4. Теорії „індустріального суспільства”.

Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях Веблена. У 40-60 - х рр. ХХ ст. вона знов набула актуальності. Родоначальником концепції „індустріального суспільства” вважають американського економіста П.Дракера, який у 40-х роках опублікував кілька праць, присвячених цій проблемі: „Майбутнє індустріальної людини”(1942), „Ідея корпорації”(1946), „Великий бізнес”(1947), „Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу” (1949). Пізніше, у 60-х роках теорію було розвинуто американським соціологом і економістом Уолтом Ростоу. Відповідно до його поглядів людське суспільство в своєму розвитку має пройти кілька певних етапів („стадій”). Деякі стадії окремі країни вже пройшли, в той же час інші країни ще тільки їх проходять. Отже, за Ростоу (книга „Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест” (I960)):

1 стадія – „традиційне суспільство” - первісне, рабовлас­ницьке та феодальне суспільства, включно до XVIII століття, або докапіталістичний розвиток людського суспільства. На цій стадії переважають сільське господарство та „доньютонівська” наука й техніка.

2. стадія – „перехідне суспільство (підготовка передумов до піднесення)” характеризується виникненням сучасних типів промислових підприємств та банків.

3. стадія – „піднесення”. На цій стадії відбувається швидкий розвиток про­мисловості й сільського господарства за рахунок таких факторів, як: 1) збільшення інвестицій до рівня, що перебільшує 10 % на­ціонального доходу; 2) стрімкий розвиток однієї або кількох галузей обробної промисловості; 3) наявність такої суспільної системи, що дозволяє використову­вати стимули економічного зростання.

4. стадія – „рух до зрілості” - забезпечення стабільного перевищення випуску продукції відносно зростання населення.

5. стадія – „суспільство високого масового споживання”, на якій виробництво предметів споживання та послуг відіграє визначаль­ну роль в економіці.

6. стадія – „вік пошуку якості”. Висновок, що його робить У.Ростоу, полягає в наступному: під час економічного зростання будь-яка економічна система досягне однакового рівня (“стадії”) розвитку, незалежно від політичного устрою. Тому немає потреби в посиленні тоталітарних методів.

Таким чином, для методології У.Ростоу визначальним є технологічний підхід до аналізу економічних процесів, коли рівень розвитку суспільства, його тип і соціальна структура виводяться з рівня розвитку техніки.

Суть концепції „індустріального суспільства” Джона Гелбрейта можна викласти таким чином:

1) застосування складної та все більш досконалої техніки призводить до „внутрішнього переродження” капіталізму, при якому ринок насичується споживчими товарами; створюється добре організована система послуг і, як наслідок, має місце нівелювання суспільних контрастів та суперечностей.

2) в економічній системі капіталізму виділяються два різних сектори: А) „планова система” - світ великих корпорацій, що мають владу не тільки щодо цін, технологій та витрат, але й владу над суспільством та державою; ця система є джерелом нестійкості та загострення суперечностей у суспільстві, оскільки прагне до безмежної влади та не враховує у своїх діях суспільні інтереси. Б) „ринкова система” - дрібні фірми, сфера послуг й реміс­ництва, які позбавлені влади; ця система є джерелом економіч­них, культурних, духовних та соціальних цінностей у суспільстві.

3) рішення проблем, що склалися завдяки цій ситуації, можна знайти у комплексі реформ, які забезпечать виведення держави з-під влади „планової системи”; розвиток немонополізованого сектору; забезпечення конкурентоспроможності й зростання закупі­вельної спроможності „ринкової системи”.

Складовою концепції „індустріального суспільства” є концеп­ція „врівноважуючої сили”, зміст якої Гелбрейт наводить у роботі „Американський капіталізм: концепція врівноважуючої сили”(1952):

1) для „незрівноваженої економіки” (олігополія) характер­ними є наступні риси: діють мотиви й стимули безпланової ринкової системи; має місце контроль цін та прямого розподілу ресурсів з бо­ку найбільш великих виробників; постійним є перевищення грошової маси над товарною, або перевищення попиту над пропозицією - тобто безконтроль­на влада продавців;

3. щоб приборкати цю олігопольну владу, необхідна „врівноважуюча сила” (або монополія покупців), а саме: держава (уряд) та різні об'єднання - профспілки, що монополізують ринок праці тощо.

Дж. Гелбрейт вважав, що відкрив новий фактор („врівноважуючу силу”), завдяки якій капіталізм звільняється і від панування монополій, і від руйнівної сили конкуренції.

Певним розвитком концепції „індустріального суспільства” є також концепція „суспільства достатку”. Згідно точки зору Гелбрейта, характерною рисою сучасного суспільства є безсумнівна здатність економіки виробити все, що люди бажають (тому суспільство повинно задовольняти усі потреби - як індивідуальні, так й суспільні). Але існує тільки видимість „достатку”, тому що споживання „приватних” товарів (або індивідуальних) зростає, а задоволення суспільних потреб зменшується. При цьому НТР сприяє появі нових товарів та послуг задля індивіду­альних потреб, отже з'являються нові й нові проблеми у цій нерівновазі. З метою досягнення рівня дійсного „суспільства достатку” необхідно розглядати не стільки проблему виробництва, скільки проблему розподілу. Вирішення останньої знаходиться у забезпеченні 1)рівноваги між споживанням „приватних” та суспільних послуг через механізми забезпечення інвестування в освіту, 2)використання наявних ресурсів з метою боротьби проти голоду та бідності, 3) „ефективного попиту” під час безробіття за рахунок соціальної допомоги, що дорівнює зарплаті. Найбільш відомі праці Гелбрейта – „Суспільство достатку” (1957), „Нове індустріальне суспільство” (1967), „Економічні теорії та метасуспільства” (1973) та „Століття невпевненості” (1977).

Своєрідною проекцією „індустріального суспільства” стала концепція „постіндустріального суспільства” професора соціології Гарвардського університету Данієля Белла, проголошена вперше на Міжнародному соціологічному конгресі в 1970 році, а пізніше викладена в роботі „Настання постіндустріального суспільства”(1973). Цю концепцію Белл викладає наступним чином: 1) центральна ознака „постіндустріального сусупільства” – панування науки, наукових знань; 2) в основу класового підходу покладено принцип знань і кваліфікації; відповідно, існує чотири основні класи: фахівці, техніки, службовці, робітники; 3) недоліки концепції „індустріального суспільства” в тому, що розглянуто розвиток суспільства виключно в сфері техніки; 4) недоліки марксистського вчення - зміну формацій розглянуто в аспекті відносин власності („власність – це юридична фікція”); 5) „постіндустріальне суспільство” характеризується найвищим професійним рівнем робочої сили, найвищим ступенем освіти та спеціалізації робітників. При цьому освіта має вирішальне значення.

Під час розробки своєї концепції Белл розглянув головні риси „постіндустріального суспільства”:

1. Переорієнтування економіки з виробництва товарів на ко­ристь виробництва послуг.

2. Перевага високопрофесійних спеціалістів і техніків серед робітників, що зайняті у виробництві.

3. Провідна роль теоретичних знань при утворенні нових ме­тодів організації виробництва та під час побудови соціальної структури суспільства.

4. Орієнтування техніко-економічної сфери на контроль відносно технологій.

5. Забезпечення процесу прийняття рішень за допомогою „ін­телектуальних” технологій, а також зосередження влади корпора­тивної та суспільної в руках „інтелектуальної еліти”.

Концепція Д.Белла, спираючись на реальні факти, все ж таки відображає лише поверхові уявлення про тенденції капіталістичного розвитку.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Опишіть історичні умови виникнення та теоретичні засади інституціоналізму.

2. Порівняйте методологію та проблематику раннього інсти­туціоналізму та неоінституціоналізму.

3. Проаналізуйте соціально-економічні передумови виникнен­ня теорій трансформації капіталізму.

4. Розкрийте суть та своєрідність теорії суспільного вибору.

5. Назвіть роль і місце ідей інституціоналізму в сучасній теорії і практиці.

6. Назвіть спільні риси різних інституціональних напрямів.

7. Проаналізуйте концепції футурології та питання їх еволюції.

8. Розкрийте суть теорії „трансакційних витрат” Коуза та її місце і роль в економічній науці.