3. Ранній інституціоналізм.

У рамках раннього інституціоналізму склались три основні напрями: 1) соціально-психологічний, 2) соціально-правовий, 3) кон'юнктурно-статистичний (емпіричний).

Соціально-психологічний інституціоналізм Т.Веблена.

ВЕБЛЕН Торстейн (1857-І929), США. Основні праці: „Теорія бездіяльного класу”(1899), „Інженери і система цін”(1921), „Абсентеїстська власність”(1924).

Т.Веблен відомий як критик капіталізму та приватної влас­ності, особливо - власності рантьє (за що отримав репутацію „американського Маркса”). Він пропонував замінити владу рантьє владою технократів (промислового капіталу). Інституції (або рушійні сили розвитку суспільства), за Вебленом, це - батьківські почуття, материнський інстинкт, смак до добре виконаної роботи, потяг до знань.

Еволюція суспільної структури, за Вебленом, це процес природного добору інститутів, і ні в якому разі не наслідок класо­вої боротьби. Тому, вважав Т.Веблен, поведінка людей обумовлюється підсві­домими мотивами, інстинктами, звичаями та традиціями. Вони (інстинкти) перш за все можуть виявитися че­рез турботу за родину, а згодом перерости у турботу за суспільство й людство.

Економіка, за Т.Вебленом, складається з таких галузей як матеріальне виробництво (його метою є підвищення продуктивності праці, удосконалення виробничих процесів та зростання ефективності виробництва) та бізнес, метою якого є отримання найбільших прибутків.

Т.Веблен відомий також як критик марксизму, зокрема теорії історичного прогресу через класову боротьбу і соціальну революцію. З його точки зору, причиною суспільних протиріч є суперечності поміж галузями матеріального виробництва та бізнесу. Тобто, вважає Т.Веблен, класова боротьба не має жодного відношення до протиріч суспільства. Для зміни існуючих суспільних відносин Т.Веблен пропонує передати владу від підприємців (представників бізнесу) до технічної інтелігенції. А шляхом передачі влади він вбачає загальний страйк інженерно-технічних працівників. За допомогою інженерної революції Т.Веблен намагався реформувати суспільство, що було, безумовно, утопічною ідеєю. Виступивши як критик капіталізму, він, проте, не бачив йому альтернативи, а тому не випадково писав, що найближчим часом, очевидно, буде посилюватися „принцип бізнесу”.

Соціально-правовий інституціоналізм Дж.Коммонса.

КОММОНС Джон Роджерс (1862-1945) вважав еконо­мічні процеси залежними від психології та права. Систему його поглядів викладено в основних працях – „Правові основи капіталізму”(1924), „Інституціональна економіка. Її місце в політичній економії”(1934), „Економічна теорія колективних дій” (1950). Рушійними силами суспільного розвитку Коммонс називав „колективні інститути”: родина, виробничі корпорації, торговельні об'єднання, тред-юніони (профспілки), держава.

Суспільство, за Коммонсом, складається з професійних груп, що співпрацюють між собою. Ті ж конфлікти, що виника­ють під час співпраці професійних груп, є фактором суспільної еволюції. Головна мета суспільства - подолання існуючих суспіль­них суперечностей шляхом реформ та удосконалення юридичних норм. Завдання держави - усунення конфліктних ситуацій та ре­гулювання „розумної вартості” юридичними засобами (наприк­лад, у Верховному Суді). За Коммонсом, юридичні відносини (або „угоди”) є основою усіх суспільних відносин. До того ж, першоосновою усіх угод є угода поміж капіталістом та робітником. В зв”язку з цим Коммонс виділяє основні типи „угод”:

1) „ринкова” - об'єднує п'ятьох учасників (продавець та потенційний продавець, покупець та потенційний покупець, суд, що слідкує за виконанням правил іншими учасниками);

2. „адміністративна” - відбиває відносини поміж керівни­ками та підлеглими;

3. „розподільча” - виступає у вигляді рішень правління корпорації, а також як оподаткування, бюджет, регулювання ціни;

4. „власність” - що є специфічною „угодою”, або юридичною „угодою” з титулом власності ( речова власність; неречова власність (борги й боргові зобов'язання); невідчутна власність (цінні папери), як найбільш поширена „власність”).

„Інституціональна економіка” за Коммонсом - це економіка „регульованого капіталізму”, „адміністративного капіталізму”, „розумного капіталізму”. Ці характеристики пов”язані у Коммонса з визначенням ролі держави в капіталістичному суспільстві.

Кон”юнктурно-статистичний інституціоналізм У.Мітчела.

МІТЧЕЛ Уеслі Клер ( 1874-1948) вважав еконо­мічні процеси залежними від антропології, математичних розра­хунків, фізично-географічних процесів та ринкової кон'юнктури. Його найбільш відома праця – „Лекції про типи економічної теорії” (1935). Головним фактором економічного розвитку суспільства, за Мітчелом, є суспільна психологія. Тому головним предметом досліджень економічної науки повинні стати традиції та звичаї, що діють у суспільстві. За Мітчелом, на капіталістичну економіку впливають такі фактори: фінанси; грошовий обіг; кредит. Державне регулювання з використанням цих факторів допо­магає не тільки врегулювати економічний розвиток, а більш того, запобігає циклічним коливанням в економіці та кризовим явищам у суспільстві. Саме тому, - робить висновок Мітчел, - державне регулю­вання в змозі розв'язати суспільні суперечності капіталізму. Застосування Мітчелом технологічного підходу до аналізу закономірностей суспільного розвитку мало позитивну оцінку з боку економістів і соціологів, хоча описовий характер досліджень та брак теоретичного аналізу викликали і критичні зауваження.