Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тексти лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.78 Mб
Скачать

Економічне вчення фізіократів

Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки — школу фізіократів (буквально — природовладдя, від гр. рhsis — при­рода, kratos — влада). У назві школи відобразилась її централь­на ідея — вивчення основ природного порядку в економіці.

Услід за П. Буагільбером фізіократи виступили з різкою кри­тикою принципів меркантилізму та політики кольберизму, спря­мованої на розвиток мануфактурного виробництва при повному ігноруванні інтересів сільськогосподарських виробників, які по­терпали від збереження феодальних відносин на селі та протек­ціонізму.

Засновником та лідером нової школи був Франсуа Кене (1694— 1774), який заклав підвалини учення фізіократів, сформулював його теоретичні засади та економічну програму. Ідеї Ф. Кене підтримували та розвивали: Віктор Рікеті Мірабо (1715—1789), П'ер Самюель Дюпон де Немур (1739—1817), Поль П'єр Мерсьє де Ла Рів'єр (1720—1793), Венсан де Гурне (1712—1759), Анн Робер Жак Тюрго (1727—1781) та інші.

Термін "фізіократи" з'явився не відразу. Французькі дослід­ники називали себе економістами і були першими, хто впрова­див у широкий вжиток назву нової професії. Поняття "фізіокра­тія" ввів Дюпон де Немур, щоб виразити суть створеної ним теорії. Пізніше саме воно стало назвою нової школи.

Найважливіші ідеї вчення фізіократів:

  1. Різка критика меркантилізму. На противагу меркантилі­стам, які досліджували переважно проблеми сфери обігу, фізіократи зосередили свою увагу на сфері виробництва. Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а сільське господарство. Спростовуючи погляди меркантилістів на роль держави у забезпеченні активного торговельного балансу, Ф. Кене та його однодумці виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концеп­цію економічного лібералізму, концентрованим вираженням якої став знаменитий принцип "laissez faire".

  2. Теорія "природного порядку", пов'язана з визнанням об'єк­тивного та закономірного характеру розвитку ринкової еко­номіки. Фізіократи вважали, що економічні закони мають природний характер, божественне походження і є зрозумілими для усіх. Основу природного порядку вони вбачали в економічній свободі та недоторканності приватної влас­ності. У зв'язку з цим французькі дослідники стверджували, що будь-яке втручання у природний хід речей порушує "при­родний порядок", завдаючи шкоди суспільному відтворенню.

  3. Концепція "чистого продукту". Під чистим продуктом фізіократи розуміли отриманий у землеробстві надлишок про­дукції, що перевищує витрати виробництва. Цей надлишок вважався унікальним даром природи, створеним землею зав­дяки природній родючій силі. На думку французьких дослід­ників, отримати цей дар можна лише у сільському госпо­дарстві. Відтак лише землеробська праця, пов'язана з реаль­ним фізичним приростом матерії, проголошувалась про­дуктивною, а джерелом суспільного багатства і процвітан­ня нації вважалось сільське господарство. Всі інші галузі, на думку фізіократів, були корисними, але не продуктивни­ми, оскільки в них відбувався не приріст чистого продукту, а лише зміна його форми або просторове переміщення. Єдиною формою чистого продукту проголошувалась рента.

  4. Класовий поділ суспільства. Відповідно до концепції "чисто­го продукту" фізіократи вперше в історії економічної думки поділили суспільство на класи, взявши за основу економіч­ний критерій: участь великих соціальних груп у створенні та розподілі суспільного багатства. Відтак вони виокремили продуктивний (землероби) та непродуктивний (ремісники, торговці) класи та клас землевласників. Очевидною істиною для французьких дослідників було те, що продуктивною є лише праця, прикладена до землі. Тому діяльність усіх не зайнятих землеробською працею вони трактували як "без­плідну", таку, що не створює нового багатства і відіграє у суспільстві допоміжну, обслуговуючу роль.

Засновником нової наукової школи був відомий французький економіст XVIII ст. Франсуа Кене (1694—1774). Його економічні погляди знайшли відображення у славнозвісній "Економічній таблиці", яка вийшла друком у 1758 р., а також у працях "За­гальні принципи економічної політики держави" (1760), "Про торгівлю" (1760), "Аналіз економічної таблиці" (1766), "Діалог про ремісничу працю" (1766), "Зауваження стосовно грошового процента" (1766) та ін.

У своїх творах вчений: