3. Теорії трансформації капіталізму.

Концепція „конвергенції” та її суть. Власне сам термін „конвергенція” був запо­зичений вченими-економістами з біології. Конвергенція - це зближення, сходження біологічних індивідів, що потрапили у схожі життєві умови, поступово пристосувалися до цих умов та набувають схожих рис. Концепція „конвергенції” виникла під впливом протистояння двох політичних систем: капіталізму та соціалізму, демократич­ної та тоталітарної системи. Осмислення того факту, що третя світова війна з використан­ням термоядерної зброї неминуче призведе до загибелі людства, наштовхнуло ідеологів різних буржуазних та демократичних пар­тій до ідеї „суспільної конвергенції”, яка передбачає еволюційне розв'язання соціальних проблем та зближення суспільних устроїв країн з різними політичними системами.

Суть концепції „конвергенції” полягає в тому, що ка­піталізм та соціалізм, суспільства з різними устроями, під впли­вом НТП поступово (еволюційним шляхом) проникають один в одного, набувають спільних рис. Таким чином, створюється єдине науково-технічне й соціальне середовище, яке призводить різні державні системи до конвергенції, тобто до набуття схожості. Для доведення слушності своєї теорії прихильники концепції „конвергенції” застосовують наступні твердження:

1. технологічні процеси й техніка в капіталістичних та соціалістичних країнах мало чим відрізняються;

2. професійні структури капіталізму та соціалізму майже од­накові, а їх відмінності обумовлені тільки різними структурами народного господарства.

В залежності від аргументів, що їх використовують послідовники концепції „конвергенції”, розрізняють декілька шкіл „конверген­ції”.

„Раціоналістична школа” проголошує, що дві системи дедалі більше наближуються одна до одної, внаслідок чого виникає змішана система, яка дає можливість досягти оптимального варіанту суспільної організації. Майбутньому „суспільному оптимуму” будуть притаманні ри­си обох конвергуючих систем: а) капіталізму: приватна власність; прибуток як економічний мотив та стимул; ринкова система; б) соціалізму: соціальна рівність; робітничий контроль за умовами виробництва; економічне планування ( суспільна власність не буде збережена).

„Технологічна школа” передбачає злиття двох систем, яке має відбутися внаслідок розвитку однакових технологічних структур у вироб­ництві:

1. сучасна індустріальна техніка підпорядкована певному „імперативу”, що виходить за межі будь-якої ідеології;

2. цей „імператив” обумовлює однакові технологічні умови розвитку різних політичних систем;

3. під впливом нових технологій та наукової організації виробництва відмінності між протилежними системами зменшу­ються, має місце стирання суспільних контрастів;

4. при цьому відмінності між країнами, що знаходяться на різних ступенях індустріального розвитку, не залежать від роз­міру цих відмінностей.

„Менеджерська школа” стверджує, що управлінські технології та струк­тури в країнах з різними політичними системами дуже схожі між собою. Доведення цієї тези полягає в наступному. В сучасних умовах великими монопольними підприємствами в західних країнах керують вже не самі власники капіталу, а наймані менеджери (професійні управляючі) - тобто влада перетікає від капіталістів до управлінської верхівки. Такі процеси відбуваються в усіх країнах Східної Європи (раніше соціалістичних). Отже, процеси, що відбуваються у країнах Східної та Західної Європи в сфері управління економікою, є схожими.

Школа „зближення у методах регулювання економіки”. Її зміст полягає в тому, що внаслідок НТП, масового виробництва продукції, високого ступеню організації виробництва та державного втручання в еко­номічні процеси регулювання економіки в різних країнах набуває схожих рис, а саме: по-перше, в країнах Західної Європи посилюється тенденція до пла­нування, централізованого прийняття рішень. Внаслідок цього ка­піталістична економіка стає все більш „організованою”. По-друге. В економічних системах країн Східної Європи відбувається відмова від суто централізованих методів планування на користь ринкових відносин і, як наслідок, здійснюється рух колишніх соціалістичних країн назустріч капіталізму. Ідеалом цього взаємонаближення є „ринковий соціалізм”, основними рисами якого мають бути: широка автономія суб'єктів виробництва щодо визначення витрат на продукцію; встановлення меж планового керівництва до опосеред­кованого ринкового контролю; створення стимулів виробництва в процесі маніпулювання цінами.