5. Дав досить глибоке, як на ті часи, визначення капіталу, започаткував поділ капіталу на основний та оборотний.

Розглядаючи капітал в уречевленій формі, Ф. Кене писав про те, що останній — це не гроші, а ті засоби виробництва, за допомогою яких створюється "чистий продукт". Гроші уче­ний аналізував як засіб полегшення обміну товарів. Він дотримувався думки, що накопичення грошей утворює "без­плідне багатство", оскільки їх вилучення з обігу перешко­джає нормальному кругообігу товарів та доходів.

Ф. Кене вперше в економічній науці виокремив два види витрат — разові та поточні. Досліджуючи продуктивний ка­пітал, що функціонує у сільському господарстві, вчений виділив:

"щорічні аванси", або щорічні витрати (на насіння, засоби існування робітників тощо);

• "первинні аванси", або разові витрати (на сільськогосподарський інвентар, будівлі, худобу тощо).

Зазначивши, що для відшкодування першого виду витрат не потрібно залучати гроші ззовні, оскільки вони відшкодовуються при продажу сільськогосподарської продукції, Ф. Кене писав про те, що "первісні аванси" є разовими затратами, які здійснюються на багато років наперед.

6. Здійснив геніальну спробу проаналізувати процес відтворення та обігу всього суспільного продукту з метою ви­явлення головних народногосподарських пропорцій економічного розвитку. Принагідно зазначимо, що саме Ф. Кене вперше в історії економічної науки впровадив у науковий вжиток термін "відтворення суспільного продукту", розме­жував його вартісну і натуральну форми, відокремивши по­няття "капіталу" та "доходу".

Економічна таблиця Ф. Кене втілила в собі основні положен­ня учення фізіократів і стала першою моделлю процесу суспіль­ного відтворення. Учений показав, що основу економічного життя суспільства становить постійне відновлення кругообігу сукупного суспільного продукту, який виробляється, розподіляється і об­мінюється між класами таким чином, що створюються передумови для продовження їх діяльності знову і знову.

Узявши за вихідний пункт відтворення кінець сільськогоспо­дарського року, Ф. Кене виходив з того, що капітал фермерів складається із двох частин:

1. "первинних авансів" у 10 млрд ліврів, які слугують протягом 10 років. Відтак щорічно одна десята частина їх вартості (1 млрд ліврів) входить до складу річного продукту;

2. "щорічні аванси" у сумі 2 млрд ліврів, за рахунок яких покриваються витрати на сировину, заробітна плата найманих робітників тощо. Ця частина капіталу служить один рік і її вартість повністю відшкодовується.

Крім перенесеної капітальної вартості у сумі 3 млрд ліврів у вартість річного продукту фермерів Ф. Кене включив вартість ви­робленого за рік "чистого продукту" — 2 млрд ліврів. Таким чином, вартість річного сільськогосподарського продукту склала 5 млрд ліврів. За своєю натуральною формою це насіння і продовольство (4 млрд ліврів), а також сировина для промисловості (1 млрд ліврів).

До складу сукупного суспільного продукту вчений включив також вартість продукту, виробленого "безплідним" класом (2 млрд ліврів). За натуральною формою це промислова продукція. У ре­зультаті вартість сукупного суспільного продукту становила 7 млрд ліврів.

Крім того в "Економічній таблиці" Ф. Кене на початок аналі­зу землевласники мають 2 млрд ліврів орендної плати, отриманої від фермерів. Ці гроші вчений не включав до складу сукупного суспільного капіталу, розглядаючи їх як засіб, який опосередко­вує рух сукупного суспільного продукту.

Аналіз кругообігу річного продукту дав змогу Ф. Кене виділити 5 взаємопов'язаних між собою актів, які завершу­ються відшкодуванням використаних фондів та створенням необхідних передумов для відновлення виробництва. Таким чином, учений довів, що дотримання певних пропорцій забезпечує без­перервність процесу відтворення та утримує економіку в стійкій рівновазі.

Необхідно взяти до уваги, що теоретичний аналіз процесу відтво­рення, здійснений Ф. Кене, був спрощеним, оскільки учений:

• єдиним продуктивним класом уважав клас фермерів, який орендує землю у землевласників, володіє капіталом і здійснює товарне виробництво;

• абстрагувався від процесу нагромадження, аналізуючи про­сте відтворення, умови, за яких "культура, багатство і насе­лення залишаються у тому ж стані, не зазнаючи ні зростан­ня, ні скорочення";

• ігнорував вплив міжнародної торгівлі на відтворення, яке здійснюється у національному масштабі, а також обмін, який відбувається у межах одного класу;

• досліджував економіку за умов "природного порядку": віль­ної конкуренції, еквівалентного обміну та стабільності цін.

Водночас завдяки геніальній спробі аналізу процесу відтворен­ня на макроекономічному рівні "Економічна таблиця" Ф. Кене стала справжнім проривом у світовій економічній науці, за­початкувавши:

— економічне моделювання, створення макромоделей, які відображають умови та головні пропорції суспільного відтво­рення;

-— макроаналіз на основі використання агрегованих показників та об'єднання численних актів купівлі-продажу на рівні на­ціонального господарства в цілому;

— осмислення економічної ролі капіталу як необхідної осно­ви безперервного функціонування національної економіки.

Із своєї відтворювальної концепції Ф. Кене виводив досить радикальну економічну програму, спрямовану на подолання за­непаду сільського господарства шляхом упорядкування системи оподаткування, обмеження державного втручання в економіку, забезпечення свободи внутрішньої та зовнішньої торгівлі.