8.Обґрунтував необхідність подолання внутрішньої супереч­ливості вартості шляхом реформування сфери обміну.

Відстоюючи приватну власність та товарне виробництво як вер­шину особистої свободи і незалежності, вчений пропагував не­обхідність переходу великих промислових підприємств та заліз­ничного транспорту в руки асоціацій робітників і службовців, підкреслюючи необхідність збереження індивідуальної влас­ності у дрібній промисловості й сільському господарстві. Стверджуючи, що панування дрібного товарного виробниц­тва сприятиме обміну продуктами праці за трудовим еквівалентом, він висунув проект організації обміну без грошей шляхом заснування спеціального Народного банку. Завдан­ням останнього був прийом товарів у безпосередніх товаро­виробників і видача бонів обміну (робочих, трудових та­лонів), які б засвідчували кількість праці, витраченої на виробництво товарів. Бони обміну, в свою чергу, давали б право їх власникам на отримання необхідних їм товарів, еквівалентних виробленим за затратами часу. Запровадження безгрошового товарного господарства, на дум­ку П.Ж. Прудона, гарантувало б збут товарів за їх консти­туйованою вартістю, уможливлюючи знищення капіталу та експлуатації. На основі того, що кожен отримував би стіль­ки, скільки виробляв сам, у суспільстві панували б рівність і справедливість. У свою чергу відсутність нетрудових до­ходів забезпечувала б безмежну реалізацію та гармонійний розподіл, сприяючи зростанню багатства і добробуту кожно­го громадянина і суспільства в цілому.

Розглядаючи процент як єдину форму втілення неоплаченої праці робітників, вчений розвивав ідею "дармового" (безпро­центного) кредитування робітників та дрібних власників че­рез Народний банк. Він був переконаний, що зниження про­цента сприятиме утвердженню справедливості, оскільки уне­можливить отримання нетрудових доходів держателями ка­піталів і зведе власність до володіння, ліквідувавши тим са­мим експлуатацію трудящих.

Виступаючи за організацію Народного банку та визволення робітників за допомогою виробничих, споживчих та кредитних асоціацій, заснованих на принципах взаємодопомоги ("мутуа­лізму" — взаємності послуг), вчений дійшов висновку, що за цих умов відбудеться урівноваження діючих у суспільстві соціальних сил і відпаде необхідність у державному управлінні. Він стверджував, що ліквідація нетрудових доходів, справедливість в обміні та рівність на основі злиття класів у один (трудящих) зробить уряд не­потрібним. "Раз капітал і праця будуть ототожнені, — писав П.Ж. Пру-дон, — суспільство зможе існувати самостійно не потребуючи уря­ду". Відтак урядова система, на думку дослідника, зіллється з еко­номічною, що уможливить анархію (відсутність уряду, державної влади), а рушійною силою економічного розвитку стане клас дрібних власників, не об'єднаний ні в яку суспільно-державну організацію.

Економічні ідеї П.Ж. Прудона справили значний вплив на економічну думку другої половини XIX ст. Відзначаючи внесок ученого у розвиток економічних уявлень та ідей, видатний укра­їнський вчений М.І. Туган-Барановський писав, що у працях П.Ж. Прудона "вперше з повною ясністю та різкістю вислов­лена думка, що центральним правовим інструментом сучас­ного суспільства, інститутом, на якому все засноване, з якого все виходить, і хороше, і погане, що становить цивілізацію, якою ми так пишаємося, є інститут приватної власності". Водно­час учений зазначав, що "Економічні суперечності" П.Ж. Прудона "містять у собі таку глибоку критику капіталістичного устрою, що більшості наступних критиків капіталізму залишалося лише розвивати або видозмінювати думки Прудона. Не підлягає сумні­ву, що, незважаючи на пристрасну критику Прудона Марксом, "Капітал" Маркса створювався під безпосереднім впливом "Економічних суперечностей".

Прудонізм набув значного поширення у другій половині XIX ст. у Франції, Іспанії, Бельгії, інших європейських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом — анархо-синдикалісти. Відомі дослідники історії економічних учень ПІ. Жід і ПІ. Ріст зазначали, що лібералізм П.Ж. Прудона був заснований на "гли­бокому відчутті економічної реальності, і нині соціальна про­блема формулюється у тих самих рамках, в яких поставив її Прудон: реалізувати справедливість у свободі".