випливав логічний висновок, що чим нижча реальна заро­бітна плата, на яку згодні робітники, тим вищий рівень зайнятості в народному господарстві, і навпаки. Отже, рівень зайнятості — в руках самих робітників, і їхня згода працювати за нижчу заробітну плату збільшує рівень зай­нятості.

Кейнс виступив проти такого постулату, заявивши, що розмір і зміна зайнятості не залежать від поведінки робіт­ників. Іншими словами, готовність робітників працювати за низьку заробітну плату не є ліками від безробіття. Рівень зайнятості, за Кейнсом, визначається динамікою ефектив­ного попиту - - очікуваних витрат на споживання і капі­тальні вкладення. Саме це, а не пропозиція ресурсів і зміна їхніх відносних цін, зумовлює рівень зайнятості та націо­нального доходу.

За Кейнсом, зниження заробітної плати впливає на капі­талістичну економіку не прямо, а через незалежні змінні -"граничну схильність до споживання" і "граничну ефек­тивність капіталу". Саме в цьому твердженні полягає при­чина, чому Кейнс був противником зниження заробітної плати. На його думку, скорочення заробітної плати призве­де не до зростання зайнятості, а до перерозподілу прибутків на користь підприємців і рантьє. А зменшення споживчого попиту з боку робітників не буде компенсоване збільшен­ням попиту з боку інших груп населення, тому що збільшен­ня їхніх прибутків супроводжуватиметься зменшенням гра­ничної схильності до споживання. Невипадково тому рівно­мірніший розподіл прибутків є у Кейнса чинником збіль­шення розмірів ефективного попиту.

Щодо впливу зниження заробітної плати на зростання інвестицій, то й у цьому питанні Кейнс не згодний із пред­ставниками класичного і неокласичного напрямів у полі­тичній економії. Представники цих напрямів вважали, що зниження заробітної плати збільшить граничну ефектив­ність капіталу, й у такий спосіб зниження заробітної плати буде супроводжуватися зростанням інвестицій. Проте це твердження може бути справедливим, якщо розглядати поведінку окремої фірми. У масштабі народного господар­ства зниження заробітної плати зменшить розміри спожив­чого попиту, що призведе до скорочення виробництва й ін­вестицій (оскільки неможливо продати навіть наявну про­дукцію), зумовлюючи подальше зменшення сукупного по­питу внаслідок зменшення заробітної плати і зростання без­робіття.