Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тексти лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.78 Mб
Скачать

Київська Русь

Київська Русь була типовою ранньофеодальною державою, в якій завершувалося становлення феодальних відносин, зростало та зміцнювалося феодальне землеволодіння – вотчина.

У Київській Русі 13-15% населення мешкало у містах і се­лищах, яких налічувалося близько 240. Але тільки 74 міста мало населення близько 4-5 тис. чол. Серед міст вирізнявся Київ – одне з найбільших міст Європи, де мешкало 35-40 тис. чол. Міста Київської Русі були як центрами ремесла і торгівлі, так і адміністративно-воєнними.

Диференціація ремесел, посилення обміну сприяли розвиткові внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Основною формою внутрішньої торгівлі були невеликі місцеві ринки, зв’язок між якими був віднос­но слабким. Зовнішня торгівля в Київській Русі розвивалась завдяки наявності таких важливих торговельних шляхів, як “з варяг у гре­ки” (з Балтійського моря в Чорне), по Волзі до узбережжя Каспійсь­кого моря. Вивозились хутра, мед, віск, льняні тканини, прикраси. Ввозились шовкові тканини, парча, оксамит, срібло, мідь, прянощі.

Засобами обігу здебільшого служили візантійські та арабсь­кі монети — дирхеми. Давньоруською грошовою одиницею бу­ла гривня (злиток срібла вагою близько 204 г), яка ділилася на 20 ногат, 25 кун та 50 резан.

Інтенсивне зростання та зміцнення великого феодального землеволодіння, заснованого на натуральному господарстві, посилило владу місцевих бояр та князів, створило пе­редумови економічної самостійності та політичної відокремлено­сті давньоруських земель. Це зрештою призвело до розпорошення централізованої влади та розпаду Київської Русі як цілісної держави.

Основною формою державних пода­тків спочатку була данина, яку збирали через так зване полюддя. У 945 р. законодавчо встановлено розмір данини з одиниці обкладання, а також час та місце її збору. Одиницею обкладання при стягуванні данини з окремої сім’ї був “дим”, а з окремого господарства – плуг або рало.

Основні верстви населення Київської Русі:

  • “мужі” – знать, бояри на чолі з Великим князем (княжі воїни, старші й молодші дружинники, племінна (місцева) знать;

  • “люди” – міська знать (купці, пов’язані з міжнародною торгівлею);

  • “молодші люди” – мешканці міст (дрібні торговці, крама­рі, ремісники);

  • “чернь” – найбідніші прошарки міста;

  • “смерди” – селяни, основна маса населення. Селяни поділялися на групи відповідно до ступеня залежнос­ті від знаті;

  • “холопи” – раби (закупи, рядовичі).

Із прийняттям християнства з’явився ще один значний прошарок суспільства – духовенство, яке замінило собою волх­вів та інших служителів язичницьких богів, культів.

Головними га­лузями економіки Київської Русі, були двопільне землеробство (пшениця, жито, просо, ячмінь, овес) та скотарство (велика рогата худоба, коні, свині). Було поширене мисливство, особливо на хутрових звірів, рибальство, бортництво (примітивне бджолярство).

Високого розвитку набуло ремесло, яке налічувало до 40 спеціальностей: виготовлення зброї, щитів, панцирів, замків, цвяхів, предметів домашнього вжитку, гончарних, ювелірних виробів тощо.