5.5.1. Економічні погляди к.А. Сен-Сімона

Основними творами Клода Анрі де Рувруа Сен-Сімона (1760—1825) є "Листи женевського мешканця", "Погляди на власність".

Сен-Сімон бачив значення історії в поступовому переході від однієї формації до іншої (від рабовласницької до фео­дальної, а від останньої до промислової) під впливом зрос­тання знань і розвитку економіки.

Головною вадою капіталістичного суспільства Сен-Сімон вважав роздробленість і анархію виробництва. Ця анархія -неминучий наслідок економічної свободи, яка базується на індивідуалізмі приватних власників. У суспільстві велика промисловість буде керуватися з єдиного центру, функціо­нувати за єдиним планом, що розробляється вченими. Пла­нування охопить як виробництво, так і розподіл продукції в масштабі країни.

Він вважав, що майбутнє належить великому індустрі­альному виробництву і промисловому класу (підприємці, робітники, вчені). Обстоював організовану працю, в основі якої лежить принцип: "від кожного за здібностями, кожно­му — за внеском".

Для створення суспільства майбутнього, на думку Сен-Сімона, необхідно перебудувати не тільки матеріальні умо­ви життя, а й розвивати духовні якості людей.

Сен-Сімон не висував вимоги заміни приватної власності суспільною. У його системі зберігається приватна капіта­лістична власність, існує частка, що централізовано виді-ляєтья із суспільного продукту на винагороду за капітал. Обов'язкові для капіталістів умови — особиста праця, участь у виробництві та підпорядкування загальному плану.

5.5.2. Економічні погляди ш. Фур'є

Духом історизму пройняте й вчення іншого французь­кого соціаліста Шарля Фур'є (1772—1837). Для Фур'є оче­видний зв'язок історичних епох із рівнями розвитку вироб­ництва. Фур'є вважав, що для успіху нового суспільства необхідне зростання продуктивності праці, яка забезпечує багатство для всіх, для чого суспільний прибуток має роз­поділятися таким чином: 4/12 — капіталу, 5/12 — праці і 3/12 — таланту. Зі зміцненням і розвитком ладу асоціацій ці пропорції, як передбачав Фур'є, будуть змінюватися на користь праці.

Фур'є засуджує капіталізм передусім за суперечність інтересів багатої меншості й бідної більшості. Панівний лад, на його думку, не здатний забезпечити добробут для всього населення, бо приватна власність породжує анархію, кон­куренцію, що тягне за собою нечуване марнотратство сил і коштів. Основним об'єктом критики Фур'є є торгівля. Тор­гівля через конкуренцію веде до монополії, а панування монополій — це "торговий феодалізм". Експлуатацію робіт­ників він бачить передусім в обмані їх як покупців. З бідністю основної маси покупців пов'язане зосередження товарів у руках купки багатіїв-підприємців, котрі діють в умовах господарської анархії, з чим Фур'є пов'язує економічні кризи.

Майбутнє суспільство Фур'є уявляв як сукупність само­врядних невеликих общин (до 2 тис. осіб), які він називав фалангами. Вирішальну роль у фаланзі відіграє землероб­ство, промисловість слугує йому доповненням. У рамках фаланги ліквідується приватна власність на засоби вироб­ництва, всі роботи виконуються за планом. Зникає довічна спеціалізація на певному виді праці, що поневолює люди­ну. Люди будуть працювати спеціально організованими для кожної роботи серіями (групами), змінюючи види робіт кілька разів на день. На зміну конкуренції, за якої виграш одного є програшем всіх інших, прийде змагання.

Саме майбутнє суспільство пройде у своєму розвитку три стадії, які Фур'є називав гарантизмом, полуасоціацією, со-ціантизмом, або простою асоціацією, і гармонізмом, або складною асоціацією.