6.Суть економічної програми ліберального народництва полягає в наступному:

А) розширення селянського землеволодіння, упорядкування орендних відносин, надання селянам позичок, розвиток кооперації, ощадних кас, впровадження нової техніки;

Б) знищення самодержавства, встановлення республіканського устрою або конституційної монархії; а також кріпацтва та станових привілеїв;

В) кріпацтво необхідно скасувати разом з общинним землеволодінням з метою усунення причин гальмування економічного розвитку суспільства;

Г) необхідність вирішення аграрного питання еволюційним шляхом.

7.Назвіть авторів указаних теорій і наукових творів:

1. Теорія податків; а) М.Огарев;

2. Теорія “селянського соціалізму”; б) П.Лавров;

3. „Історичні листи”; в) М.Чернишевський;

4. „Примітки до “Основ політичної г) М.Тургенев;

економії” Мілля”;

5. „Що потрібно народові”. д) О.Герцен.

8.До якого напряму (школи) належать наступні економісти?

1. О. Посников; а) психологічний напрям;

2. В. Дмитрієв; б) соціальний напрям;

3. П. Струве; в) математична школа;

4. В.Войтинський. г) ліберально-народницький напрям.

9.Установіть відповідність:

1. П.Лавров, П.Ткачов а) ліберальне народництво;

2. О.Герцен; б) селянський соціалізм;

3. М.Чернишевський; в) революційне народництво;

4. В.Воронцов, С.Кривенко, С.Южаков г) політекономія трудящих;

5. В.Дмитрієв, Л. Слонімський. д) математична школа.

Тема 11. Економічна думка в Україні (хіх-поч.Хх ст.)

Економічна думка в Україні має багатовікову історію. Українські економісти ХІХ ст. були добре освіченими та компетентними науковцями, які не копіювали західноєвропейську економічну думку, а розробляли власні теоретичні положення стосовно конкретних завдань господарського розвитку країни. В 40-х роках ХІХ ст. представники різних напрямів суспільно-економічної думки України (ліберально-дворянського та революційно-демократичного) відображали інтереси протилежних класів. Представники революційно-демократичного напряму відстоювали ідеї скасування кріпацтва та ліквідації самодержавства революційним шляхом. Ліберальний напрям був представлений ідеями еволюційного шляху господарського розвитку країни. В пореформений період після ліквідації феодально-кріпосницької системи економічні погляди в України можна сгрупувати наступним чином: 1) буржуазний лібералізм – В.Н.Каразін, А.О.Скальковський, Д.П.Журавський, Д.М.Струков. Ці відомі вчені та громадські діячі розробляли проекти реформування різних сфер суспільного та державного устрою, усіх основних секторів економіки, але головне місце в їх економічних програмах належало аграрно-селянському питанню; 2) ідеологія дрібної буржуазії була репрезентована активними діячами „Старої громади” – В.Антоновичем, М.Драгомановим, П.Чубинським, К.Михальчуком, М.Старицьким, П.Косачем та ін. М.Драгоманов, не будучи економістом, велику увагу приділяв пореформеним аграрним відносинам; 3) революційно-демократичний (Т.Шевченко, М.Савич); 4) ліберально-народницький напрям – представники критикували капіталізм, заперечували можливість його розвитку в Україні, протиставляючи капіталістичному шляху розвитку дрібне виробництво та натуральне господарство.

Серед українських економістів XIX століття чільне місце зай­мають такі вчені, як Т.Степанов, М.Бунге і І.Вернадський.

СТЕПАНОВ Тимофій (1795-1847), професор Харківського університету, один з популяризаторів і фундаторів класичної економічної теорії в Україні та в Росії. Основна праця – „Нотат­ки політичної економії” (1844). Політекономія, за Степановим, є наукою про накопичення, розподіл та споживання у суспільстві. Тому ця наука повинна відріз­нятися від політики, бо вивчає закони багатства, а не закони морального життя. Багатство загалом складається з природи, праці та капіталу. При цьому, доводив Т.Степанов, праця є суб'єктом багатства, а природа є об'єктом дії праці.

Мета виробництва, на думку вченого, це прагнення до збагачення, основою якого є розвиток виробництва. Прибуток може бути розглянутий з різних боків: 1) частина вартості, що утворюється працею; 2) залежить від рівня зарплати; 3) повинен обумовлювати розмір сплачуваних податків; 4) з метою отримання прибутку застосовується капітал (засоби виробництва - вони вдосконалюють працю; зменшують витрати; збільшують прибуток ); 5) як доход капіталіста, що створюється працею виробників.

БУНГЕ Микола (1823-1895), професор, згодом ректор Київсь­кого університету, а потім і міністр фінансів. Приділяв більшу увагу економічній практиці, але у тісному зв'язку з економічною теорією. Основні праці Бунге: „Основи політичної економії” (1870) та „Нариси політико-економічної літератури” (1895).

Політекономія, за Бунге, - наука про закони капіталістичного розвитку (економічного та промислового), а тому економічний розвиток потребує найбільшої приватної іні­ціативи, вільної конкуренції та обмеження втручання держави в економічне життя; а промисловий розвиток передбачає концентрацію та акціонування підприємств, розвиток кредитних установ. А головне полягає в тому, що державні підприємства не мають стимулів до розвитку. Вільна торгівля є одним з проявів вільної промисловості, тому дуже шкідливим є протекціонізм, який затримує загальне здешевлення продукції, тому й зростання добробуту громадян; гальмує зростання прибутків, а можливо, й зменшення зарплати; затримує розвиток технічної основи держави, бо штучно стримує конкуренцію.

ВЕРНАДСЬКИЙ Іван (1821-1884), професор Київського універ­ситету, суто вчений-теоретик. Економічні закони, за Вернадським, є природними законами виробництва, а тому довічні й не потребують втручання влади; виявляються всюди, де є праця та обмін; вступають у протидію з протекціонізмом, який їм супере­чить. Капітали, за думкою вченого, мають кілька особливих властивостей: по-перше, з'єднують виробничі сили; по-друге, розподіляють працю; і, по-третє, утворюють машинне виробництво.

Праця також має кілька характеристик. Вона є головним та єдиним джерелом багатства, обумовлює відношення людини до речей та людини до людини, і при капіталізмі протистоїть власності. І.Вернадський вважав, що споживна вартість визначена споживними рисами то­вару, а вартість визначена працею. Цінність, в свою чергу, визначена відношенням покупця до речей, і є перетвореною при обміні вартістю.

Основні праці І.Вернадського – „Курс політичної економії” (1858) та „Проспект політичної економії” (1858).

Економічна думка України означеного періоду представлена трьома основними напрямами: марксизмом, маржиналізмом та соціальним напрямком.

ФРАНКО Іван (І856-І9І6). Видатний представник української революційної демократії, письменник, публіцист_, філософ, історик. І.Франко був також серйозним дослідником і в економічній теорії. Він вважав, що „наука економії (господарки народної)... безперечно найважливіша з усіх наук. Він знайомиться з працями Д. Мілля, К. Маркса, „Капітал” захоплює його, він здійснює переклад українською мовою глав цієї праці. Пише ряд власних еко­номічних праць: “Основи суспільної економії”, „Про працю”, „Катехізіс еко­номічного соціалізму” та ін. Він викладає політичну економію в гуртках само­освіти львівських робітників, готує рукопис підручника з політичної еконо­мії, який не зберігся. Світ побачила лише його частина – „Розмова про скарби і гроші”, де в художній формі викладене марксистське тлумачення основних економічних категорій. Франко зробив чимало для популяризації марксистсько­го вчення, проте деяких положень його він не поділяв. Зокрема, він запере­чував вчення про диктатуру пролетаріату, революційний шлях здійснення сус­пільних перетворень, вважаючи головним - шлях науково-технічних та культурних заходів.

ПОДОЛИНСЬКИЙ Сергій (І850-І89І). Оригінальний популяризатор економічного вчення К.Маркса. Подолинський намагався застосувати його положення при вивченні економічного розвитку Україна на стадії капіта­лізму. Він викривав приватну власність, висуваючи вимогу її революційного знищення. У статті „Праця людини і її відношення до розподілу енергії” він намагається довести слушність теорії додаткової вартості на підставі даних природничих наук. Виходячи з положення про єдність сили та кількісну незмінність енергії, Подолинський зазначав, що енергія всесвіту - величина пос­тійна, але вона має нерівномірний розподіл у різних частинах всесвіту. На розподіл енергії чинить вплив людська праця, яка може викликати в цьому роз­поділі такі зміни, які надали б можливість використовувати значну частину сил природи для задоволення людських потреб. Найкращим способом виробництва для цього буде соціалізм. Подолинський зробив відкриття щодо збереження енергії, давши науково-природниче тлумачення процесу праці, яке називають „законом Подолинського”.

СЛУЦЬКИЙ Євген (1880-1948). Послідовний прихильник маржиналізму. Студентська наукова робота „Теорія граничної корисності”. (майже 400 стор. машинопису, 1910 р.) була відзначена золотою медаллю Київського уні­верситету. Коло наукових інтересів Слуцького надзвичайно широке - від аналізу теоретичних і методологічних засад маржиналізму, найскладніших проблем математичної статистики до започаткування не тільки принципово нових підходів маржинального аналізу, але й нової галузі науки - праксеології (розроб­ка принципів раціональної поведінки людей при різних комбінаціях умов). У 1915 р. Слуцький публікує працю „До теорії збалансованого бюджету”, яка ви­значила якісно новий етап в розвитку теорії попиту. Він звільняє функцію корисності від чисто суб'єктивного трактування, використовує категорію від­дання переваг споживачем як однієї з детермінант сукупного попиту, в якій знаходить вираження корисність товару (розвиток підходу Вальраса і Парето), пов'язує функцію корисності з рухом цін і доходів. Він виявляє ряд умов, за яких функція корисності досягає свого максимуму, розробляє математично-гра­фічний аппарат, що дозволяє досліджувати поведінку функцій корисності та попиту залежно від руху цін і доходів, можливостей взаємозамінності та взаємодоповнення споживчих товарів (ефект Слуцького-Хікса). Д.Хікс визнавав першість С.Слуцького – „першого економіста, Слуцький зробив значний крок вперед, порівняно з неокласиками”. У радянські часи був змушений обмежитися роботою в сфері чистої математики.

ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович (І865-І9І9). Всесвітньо відомий україн­ський економіст, представник соціального напряму еконо­мічної думки в Україні. Вже перша його праця „Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності” містить блискучий порівняльний аналіз класичної і австрійської шкіл з проблеми цінності і висновок про можливість синтезу трудової теорії вартості та теорії граничної корисності. Всесвітньо відомою стала праця Туган-Барановського „Промислові кризи в су­часній Англії, їх причини та вплив на народне життя” (І894) про закономір­ності розвитку капіталізму як господарської системи, в якій він запропону­вав власну теорію криз, започаткувавши сучасну теорію кон'юнктур. На основі власних досліджень він спромігся передбачити наближення промислової кризи 1901 р. в Німеччині та 1907 р. у США. В роботі „Головна помилка абстрактної теорії капіталізму Маркса” (1899) він здійснює ґрунтовний системний перег­ляд економічної теорії марксизму. Курс „Основи політичної економії” Туган-Барановського був удостоєний премії Імператорської Академії наук, а його автор визнаний одним з найкращих фахівців з політекономії.

В роботі „Соціальні основи кооперації” (І916) Туган-Барановський досліджує історичну еволюцію кооперативних ідей та кооперації різних країн, фор­мулює ряд теоретичних висновків та передбачень, наукову обґрунтованість яких підтвердив досвід розвитку світового кооператив­ного руху. У праці „Со­ціалізм як позитивне вчення” (І9І8) Туган-Барановський надав аналіз центра­лізованої системи державного соціалізму і попереджав про небезпечність її встановлення: вади надмірної централізації можуть призвести до обмеження особистої свободи, бюрократизації суспільного механізму, зниження продукти­вності соціалістичної системи. Особливо він наголошував на негативних наслідках для селянства соціалізації або націоналізації землі.

У 1918 р. Туган - Барановський очолював створений ним Інститут економічної кон'юнктури в Києві, він відстоював необхідність незалежного від Росії шляху соціально-економічних перетворень в Україні, створення власної української валюти. За своїми поглядами Туган - Барановський не був вузьким послідовником певної школи. Він обґрунтовує положення, що теорія граничної корисності є несподіваним підтвердженням теорії трудової цінності і протиставлення цих теорій відбувається через нерозуміння того, що вони підходять до проблеми цінності з різних боків: об'єктивного у Рікардо і Маркса та суб'єктивного у австрійської школи. Туган-Барановський формулює свою теорему цінності: гра­ничні корисності господарських благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні їх трудовим вартостям. Досліджуючи проблему криз та циклічних коли­вань, Туган-Барановський доходить висновку, що саме диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій насамперед в галузях, які виробляють засоби ви­робництва, становлять основну причину циклічних коливань. Він, по суті, заклав підвалини сучасної інвестиційної теорії циклів, випередивши основну ідею кейнсіанства (заощадження і інвестиції як вихідний внутрішній імпульс усього механізму циклічних коливань), визначив функціональний взаємозв'язок основних факторів економічної активності, втілений Д. Кейнсом у його мульти­плікаторі.

Туган-Барановський будує і власну модель соціалізму, відмінну від марксистської. На противагу уявленням Маркса про зупинення руху капіталізму він доводить, що описані Марксом процеси концентрації і централізації матимуть зовсім інші наслідки: капіталізм перетвориться на свою протилеж­ність, „з гноблення, експлуатації та ненависті виростає з необхідністю природного процесу сім'я мирної, вільної та рівноправної асоціації майбутнього”.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Назвіть основні проблеми, які аналізували економісти в пе­ріод підготовки та здійснення реформи 1861 р.

2. З'ясуйте проблематику економічних питань у науковій дія­льності „громад”.

3. Розкрийте суть економічної програми ліберального народ­ництва та назвіть найвідоміших його представників.

4. Проаналізуйте еволюцію політичної економії в Україні.

5. Назвіть українських учених, які своїми працями зробили внесок у розвиток світової економічної науки, та розроблені ни­ми теоретичні проблеми.