11. Перша спроба макроекономічного аналізу, аналізу процесу відтворення і реалізації суспільного продукту була здійснена:

А) К.Марксом в „Капіталі”; Б) А.Смітом в „Багатстві народів”; В) Дж.М.Кейнсом в „Загальній теорії зайнятості, проценту і грошей”; Г) Ф.Кене в „Економічній таблиці”.

12. Фундаментальна праця ф.Кене „Багатство народів” стала теоретичною основою процвітання багатьох країн і навіть сьогодні вона залишається „економічною Біблією всього цивілізованого світу”:

А) Так Б) Ні

Тема 2. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя. Меркантилізм

Економічна думка як сукупність уявлень про те, як вирішувати різноманітні господарські завдання, зародилась і розвивалася з часів появи людського суспільства. Пошуки найраціональніших способів використання обмежених ресурсів як результат осмислення виробничого досвіду з початку фіксуються в усній народні творчості, пізніше у писемних творах. Окремі міркування з приводу економічних проблем задовго до греків зустрічаються в працях мислителів Стародавніх Єгипту, Вавілонії, Індії та Китаю. Але економічні розмірковування стародавніх мислителів лише окремими перлинами розсипані в їхніх трактатах, присвячених дослідженням з політики, історії, філософії та права. Тому в рабовласницьку епоху економічна наука ще не була виділена в окрему, самостійну галузь знань. У процесі історичного розвитку формується економічне мислення, а окремі висловлювання, поодинокі ідеї переростають у систему економічних знань, в економічні вчення. Однак про досвід, а також про наукові пошуки стародавніх вчених забувати не слід. В стародавньому світі, економічна думка якого відображала стан соціально-економічного розвитку та політичного устрою тогочасних суспільств, економічні ідеї знайшли відображення в двох основних формах: юридичних документах (збірники законів цих держав) і господарських трактатах, присвячених вирішенню більш конкретних завдань організації і управління господарськими системами.

1. Економічна думка Стародавнього Сходу.

Перші відомі пам”ятки економічної думки відносяться до епохи Стародавнього Єгипту – „Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара” (ХХІІ ст. до н.е.), „Пророцтво Неферті” та ін., в яких відображено питання організації та управління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, гроші, товарно-грошові відносини.

У Вавілонії ще у 18 столітті до нашої ери діяли Закони царя Хаммурапі, в яких викладено систему правових норм, що регулювали соціально-економічні відносини та проголошували приватну власність економічною основою держави. В цих Законах також була закладена регламентація оренди, найму, лихварства і торговельних угод на користь держави.

В Стародавньому Китаї економічні ідеї та думки виникали і розвивались в межах політичних та філософських вчень. Відомий мислитель Конфуцій, що жив у 5 столітті до нашої ери, звертав увагу на різницю між колективною власністю селянської громади та приватною власністю аристократії й рабовласників. І вперше саме Конфуцій зауважив, що праця - джерело багатства. Основні положення його вчення щодо предмету історії економічної думки полягали у визнанні вічності та незмінності існуючих порядків, дотриманні патріархально-родинних відносин як основи стабільності державного устрою.

В цей же час з'явився і Трактат „Гуань-Цзи”, що був наслідком колективної праці групи державних службовців. В цьому Трактаті досліджувалися питання еквівалентності обміну, регулювання цін, кредитів і податків, встановлення рівня оподаткування відповідно до якості, родючості землі, ефективного використання товарно-грошових відносин для державного регулювання економіки. І вперше саме тут золото розглянуто як міра обчислення ресурсів.

Економічна думка Стародавньої Індії представлена староіндійським трактатом „Артхашастра” (авторство відносять до радника царя Чандрагупти Каутильї), в якому в узагальненому вигляді розглянуто проблеми господарського управління. Артхашастра – це вчення про користь, під якою розуміється матеріальна вигода держави й основний зміст трактату присвячений визначенню джерел цієї вигоди. Крім цього, в трактаті були розглянуті такі економічні проблеми: 1) визначення вартості через кількість відпрацьованих днів; 2) різниця між ринковою ціною і вартістю; 3) регулювання цін та прибутку; 4) обмеження ввезення товарів з-за кордону; 5) податки, прямі та непрямі, натуральні та грошові, 6) рекомендації щодо ефективності фіскальної політики. „Артхашастра” доводить вагому роль держави в господарському житті, вказує на важливість управління та ефективної організації державних доходів

2. Економічна думка античного світу. Економічну думку Стародавньої Греції в першому тисячо­літті до нашої ери пов'язують із класичним або античним рабством. Мислителі цієї стародавньої країни залишили нам неоціненний матеріал у галузі економічної думки. У цей період економічна думка греків „знаходила відображення у писемно­сті, щораз більше виявляючи професіоналізм у з'ясуванні економічних проблем”. Об'єктами спеціального аналізу вони стають у працях філософів Ксенофонта, Платона і Арістотеля. Думки стародавніх мислителів стали висхідни­ми пунктами теорії сучасної економічної науки. Економічні думки грецьких філософів були швидше високоетичними. Платон писав: „Існує загалом три речі, які представляють інтерес для людини. Із них - інтерес до грошей, якщо дивитися правильно, є третім за рахунком і найнижчим; середнє місце посідають інтереси тіла, а перше місце належить інтересам душі”.

Перші спроби теоретичного осмислення економічного устрою суспільства були здійснені стародавніми греками. Сам термін „економіка” походить від грецьких слів („oikos” - господарство, і „nomos” - наука) і належить стародавнім грекам. Саме вони, закладаючи підвалини цілого ряду знань, торкнулися проблем господарювання. Тобто можна сказати, що економічні погляди мислителів Стародавньої Греції історично стали відправним пунктом сучасної економічної науки. Грецька концепція економіки полягає в адміністративному мистецтві управління домогосподарством, вона сформувала уявлення про ефективне управління ресурсами при досягненні головної мети економіки – задоволення потреб.

Економічні погляди Ксенофонта (444 – 354 до н. е.) викладені у працях „Економікус” („Ойкономікс”), „Про доходи Афін”, „Про господарство” та ін. Він вперше вводить в науковий оборот термін „економіка”, розглядає проблеми поділу праці, природу і працю як фактори виробництва, досліджує шляхи підвищення ефективності виробництва (зокрема, значення стимулювання праці); розрізняє дві сторони товару: споживну вартість і вартість, дає визначення грошей і досліджує їх функції як засобу обігу та нагромадження скарбів. Ксенофонт також відзначав, що господарська діяльність - це процес створення корисних речей; між розподілом праці і розмірами ринку є певний зв'язок.

Аристотель, котрий жив у ІУ столітті до нашої ери (382 – 322 до н. е.), особливо глибоко дослідив широке коло теоретико-економічних проблем, розкрив суть економічних явищ, пов'язаних з товарним обміном. Економічні погляди викладаються у працях: „Політика”, „Риторика”, „Етика” та багатьох інших. Аристотеля вважають першим економістом в історії цієї науки, оскільки саме він вперше піддає глибокому аналізу основні економічні явища та закономірності тогочасного суспільства. Аристотель створив оригінальну теорію поділу праці – першу вихідну форму саморозвиненої, саморегульованої економіки. Предметом його аналізу були відносини власності, вартість і ціни товарів, йому належить перша спроба аналізу капіталу (хрематистика). Він розрізняє „природні” і „неприродні” явища господарського життя, перші віднесені ним до економіки, що грунтується на натуральному господарстві, другі – до хрематистики, мистецтва робити гроші. Аристотель вводить поняття рідкісності ресурсів, граничних (маржинальних) величин. Дослідження грошей охоплює три їх функції – міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження. Вчений зазначав, що потреби зумовлюють обмін, розглядаючи при цьому товарно-грошові відносини як неприродні на відміну від економічних відносин натурального господарства. Грошам відводив роль необхідності, зумовленої розвитком торгівлі. Й. Шумпетер вважав, що Аристотель інтуїтивно йшов до трудової теорії цінності. К.Маркс відзначав, що „геній Аристотеля проявився у тому, що у виразі вартості товарів він відкриває відносини рівності”.

Відомо, що економічна наука набуває вигляду системи знань в той час, коли виникає капіталістичний спосіб виробництва. Це, однак, відбулось не на пустому місці. Ще здавна люди замислювалися над економічними проблемами. Так, Платон (ІУ столітті до нашої ери) відзначав у своїх працях (основні – „Держава”, „Закони”), що держава складається з багатих і бідних, між потребами людини і можливостями їх задоволення виникає суперечність. Платон вважав, що розподіл праці є основним принципом побудови держави і її природною основою. Внаслідок поділу праці виникає потреба обміну продуктами, таким чином з”являється ринок, торгівля і гроші. Виділення купецтва, заняття, на думку Платона, непочесного, відбувається внаслідок розподілу праці, розвитку торгівлі і використання грошей як засобу обігу (до функції грошей як скарбу, засобу нагромадження ставився негативно).З огляду на те, що стародавній вчений був прихильником натурального характеру господарювання, яке використовує переважно працю рабів, найважливішою сферою економіки він вважав землеробство.

Найголовнішими проблемами дослідження вчених стародавнього Риму були питання рабства та раціональної організації рабовласницьких господарств. Найбільшу увагу питанням економіки серед мисли­телів Стародавнього Риму приділяв Катон Старший у ІІІ столітті до нашої ери (234 – 149 до н.е.). В трактаті „Землеробство” він узагальнює досвід та формулює практичні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького господарства з певною ринковою організацією. Цікавими є його твердження щодо сутності „зразкового господарства”. Останнє повинно бути натуральним, самозабезпечуваним, якнайменше купувати і якнайбільше продавати, отримуючи при цьому прибуток. Цей вчений вперше започаткував організацію праці й розробив основи управління працею, що правда тільки за умов рабовласництва; виділив прибуток як надлишок над вартістю.

Важливим є аналіз поглядів ще одного вченого, представника економічної думки Стародавнього Риму Варрона Марка Теренція (116 – 27 до н.е.). Варрон розглядав проблеми зростання товарності рабовласницьких господарств з метою отримання користі, доходності, яка зростає в залежності від місцезнаходження, підвищення агрокультури, поєднання землеробства із скотарством, внаслідок використання найманої праці. В цьому аспекті він досліджує питання раціональної організації господарства.

Таким чином, економічна думка Стародавнього Риму відображала розвиток сільського господарства та об”єктивно зумовлену ним необхідність раціональної організації рабовласницького господарства.

3. Економічні ідеї середньовіччя. Після падіння Римської імперії розпочалося зародження і стрімкий розвиток економічної думки раннього західноєв­ропейського середньовіччя, яке характеризувалося створенням нових політико-етнічних спільностей, утверджен­ням християнства і виникненням нових господарських від­носин. У період пізнього середньовіччя серед проблем, які вивчалися та обговорювалися, усе більш помітне місце займають питання обміну, торгівлі, грошей. Саме в цей період, який тривав аж до зародження меркантилізму, з'являються перші прояви економічного вчення, що були наскрізь просякнуті практицизмом. Середньовічні трактати містять численні конкретні господарські поради, різноманітні практичні рекомендації, але в них мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення економічних процесів і явищ. І все ж таки, літе­ратурна спадщина видатних мислителів цього часу здійс­нила значний вплив на глибину формування нового со­ціально-економічного світогляду людей.

Суспільне життя багатьох країн світу за часів феодалізму знаходилося під тягарем провідних релігій середньовіччя - християнства і мусульманства. В науці панува­ла схоластика, яка грунтувалася на церковних догматах. Тому економічна думка цього періоду відзначалася переважно абстрактними, софістськими міркуваннями, а отримані за їх допомо­гою знання здебільшого були формальними, відірваними від жит­тя й практики.

Проте деякий досвід щодо постановки й вирішення економіч­них питань був набраний і за середніх віків. В цей період в Азії з”являється всесвітньовідома книга мусульман „Коран” (VI століття), назва якої, якщо пере­класти українською мовою, означає „Читання”. В цій книзі, по­ряд з іншими, розглянуті й економічні питання, а саме регламентація торгових угод; порядок укладання договору; класи, з яких утворено суспільство.

Для економічної думки Сходу в цей період характерним є розгляд проблем управління країною, організації сільського господарства, торгівлі та ремісництва. Видатний вчений, мислитель арабського Сходу, Ібн-Хальдун з Аравії (XIV століття), в своїй концепції ( „соціальна фізика” ) сформулював процес еволюції суспільства як рух від „примітивності” до „цивілізації”. Остання, на його думку, передбачає успішний розвиток всіх галузей економіки (крім традиційних: землеробства і скотарства, ще й торгівлі та ремісництва). Його внесок в економічну науку достатньо вагомий. Ібн-Хальдун вважав, що менші розміри податків є основою розквіту суспільства, обмін продуктів повинен здійснюватися відповідно праці, що міститься в них, а вартість, у свою чергу, це праця, яка міститься в товарі. Крім цього, він доводив, що різниця між промисловим й торговельним прибутком безперечно існує; золото й срібло є втіленням вартості усього, а також мають місце відмінності ринкової ціни й вартості. Ібн-Хальдун аналізує гроші (золоті та срібні монети) як найважливіший елемент господарського життя, а заробітну плату як вартість праці, що залежить від її кількості.

В період середньовіччя в Західній Європі економічні питання були врегульова­ні нормативними зведеннями загальної дії. Серед них найбільш відомими є:

1) „Салічна Правда” (VI століття) – це зібрання записів звичаєвого права, в якому розглядалися питання майнової диференціації (розмежовувались поняття рухомого та нерухомого майна), общинна власність вільних селян, а також приватна власність феодалів.

2) „Капітулярій про вілли” (VIII ст. – початок ІХ ст. ), в якому розгляда­лися питання захисту феодальної приватної власності, організації та управління вотчиною, характеристики натурального господарства, розвитку ремісництва.

Про економічні погляди схоластів можна судити з висловлювань одного з найвидатніших представників цього методу – Фоми Аквінського (1225-1274), великого богослова, який написав за завданням Римського Папи роботу „Сума теологій”, що узагальнює принципи католицького віровчення. Зокрема, він розглядає наступні економічні категорії: 1) багатство, яке за умов помірності, не є гріхом; 2) поняття „справедливої ціни” (дорівнює витратам праці); 3) торговельний та лихварський прибуток (є платою за ризик); 4) землевласницька рента (плата за управління сільськогосподарським виробництвом); 5) гроші (монети) – мають свою „внутрішню цінність”; 6) обмін, що передбачає рівність корисності речей, але умови якого порушуються при наявності вигоди лише у одного суб”єкта процесу.

Видатною пам'яткою соціально-еконо­мічної літератури, що відображає економічну думку України часів раннього та класичного середньовіччя (період Київської Русі), є зведення законів давньоруського права ХІ – ХІІ ст. - „Руська Правда” ( перша частина документа – „Правда Ярослава”; друга – „Правда Ярославичів”). Цей документ відображає всі основні процеси економічного та суспільного життя в Київській Русі, але в першу чергу, соціальну структуру та відносини власності давньоруського суспільства.

„Руська Правда” містить відомості про еконо­мічне впорядкування князівської вотчини періоду ХІ ст., регламентацію майнових відносин, форми і методи оподаткування. Крім цього, в документі аналізуються наступні економічні процеси та категорії: рента – натуральна, грошова, відробіткова як прибуток з володіння землею; відсоток (або процент) - прибуток з позички, грошової або речової, довго- чи короткострокової; карбування золотої й срібної монети як необхідний елемент для створення єдиної грошової системи; гривня - як міра вартості, засіб обігу, скарби, а також за­сіб платежу (позички й заробітна плата). Слід зазначити, що „Руська Правда” на кілька сот років випередила аналогічні західноєвропейські кодекси законів.

За доби феодальної роздробленості Давньоруської держави, в кінці ХІ – на початку ХІІ ст. з”явилося монументальне літописне зведення „Повість временних літ”, автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, один із освіченіших людей свого часу. Маючи на меті відображення політичної історії Русі, автор аналізує наступні економічні та соціальні явища: феодальну власність, зокрема, церковну, сутність багатства, розумову та фізичну працю, джерела доходів держави, розвиток товарно-грошових відносин, зовнішню торгівлю.

У ряді видатних пам”яток середньовіччя, що відображали певною мірою економічну складову суспільного життя, чільне місце займають „Ізборник Святослава”, складений церковним служителем Іоаном у 1076 році, та „Повчання дітям” Володимира Мономаха (початок ХІІ ст. ). Перший твір аналізує суспільні відносини в країні, форми феодального гноблення, розглядає працю як джерело „всякого добра”. В „Повчанні дітям” розглянуті такі економічні проблеми: відносини власності, розвиток землеробства, скотарства, промислів, торгівлі, кредиту. В цілому розглянуті соціально-економічні твори є видатними пам”ятками розвитку економічної думки періоду раннього середньовіччя.

4. Меркантилізм: сутність, етапи та значення. Головним напрямком економічної політики та економічної думки ХУІ-ХУІІ ст. був меркантилізм (походить від італійського слова „mercante” - торговець, купець). Розвиток і панування меркантилізму як економічної докт­рини припадає на період, що характеризувався великими географічними відкриттями і пов'язаним з ними значним розвитком міжнародної торгівлі. Це призвело до витіснення натуральної форми господарства товарною формою. Цей період ста­новлення товарно-грошових відносин, який прийшов на заміну натуральному господарству, політекономія назвала „первісним нагромадженням капіталу” (вперше вводить А.Сміт). Економічна сила не тільки окремих господарських одиниць, а й цілих держав починає вимірюватися безпосередньо їхніми грошовими ресурсами. Саме розширення ринків збуту сприяло інтенсивному розвиткові зовнішньої торгівлі, завдяки чому відбувається накопичення торгового капіталу. Прибуток у цей час уявляли як різницю між куп­леною і проданою вартістю товару. Продати за кордон більше, ніж купляти там - ось основний принцип нагрома­дження капіталу за теорією меркантилістів.

На основі цих нових економічних процесів і явищ формуєть­ся вчення меркантилізму, в якому гроші розглядаються як абсолютна форма багатства; об'єктом дослідження стає виключно сфера обігу; а джерелом багатства (в грошовій формі) - це зовнішня торгівля та видобування благородних металів.

В економічній науці розрізняють ранній меркантилізм, або монетаризм (14-15 ст.), і пізній, або зрілий меркантилізм (16-17 ст.). Ранній меркантилізм (засновники Вільям Стаффорд (Англія) і Гаспар Скаруффі (Італія)) базувався на теорії „грошового балансу”, згідно з якою держава тим багатіша, чим більше у неї грошей. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге, зберегти гроші в самій країні. З метою досягнення цього були запропоновані заборона вивозу золота, срібла за кордон; державна монополія на торгівлю валютою; обов'язкове витрачання іноземними купцями всіх грошей, отриманих від продажу в цій країні, на закупівлю місцевих то­варів. В межах цієї теорії визнавалось, що гроші - тільки засіб нагромадження, пропонувалось „псування” грошей (тільки власних, шляхом зменшення в них вмісту золота й срібла), мовляв, іноземці за свої гроші куп­лять більше товарів. Ранній меркантилізм існував в Європі до великих геогра­фічних відкриттів (Південна і Північна Америка). В цей час заборона вільного вивозу золота й срібла за продані товари стала гальмом дальшого розвитку міжнародної торгівлі.

Пізній меркантилізм (його представники Томас Мен (Англія), Антоніо Серра (Італія) і Антуан Монкретьєн (Франція)) базувався на теорії „торгового балансу”, згідно з якою держава тим багатіша, чим більше надлишок вивезених товарів над ввезеними. В свою чергу перевага експорту над імпортом ( активний торговий баланс) веде до припливу золота й срібла з-за кордону (активний грошовий ба­ланс). Для цього використовувалися стимулювання виробництва товарів на вивіз; сприяння посередницькій діяльності купців своєї країни за кордоном - перепродаж там іноземних товарів; заборона ввезення предметів розкоші; „протекціонізм” у торгівлі, а саме заохочування до екс­порту місцевих товарів, і разом з тим високе мито щодо імпорту; визнавалося, що гроші - не тільки засіб нагромадження, а й засіб обігу.

Меркантилізм як течія економічної думки ще не є економіч­ною наукою. Його доктрина зводиться до практичних рекомендацій щодо накопичення приватного і національного багатства. Проте, хоча меркантилісти були скоріше політиками, ніж теорети­ками, їх заслуга у виникненні класичної політекономії неабияка:

по-перше, перед наукою було поставлене питання про дже­рело багатства;

по-друге, накопичено багато фактичного матеріалу щодо ви­никнення капіталістичного господарювання.

А. Сміт писав, що меркантилізм є складним переплетінням протекціоністських помилок, нав'язаних продажному пар­ламенту „нашими торговцями і промисловцями і ґрунтує­ться воно на найпростішому уявленні, ніби багатство по­лягає у володінні грошима”.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Обґрунтуйте або спростуйте тезу про те, що економічні погляди мислителів Стародавньої Греції історично стали відправним пунктом сучасної економічної науки.

2. Назвіть основні економічні проблеми, що були розглянуті в індійському трактаті „Артхашастра”.

3. Назвіть автора відомих творів „Держава”, „Закони”, в яких висвітлені погляди на економічні проблеми рабовласницької держави.

4. Наведіть визначення термінів „економіка” та „хрематистика” у трактуванні Аристотелем.

5. Назвіть спільні риси, притаманні економічній думці країн стародавнього Сходу й античності, та обґрунтуйте свою позицію.

6. Сформулюйте економічні проблеми рабовласництва у трактуванні мислителів античності, які вони розглядали, виходячи із соціальної, політичної та економічної ситуації того часу.

7. Наведіть аргументи, за допомогою яких виразники економіч­ної думки стародавнього світу захищали рабовласництво, обстоювали пріоритет натурально-господарських відносин перед товарно-грошовими.

8. Назвіть відомі пам”ятки соціально-економічної літератури Київської Русі.

9. Проаналізуйте рівень регламентованості господарського життя Київської Русі в перших кодексах законів Давньоруської держави.

10. Доведіть, що „Капітулярій про вілли” (початок ІХ ст.), відома пам”ятка західноєвропейської економічної думки раннього середньовіччя, обґрунтовує різноманітні засади тогочасного економічного життя. Які саме?

11. Порівняйте тлумачення основних економічних категорій авторами стародавнього світу і середньовіччя з їх розумінням у су­часній економічній літературі.

12. Назвіть економічні проблеми, розглянуті в творах Івана Вишенського .

13. Сформулюйте причини та підстави виникнення економічного вчення меркантилізму.

14. Поясніть, чому заведено було вважати, що досягнення активного торгового балансу є неможливим без наслідування принципу „зруйнуй сусіда”.

15. Доведіть, що меркантилізм не був випадковим явищем в історії економічної думки Європи, мав реальну базу та вирішував практичні проблеми того часу.

16. Порівняйте особливості протекціоністських настроїв ранніх і пізніх меркантилістів.

17. Спростуйте або знайдіть підтвердження тези про примітивізм та економічну безплідність монетарного меркантилізму.

18. Доведіть справедливість думок відомих учених-економістів про меркантилізм, зокрема про те, що меркантилізм - це:

- “економічна теорія в дитинстві” (М. Блауг);

- “система практичної політики” (М. Кондратьев);

- теорія, що спрямована на “розвиток ринкової системи зо­всім неринковими засобами” (К.Поланьї).

19. Порівняйте історичні особливості меркантилізму в країнах Західної Європи і Росії.

20. Який, відомий вам, термін було вжито в „Трактаті з політичної економії” Антуана Монекретьєна де Ваттевіля, найвідомішого представника теоретичної школи меркантилізму у Франції. Назвіть рік видання цього „Трактату”.

21. Порівняйте особливості трактування суті грошей та їхніх функцій у періоди раннього та пізнього меркантилізму.