Фрейм і концепт.

Стосовно концептуальної системи людини фрейми становлять більш-менш стійкі узагальнені концепти, у яких закріплений минулий досвід індивіда. Інакше кажучи, фрейм (що розглядається як концепт) виражає в невербальній формі основну структуру («ідею» – основий зміст) комбінаційної або художньо-поетичної моделі свідомості – С-моделі чи сукупності С-моделей. Так, наприклад, фрейм кімнати є концептом у концептуальній системі особи, що є носієм найбільш узагальненого уявлення про кімнату, «ідеї» кімнати. Звернення до фреймів і скриптів (сценаріїв) у процесі функціонування концептуальної системи індивіда пов'язане з вирішенням завдань ідентифікації об'єктів і ситуацій, прогнозування їх поведінки та змін, передбачення розвитку подій, їх змісту і внутрішнього зв'язку. Уже з цього поверхневого переліку функцій фреймів виходить, що їх структура повинна бути, з одного боку, достатньо гнучкою і рухомою (опис процесів і явищ), з іншого боку, достатньо детермінованою для того, щоб «не втрачати» зв'язок з об'єктом, що репрезентується (явищем).

Минулий досвід індивіда зберігається в пам'яті у двох формах –декларативного знання (уявлень про об'єкти, явища, факти, закономірності) і процедурного знання (відомостей про сукупності цілеспрямованих процедур, необхідних для вирішення конкретних завдань) (Величковський, с. 262). Відповідно до цього, хоч і умовно, можна розглядати фрейм як концепт, що містить мінімальне необхідне число ознак об'єкта (факту, явища і так далі), виражає ідею об'єкта, а так званий скрипт (рольовий фрейм або сценарій) — як концепт, що є схематичною типізацією тих або інших стереотипів поведінки або цілеспрямованих процедур.

У концептуальній системі індивіда фрейм є узагальненою репрезентацією якого-небудь об'єкта (явища) або групи об'єктів (сукупності явищ) в деякій частині статичного просторового оточення. Концептуальний фрейм можна інтерпретувати як деяку ієрархічну структуру, що включає сукупність ментальних компонентів і відношень між ними. «Верхні рівні» структури такого фрейму, як уже згадувалося, фіксовані і містять компоненти, що є визначальними для цього фрейму. Термінали нижніх рівнів у процесі ментальної (наприклад, мовленнєво-мисленнєвої) діяльності можуть бути заповнені конкретними даними. У найбільш простому випадку ці умови можуть бути визначені маркерами, які вказують на клас понять, з числа яких може бути запозичене відповідне поняття. Наприклад, маркер «людина» вказує, що відповідний термінал може бути заповнений означуванням, обов'язково пов'язаним з людиною (наприклад, ім'я, спеціальність, ознаки зовнішнього вигляду і так далі). Стосовно фрейму «кімната», що розглядається нижче, маркер «меблі» вказує, що відповідні термінали можуть бути заповнені означуванням предметів меблів.

Складніші умови накладають обмеження на відношення між означуваннями, призначеними для заповнення різних терміналів. І, нарешті, у найбільш загальному випадку термінали можуть заповнюватися деякими «підфреймами», утворюючи таким чином систему фреймів, побудовану в даному випадку на базі початкового фрейму.

Системи фреймів і скриптів у концептуальній системі індивіда можуть представляти цілеспрямовані дії в різних умовах, відношення причини і наслідку, «зміну поглядів в широкому значенні слова й інші складні відношення, взяті з минулого досвіду індивіда. Після заповнення всіх терміналів конкретними означеннями фрейм (скрипт) перетвориться в комбінаційну або художньо-поетичну С-модель.

Прикладом може бути фрейм кімнати. З минулого досвіду відомо (це, втім, стосується не тільки фрейма кімнати, але й інших фреймів), що кімната має як ряд обов'язкових особливостей, які власне і роблять кімнату кімнатою, тобто в сукупності виражають ідею кімнати, так і сукупність варійованих ознак, які для різних кімнат різні. Так, всяка кімната повинна бути відокремлена від простору, що оточує її, для чого призначені стіни, підлога і стеля. Очевидно, що кімната повинна мати двері і, як правило, вікно. Хоча точний розмір і розміщення цих елементів не мають принципового значення, саме їх сукупність утворює той мінімальний набір ознак, який відрізняє кімнату від інших подібних об'єктів. Так, наявність замість дверей люка в стелі, очевидно характерне для підвального приміщення, підвалу або корабельного кубрика. Відсутність вікна переводить такий об'єкт в інший клас (з класу «кімнат», наприклад, в клас «гаражів» або «сараїв»). Указані елементи розміщені у верхніх рівнях фрейму «кімната», і саме вони зумовлюють відмінність цього фрейму від інших численних фреймів, що містяться в концептуальній системі індивіда.

Фрейм кімнати припускає також певне заповнення (предмети меблів, обстановки) шляхом означування відповідних терміналів цього фрейму, які розміщені на нижчих рівнях структури цього фрейму. З іншого боку, означування терміналів може і не проводитися, що відповідає «порожній кімнаті».

Можливий також випадок (і він, можливо, найбільш вірогідний), коли в результаті ментального процесу фрейм формується з терміналами, вже заповненими «заготованими заздалегідь» (минулий досвід!) значеннями. Проте в цьому випадку значення нежорстко (і це істотна властивість фрейму) пов'язані зі своїми терміналами, так що їх легко замінити на нові, породжені відповідною ментальною операцією.

У тих випадках, коли фрейм не вдається привести у відповідність з ситуацією, що зумовлює його будову, наприклад, у процесі мовленнєво-мисленнєвої діяльності – з твором, який сприймається, тобто коли для терміналів не вдається знайти означування, що задовольняють умовам маркерів терміналів, комунікант змушений звернутися до своєї пам'яті (концептуальної системи), щоб сформувати інший фрейм, який замінить перший.

У процесі мовленнєво-мисленнєвої діяльності концептуальні фрейми створюють можливість передбачати як певні характерні риси ще не актуалізованих частин твору, так і прогнозувати деякі відомості про влаштування тієї предметної сфери, яка стоїть за цими творами. Наявність у пам'яті носія мови численних фреймів і скриптів, які репрезентують його колишній життєвий досвід, дають йому можливість у процесі мовної діяльності своєчасно активізувати ті або інші фрагменти свого словникового складу, що й уможливлює сам процес породження/сприйняття твору. Отже, сукупність концептуальних фреймів, скриптів становить механізм, що забезпечує використання минулого досвіду індивіда в процесі комунікації.

Схемата. Ця структура відповідає за візуалізацію конкрет­ного об'єкта та формування його перцептивного образу, вона "моделює візуальний простір" у ментальному досвіді суб'єкта [80].

Визначення схемати як окремої структури представлен­ня знань ґрунтується на теорії подвійного кодування інформації А. Пейвіо [321]. Відповідно до цієї теорії є два способи представлення інформації: образний процес та вербальний. Вербальна система репрезентує знання у виг­ляді абстрактних одиниць, відповідних елементам мови. Невербальна система дає змогу зберігати сенсорні впливи в цілісній аналоговій формі.

Тоді як фрейми та схемати більшою мірою пов'язані із вер­бальною інформацією та встановленням критеріїв для категоризації об'єктів і відповідних їм понять, скрипти – із емо­ційно-сенсорною інформацією, що супроводжує перебіг та репрезентацію життєвих ситуацій та подій, схемата – це інтелектуальне утворення, яке можна вважати носієм об­разної інформації. Існують люди, про яких можна сказати, що вони "мислять образами". Ці слова стосуються тих лю­дей, у яких рівень сформованості схемати як структури пред­ставлення знань є дуже високим.

Важливого значення для індивіда набуває поєднання образної інформації з вербально-логічною. Образна реп­резентація стимулу може активувати його вербальну реп­резентацію, і, навпаки, вербальна репрезентація може зу­мовити образну. Так, здатність до образного перетворення вербальної інформації підвищує ефективність навчання, що неодноразово підкреслювалося у низці досліджень [109; 224].

Отже, знання про зовнішні впливи та стимули може зберігатися як в образному, так і вербальному вигляді, що зумовлено, на наш погляд, не лише специфікою інтелекту­альної задачі, а й особливостями метакогнітивного рівня індивідуального інтелекту – способами кодування та об­робки поточної інформації.

Одиницею опису образної інформації, закладеної у схемату, може слугувати образне зображення будь-якого об'єк­та, їх групи та відповідного ним поняття. Схемата як структура представлення знань, на наш погляд, пов'язана з такими метакогнітивними утвореннями, як образний спосіб кодування інформації та когнітивний стиль.

Будь-які явища, об'єкти, події, образи, які пізнає людина протягом життя, супроводжуються її емоційним ставленням до них. Значення цих об'єктів та явищ конст­руюється в особистісний смисл, за термінологією О. М. Леонтьєва, що зумовлює пристрасність суб'єкта. Дослідження О. Ю. Артем’євої в галузі суб'єктивної семантики свідчить про те, що навіть геометричні фігу­ри можуть наділятися конотативним значенням, за Ч. Осгудом, дораціональним значенням, яке є універсальним, адже воно притаманне носіям різних культур і мов. Це значення описується в категоріях "приємний-неприємний", "гарний-негарний" тощо. Якщо цим зна­ченням наділяються навіть геометричні фігури, то що вже говорити про життєві ситуації та події, які відбули­ся у минулому досвіді людини, відповідали чи не відпо­відали актуальним потребам людини на її життєвому шляху, забарвлювалися відповідними переживаннями й емоційним тлом.

Як зазначає В. К. Вілюнас, "реальність суб'єктивних пе­реживань дає змогу охарактеризувати їх як універсальну онтологічну основу для будь-якого психічного образу, як конкретно-суб'єктивну форму існування змісту, що піддається психічному відображенню. Іншими слова­ми, у психіці людини переживання є своєрідним реальним носієм різних пізнавальних образів, навіть найелементар­ніших елементарних психічних утворень.

Інше питання, наскільки ці переживання зберігаються в динаміці інтелектуальних утворень від схемати, скрипту до фреймових структур. На наш погляд, емоційне пережи­вання супроводжує емоційні та образні структури пред­ставлення знань – скрипти та схемати. Виділення суттє­вих ознак та критеріїв для категоризації дійсності та її уза­гальнення, що лежать в основі фреймових структур, оче­видно, стирає ці переживання та містить лише когнітивні компоненти. Проте афективна сторона інтелекту з'яв­ляється далі у функціонуванні міжфреймових зв'язків та фреймових систем, які пов'язані із динамічними смисло­вими утвореннями, що виражають єдність інтелекту, мо­тиваційної та емоційної сфер особистості.

Визначення та ретельний аналіз змістовної сторони інтелекту у вигляді фреймових структур, скриптів та схемат дає змогу виділити операціональний бік інтелек­ту. Описані структури представлення знань містять категорії (фрейми), критерії для категоризації об'єктів (схеми), репрезентації життєвих ситуацій у сукупності з емоційним переживанням (скрипти), візуальні образи (схемати).

Фрейми та схеми – це сфера, дуже тісно пов’язана зі словами‑ поняттями, з ментальним словником, у ньому, власне, вони й представлені, закодовані у лівій півкулі мозку.

Складніше зі скриптами та схематами. Для частини цієї інформації існують відповідні словесні знаки в лівій півкулі.

Першим етапом у породженні тексту є формування комунікативного наміру (інтенції). Далі виникає задум, що конкретизується у виборі інтонації певного мовленнєвого жанру (готовий сценарій, уявлення про вербальне оформлення типової ситуації соціальної взаємодії людей, що вже є структурою знань, надбанням свідомості мовця). Після нечіткого усвідомлення загального задуму активізується внутрішнє мовлення, відбувається перекодування смислу, створеного мовою образів і схем, у знаках мови національної (проте значення слів може істотно відрізнятися від загальномовного словникового значення). Первинний начерк змісту мовленнєвого твору становить послідовність знаків ключових понять, уривків фраз із рематичним (ядерним) смислом – кортеж.

Існування кортежів зумовлене специфікою мовної діяльності, що виявляється в лінійності твору. « ...Існує необхідність того, щоб нелінійні семантичні структури перетворювалися на лінійні конфігурації, зручні для наступного перетворення на звук; звідси витікає потреба в процесах лінеаризації», — пише У. Л. Чейф (с. 68). Кортеж не має самостійного змісту і є лише лінійною модифікацією тієї чи іншої змістової або рефлексивної С-моделі. Він будується у свідомості відправника твору на одному з етапів мовленнєво-мисленнєвої діяльності і є безпосереднім об'єктом вербалізації. Побудова кортежу зумовлена тим, що пряма вербалізація початкової змістової або рефлексивної С-моделі, без попереднього перетворення її в кортеж, практично неможлива.