2. Економічна концепція п.Ж. Прудона

П'єр Жозеф Прудон (1809—1865) — ідеолог дрібнобур­жуазної політичної економії у період капіталізму, що склав­ся. Головною є праця під назвою "Що таке власність?", де власність описується як основна причина порушення рів­ності. При цьому Прудон не виступає проти власності -його обурюють факти зловживання нею. Широку популяр­ність принесла Прудону "дзвінка" фраза: "Власність — це кра­діжка". Приватній власності він протиставляє володіння, базоване на особистій праці. Великі підприємства і заліз­ниці можуть перейти у спільне володіння робітників, але основу економіки повинні становити індивідуальні володін­ня дрібних товаровиробників. Перед обличчям могутності великого капіталу, що посилюється, і внаслідок розвитку фабрично-заводської промисловості вчений вважав за необ­хідне перехід великих промислових підприємств і залізнич­ного транспорту в руки асоціацій робітників та службовців, але продовжував обстоювати збереження приватної влас­ності на засоби виробництва у всіх галузях промисловості по всій країні. Інша широковідома праця Прудона - "Сис­тема економічних суперечностей, або Філософія убогості" (1848 р.). У ній автор прагне досягти в суспільстві рівності шляхом створення акціонерних товариств. Прудон виробив практичну програму соціальної реформи. Сутність реформи — створення банку на засадах акціонерного товариства. Прудон був противником лихварства, оскільки вважав відсоток основною формою привласнення додаткової праці. Розвиваючи свої концепції в роки Другої імперії у Франції, Прудон зробив висновок, що вирішення суспільних супе­речностей можливе лише за допомогою врівноваження со­ціальних сил, що діють у суспільстві, здійснення ідеї спра­ведливості і морального вдосконалення особистості люди­ни. Однією з умов втілення у життя своїх ідеалів Прудон вважав відмову жінок від роботи у промисловості, від участі в суспільному житті.

3. Економічні погляди к. Родбертуса

Перебудувати суспільство на засадах справедливості за допомогою держави намагались також соціалісти К. Родбер-тус і Ф. Лассаль.

Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (1805—1875) — німець­кий соціаліст. Після закінчення у 1827 р. Геттінгенського університету Родбертус служив певний час у судовому ві­домстві. Родбертуса обирали членом парламенту, певний час він був міністром. Залишивши політичну арену, Родбертус присвятив себе дослідженню соціально-економічних про­блем.

Основні праці Родбертуса: "До пізнання нашого держав­но-економічного стану" (1842 p.), "Соціальні листи до Кірх-мана" (1850—1851 pp.). Після смерті Родбертуса було опуб­ліковано його працю "Капітал" ("Четвертий соціальний лист") (1884 p.).

Родбертус посідає своєрідне місце в історії економічної думки. Сприйнявши ідеї С.Сісмонді, критику ним капіта­лізму і нужденного становища робітничого класу, він ви­ступав з проповіддю соціалістичних ідей. Проте його со­ціалізм, на відміну від марксистського, мирно співіснує з німецькою монархією. Родбертус прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій про­летаріату. Він погоджувався з тим, що можливості втілен­ня ідей соціалізму на той час були надто обмеженими. Але це, на його думку, не стосується теорії. Тут не повинно бути компромісів. Саме тому він гостро критикує теоретичні за­сади так званого катедер-соціалізму (німецької соціально-етичної школи) і, разом із тим, стає одним з основополож­ників теорії "державного соціалізму". Реформування су­спільства він сподівався здійснити за допомогою зрівняль­ного розподілу. Захищаючи переважно інтереси дрібної бур­жуазії, Родбертус, проте, виступає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція капіталістичного ви­робництва, за Родбертусом, відбуватиметься через перетво­рення капіталістичної власності на трудову. Здійснити соці­альні реформи має держава.

Родбертус, спираючись на трудову теорію вартості, роз­глядає прибуток капіталіста і земельну ренту як нетрудо­вий прибуток, пов'язаний з приватною власністю, їй на зміну має прийти комуністична власність, що базується на особистій праці. Шлях до комунізму лежить через рефор­ми, що поступово передають власність у руки держави.