Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІЕУ(Житомир - посібник).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.12 Mб
Скачать

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення:

1. Що таке маржиналізм і які його основні методологічні принципи?

2. У чому особливості предмета й методології дослідження авст­рійської школи?

3. У чому суть теорії „граничної корисності”?

4. Чому економічну теорію А. Маршалла вважають синтетичною (універсальною)?

5. Який функціональний зв 'язок бачить А. Маршалл між фактора­ми „ціна”, „попит” і „пропозиція”?

6. У чому суть закону спадної продуктивності факторів вироб­ництва Дж. Б. Кларка?

7. Яка головна заслуга Л. Вальраса в економічній науці?

8. Хто одним із перших застосував термін „економікс” і яке дав ви­значення предмета цієї науки?

9. У чому суть і значення концепції В. Парето про суспільну корис­ність („оптимум Парето”)?

10. Які основні наукові розроблення представників стокгольмської школи? Яким проблемам їх присвячено?

Теми рефератів та доповідей:

  1. Розвиток теорії граничної корисності в працях економістів другої половини ХІХ ст.

  2. Альфред Маршалл як засновник мікроекономічного аналізу.

  3. Неокласичне вирішення проблем ринкової рівноваги (А.Пігу, Л.Вальрас).

  4. Причини, зміст і наслідки „маржинальної революції”.

  5. Внесок А. Маршалла в економічну теорію.

  6. Розвиток неокласичної традиції в працях А. Пігу та Р. Хоутрі.

  7. Другий етап „маржинальної революції”. Дж. Б. Кларк.

Практикум Частина і. Дайте оцінку нижченаведеним положенням

1. Представники австрійської школи були прихильниками використання математики як головного інструмента економічного аналізу:

а) так; б) ні.

2. Засновником теорії граничної корисності був У. Мітчелл: а) так; б) ні.

3. Австрійська школа виділяла поняття простої і абстрактної корисності благ:

а) так; б) ні.

4. Представники австрійської школи були прихильниками теорії трудової вартості:

а) так; б) ні.

5. За О. Бем-Баверком цінове поняття є вираженням зв'яз­ку між суспільним явищем ціни та індивідуально-психоло­гічним явищем одиничної оцінки:

а) так; б) ні.

6. Головним об'єктом дослідження представників австрій­ської школи є індивідуальне господарство:

а) так; б) ні.

7. В основу ціни блага представники австрійської школи поклали граничну корисність:

а) так; б) ні.

8. Важливим методологічним принципом австрійських вчених був суб'єктивно-психологічний підхід до аналізу економічних процесів:

а) так; б) ні.

9. К. Менгер першим виклав теорію граничної корисності у певній логічній послідовності, виявивши при цьому певну залежність корисності від винятковості предметів споживання:

а) так; б) ні.

10. К. Менгер, О. Бем-Баверк і Ф. Візер є засновниками і представниками лозаннської школи економічної теорії:

а) так; б) ні.

11. А. Маршалл поділив еластичність попиту за ціною на подоходну та перехресну:

а) так; б) ні.

12. Економікс - це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті:

а) так; б) ні.

13. Рівноважна ціна – це ціна, яка відповідає точці перетину кривих попиту і пропозиції:

а) так; б) ні.

14. Артур Пігу був учнем А.Маршалла:

а) так; б) ні.

15. Ринкова ціна на товар задається покупцем: а) так; б) ні.

16. Праця А. Маршалла Принципи економіксу має 5 книг: а) так; б) ні.

17. Графічна модель Хрест Маршалла передбачає, що в точці рівноваги попит(D) дорівнює пропозиції(S):

а) так; б) ні.

18. А. Маршалл у своїй праці Принципи економіксу ши­роко застосовує графічний метод аналізу:

а) так; б) ні.

19. А. Маршалл запровадив в науку поняття репрезента­тивна фірма:

а) так; б) ні.

20. А. Маршалл ввів у науку поняття еластичність попиту: а) так; б) ні.

Частина II. Вкажіть на єдино правильний варіант відповіді

1. Кого з представників австрійської школи називали патріархом буржуазних економістів?

а) К. Менгера; в) О. Бем-Баверка;

б) Ф. Візера; г) Г. Госсена.

2. На думку О. Бем-Баверка первинними факторами виробництва є:

а) праця і капітал; в) земля і капітал;

б) праця і земля; г) капітал і організація.

3. Хто з представників австрійської школи виконував обов'язки міністра фінансів?

а) К. Менгер; в) О. Бем-Баверк;

б) Ф. Візер; г) Ф. Й. Шумпетер.

4. Хто у своїй науковій діяльності використав термін господарство Робінзона?

а) О. Бем-Баверк; в) К. Менгер;

б) Ф. Візер; г) Т. Веблен.

5. Назвіть учнів К. Менгера?

а) О. Бем-Баверк, Ф. Візер; в) К. Кніс, Дж. Коммонс;

б) Ф. Візер, Т. Веблен; г) Т. Веблен, У. Мітчелл.

6. Хто з представників австрійської школи у своїх працях велику увагу приділяв категорії приватна власність?

а) О. Бем-Баверк; в) К. Менгер;

б) Ф. Візер; г) Т. Веблен.

7. В якій праці О. Бем-Баверка розкрито теорію очіку­вання?

а) „Позитивна теорія капітала”;

б) „Природна цінність”;

в) „Основи теорії цінності господарських благ”;

г) „Капітал і прибуток”.

8. Коли вийшла друком праця О. Бем-Баверка Капітал і прибуток?

а) 1871р.; в) 1902р.;

б) 1850р.; г) 1889р.

9. Яка праця не належить О. Бем-Баверку?

а) „Основи теорії цінності господарських благ”;

б) „Капітал і прибуток”;

в) „Теорія Карла Маркса та її критики”;

г) „Природна цінність”.

10. Яка теорія посідає центральне місце в концепціях австрійської школи?

а) теорія граничної корисності;

б) теорія трудової вартості;

в) теорія факторів виробництва;

г) теорія грошей.

11. Хто був засновником австрійської школи маржиналізму?

а) Л. Вальрас; в) О. Бем-Баверк;

б) К. Менгер; г) Ф. Візер.

12. Хто і в якій праці здійснив поділ економічних благ на порядки?

а) О. Бем-Баверк „Капітал і прибуток”;

б) Ф. Візер „Природня цінність”;

в) К. Менгер „Основи політичної економії”;

г) Ф. Візер „Закон влади”.

13. Кому із представників австрійської школи належить твердження, що цінність майбутнього граничного продук­ту даного фактора, помножена на кількість її продукції і дисконта стосовно даного моменту часу,- ось що таке заробітна плата або рента?

а) В. Рошеру; в) К. Кнісу;

б) О. Бем-Баверку; г) А. Маршаллу.

14. Хто з перелічених економістів не був маржиналістом?

а) К. Менгер; в) Р. Коуз;

б) О. Бем-Баверк; г) Ф. Візер.

15. Яка економічна школа не поділяла принципів маржиналізму?

а) австрійська; в) лозаннська;

б) кембріджська; г) історична.

16. Який австрійський учений досліджував у своїх працях поняття дисконтування?

а) К. Менгер; в) Ф. Візер;

б) О. Бем-Баверк; г) Л. Мізес.

17. Який австрійський вчений увів поняття альтернативні витрати?

а) К. Менгер; в) Ф. Візер;

б) Є. Бем-Баверк; г) Л. Мізес.

18. Хто є автором закону насиченості потреб?

а) Є. Бем-Баверк; в) А. Пігу;

б) К. Менгер; г) Г. Госсен.

19. В основу наукових праць К. Менгера покладено вчення:

а) німецьких економістів-істориків;

б) німецьких націоналістів;

в) німецьких марксистів;

г) німецьких соціалістів.

20. Яку одиницю кількісного вимірювання корисності запровадили австрійці:

а) зуфріден; в) генуфт;

б) ютиль; г) консюме.

21. Головною працею А. Маршалла є:

а) „Правові основи капіталізму”;

б) „Принципи економіксу”;

в) „Вартість і капітал”;

г) „Основні принципи економічної політики”.

22. Праця А. Маршалла Принципи економіксу вийшла друком у світ:

а) 1850р.; в) 1920р.;

б) 1890р.; г) 1790р.

23. Автором концепції економіки добробуту є:

а) А. Маршалл; в) К. Менгер;

б) А. Пігу; г) В. Рошер.

24. В економічній науці Хрестом Маршалла прийнято називати:

а) точку перетину попиту і пропозиції;

б) залежність між обсягом, заробітною платою і кількіс­тю працівників;

в) перетин кривих попиту і пропозиції;

г) перетин кривої граничної корисності і кривої загаль­них витрат.

25. Який вчений-економіст не належить до представників кембріджської школи?

а) А. Маршалл; в) К. Менгер;

б) А. Пігу; г) Р. Дж. Хоутрі.

26. Хто ввів поняття споживчий надлишок?

а) А. Маршалл; в) К. Менгер;

б) А. Пігу; г) Р. Дж. Хоутрі.

27. На думку А. Маршалла в довгостроковому періоді часу постійні витрати стають:

а) середніми витратами; в) загальними;

б) граничними витратами; г) змінними.

28. Яким терміном А. Маршалл запропонував замінити термін політична економія?

а) „аналітична економія”; в) „економіка”;

б) „економікс”; г) „математична економія”.

29. Розмір середньої фірми за А. Маршаллом збільшується зі зростанням:

а) чисельності працівників;

б) обсягу прибутку фірми;

в) сукупного обсягу виробництва;

г) обсягу витрат і капіталу.

30. Найважливішим елементом ринкової економіки за Маршаллом є:

а) праця; в) капітал;

б) ціна; г) організаторські здібності.

31. Який із перелічених учених не відноситься до неокласичного напрямку?

а) А. Маршалл; в) Дж. Б. Кларк;

б) У. Ростоу; г) В. Парето.

32. За А. Маршаллом величина попиту на певний товар залежить від:

а) споживчої корисності;

б) граничної корисності;

в) ринкової ціни;

г) граничного доходу.

33. Який учений запровадив поняття граничних витрат?

а) А. Маршалл; в) В. Парето;

б) А. Пігу; г) Дж. Б. Кларк.

34. Що вивчає економікс Маршалла?

а) родинні основи ведення домашнього господарства;

б) внутрішні залежності буржуазних відносин виробництва;

в) економічні закони розподілу багатства;

г) людство в його повсякденному житті.

35. Від чого не залежить обсяг грошової маси за А. Маршаллом?

а) від швидкості обігу грошей;

б) від обсягу експортно-імпортних операцій;

в) загального рівня цін на товари;

г) обсягу валового національного продукту.

36. А. Маршалла можна вважати засновником:

а) неокласичного аналізу; в) інституціонального;

б) емпіричного аналізу; г) історично-описового аналізу.

37. Лідером якої економічної школи був А. Маршалл?

а) кембріджської; в) чиказької;

б) лондонської; г) австрійської.

38. Яку теорію вперше створив А. Маршалл?

а) теорію розрахунку міжнародного руху капіталу;

б) теорію цінової еластичності попиту;

в) теорію спадної граничної корисності;

г) теорію альтернативних витрат.

39. Хто з економістів ввів поняття короткостроковий та довгостроковий періоди:

а) А. Маршалл; в) А. Сміт;

б) К. Менгер; г) У. Мітчелл.

40. Показник, який вказує на ступінь зміни попиту при зміні ціни на 1%, А. Маршалл назвав:

а) акселератором; в) мультиплікатором;

б) ціновим показником; г) коефіцієнтом еластичності попиту за ціною.

Частина III. Проаналізуйте та прокоментуйте наведені вислови представників австрійської школи з позиції сучасної економічної науки і господарської практики

  1. „...Люди дотримуються надійного правила, що майбут­нє і теперішнє необхідно цінувати однаково” (Ф. Візер).

  2. „Якщо ми розпоряджаємося комплементарними благами якого-небудь вищого порядку, то спершу ці блага повинні бу­ти перетворені в блага ближчого нижнього і так далі, поки ми не отримаємо благ першого порядку, які можна безпосеред­ньо застосувати для задоволення наших потреб” (К. Менгер).

  3. „...Цінності набирають матеріального блага тоді, коли реальний запас матеріальних благ цього роду настільки не­ значний, що для задоволення відповідних потреб їх або не вистачає зовсім, або їх так мало, що... певна сума потреб має залишитись незадоволеною” (О. Бем-Баверк).

  4. „Цінність речі вимірюється величиною граничної кори­сності цієї речі” (О. Бем-Баверк).

  5. „Для створення цінності необхідно, щоб з корисністю поєдналася рідкість не абсолютна, а тільки відносна...” (О. Бем-Баверк).

  6. „Проста людина застосовує вчення про граничну корис­ність на практиці набагато краще, ніж формувала це вчення політична економія” (О. Бем-Баверк).

  7. „Наука не тільки не може ігнорувати суб'єктивні потреби, бажання, відчуття тощо, а саме в них вона має шукати точку опори для пояснення господарських явищ. Політична економія, яка не розробляє теорії суб'єктивної цінності, являє собою будинок, збудований на піску” (О. Бем-Баверк).

  8. „Політична економія, або економічна наука (ЕСОNОМІСS), займається дослідженням нормальної життєдіяль­ності людського суспільства: вона вивчає ту сферу індиві­дуальних і суспільних дій, яка дуже тісно пов'язана зі ство­ренням матеріальних основ добробуту”.

  9. „Нерівномірність багатства... - серйозний дефект у на­шому економічному улаштуванні”.

  10. „Розробка теорії повинна йти рука в руку з вивченням фактів, а для розгляду більшості сучасних проблем велике значення мають найновіші факти”.

  11. „Ми могли б на однакових підставах сперечатись про те, чи регулюється цінність корисністю або витратами вироб­ництва, як і про те, чи розрізає шматок паперу верхнє або нижнє лезо ножиць”.

  12. „Завдання економічної науки, як і інших, полягає в то­му, щоб зібрати факти, систематизувати, тлумачити їх і ви­водити з них належні висновки”.

  13. „...Будь-хто, враховуючи власні засоби, буде вкладати капітал у всі окремі ділянки виробництва до тих пір, поки не буде досягнуто зовнішньої межі, чи „межі прибутко­вості”.

  14. „Кожне збільшення капіталу і праці, вкладених в опра­цювання землі, породжує в загальному пропорційно менше збільшення кількості одержуваного продукту, якщо тільки зазначене збільшення не збіглося в часі з удосконалення агротехніки”.

Частина ІУ.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]