Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІЕУ(Житомир - посібник).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.12 Mб
Скачать

1. Установіть відповідність:

  1. Теорія факторів виробництва; а) Т.Мальтус;

  2. Теорія „економічної гармонії”; б) Ф.Бастіа; Г.Ч.Кері;

3)Теорія народонаселення; в) Ж.-Б.Сей;

4) Представники „нової хвилі” г) Т.Мальтус; Н.Сеніор;

класичної політекономії у Франції; Дж.Мілль; Дж.Мак-Куллох

5) Представники „нової хвилі” д) Ж.-Б.Сей; Ф.Бастіа.

кла­сичної політекономії в Англії.

2. Основні теоретичні засади „теорії реалізації” ж.-б. Сея.

а) Попит породжує відповідну пропозицію;

б) Пропозиція породжує попит;

в) Обмін відбувається за допомогою грошей;

г) Продукти обмінюються на продукти;

д) Кризи надвиробництва неможливі.

3. За Мальтусом, „треті особи” в процесі відтворення це:

а) Продуктивна частина суспільства (промисловці, фермери);

б) Непродуктивна частина суспільства (лендлорди, духівництво, урядовці);

в) Дрібні виробники;

4. Знайдіть правильне продовження визначення:

1.

Сміт обмежував предмет дослідження політекономії...

А

Сферою матеріального виробництва

Б

Сферою розподілу

В

Нематеріальною сферою

2.

Одною з характерних рис вчення Ж.-Б.Сея є те, що він визнавав вартість продуктом...

А

Живої праці

Б

Праці, капіталу і землі (сил природи)

В

Підприємницьких здібностей капіталіста

3.

Н.Сеніор доводив, що величина вартості визначається...

А

Витратами живої праці

Б

Відносинами між капіталістом і виробником

В

Розміром „здержливості”, тобто витратами виробництва

4.

Теорію послуг було сформульовано в працях...

А

Д.Мілля та Дж.Мак-Куллоха

Б

Дж.С.Мілля та Т.Мальтуса

В

Ф.Бастіа та Ж.-Б.Сея

5.

Т.Мальтус дотримувався думки, що економічна рівновага в суспільстві порушується...

А

через те, що капіталісти мають схильність до заощадження

Б

бо платоспроможний попит у суспільстві обмежений

В

оскільки клас землевласників лише споживає, але не бере участі у виробництві

Тема 5. Критичний напрям політичної економії. Формування соціалістичних ідей

Початок XIX ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіта­лізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкла­дом дрібного виробництва, зубожінням значної частини населен­ня. Економіку починають розхитувати економічні кризи.

Міркування класиків щодо гармонії приватних і суспільних інтересів повсякчасно спростовувало саме життя. У зв'язку з цим виникає так званий критичний напрям.

1.Політекономія С. Сісмонді. На початку XIX ст. промисловий переворот супроводжував­ся розкладом і занепадом дрібного виробництва, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення. За таких умов учні й послідовники класиків виступають з кри­тикою капіталізму і класичної політичної економії. Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді - посідає своєрідне місце в історії політичної економії. Сісмонді, який називав себе учнем А. Сміта, піддає гострій критиці капіталізм за злиденний стан робітників, за економічні кризи. І саме ця його палка, безкомпромісна критика капіталізму сприяла формуванню соціалістичних ідей. У своїх працях С. Сісмонді намагався побудувати політич­ну економію на нових засадах. Він був переконаний, що це йому вдалося.

СІСМОНДІ Жан Шарль Леонар Сімонд (1773 - 1842), Франція. Він, за словами К. Маркса, завершує класичну політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям. Західні економісти, оцінюючи світогляд Сісмонді, під­креслюють те, що він першим виступив проти канонів класичної політичної економії, яку назвав „економічною ортодоксією”.

Сісмонді був не лише економістом, він залишив велику на­укову спадщину в галузі історії. Як економіст Сісмонді спочатку був послідовником А. Сміта. У 1819 р. він опублікував свою голов­ну працю „Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення”. В цій праці він намагаєть­ся побудувати політичну економію на нових засадах.

Сісмонді виступає з критикою класичної політичної економії, зокрема заперечує визначення предмета й методу політекономії класиками. Предметом політекономії, за Сісмонді, має бути „ма­теріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави”. Критикуючи абстрактний метод класиків, Сісмонді ставить у центр своїх досліджень становище людини і наголошує на необ­хідності вивчення історичного розвитку країни, де ця людина живе. Тому його можна вважати попередником історичної школи.

Сісмонді виступає з безкомпромісною критикою капіталізму. Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. Проте Сісмонді не лише критикує капіталізм, а й розробляє проект його реформування. Сісмонді є прихильни­ком державного втручання в економіку, а також відновлення по­єднання праці та власності, притаманного дрібному виробництву. Він закликає повернутись до дрібного виробництва і в промисловості, і в сільському господарстві. Однак способів реального здійснення цієї програми він не тільки не запропонував, а й не бачив. Сісмонді не був радикалом, він проголошував себе супро­тивником комунізму, а його соціальні вимоги обмежувалися не­обхідністю запровадження робітничого законодавства.

Сісмонді був послідовним прихильни­ком трудової теорії вартості. Проте він (як і класики) не дав ви­значення субстанції вартості, а розглядав фактично тільки мінову вартість. Капітал він трактував як виробничі запаси, переважно засоби виробництва, але виокремлював основний і оборотний капітал. Прибуток Сісмонді визначав як відрахування від продукту праці робітника і підкреслював його експлуататорську природу. Ренту він розглядав у фізіократичному дусі - як винагороду природи за виробничу діяльність.

Наріжним каменем економічного вчення Сісмонді була теорія відтворення і криз, і тому треба чітко уяснити її суть. Ме­тою капіталістичного виробництва він визнавав споживання, а су­перечність між виробництвом і споживанням розглядав як основ­ну суперечність капіталізму, що виявляється в труднощах збуту товарів, у кризах. Ці негативні явища, на думку Сісмонді, зумов­лено звуженням внутрішнього ринку через зменшення доходів робітників, яких витискають з виробництва машини і заробітна плата яких зменшується. Щодо капіталістів, то вони частину сво­го доходу, яку мали б використати на споживання, нагромаджу­ють (виробниче нагромадження він ігнорує). За цих обставин ча­стина суспільного продукту не може бути реалізованою на внут­рішньому ринку. Зовнішні ринки у зв'язку з розвитком капіталіз­му в інших країнах також звужуються. До капіталізму такої про­блеми не існувало, тому що була велика маса споживачів - дрі­бних виробників, господарства яких зруйнував капіталізм, зву­жуючи тим самим внутрішній ринок, породжуючи загальне над­виробництво і кризи. Отже, кризи в Сісмонді - це результат внутрішніх супереч­ностей капіталізму, результат загального надвиробництва і від­повідно недоспоживання, а не диспропорцій в окремих галузях. Крім того, вйого трактовці кризи капіталізму є перманентними, і вза­галі унеможливлюють його розвиток. На цю думку Сісмонді вар­то звернути особливу увагу, оскільки саме її (і його теорію від­творення) взяли „на озброєння” російські народники. Сісмонді навіть звертається до урядів капіталістичних країн, щоб вони своєю владою „припинили розвиток капіталізму” і сприяли тим самим встановленню „загального добробуту” через відновлення дрібного виробництва.

Теорія відтворення Сісмонді має назву теорії „третіх осіб” оскільки капіталістичне виробництво для реалізації продукту не може обмежитись робітниками й капіталістами, потребуючи ще й „третіх осіб”. У Сісмонді — це дрібні виробники. Слід порівняти теорії відтворення Сісмонді і Мальтуса.

Ідеї Сісмонді не справили великого впливу на його сучасників. Проте вони певною мірою сприяли розвиткові трьох напрямів економічної думки. Його симпатії до робітничого класу, критику капіталізму сприйняли прихильники соціалістичних учень, а мір­кування щодо предмета й методу політичної економії - представ­ники історичної школи. І нарешті, його заклик до втручання дер­жави в економічне життя, критика ролі особистого інтересу як спонукальної сили економічного розвитку започаткували критичне ставлення до економічного лібералізму (економічної ортодоксії).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]