Тема 2. Господарство та економічна думка Стародавнього світу

План лекції

1. Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства

2. Господарство країн Стародавнього Сходу та його відображення в економічній думці

3. Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав

1. Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства.

Первісна доба – найтриваліша в історії людства. Вона існувала від появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (IV-III тис. р. до н.е.). У розвитку первісного суспільства, залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці, можна виокремити декілька значних періодів, які за традицією називають віками: кам’яний (його утворюють палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-кам’яний (енеоліт), бронзовий та залізний. Кожному з цих етапів світової історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки матеріальної культури, заняття та знаряддя праці.

Так, палеоліт – давній кам’яний вік (3 млн. – 12 тис. років тому) був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом в історії Землі. Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палки-копалки і примітивних кам’яних знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин), складних знарядь з вкладками, списометалки. Поширилось використання кістки і рогу. Кількість типів знарядь досягла 100. головними заняттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З’явилися постійні житла.

Знайдено залишки господарсько-побутових комплексів, що складалися з жител, які нагадують курені, криті шкурами звірів; ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг; вогнищ і ям-сховищ. Тогочасна людина полювала на мамонтів, носорогів, коней, зубрів, биків, лосів, оленів, птахів.

У мезоліті – середньому кам’яному віці (ХІІ-VIII тис. до н.е.) утвердилися сучасні післяльодовикові природнокліматичні умови. Великі звірі вимерли. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Поряд зі збиральництвом і полюванням одним із головних занять стало рибальство вудкою. Великого значення набуло річкове збиральництво (ловля раків, молюсків).

Надзвичайно важливим досягненням того часу стало винайдення лука і стріли – першої „механічної” зброї дистанційної дії. Давній мисливець уже міг полювати на здобич на відстані й у більшій кількості. Тоді ж було винайдено гарпуни, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Зроблено перші спроби приручити диких тварин, передусім собаку, бика, свиню. Виник найдавніший транспорт – водний (колоди, плоти з них, човни, видовбані зі стовбурів дерев).

Для мезоліту характерний високий рівень виготовлення мікролітів. З’явилися макроліти - кам’яні знаряддя для обробки дерева, зокрема сокири.

Неоліту – новому кам’яному віку (VIII-IV тис. р. до н.е.) притаманне утвердження нових форм господарювання, викликане виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і зародженням відтворюючого господарства. Поряд з традиційними формами – мисливством, рибальством і збиральництвом – зароджуються та поширюються нові – скотарство та землеробство. Процес переходу від привласнюючих форм господарювання до відтворюючих став якісно новим етапом в історії людства, який сучасні вчені називають неолітичною революцією.

У період неоліту ріллю обробляли дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше – ралом. Зерно на борошно мололи кам’яними зернотерками (жорнами). Збіжжя жали кістяними або крем’яними серпами. Розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалося общинне ремесло. Використовували перший штучний матеріал – кераміку. Збереглося чимало цегляного посуду, випаленого з глини, оздобленого чорним, білим та жовтим орнаментами, жіночі статуетки прародительок. Для щоденного вжитку використовували миски, немальовані горщики сірого кольору. Зародилися прядіння і ткацтво, винайшли ткацький верстат. За неоліту остаточно завершилося формування техніки обробки каменю (шліфування, пиляння, свердління), вдосконалилися лук і стріли, поширювалися кам’яні сокири. Виник наземний транспорт – лижі, віз, сани, волокуша. Худобу використовували як тяглову силу. Наслідком неолітичної революції стала досить розвинена система обміну.

Розклад первісного господарства хронологічно пов’язаний з періодом енеоліту – мідно-кам’яного віку (IV-III тис. р. до н.е.), який простежується лише в окремих районах Європи. Його істотною рисою була поява перших металевих (мідних) знарядь праці великих розмірів, які копіювали кам’яні, дерев’яні та глиняні вироби. Відтворююче господарство в енеолітичну добу стає домінуючим.

Визначальними рисами бронзового віку (ІІІ-ІІ тис. до н.е.) були поширення виробів з бронзи – першого штучного металевого сплаву, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, відокремлення скотарських племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та бронзоливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру. Обмінювалися мідь, бронза, золото, бурштин, фаянс, сіль.

Ранній залізний вік, перехід до якого розпочався на межі ІІ-І тис. до н.е., характеризувався співіснуванням бронзових і залізних знарядь праці. Мотику замінюють соха та плуг, з’являються залізні ножі, серпи, лемеші, круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла – ковальство, гончарство, ювелірна справа. Зростає продуктивність сільського господарства, набуває розвитку птахівництво. Для раннього залізного віку характерний швидкий розвиток торгівлі.

У цілому господарство первісної доби мало натуральний характер. Головною господарською формою цього часу була громада – колектив із повною або частковою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоуправління.

Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а також торгівля привели до розкладу первісної господарської системи. Відбувається поступовий перехід від родової до сусідської, територіальної громади. Створюються передумови для виникнення державних утворень – центрів світової цивілізації.