4. Соціальний напрям політичної економії.

До складу нової історичної школи входили також і ті вчені, котрі намагалися узгодити висновки, зроблені класичною школою, із висновками історичного методу, доводячи, що економічні категорії, сформульовані класиками, не суперечать поглядам іс­торичної школи і є частиною вчення про суспільство. Цей напрям отримав назву соціального.

Найвідоміші представники соціального напряму - ШТАММЛЕР Рудольф (1856-1938) та Штольцман Р. (1852-1930).

Потрібно відрізняти цей напрям від катедер-соціалізму, бо, хоч обидва вони базуються на однакових підходах, проте в катедер-соціалістів ідеться тільки про соціальну сферу, соціальну справедливість та способи її досягнення, тоді як представники соціального напряму намагались показати, як можна “примуси­ти” економічні закони служити інтересам суспільства. Саме з цього погляду вони аналізували економічні категорії і доводили, що дію цих законів можна спрямовувати в необхідне русло за допомогою належного законодавства та раціональної державної політики.

Їхній внесок у доктрину історичної школи полягає в тім, що вони синтезують два протилежні вчення. Але, слід зазначити, що економічні категорії та закони вони також вважають похід­ними від державної політики, підпорядкованими їй. Отже, і цей напрям не порушував засадничих принципів історичної школи.

Найважливішим висновком, якого можна дійти після доклад­ного ознайомлення з ідеями старої та нової історичних шкіл, є той, що ці ідеї мають виражений інституціональний характер, тобто визначають примат суспільної психології над індивідуаль­ною, визначальну роль суспільних інституцій (права, моралі, іде­ології, менталітету тощо), порівняно з економічними.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Сформулюйте основоположні ознаки альтернативності тео­рій історичної школи.

2. Дайте визначення основного економічного закону в тракту­ванні національної політичної економії.

3. Знайдіть розбіжності в методології досліджень класичної та історичної шкіл.

4. Дайте характеристику предмета політичної економії в трак­туванні історичної школи.

5. Назвіть основне завдання досліджень, які здійснювали представники історичної школи.

6. Сформулюйте особливості предмету і методу німецьких історичної та нової історичної шкіл політичної економії.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення:

1. За якими ознаками теорії історичної школи можна віднести до альтернативного напряму політичної економії?

2. Чому політична економія в трактуванні історичної школи отри­мала назву „національної” політичної економії?

3. Як ставились представники німецької історичної школи до прин­ципу лібералізму (індивідуалізму) ?

4. Як німецька історична школа визначала продуктивні сили суспільства?

5. Як трактують роль держави в суспільному розвитку представники альтернативного напряму в політичній економії?

6. Якою є практична функція політичної економії в трактуванні історичної школи?

Теми рефератів та доповідей:

1. Теоретичні джерела формування системи національної політичної економії. Німецький камералізм.

2. Спільні риси і відмінності старої та нової історичних шкіл у Німеччині.

3. Вияви соціал-націоналістичних ідей у працях німецьких економістів.

4. Ідеї комунітаризму в німецькій політичній економії.

5. Вплив німецької національної політекономії на розвиток економічної теорії.

Частина І. Дати оцінку нижченаведеним положенням

1. Ф. Ліст був прихильником і ентузіастом розвитку заліз­ниць:

а) так; б) ні.

2. Ф. Ліст був професором Тюбінгенського університету: а) так; б) ні.

3. Ф. Ліст вважав державу провідною силою процесу інте­лектуальних, політичних, економічних і соціальних змін:

а) так; б) ні,

4. Ф. Ліст підтримував теорію вільної торгівлі: а) так; б) ні.

5. Останні роки життя Ф. Ліст присвятив боротьбі за підвищення митного тарифу в німецькому митному союзі:

а) так; б) ні.

6. За Ф. Лістом між кожною особистістю і всім людством стоїть нація:

а) так; б) ні.

7. Ф. Ліст пропагував розвиток сільського господарства: а) так; б) ні.

8. Ф. Ліст вважав політичну економію національною наукою: а) так; б) ні.

9. Економічна теорія Ф. Ліста була опозиційною до кла­сичної школи політекономії:

а) так; б) ні.

10. Вчення Ф. Ліста є продовженням ліберальних ідей А. Сміта:

а) так; б) ні.

11. Б. Гільдебранд і К. Кніс є представниками австрійської школи:

а) так; б) ні.

12. Представники австрійської школи у своїх працях робили акцент на еволюцію, розвиток, сукупність послідовних стадій:

а) так; б) ні.

13. Історична школа відмовилась від методу наукової абстракції як основного метода дослідження в політичній економії:

а) так; б) ні.

14. Фази еволюції господарського розвитку відкрив представник історичної школи Б. Гільдебранд:

а) так; б) ні.

15.В. Зомбарт брав участь у розробці економічної програми А. Гітлера:

а) так; б) ні.

16.Представники історичної школи були прихильниками класичної політекономії:

а) так; б) ні.

17. Критика марксистських ідей Ф. Енгельса висвітлена в праці Б. Гільдебранда „Становище робітничого класу в Англії”:

а) так; б) ні.

18. Представники історичної школи визнавали лише еволюційну форму розвитку суспільства:

а) так; б) ні.

19. Вершиною прогресу економіки будь-якої нації Б. Гільдебранд бачив кредитне господарство:

а) так; б) ні.

20. Історична школа виступала проти соціалістичного вчення:

а) так; б) ні.

Частина II. Вкажіть єдино правильний варіант відповіді

1. За Ф. Лістом капітал - це:

а) вартість, що самозростає;

б) матеріальне багатство, природні та набуті здібності людей;

в) виробничі запаси;

г) запас продукції, що приносить прибуток.

2. Який предмет викладав Ф. Ліст в Тюбінгенському уні­верситеті?

а) державне регулювання;

б) державне управління та адміністрація;

в) адміністрування;

г) управління економікою.

3. Що Ф. Ліст вважав „головним знаряддям національної оборони, інструментом розвитку і поширення культури, силою, яка знищить традиційну економічну, політичну й культурну роздрібленість”?

а) пресу; в) духовні заклади;

б) суд; г) залізницю.

4. Якою мовою Ф. Ліст написав працю „Природна система національної економіки”?

а) англійською; в) французькою;

б) німецькою; г) італійською.

5. В якому році Ф. Ліст був обраний членом-кореспондентом Угорської Академії наук?

а) 1840; в) 1844;

6)1842; г)1846.

6. Яку сферу Ф. Ліст визнавав основною рушійною силою економічного зростання?

а) сільське господарство; в) промисловість;

б) торгівлю; г) мистецтво.

7. За Ф. Лістом оптимальному розподілові ресурсів в країні сприяла:

а) монополія; в) торгівля;

б) вільна конкуренція; г) державне регулювання.

8. В якому році була видана праця Ф. Ліста „Національна система політичної економії”?

а) 1839; в) 1841;

6)1840; г)1843.

9. Який з перелічених заходів, на думку Ф. Ліста, держава не повинна застосовувати?

а) протекціонізм;

б) духовне виховання нації;

в) соціальне виховання нації;

г) індустріальне виховання нації.

10. Винятком з політики протекціонізму, на думку Ф. Ліста, є:

а) промисловість; в) торгівля;

б) сільське господарство; г) транспорт.

11. За Ф. Лістом система А. Сміта і його послідовників була:

а) „системою національної економіки”;

б) „системою приватної економіки”;

в) „системою державної економіки”;

г) „системою індустріальної економіки”.

12. Яку галузь національної економіки Ф. Ліст вважав най­важливішою?

а) сільське господарство; в) мистецтво;

б) наука; г) медицина.

13. Автором якої з перелічених теорій був Ф. Ліст?

а) теорії цінності;

б) теорії відтворення і кризи;

в) теорії продуктивних сил;

г) теорії ринку.

14. Кого Ф. Ліст не включав у продуктивні сили?

а) вчителів; в) адвокатів;

б) вчених; г) селян.

15. Яка з перелічених програм була запропонована Ф. Лістом?

а) програма побудови промислового суспільства;

б) програма побудови соціального суспільства;

в) програма побудови громадянського суспільства;

г) програма розвитку фермерства.

16. Яким є підзаголовок книги Ф. Ліста „Національна сис­тема політичної економії”?

а) „Міжнародна торгівля”;

б) „Міжнародна торгівля і німецький митний союз”;

в) „Національна система міжнародної торгівлі”;

г) „Міжнародна торгівля, торгова політика і німецький митний союз”.

17. Яку країну Ф. Ліст вважав основним ворогом об'єднан­ня і промислового розвитку Німеччини?

а) Францію; в) Росію;

б) Англію; г) Австро-Угорщину.

18. На якій стадії економічного розвитку за Ф. Лістом тре­ба застосовувати політику протекціонізму?

а) скотарсько-пастушачій;

б) аграрно-землеробській;

в) аграрно-промисловій;

г) найвищого розвитку промисловості.

19. Що лежить в основі економічної системи Ф. Ліста?

а) боротьба класів; в) націоналізм;

б) протекціонізм; г) вільна конкуренція.

20. Яку з цих стадій економічного розвитку Ф. Ліст вважав господарським ідеалом?

а) мисливську; в) пастушачу;

б) землеробську; г) землеробсько-мануфактурно-торговельну;

д) землеробсько-торговельну.

21. Хто з економістів історичної школи є автором праці „Політична економія сучасного і майбутнього”?

а) А. Маршалл; в) Б. Гільдебранд;

б) К. Менгер; г) К. Кніс.

22. Хто з економістів-істориків написав роботу „Політична економія з точки зору історичного методу”?

а) К. Кніс; в) Ф. Ліст;

б) Ф. Візер; г) Т. Веблен.

23. В якій країні зародилась історична школа?

а) США; в) Франції;

б) Англії; г) Німеччині.

24. Хто з названих економістів не належав до засновників історичної школи?

а) В. Рошер; в) Б. Гільдебранд;

б) К. Кніс; г) І. Кант.

25. Кому належить праця „Історія національної політичної економії в Німеччині” (1874 р.)?

а) В. Рошеру; в) Б. Гільдебранду;

б) К. Кнісу; г) Ф. Лісту.

26. Роки життя і діяльності В. Рошера припадають на такий період:

а) 1812-1878; в) 1820-1889;

б)1817-1894; г) 1825-1899.

27. Автором якого з цих творів є К. Кніс?

а) „Політична економія з погляду історичного методу”;

б) „Політична економія сучасного і майбутнього”;

в) „Короткі основи курсу політичної економії з погляду історичного методу”;

г) „Система політичної економії”.

28. Хто з економістів-істориків був засновником першої статистичної служби в Швейцарії?

а) В. Рошер; в) К. Кніс;

б) Б. Гільдебранд; г) К. Робертус.

29. Книга Б. Гільдебранда „Політична економія сучасного і майбутнього” була видана у:

а)1848р.; в) 1850р.;

б) 1849р.; г) 1851р.

30. Яка з цих фаз в історії господарського розвитку, за Б. Гільдебрандом, є зайвою?

а) натуральне господарство середніх віків;

б) грошове господарство;

в) товарне господарство;

г) кредитне господарство.

31. Який з цих творів не належить В. Рошеру?

а) „Короткі основи курсу політичної економії з погляду історичного методу”;

б) „Історія національної політичної економії в Німеччині”;

в) „Система політичної економії”;

г) „Політична економія з погляду історичного методу”.

32. Історична школа сформувалась у такий період:

а) 30-ті рр. XIX ст.; в) 50-ті рр. XIX ст.;

б) 40-ві рр. XIX ст.; г) 60-ті рр. XIX ст.

33. Хто з економістів справив найбільший вплив на німе­цьку історичну школу?

а) К. Маркс; в) А. Сміт;

б) Ф. Ліст; г) Д. Рікардо.

34. Зі скількох томів складається праця Б. Гільдебранда „Політична економія сучасного і майбутнього”?

а)1; в)3;

б) 2; г) 4.

35. В основі схеми фаз еволюції господарського розвитку Б. Гільдебранда лежав принцип:

а) розподілу; в) обміну;

б) купівлі-продажу; г) рівноваги.

36. В якому році народився К. Кніс?

а) 1818; в) 1820;

б)1819; г)1821.

37. За Б. Гільдебрандом кредит - це:

а) сила, здатна ліквідувати владу грошей і капіталу і пе­ретворити капіталізм у справедливе суспільство;

б) податкові пільги, які представлені у різних формах;

в) позика в грошовій або товарній формі на умовах по­вернення і переважно з виплатою відсотків;

г) довготермінова позика, яка видається під заставу.

38. Яка школа виникла у 70-х роках XIX ст. на базі теорій історичної школи?

а) австрійська школа граничної корисності;

б) американська школа неокласики;

в) нова історична школа;

г) математична школа в політичній економії.

39. Який з перечислених методів був основним в економіч­них дослідженнях представників історичної школи?

а) статистичний метод;

б) метод наукової абстракції;

в) математичний метод;

г) історичний метод.

40. Кредитне господарство Б. Гільдебранд ототожнює з:

а) плановою економікою; в) олігополією;

б) ринковою економікою; г) перехідною економікою.

Частина III. Проаналізуйте та прокоментуйте нижченаведені вислови Ф. Ліста з позиції сучасної економічної науки і господарської практики

1. „Основною визначальною складовою моєї системи я назвав би національність”.

2. „Політекономія має бути саме тією наукою, котра, від­даючи належне сучасним інтересам і особливому станови­щу націй, учитиме, як саме кожна нація може піднестися до такого рівня економічної культури, щоб її союз з іншими націями був можливим і корисним”.

3. „Історія... вчить нас, що... квітучої держави промисло­вців і комерції, можна досягнути тільки в тих країнах, чий політичний устрій забезпечує їхньому населенню високий рівень особистої свободи і безпеки власності...”

4. „Протекціоністські заходи виправдовують себе тільки тоді, коли вони спрямовані на подальший розвиток і захист власного промислового потенціалу”.

5. „Тільки там, де інтереси особистостей підпорядковані інтересам нації, де одне покоління за іншим змагається за одну спільну мету, нації досягли гармонійного розвитку продуктивних сил”.

6. „Цивілізацію людства в цілому можна уявити і здійсни­ти лише через цивілізацію і розвиток окремих націй”.

7. „Здатність створювати багатство є безмежно важливі­шою за саме багатство”.

8. „Політична економія має бути наукою про закони еко­номічного розвитку націй” (Б. Гільдебранд).

9. „...Дослідження може бути здійснене за умови тісного контакту з іншими знаннями із національного життя, на­приклад з історії права, політичної історії та історії цивілі­зації” (В. Рошер).

10. „Одного економічного ідеалу не може бути для народів, так само, як сукня не шиється за одною міркою” (В. Рошер).

11. „Наша мета просто описати економічну природу людини і її економічні бажання, дослідити закони і характер рішень, що їх прийнято для задоволення цих бажань...” (В. Рошер).

12. „Жоден закон, жодна політична установа, жодна форма правління не можуть бути однаково застосовані до всіх на­родів і на всіх ступенях розвитку” (Б. Гільдебранд).

13. „... Цінність є відношення предмета до людини і до людського суспільства, отже вона залежить від людської оцінки” (Б. Гільдебранд).

Частина ІУ.