Соціально-економічні наслідки промислового перевороту в провідних країнах світу.

Отже, головним підсумком здійснення промислового перевороту в провідних країнах Західної Європи та США був процес створення в них індустріального суспільства. Промисловий переворот у цих країнах мав свої особливості, які визначалися всім попереднім ходом їх соціально-економічного та історичного розвитку. Особливості промислового розвитку в окремих країнах заклали передумови для нерівномірного економічного розвитку держав. У ході промислового перевороту були в основному ліквідовані феодальні пережитки, що створювало умови для подальшого розвитку продуктивних сил та ринкових відносин у цих країнах. Промисловий переворот також вплинув на процес спеціалізації виробництва в окремих країнах та на міжнародний поділ праці. Так, Франція спеціалізувалася у виробництві дорогих тканин, одежі, парфумів, ювелірних виробів, предметів жіночого туалету, Німеччина — у виробництві металорізальних верстатів, сільськогосподарських машин, устаткування для спиртових та цукрових заводів, продукції металургійної промисловості та різних видів озброєння, США — тканин, суднобудуванні, виробів металургійної промисловості, сільськогосподарських та швейних машин і особливо вирощуванні пшениці.

Серед країн Західної Європи особливо місце посідала Англія. Після завершення першого в історії людства промислового перевороту Англія стала індустріальною державою, яка, використовуючи своє панівне промислове становище, почала широкий експорт машин у всі країни світу. Монополія Англії у виробництві машин для різних галузей промисловості сприяла подальшому розвитку її економіки та одержанню високих прибутків у зв’язку з великим попитом на товари англійської індустрії. Англія стає в середині ХІХ ст. світовим лідером в економіці, «фабрикою світу», а її товари вважалися еталоном якості. Перетворення Англії у першу в світі індустріальну державу та найбільшу колоніальну імперію створило особливо сприятливі умови для розвитку її економіки, що дало можливість Англії проголосити політику вільної торгівлі — фритредерство, яка полягала в тому, що Англія знімала митні податки з товарів різних держав, що ввозилися на її територію, і в свою чергу мала право ввозити товари в інші країни без оподаткування. Така політика давала Англії великі переваги у зв’язку з монопольним становищем її промисловості і відсутністю в світі держави, яка б могла з нею конкурувати. Політика вільної торгівлі призвела до того, що в 50—60-х роках ХІХ ст. у зв’язку із укладенням ряду торговельних угод дешеві англійські товари насичують ринки країн Західної Європи, зокрема Франції. У 1860 р. експорт англійських товарів у Францію подвоївся. Політика вільної торгівлі дала можливість Англії не тільки розвивати промисловість, але й значно зміцнити торгівлю та банківську систему, перетворитися на світовий банківський центр, який почав активно впливати на світову економіку.

Для стимулювання розвитку економіки в кінці ХІХ ст. країни Західної Європи застосовували різні заходи. В 40—50-х роках ХІХ ст. значного поширення набула політика протекціонізму, яка була спрямована на захист внутрішнього ринку та власного виробника. Така політика на певному етапі підтримувала промислове виробництво, але не могла довгий час його стимулювати. Наприклад, таку політику активно проводила Німеччина, захищаючи свій внутрішній ринок від ввозу англійських товарів.

Отже, в першій половині ХІХ ст. провідні промислові країни здійснюють різні економічні політики, спрямовані на стимулювання розвитку власної економіки.

Промислові перевороти, що відбувалися в провідних країнах Західної Європи та США, проходили в різний час та неоднаковими темпами, що мало відповідний вплив на розвиток економіки цих країн.

До цього ж на економіку країн впливали особливості їх історичного і політичного розвитку, участь у міжнародному поділі праці та світовій торгівлі.

Уже в першій половині ХІХ ст. виникає ряд негативних факторів, які діють на економіку таких країн, як Англія та Франція. Так, у Англії зростає вивіз капіталу за кордон, у Франції все більша частина капіталу відволікається на лихварські операції, а не вкладається у розвиток вітчизняної промисловості. Відбувається зниження темпів економічного зростання, перш за все в таких країнах, як Англія і Франція і, навпаки, швидкі темпи розвитку економіки США.

Нестача робочої сили, можливість купити землю, відносно висока заробітна платня, відсутність дискримінаційних законів за політичною та національною ознакою, можливість вільно, без перепон заснувати свою приватну справу — все це стимулювало переселення європейців до США. З 1816 рр. з Європи до США емігрувало понад 5 млн чоловік, найбільша частина емігрантів була з Англії, Франції, Німеччині, Італії та Росії. Притік емігрантів до США стимулював розвиток її економіки. США одержали велику кількість робочої сили, енергійних ініціативних людей, частина яких привезла в країну значні капітали і вклала їх у розвиток економіки, а частина — винаходи, креслення машин, різні наукові відкриття.

Таким чином, період кінця XVIІІ — першої половини ХІХ ст. характеризувався кардинальними зрушеннями у розвитку економіки провідних країн Західної Європи та США. Ці зрушення привели до руйнування феодальних відносин на селі та розвитку капіталізму в сільському господарстві, зокрема фермерства. Пере­ломним моментом для економіки стає промисловий переворот, якій створив умови для становлення індустріального суспільства, що базується на машинному виробництві. Створення великого машинного виробництва сприяло міжнародному поділу праці та розвитку світового ринку.