2. Основні ідеї праці к. Маркса „Капітал”

Головною працею марксистської політичної еко­номії став „Капітал” К. Маркса, який створювався автором протягом 1844—1883 pp.

Перший том „Капіталу” складається з 7 відділів та 25 розділів. Предмет дослідження першого тому — процес нагромадження капіталу.

Перший відділ присвячений аналізу товару і його влас­тивостей. У другому відділі подається аналіз умов перетво­рення грошей у капітал. У ньому К.Маркс вводить поняття такого товару, як робоча сила. Далі автор підводить читача до розуміння додаткової вартості, доводячи, що обмін робо­чої сили на капітал відбувається шляхом обміну еквіва­лентів. Робітник створює вартість більшу, ніж вартість ро­бочої сили.

Відділи з третього по п'ятий присвячені теорії додатко­вої вартості. Тут автор розкриває причини зіткнення інте­ресів буржуазії і пролетаріату. У цих відділах К.Маркс дає своє визначення капіталу як класо­вої теорії.

У шостому відділі відображені погляди автора на заро­бітну плату як на перетворену форму вартості та ціни робо­чої сили.

Сьомий відділ присвячений розкриттю процесу нагро­мадження капіталу.

Кульмінація цього відділу – формування автором за­гального закону капіталістичного нагромадження: нагро­мадження капіталу — результат збільшення розмірів під­приємств у ході конкурентної боротьби і зростання абсолют­ної величини безробіття.

У результаті К.Маркс приходить до ідеї про об'єктивну неминучість загибелі капіталізму і перемоги робітничого класу.

Другий том „Капіталу” складається з трьох відділів.

У першому і другому відділах автор дає трактування поняття „капітал”. Тут К. Маркс, на відміну від А.Сміта і Д.Рікардо (які бачили в капіталі речовинну форму), визначає його як форму вираження класових виробничих відносин (розділ торкається питання швидкості обігу капіталу). Основою поділу капіталу на основний і оборотний, за Марксом, є подвійний характер праці. Складові елементи капіталу пе­реносять свою вартість на товар конкретною працею, але при цьому одні з них переносять свою вартість повністю протягом циклу — це оборотний (обіговий) капітал, а інші — поступо­во, беручи участь у кількох виробничих циклах, — це ос­новний капітал.

Третій відділ присвячений процесу відтворення. За простого процесу відтворення (у вартісному виразі) кількість вироблених засобів виробництва в одному підроз­ділі має збігатися з обсягом споживання в іншому під­розділі. За розширеного відтворення (у вартісному ви­разі) обсяг виробництва у першому підрозділі більший від обсягу споживання в другому підрозділі.

Третій том присвячений процесу капіталістичного вироб­ництва. Обґрунтовано тенденцію норми прибутку до зни­ження. Показано, що зростання обсягів капіталу призво­дить до зниження частки змінного капіталу, яким створюється додаткова вартість. Зниження норми додаткової вартості скорочує норму прибутку.

Додаткова вартість може мати такі форми: 1) підприєм­ницький прибуток, 2) торговий прибуток, 3) відсоток і 4) рента.

У четвертому томі досліджується історія розвитку еко­номічної теорії. Піддаються критиці погляди фізіократів, А.Сміта, Д.Рікардо та інших економістів.