2.5.4.4 Характер відслоненості районів зйомки

За характером відслоненості всі райони поділяються на 3 групи:

Перша група – добре відслонені райони, в яких доля природних відслонень становить не менше 70% від кількості пунктів спостережень, необхідних для складання карт.

Друга група – середньовідслонені райони, в яких на долю природних відслонень припадає від 70 до 40% кількості всіх необхідних пунктів спостережень.

До третьої групи належать райони з поганою відслоненістю, в яких природні відслонення складають не більше 40% кількості точок спостереження.

В умовах доброї і середньої відслоненості простежування виходів тих чи інших товщ, маркуючих горизонті, розривних порушень, границь поверхонь, неузгоджень, контактів інтрузивів з вміщуючими породами і т. д. значно полегшуються. В цих випадках даних, отриманих при документуванні природних відслонень, буває достатньо для складання геологічної карти.

При поганій відслоненості і при нерівномірному розподілі відслонень на місцевості (наприклад тільки річкових долинах, ярах) слід застосовувати гірські виробки або картувальні свердловини з метою забезпечення необхідної щільності точок спостережень на одиницю площі. Вони виконують ту ж саму функцію, що й природні відслонення.

Високогірські райони (крім вкритих льодовиками) характеризуються доброю відслоненістю. Пустельні і напівпустельні території теж характеризуються доброю, іноді суцільною відслоненістю корінних порід. В умовах середньо- і низькогір’я відслоненість залежить не тільки від ступеню розчленованості рельєфу, але і від кліматичних умов. Якщо клімат жаркий, посушливий – відслоненість буде доброю, якщо ж клімат помірний і вологий – середньою або поганою внаслідок залісеності і задернованості гірських схилів.

В рівнинних районах четвертинні відклади і ґрунти великої товщини розповсюджені майже повністю; відповідно відслоненість на таких територіях погана. Так само, відслоненість погана в гірсько-тайгових районах, де території суцільно залісені, місцями заболочені; крім того, корінні породи перекриваються широко розвинутими елювіально-делювіальними утвореннями.

В залежностей від особливостей рельєфу та геологічної будови необхідно обґрунтовано визначити належність території геологічної зйомки за відслоненістю до певної групи.

2.5.4.5 Застосування гірських виробок і свердловин при геологічній зйомці

При геологічній зйомці, як правило, застосовують наступні гірські виробки: розчистки, борозни, канави, шурфи і бурові свердловини. Вибір гірських виробок залежить від товщини четвертинних відкладів, від характеру залягання порід, від прохідності району та технічного забезпечення партії.

Розчистки і борозни – це невеликі і неглибокі гірські виробки, які застосовуються для вивчення гірських порід або корисних копалин при товщині четвертинних відкладів від нуля до перших десятків сантиметрів, тобто в умовах доброї відслоненості території. Роблять їх геологічним молотком, лопатою або киркою, розташовують вздовж схилу чи обриву згори донизу. Навіть якщо четвертинні відклади на корінних породах відсутні, верхній їх шар видаляється і відбираються зразки невивітрених порід.

Канави – це гірські виробки трапецієподібного або прямокутного перерізу, які мають при значній довжині невелику глибину і ширину. Застосовуються у випадках, коли товщина четвертинних відкладів не перевищує 1,5-2 м. Призначення канави – отримання пошарового розрізу порід товщі або крила складки. Проводяться вхрест простягання з таким розрахунком, щоб при мінімальній довжині розкрити найбільшу кількість шарів. Застосовуються переважно в районах з середньою відслоненістю – залісені і задерновані схили, їх підніжжя, ділянки осипів, курумів.

Шурфи – вертикальні гірські виробки квадратного або прямокутного перерізу (1,5х1,5 м або 1х2 м), застосовуються у випадках, коли товщина четвертинних відкладів не перевищує 5 м. при копанні шурфів передбачається кріплення стінок. Використання цих гірських виробок обмежене.

При проході гірських виробок велике значення має категорія міцності порід, в залежності від якої визначається спосіб проходки гірських виробок. При пішохідній зйомці гірські виробки проводять переважно вручну, тому в породах високої міцності (V і вище), а також в мерзлих породах доводиться застосовувати вибухові роботи.

Враховуючи, що термін використання розчисток, борозн і канав мінімальний, а глибини невеликі, ці виробки можна не закріплювати.

При значній товщині четвертинних відкладів (від перших метрів до 100-150 м і більше) доцільно застосовувати картувальне буріння, як більш економічний спосіб, ніж прохідка канав і шурфів. Найбільш раціонально використовувати самохідні бурові установки з глибиною буріння до 50-100 м, як дозволяють бурити шнеком по крихких породах до глибини 80 м, а по твердих – колонковим способом з відбором керну. При необхідності буріння більш глибоких свердловин застосовують стаціонарні установки.

Застосовують картувальні свердловини в умовах поганої відслоненості території, а також для досліджень інтрузивних порід (їх вивітреності, тріщинуватості, рудоносності і т. д.).

Якщо прохідність доріг не дозволяє перевозити стаціонарні бурові установки їх переміщають за допомогою вертольотів.

Загальні вимоги при застосуванні гірських виробок і картувальних свердловин:

1 Глибина їх визначається товщиною четвертинних відкладів плюс 0,5 м по корінних породах.

2 Забороняється розташовувати виробки по геометричних сітках, вони повинні згущуватись на ділянках із складною геологічною будовою і розріджуватись на площах з простою будовою. Лише при вивченні нахилено або горизонтально залягаючих порід, а також при вивченні інтрузій ізометричної форми виправдовується розташування виробок по геометричній сітці.

3 На територіях, де рихлі четвертинні відклади мають товщину 10-15 м за один робочий день можна пробурити 5-7 неглибоких картувальних свердловин. При бурінні свердловин присутній геолог з геологозйомочної партії, який описує вибурені породи і відбирає зразки для подальшого аналізу.

Студент в цьому розділі повинен обґрунтувати застосування на території проектованої зйомки тих чи інших видів гірських виробок та свердловин на певних ділянках з різною ступінню відслоненості корінних порід.