
- •Тексти лекцій
- •Історія розвитку господарства та економічної думки Стародавнього світу і Середньовіччя
- •Тема 1 . Предмет та метод історії економіки та економічної думки
- •1. Історія економіки та економічної думки як наука
- •2. Предмет, методи та завдання курсу
- •3. Етапи та напрями розвитку історії економіки та історії економічної думки
- •Етапи розвитку історії економічної думки
- •Етапи та напрями розвитку історії економіки
- •4. Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства
- •Тема 2. Господарство та економічна думка Стародавнього світу
- •1. Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства.
- •2. Господарство країн Стародавнього Сходу та його відображення в економічній думці
- •3. Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав
- •Тема 3. Розвиток господарства та економічної думки епохи феодалізму
- •1. Історичні умови формування та своєрідність економічної думки середньовіччя
- •Історичний портрет епохи
- •2. Загальні риси феодального господарства у Європі
- •3. Становлення та розвиток феодальної системи господарства в окремих країнах Європи Франція
- •Німеччина
- •Київська Русь
- •4. Економічна думка Середньовіччя
- •Розвиток ринкового господарства та основні напрями економічної думки
- •Тема 4. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (16 – перша половина 17 століття)
- •1. Передумови виникнення ринкового господарства в надрах пізньофеодального суспільства
- •2. Меркантилізм — перша економічна концепція доринкової економічної теорії
- •3. Економічний розвиток європейських країн у період переродження у ринкове феодального господарства наприкінці XV — на початку XVI ст.
- •4. Великі географічні відкриття та їх вплив на економічний розвиток Європи
- •«Революція цін» та її вплив на господарський розвиток Європи
- •Колоніалізм епохи первісного нагромадження капіталу
- •Значення Великих географічних відкриттів
- •Тема 5. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (2-га половина 17 – 1-ша половині 19 ст.)
- •1. Започаткування класичної політичної економії в Англії та Франції
- •Започаткування класичної школи в Англії.
- •Виникнення класичної політичної економії у Франції.
- •Економічне вчення фізіократів
- •Проголосив ідею "природного порядку" як "першого прояву фізичної необхідності, яку неможливо ігнорувати".
- •5. Дав досить глибоке, як на ті часи, визначення капіталу, започаткував поділ капіталу на основний та оборотний.
- •2. Промисловий переворот у провідних країнах світу Промисловий переворот в Англії.
- •Промисловий переворот у Німеччині та сша.
- •Соціально-економічні наслідки промислового перевороту в провідних країнах світу.
- •3. А. Сміт як фундатор економічної науки
- •4. Еволюція класичної політекономії в Англії
- •5. Еволюція класичної політичної економії у Франції та сша Класична політична економія у Франції
- •Класична політична економія у сша
- •6. Завершення класичної політичної економії у творах Дж.С.Мілля
- •Тема 6. Критика класичної політичної економії у 19 ст.
- •1. Критичний напрям економічної теорії
- •6. Твердження, згідно з яким добробут суспільства залежить не стільки від розвитку його продуктивних сил, скільки від справедливого розподілу створеного багатства.
- •2. Рушійною силою економічної діяльності та стимулом економічного прогресу вважав індивідуальну свободу, засновану на приватній власності та вільному розпорядженні результатами власної праці.
- •8.Обґрунтував необхідність подолання внутрішньої суперечливості вартості шляхом реформування сфери обміну.
- •2. Соціалістичні утопічні вчення
- •3. Зрівняльний розподіл, відсутність соціальної нерівності.
- •3. Економічна теорія к.Маркса
- •Економічні ідеї “Капіталу”
- •Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина 19 – початок 20 ст.)
- •1. Основний зміст процесу індустріалізації
- •2. Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації
- •3. Формування світового ринку
- •4. Передумови виникнення й методологічні принципи маржиналізму і неокласичної теорії
- •5. Формування і розвиток історичної школи
- •6. Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку хх ст.
- •Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства й основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина 19 - початок 20 ст.)
- •1. Промисловий переворот в Україні
- •2. Сутність аграрних реформ 1848 р. І 1861р.
- •3. Зародження і розвиток української кооперації. Фінанси та кредит
- •4. Загальні умови і основні напрямки розвитку економічної думки в Україні наприкінці 19 – початку 20 ст.
- •Господарство та економічна думка в епоху регульованих ринкових відносин та основні їх тенденції на зламі тисячоліть
- •Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку країн Європи (перша половина 20 ст.)
- •1. Розвиток світового капіталістичного господарства на початку XX ст. Й у період Першої світової війни. Становлення системи регульованого капіталізму
- •2. Світова економічна криза 1929—1933 років та економічні дослідження в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації
- •3. Економічний розвиток європейських країн і сша у період Другої світової війни
- •4. Поширення кейнсіанства в різних країнах. Неокейнсіанство та посткейнсіанство. Історичні передумови виникнення кейнсіанства
- •Теоретична система та економічна програма Дж.М. Кейнса
- •Поширення кейнсіанства в різних країнах
- •Неокейнсіанські теорії економічного зростання
- •Посткейнсіанство
- •Кейнсіанська теорія та економічна політика
- •Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина 20 ст.)
- •1. Економіка країн світу в роки другої світової війни. Економічні наслідки другої світової війни
- •2. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини хх ст.
- •3. Індустріалізація сільського господарства
- •4. Основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин
- •5. Економічні концепції монетаристів
- •6. Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •7.Неоінституціоналізм та його особливості
- •Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець 20 - початок 21 ст.)
- •1. Динаміка світового господарського розвитку другої половини хх – початку ххі ст.
- •2. Економічний розвиток країн, що розвиваються. Основні риси стратегії їхніх економічних програм
- •3. Характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
- •4. Соціально-інституціональний напрям в сучасній економічній науці
- •Тема 12. Економічний розвиток України в 20 – на початку 21 століття
- •1. Економічне становище України в міжвоєнний період
- •Індустріалізація та колективізація урср
- •2. Відновлення господарського потенціалу після другої світової війни.
- •3. Причини і форми застійних явищ в економіці в 1970-1980-х рр.
- •4. Проблеми соціально-економічного реформування української економіки в перші роки незалежності
- •5. Участь України в світовому господарстві
- •6. Сучасний етап розвитку української економічної думки
Тема 6. Критика класичної політичної економії у 19 ст.
План лекції
1. Критичний напрям економічної теорії
2. Соціалістичні утопічні вчення
3. Економічна теорія К.Маркса
1. Критичний напрям економічної теорії
Подальший розвиток ринкових відносин, пов'язаний з розкладом та занепадом дрібного виробництва, майновим розшаруванням населення, концентрацією багатства на одному полюсі й злиденності — на другому, загостренням соціальних суперечностей та кризових явищ в економіці, сприяв переосмисленню ідей класичної школи щодо гармонії приватних і суспільних інтересів. У першій половині XIX ст. у європейській економічній думці був започаткований критичний напрям у політичній економії.
Не відмовляючись від теоретичних канонів класичної школи, представники цього напрямку виступили з критикою капіталізму та деяких ідей А. Сміта і його послідовників. Вони прагнули поліпшити існуючий суспільний устрій шляхом його реформування.
Першим видатним економістом, який виступив з науковою критикою економічної системи капіталізму та поставив під сумнів пануючу економічну ортодоксію, був французький економіст швейцарського походження Жан Шарль Леонард Сімонд де Сісмонді (1773—1842), який стверджував, що "побудував політичну економію на нових засадах».
У розвитку економічних поглядів С. Сісмонді можна виділити два періоди:
• 1-й період, пов'язаний з пропагандою ідей класичної школи щодо вільної гри особистих інтересів, економічної свободи та фритредерства, який знайшов відображення у праці "Про комерційне багатство, або Про принципи політичної економії у їхньому застосуванні до торговельного законодавства" (1803);
• 2-й період, пов'язаний з критикою капіталізму вільної конкуренції та ідей класичної школи, обґрунтуванням необхідності державного регулювання економічного життя, реформування існуючого суспільства та повернення до дрібного товарного виробництва. Ці ідеї знайшли відображення у таких працях вченого, як "Нові начала політичної економії, або Про багатство у його відношенні до народонаселення" (1819) та "Нариси з політичної економії" (1837).
Прискорений розвиток європейського капіталізму після промислового перевороту та буржуазних революцій супроводжувався кризами та розоренням селянства і дрібних ремісників. Ставши на захист інтересів дрібної буржуазії, С. Сісмонді симпатизував цеховому устрою середньовічних ремісників, які володіли засобами виробництва і працювали на замовника або близький ринок. Він ідеалізував дрібне селянське виробництво, де праця і капітал поєднані, а виробництво підпорядковане споживанню. Вчений обґрунтовував необхідність побудови такого порядку, "який забезпечив би як бідному, так і багатому задоволення, радість і спокій, такого порядку, за якого ніхто не страждає" Подібні утопічні ідеї вченого та прагнення повернутись до минулого дрібнотоварного устрою отримали в історії економічних учень назву економічного романтизму.
Відображенням неортодоксального підходу С. Сісмонді до аналізу проблем економічної науки є:
1. Критика поглядів класиків на предмет і метод політичної економії на основі розвитку моральних аспектів економічної науки, започаткованих А. Смітом у праці "Теорія моральних почуттів". С. Сісмонді трактував політичну економію як науку про "бережливе та господарське управління національним надбанням", наголошуючи на тому, що політична економія — не гедоністична, а моральна наука, яка має брати до уваги почуття, потреби та пристрасті людей і, "піклуючись про долю бідняків", аналізувати проблеми розподілу та споживання.
2. Заперечення "закону ринків" Сея та класичної доктрини безперервного нарощування суспільного багатства на основі розвитку виробництва та нагромадження капіталів.
На противагу класикам, С. Сісмонді стверджував, що споживання не є "безмежною силою, здатною знищити безмежне виробництво". Звівши реалізацію до особистого споживання, вчений зазначав, що для збуту виробленого товару потрібно, аби виробництво повністю відповідало доходам суспільства. Однак, на думку дослідника, з розвитком капіталізму відбувається звуження внутрішнього ринку в зв'язку з тим, що:
— скорочується дохід робітників, які витісняються машинами і не виявляють попиту на споживчі товари; водночас зростання безробіття знижує ціну на робочу силу на ринку праці і попит зайнятих робітників також знижується;
— зменшується споживчий попит з боку капіталістів, які у погоні за нарощуванням обсягів виробництва спрямовують на нагромадження все більшу частку прибутку.
Водночас вчений звертав увагу на те, що нововведення, які зменшують витрати виробництва, не збільшують автоматично кількість споживачів, оскільки фабриканти "завжди знижували ціну на свою продукцію в арифметичній прогресії, звільняючись від робочої сили в геометричній прогресії". Збут надлишкової продукції на зовнішніх ринках також скорочується, оскільки розвиток капіталізму в раніше відсталих країнах породжує у них аналогічні проблеми.
Таким чином, за умов капіталізму сукупний попит на споживчому ринку виявляється недостатнім для того, щоб придбати всі вироблені товари. Зазначивши, що "народи... можуть розорятися не лише від того, що тратять дуже багато, але і від того, що тратять дуже мало", С. Сісмонді дійшов висновку, що капіталізму внутрішньо притаманні кризи надвиробництва, викликані недоспоживанням. Вихід із ситуації вчений вбачав у гальмуванні капіталістичного розвитку, поверненні до дрібнотоварного виробництва та відродженні споживчого попиту дрібних товаровиробників.
3. Історизм, динамічний погляд на капіталізм. Виступаючи прихильником трудової теорії вартості, С. Сісмонді трактував прибуток як вирахування із продукту праці робітників, підкреслюючи його експлуататорську природу. Він був одним з перших економістів, які піддали сумніву панівну ідею про природність та гармонійність капіталізму. "Чи можна стверджувати, що ми досягли тепер істини, що ми не відкриємо основної вади в системі найманої праці... як ми її відкрили в системах рабства, феодалізму, цехових корпорацій... Прийде, безсумнівно, час, коли наші онуки будуть вважати нас варварами за те, що ми залишили трудящі класи без захисту, такими ж варварами, якими вони, так само як і ми, будуть вважати народи, які зробили ці нації рабами", — писав учений.
4. Переконання в тому, що не можна розглядати багатство безвідносно до споживання окремих людей, потреби яких є метою будь-якого виробництва. На думку вченого, примножуючи матеріальне багатство, нація жертвує метою заради засобів, оскільки час, необхідний для зміцнення тіла та духу, витрачається на виробництво предметів розкоші та поглиблення соціальної нерівності. "Людина сама по собі працює для того, щоб відпочивати, — зазначав вчений, — людина у суспільстві найчастіше працює для того, щоб хтось відпочивав. Позбавлення особи дня відпочинку викличе зростання багатства на одну сьому: багаті стануть ще більше прагнути до розкоші, а бідні стануть ще біднішими". Відтак вчений стверджував, що має існувати межа розширення виробництва, співмірна з соціальними доходами.
5. Критика закону народонаселення Т. Мальтуса, заснована на переконанні у тому, що "національний добробут залежить від стабільного та постійного попиту на працю". На думку С. Сісмонді, кількість засобів існування не є межею збільшення чисельності населення, інакше замолені верстви повинні були б демонструвати значне кількісне зростання, чого насправді не відбувається.
Вчений стверджував, що лише у суспільстві дрібних власників, де виробництво людей, як і речей, співмірне зі зростанням доходів, немає небезпеки перенаселення. Водночас в епоху промислового перевороту становище робітника змінюється залежно від попиту на робочу силу та конкуренції на ринку праці, які породжують злидні та безробіття.