12. З чого складаються вихідні положення економічної теорії к. Маркса?

Карл Маркс запропонував теоретичну концепцію, відпо­відно до якої капіталізм є історично минущою системою; внаслідок поглиблення внутрішніх суперечностей він пови­нен поступитися місцем більш прогресивній системі.

Соціологічний закон, що діє в суспільстві, виражає прин­цип відповідності між рівнем розвитку продуктивних сил і формою громадської організації. Згідно з цим законом зі зміною економічної основи рано чи пізно неминуче відбу­вається переворот у виробничих відносинах, у всій надбу­дові над економічним базисом.

Основна економічна праця Маркса "Капітал" складаєть­ся з чотирьох томів: перший — "Процес виробництва капі­талу"; другий — "Процес обертання капіталу"; третій - "Процес капіталістичного виробництва, узятий у цілому"; четвертий — "Теорії додаткової вартості". Останній том містить критичний огляд економічних теорій з погляду трактування сутності та форм розподілу додаткової вартості.

Основну мету дослідження Маркс бачив у з'ясуванні законів, яким підпорядковуються виникнення, існування, розвиток і "загнивання" розглянутого нами соціально-еко­номічного організму.

Аналіз системи економічних відносин починається не з багатства (надто загальної категорії), а з товару. Саме в то­варі, на думку Маркса, у зародковій формі закладені всі суперечності досліджуваної системи.

У першому томі Маркс розглядає вартість, що лежить в основі ціни; додаткову вартість — основу прибутку; вартість робочої сили, що лежить в основі її "ціни", — заробітної плати. Характеризуються процес нагромадження капіталу і його вплив на становище робітничого класу.

Другий том присвячений аналізові процесу руху капіта­лу, його обороту і кругообігу. Відповідно до запропонованої Марксом схеми відтворення розглядаються умови і про­порції обміну між двома підрозділами: виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання.

За словами В. Леонтьева, К. Маркс створив основну схе­му, що описує взаємозв'язок між галузями, які випуска­ють засоби виробництва і предмети споживання. У таблиці "Витрати — випуск" В. Леонтьев розширив і конкретизу­вав схеми відтворення, запропоновані Марксом.

У схемах простого і розширеного відтворення (рис. 6.1) по горизонталі показані пропозиція засобів виробництва (І підрозділ, дорівнює 6000) і пропозиція предметів спожи­вання (II підрозділ, дорівнює 3000). Вертикальні стовпці відображають попит на засоби виробництва і попит на пред­мети споживання.

Як і окремий товар, суспільний продукт, за Марксом, складається з постійного капіталу (с), змінного капіталу (и — еквівалента вартості робочої сили) і додаткової вар­тості (т).

Рис 1. Марксові схеми відтворення

Показники, вкладені в прямокутники, мають бути реа­лізовані за допомогою обміну між І і II підрозділами. Про­порції обміну:

Не = І (и + т) — за простого відтворення;

П(с + Ас) = Ди + Аи + m) — за розширеного відтворення.

Обмін продукцією на схемах, не включених у прямокут­ники, відбувається всередині кожного з двох підрозділів.

Ускладнення складу суспільного продукту в умовах роз­ширеного відтворення зумовлюється тим, що частина до­даткової вартості відповідно до сформованої структури (відношення постійного капіталу с до змінного и) витра­чається на придбання додаткових засобів виробництва і наймання додаткової робочої сили. Така обов'язкова умова нагромадження, інакше кажучи, відтворення капіталу від­бувається в постійно зростаючих розмірах.

У третьому томі розглядається процес розподілу додат­кової вартості в її перетворених формах між одержувачами прибутку, відсотка, торгового прибутку, земельної ренти. Показано механізм трансформації вартості товару в ціну виробництва: у капіталістичному суспільстві рівновеликі капітали приносять рівновеликі прибутки; ціни формують­ся відповідно до капітальних витрат і середнього прибутку. Якщо товари продаються за цінами виробництва (а не за їхньою вартості), то тим самим зберігається дія закону вар­тості у трохи модифікованому вигляді.

З працями та ім'ям Маркса пов'язаний новий напрям у дослідженні економічних і соціальних процесів. Його еко­номічна теорія наскрізь соціологічна, що можна розгляда­ти і як силу, і як слабкість марксистської концепції. Абсолютизуючи революційні способи вирішення суперечностей, Маркс недооцінював еволюційні, єднальні форми їх по­долання.

У висновку знову пошлемося на В. Леонтьева: "Значен­ня Маркса для сучасної економічної теорії полягає в тому, що його роботи — це невичерпне джерело прямих, безпосе­редніх спостережень дійсності. Значну частину сучасних теорій становлять похідні, вторинні концепції. (...) Якщо перед тим, як намагатися дати яке-небудь пояснення еко­номічного розвитку, хтось захоче довідатися, чим насправді є прибуток, заробітна плата, капіталістичне підприємство, він може одержати в трьох томах "Капіталу" більш реалі­стичну і якісну інформацію, ніж та, яку він міг би знайти в десятьох послідовних випусках "Цензів США", у дюжині підручників із сучасної економіки".