3. Поширення кейнсіанства у різних країнах.

В сучасному кейнсіанстві домінують дві тенденції: американська і євро­пейська. Американські послідовники Кейнса (Е. Хансен, С.Харріс, Дж. М.Кларк) акцентують увагу на державному регулюванні економіки переважно шляхом мані­пулювання державними видатками в залежності від економічної кон'юнктури: в періоди піднесення економіки інвестиції обмежуються, в періоди спадів - збільшуються, незважаючи на бюджетний дефіцит. Е. Хансен доповнює кейнсіанський принцип мультиплікатора принципом акселератора. Європейські послідовники Кейнса (Ф.Перру та ін.) акцентували увагу на застосуванні індикативного метода планування економіки як визначального засобу впливу на розвиток ін­вестиційного процесу.

ХІКС Джон Річард (І904-І989), Англія. Основні праці: „Теорія заробіт­ної плати”, „Вартість і капітал”, „Розвиток теорії торговель­ного циклу”, „Перегляд теорії попиту”, „Капітал і економічне зростання”, „Нариси про світову економіку”, „Економічні перспективи”, „Нові нариси про гроші і господарське зростання”.^. Тільки перелік назв наукових праць Хікса свідчить про досить широке коло його наукових інтересів. В першій пра­ці „Теорія заробітної плати”(1932) він розглядає її як окремий випадок за­гальної теорії вартості. Розроблена Хіксом модель визначення заробітної плати, в якій ставки оплати визначаються перетином „кривої поступок” підприємців і „кривої опору” профспілок, досі широко застосовується у західних підручниках „Економікс”. Зміни у розподілі доходів Хікс пов'язує з процесами заміщення між працею і капіталом, досліджує еластичність такого заміщен­ня, ці дослідження сьогодні використовуються в теорії виробничих функцій. На відміну від більшості неокласичних авторів, Хікс акцентує увагу на теорії грошей, констатуючи, що спроби застосувати принципи граничного аналізу до грошей завершувалися безрезультатно. Він запропонував застосувати до гро­шей загальну теорію вибору. В схемі Хікса гроші є одним з рядових елементів „портфеля” різних активів. Різні порушення економічної ситуації призводять до зрушень у структурі цього “портфеля”, завдяки чому змінюється попит на різні його елементи - цінні папери, товари, касові залишки. Шкала граничних оцінок, що формується, в процесі пошуку оптимальних комбінацій, в кінцевому підсумку визначає відносну цінність кожного активу, в тому числі - купівель­ну спроможність грошей.

Після виходу „Загальної теорії...” Кейнса Хіксом була запропонована інша, спрощена модель макроекономічної рівноваги (криві, одна з яких харак­теризувала співвідношення між обсягом сукупного доходу і процентом, друга - аналогічні співвідношення на ринку капіталу, їх перетин визначав „рівноважний рівень доходу”. Основна праця Хікса – „Вартість і капітал” (1939) здобула репутацію класичного твору. У 1972 р. Д.Хіксу присуджується Нобелівська пре­мія в галузі економіки за піонерний внесок в теорію загальної економічної рівноваги та в теорію добробуту.

Свій подальший розвиток теорія неокласичного синтезу набу­ла в працях Поля Самуельсона (р.н. 1915), економічного радни­ка президента Кеннеді, лауреата Нобелівської премії з економіки. Цей американський вчений широко використовував у своїх економічних дослідженнях математичний апарат та розробив майже увесь спектр питань сучасної економічної теорії. Найбільшу популярність Самуельсону приніс підручник „Економікс” („Economics”), що вийшов з друку у 1948 р. і з того часу багато разів перевидавався.