2.4.3 Інтрузивні породи
Описуються ці породи у віковій послідовності від древніх до наймолодших. Серед одновікових інтрузій спочатку описують інтрузії основного складу, пізніше середнього і кислого. В цілому для території послідовність опису наступна: назва породи, вік інтрузії, приуроченість до певної частини території. Інтрузиви, які попадають на ділянку, де планується проведення крупномасштабної зйомки, характеризуються більш детально. Крім приуроченості до певної частини території, визначають площу виходу на поверхню, форму інтрузиву (на підставі аналізу приконтактових ореолів), ендо- і екзоконтактові зміни, характер контактів із вміщуючими породами. Характеристика магматичних порід наводиться в умовних позначеннях до геологічної карти в скороченому вигляді, тому мінеральний склад і структурно-текстурні особливості переважно можна встановити тільки в загальних рисах.
2.4.4 Тектонічна будова. Характеристика форм залягання гірських порід.
Метою написання цього підрозділу є встановлення належності території до певної тектонічної області (областей) і характеру її геологічної будови на підставі аналізу навчальної геологічної карти, карти ділянки проектованих робіт та геологічних розрізів. Опис території проводиться за схемою:
1 встановлюється належність території до певної тектонічної області (областей);
2 встановлюється кількість структурних поверхів;
3 характеризується в загальних рисах геологічна будова кожного структурного поверху;
4 детально характеризується будова ділянки проектованих робіт.
Для встановлення тектонічної структури району застосовують порівняльно-тектонічний метод та метод складання геологічних розрізів. Перший метод полягає в розгляданні форм залягання порід на різних ділянках карти. Виділяються райони із складчастим, нахиленим і горизонтальним заляганням. Характер залягання встановлюється за взаємовідношенням геологічних границь з рельєфом та за елементами залягання. Серед складчастих структур виділяються зони з різними морфологічними типами складок. Другий метод дає можливість наочно відобразити структури і охарактеризувати всі їх елементи.
На підставі аналізу карти і розрізів виділяють ділянки, які різняться стратиграфічними розрізами, характером складчастості, фацій і формацій та своєрідністю магматизму і визначають до якої тектонічної області належить дана територія. Наприклад: “В тектонічному відношенні досліджувана територія є частиною герцинської складчастої області”, або “Територія включає в себе частину альпійської складчастої області передгірського прогину і примикаючої до прогину платформи”, або “Територія являє собою частину герцинської складчастої області, відмежовану від докембрійської складчастої області глибинним розломом”.
Далі шляхом детального аналізу окремих ділянок встановлюється морфологія та час утворення складок, будова поверхонь неузгоджень, готуються дані для виділення структурних поверхів. Головною ознакою структурного поверху є стратиграфічне і різке кутове неузгодження між товщами порід, що мають свій певний структурний план і своєрідний магматизм. Тобто, кожний структурний поверх характеризується своєрідною геологічною будовою, яка відрізняється від будови вище і нижче залягаючих товщ порід. Кожний структурний поверх відповідає крупному етапу розвитку земної кори – докембрійському, байкальському, каледонському та ін.
Можливе також виділення структурних підповерхів, які являють собою частини структурних поверхів. Вони теж обмежені в розрізі поверхнями неузгоджень, але останні іноді мають лише місцеве розповсюдження на частині площі і не є різними кутовими неузгодженнями. Підповерхи відповідають окремим стадіям тектономагматичного етапу розвитку території; визначають їх наявність за перервами в осадконакопиченні (стратиграфічна колонка) в межах структурного поверху.
Після виділення структурних поверхів і підповерхів, наводиться характеристика їх будови починаючи від древнього до молодого.
Характеристика починається з просторового положення (ділянки виходу порід на поверхню). Після цього у загальних рисах описують складки за співвідношенням довжини і ширини (лінійні, брахіморфні, ізометричні) і за положенням осьової поверхні (прямі, нахилені, перекинуті та ін.), ускладнення на крилах і в замку. Особливу увагу звернути на зміну характеру складок в плані.
Для нахилено залягаючих порід описується просторове положення структури і зміна елементів залягання на площі розповсюдження цих порід.
При аналізі розривних порушень виділяють головні (визначальні), що ускладнюють складчасту структуру або формують крупну тектонічну структуру (грабен – синкліналі, горст – антикліналі, сходинчасті скиди і підкиди та ін.). вказуються елементи залягання і характер їх зміни по площі та вік розривних порушень.
При описанні покриву дається характеристика будови автохтону і алохтону, тектонічних останців, вікон, вік утворення.
Особливу увагу слід звернути на глибинні розломи та регіональні розривні порушення, які відокремлюють тектонічні структури з відмінною геологічною будовою.
Інтрузиви, за віком приурочені до певного структурного поверху, описують у зв’язку із вміщуючою структурою; відмічається їх приуроченість до глибинних розломів, складок, розривних порушень, форма і розмір тіл, характер контактів. Вказується у яку стадію геосинклінального процесу утворився інтрузив – доорогенну, синорогенну чи посторогенну.
При переході до опису більш молодого структурного поверху надається характеристика поверхні неузгодження: які породи контактують вздовж цієї поверхні, тривалість перерви в осадконакопиченні, просторове положення границь неузгоджень.
Після цього наводиться детальна характеристика будови території планованої геологічної зйомки. Складки, зображені на геологічній карті полігону, характеризуються за всіма класифікаціями, крім того вказується вік порід в ядрах синклінальних і антиклінальних складок та на крилах, довжина, ширина і висота складок (остання визначається за геологічним розрізом з додатку В), кут здимання і занурення шарніру, ступінь стиснення та ін. Для зручності можна пронумерувати складки арабськими цифрами і далі описувати в належному порядку.
Розривні порушення аналізуються всі, які є на території полігону. Крім типу порушення, визначається горизонтальна і вертикальна (за розрізом) амплітуда переміщення блоків. Так само, як і складки, розривні порушення можна пронумерувати арабськими цифрами і характеризувати їх у відповідному порядку.
До підрозділу складається тектонічна схема в масштабі навчальної геологічної карти по всій досліджуваній території. На схемі відокремлюються тектонічні райони, які позначаються римськими цифрами. В межах районів виділяють структурні поверхи, назва яким дається за назвою етапів складчастості. Кожний структурний поверх зафарбовується певним кольором: докембрійський – рожевим, байкальський – синьо-сірим, каледонський – бузковим, герцинський – сіро-коричневим, кімерійський (мезозойський) – зеленим, альпійський – жовтим. Осадовий чохол і ділянки порід з горизонтальним заляганням на складчастій споруді певної епохи складчастості зафарбовується в світліший відтінок, ніж ділянка із складчастою будовою.
Наприклад для складчастої території:
світло-коричневий |
Другий структурний поверх. Горизонтальне залягання порід крейдяної системи на герцинській складчастій споруді |
сіро-коричневий |
Перший структурний поверх. Герцинська складчаста споруда, складена породами кам’яновугільної системи |
Для платформенних областей:
світло-коричневий |
Третій структурний поверх. Осадовий чохол епігерцинської платформи. Горизонтальне залягання порід юрської і крейдяної систем |
сіро-коричневий |
Другий структурний поверх. Герцинська складчаста споруда, складена породами девонської і кам’яновугільної систем |
бузковий |
Перший структурний поверх. Каледонська складчаста споруда, складена породами нижнього відділу кембрійської системи |
При виділенні всередині поверхів підповерхів останні зафарбовуються відтінками кольору поверху.
При складанні тектонічної схеми застосовуються наступні умовні позначення:
- границя тектонічних районів позначається чорною суцільною лінією товщиною до 1,5 мм;
- границя між структурними поверхами – чорною суцільною лінією товщиною до 1,0 мм;
осьова лінія антиклінальної складки
І-го порядку товщиною 1,0 мм;
осьова лінія синклінальної складки
І-го порядку товщиною 1,0 мм;
осьова лінія антикліналі ІІ-го порядку
товщиною 0,1 мм;
осьова лінія синкліналі ІІ-го порядку
товщиною 0,1 мм.
Осьові лінії складок позначаються чорним кольором, стрілки показують напрям опускання шарніру.
складна складчаста структура, товщина
лінії 0,1 мм.
скид
підкид 
насув
зсув
покрив 
скидо-зсув
підкидо-зсув
Лінії розривних порушень показуються червоним кольором. Інтрузивні тіла зображаються так само, як і на геологічній карті. Лінія геологічного розрізу чорного кольору товщиною 0,1 мм.