1. У чому полягає сутність методологічних основ кейнсіанства?

Головна ідея кейнсіанства полягає в тому, що ринкова сис­тема зовсім не є досконалою та саморегульованою і що макси­мально можливу зайнятість і економічне зростання може за­безпечити тільки активне втручання держави в економіку.

Новаторство економічного вчення Дж.М. Кейнса в мето­дологічному плані виявилось насамперед у двох основних напрямках:

по-перше, у наданні переваги макроекономічному аналі­зу перед мікроекономічним;

по-друге, в обґрунтуванні концепції так званого ефек­тивного попиту, тобто потенційно можливого та стимульо­ваного державою сукупного попиту.

У докейнсіанській економічній теорії неподільно пану­вав мікроекономічний підхід до аналізу господарських явищ і процесів. Зокрема, в центрі досліджень маржиналізму (ранньої неокласичної теорії) перебував раціональний су­б'єкт, окрема фірма, проблеми максимізації її прибутку як джерела нагромадження капіталу, мінімізації витрат. На думку неокласиків, за безперебійного функціонування рин­кової економіки можна за оптимальним варіантом не лише забезпечити задоволення вимог як споживачів, так і вироб­ників, а й досягти загальної ринкової рівноваги. Умовою такого раціонального господарювання уявлялась вільна, нічим не обмежена конкуренція, яку назвали "досконалою". Ефективне функціонування фірм повністю ототожнювалось із ефективним функціонуванням всієї економічної системи, з раціональним розподілом і використанням усіх її вироб­ничих ресурсів, включаючи й працю (робочу силу). Мож­ливість існування значної і тривалої неповної зайнятості просто виключалась.

Такому підходу Дж.М. Кейнс протиставив свій макро-економічний метод, тобто дослідження взаємозв'язків і про­порцій між сукупними народногосподарськими величина­ми — національним доходом, інвестиціями, заощадження­ми, споживанням тощо. Макроекономічний підхід передба­чає, що умови процвітання окремої фірми зовсім не є умо­вами процвітання всієї економіки в цілому. Між економіч­ними цілями фірми і суспільної економіки виникають су­перечності, вирішення яких слід шукати у відновленні макроекономічної рівноваги, загальнонаціональних про­порцій, насамперед відповідності сукупного попиту су­купній пропозиції, обсягу заощаджень чистим сукупним інвестиціям, досягненні повної зайнятості.

Отже, Дж.М. Кейнс вступив у ще незвідану галузь еко­номічних явищ, став першопрохідцем у комплексному до­слідженні економіки як єдиного цілого, заснувавши не тільки новий напрям економічної думки, а й нову наукову дисципліну — макроекономіку.

2. Охарактеризуйте особливості предмета і методу економічних досліджень Дж.М. Кейнса

Кейнс змінив уявлення про предмет економічної теорії, під яким він розумів кількісні функціональні залежності в ринковій економіці, взаємозв'язки макроекономічних по­казників. У цьому відношенні Кейнс мав попередників (зок­рема, економістів тієї ж стокгольмської школи), які теж вивчали ті чи інші функціональні зв'язки процесу суспіль­ного відтворення, однак саме він найбільш повно сформу­лював новий напрямок досліджень — державне регулюван­ня ринкової економіки.

Економічні явища, кількісні зв'язки між якими з'ясо­вував Кейнс, поділялись ним на дві групи:

1. незалежні змінні (сукупна пропозиція, інвестиції, норма відсотка, гранична схильність до споживання або заощаджень);

2. залежні змінні (зайнятість, сукупний попит, національний дохід).

"Нашою остаточною метою, — зауважував Кейнс, — є вибір таких змінних величин, які піддаються свідомому контролю або управлінню з боку центральної влади в рам­ках тієї економічної системи, в якій ми живемо".

З предметом досліджень тісно пов'язаний і метод Кейнса. Дослідник абстрагувався від якісних змін у розвитку спосо­бу виробництва. Економічні явища він розглядав, як прави­ло, в загальному плані, у вигляді агрегатних (сукупних) категорій. Такий метод дав можливість виявити загальні функціональні зв'язки в ринковій економічній системі.

3. Що мав на увазі Дж.М. Кейнс під ефективним попитом?

У праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" Джон Мейнард Кейнс (1883—1946) зосереджує увагу на недостатній ефективності споживчого попиту. Саме попит, на його думку, відіграє визначальну роль у стимулюванні та розвитку виробництва.

На запитання, з чого розпочати, щоб підвищити ефек­тивність попиту, Кейнс дає таку відповідь: треба знайти важелі розвитку всього суспільного (сукупного) попиту -попиту на споживчі товари і попиту на інвестиційні товари, тому що сукупний попит - - це сума споживчих витрат і інвестицій.

Якщо сукупний попит більший за пропозицію, тоді "пра­цюють" стимули зростання виробництва. У такому разі су­купний попит справді ефективний, сприяє забезпеченню високої зайнятості, повнішому використанню виробничих потужностей.

Основні компоненти сукупного попиту: споживання, інвестиції і державні витрати. Основні фактори, що впли­вають на сукупний попит: схильність до споживання, очі­кувана прибутковість капіталовкладень, перевага ліквід­ності.

У теорії Кейнса національний дохід У і рівень зайнятості N — залежні змінні (рис. 9.1). Обсяг національного доходу зумовлює рівень зайнятості. Сам національний дохід, з од­ного боку, є фактором, що впливає на зростання споживчо­го попиту (споживчий попит зростає, але не в тому ступені, що дохід), з іншого — зростання національного доходу за­лежить від інвестицій.

Витрати на споживання визначаються схильністю до споживання С / Y. Тут діє психологічний закон, що вира­жає залежність між споживанням і доходом. Зі зростан­ням доходу середня схильність до споживання падає під впливом зниження граничної схильності до споживання (ЛС/АУ ).

Рис. 9.1. Основні зв'язки в системі Дж.М. Кейнса:

N — зайнятість; У — національний дохід; С — споживчий попит; / — інвестиції; D — доходи; С / У — схильність до спожи­вання; Р — гранична ефективність, %; г — норма відсотка; L -перевага ліквідності; М — маса грошей в обігу

Рівень інвестиційного попиту І залежить від очікуваної ефективності капіталу Р і відсоткової ставки г. Відсоткова ставка, або норма відсотка., - - це плата за відмову від ліквідності. Перевага ліквідності — прагнення володіти грошима, зберегти заощадження у грошовій формі.

Відсоток г -- функція попиту на гроші (перевага лік­відності) і кількості грошей в обігу (пропозиція грошей).

Теорію Кейнса називають теорією ефективного попиту, виділяючи, тим самим, головну ідею, яка полягає в тому, щоб через активізацію і стимулювання сукупного попиту (загаль­ної купівельної спроможності) впливати на виробництво і пропозицію товарів та послуг, підвищити рівень зайнятості.

Значення теорії Кейнса полягає не просто в перегляді традиційних підходів до аналізу процесів економічного роз­витку. Кейнс заклав загальнотеоретичні основи досліджен­ня функціональних залежностей і взаємозв'язків реальних економічних величин як агрегованих категорій, показав їхній вплив на хід і тенденції економічного розвитку.

Кейнсіанська революція припускає використання актив­ної економічної політики, врахування соціальних, психо­логічних, організаційних факторів.

Сучасна економічна теорія так чи інакше пов'язана з тео­рією і методологією Кейнса. Вона не може ігнорувати широке трактування предмета економічної науки, вплив на процеси економічного розвитку різноманітних умов і факторів.